Україна – остання у світі зі знеболення

20
4 лютого 2013

Про це розповів заступник начальника управління ліцензування квот та дозволів Державної служба України з контролю за наркотиками Ігор Стасюк в рамках презентації звіту правозахисних організацій про дотримання прав паліативних пацієнтів в Україні.

За його словами, причиною такої ситуації є сильно заформалізовані закони та підзаконні акти. "Простіше просто заборонити, а не розібратися у проблемі", - каже Стасюк. 

Він вважає, що лікарі мають отримувати право на знеболення та на власний розсуд призначати препарат, якщо пацієнтові це потрібно.

Крім того, необхідно дозволити довіреним особам пацієнта отримувати в аптеці необхідні медикаменти. Часто виникає абсурдна ситуація, коли хворий, що прикований до ліжка, не може піти в аптеку за препаратом.

Також, має бути таблетована форма морфіну. "Ми і надалі шукатимемо шляхи, які б кардинально покращили ситуацію із знеболенням в Україні", - каже Ігор Стасюк.

За словами Василя Князевича, голови Всеукраїнської громадської організації "Українська ліга сприяння розвитку паліативної та хоспісної допомоги", укол - це також біль. Пацієнтові буде легше самостійно регулювати свій біль. Випити таблетку, коли йому це необхідно, набагато простіше, аніж годинами чекати на медсестру, яка приїде і зробить ін'єкцію.

Особливо, за його словами, це стосується сільської місцевості, де часто немає ані транспорту, ані пального, щоб дістатися до хворого.

Такої ж думки дотримується і правозахисник Андрій Роханський. "Надання медичної допомоги має бути раціональним, а препарат має бути доступним та безпечним", - каже він.

Як правозахиснику Андрієві не раз доводилося допомагати пацієнтам чи їх рідним отримувати призначення знеболення не лише у рідному Харкові. Тому, вважає він, заявляти про своє право на отримання знеболюючих треба від самого початку – чи то пацієнту, чи то його рідним.

Він зазначає, що якщо пацієнт опинився у ситуації, коли він не може отримувати паліативну допомогу та навіть елементарне знеболення, його рідним та йому самому потрібно "бити у всі дзвони" та звертатися до всіх інстанцій. Тоді, скоріше за все, він отримає необхідне знеболення.

"После ряда вмешательств КРБФ "Свет Крыма" поликлиники стали сами проявлять инициативу, чтобы обеспечить пациентов обезболивающим в ночное время суток, в том числе, заключая договора со службой экстренной медицинской помощи", - наводить приклад Леся Фролова, лікар служби екстренної медичної допомоги (м. Сімферополь), активіст КРБФ "Свет Крыма". 

Вночі ситуація особливо ускладнюється, бо створені служби, які надають послуги із знеболення працюють у такому ж режимі, як поліклініки. Хворий, таким чином, сам-на-сам залишається зі своїм больовим синдромом.

"Не дивлячись на позитивні зрушення, ми ще маємо купу проблем. І скільки хворих помруть у муках, поки почнуться конкретні дії, - невідомо", - каже вона.

З чим доводиться стикатися батькам, які доглядають за онкохворими дітьми, з власного досвіду знає Лариса Лавренюк, президент фонду допомоги онкохворим дітям "Краб".

"Останній місяць життя мого 3-річного сина ми провели удома, я сама колола йому знеболюючі. Але знаю і випадки, коли іншим батькам, якими опікується наш Фонд, доводиться чекати швидку по 3 години", - каже вона. 

1 лютого виданий наказ МОЗ №77, яким зареєстровано таблетований морфін. І хоча шлях до отримання важкохворими пацієнтами такої субстанції ще тривалий, у них хоча б з'явилася надія на те, що препарат таки з'явиться в аптеках та лікарнях та полегшить їх страждання. 

Набуття чинності Постанови Кабінету Міністрів "Про затвердження Порядку обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів в закладах охорони здоров’я" може стати ще одним кроком на шляху вирішення проблеми доступу до знеболюючих в Україні.

Українська правда. Життя



powered by lun.ua