Ліки губляться в лікарнях?

22
4 липня 2013

"Я зверталася до депутата "Партії регіонів", представництво цієї партії існує в нашому місті. Там мені відповіли, що таких невдах, як я, у них дуже багато , і максимум чим вони можуть допомогти – одна-дві тисячі гривень. Причому чекати на цю допомогу треба 1-2 роки. Тобто розраховувати на допомогу не варто", - з книжки пацієнтської орагізації "ЮКАБ" "Діагноз: онкологія".

На забезпечення ліками хворих на рак в бюджеті країни на 2013 рік передбачено для дорослих 230 мільйонів гривень, для дітей - 216 мільйонів. Іншими словами, мова йде про немало-небагато - 446 мільйонів. Та проблема в тому, що державні медпрепарати до недужих просто-на-просто не доходять.

Про це почала говорити громадськість.

У середу поблизу будівлі Міністерства охорони здоров'я пацієнтська орагізація Ukrainian community advisory board (ЮКАБ) спільно з міжнародним фондом "Відродження" провели акцію-брифінг пацієнтів під назвою "ОНКО-фокуси в МОЗі".

Така назва напівсимволічна, адже туди прийшла справжня фокусниця, котра не зайця з капелюха витягувала, а навпаки - ховала у ньому ліки. Щось схоже, за словами активістів, відбувається в українській медицині. 

"Ми беремо хіміотерапію, надаємо її лікарні, і ця хіміотерапія кудись зникає", - коментує у мікрофон дії фокусниці одна з активісток. 

 

"Моєму батькові, наприклад, ніхто нічого не надавав, - розповідає донька померлого онкохворого вінничанка Олександра Устинова. – Коли він захворів, лікарі відразу сказали, що потрібно купувати хіміотерапію. На запитання "а як же хіміотерапія, що купується за кошт держави?" мені відповіли, що в Києві може десь і купують, а от у Вінниці нічого немає. Самі розумієте, коли йде мова про життя на суперечки часу не гають".

Представники організацій кажуть, що люди бояться говорити публічно про проблеми в онкологічних лікарнях через страх, що їх будуть гірше лікувати чи взагалі виженуть додому. Ті, хто все ж погодились поспілкуватися з пацієнтськими організаціями, зізнаються: ліків вони не отримують. 

Виконавчий директор "ЮКАБу" Ольга Стефанішина пояснює, що самі ж лікарі перепродають державні ліки.

За її словами, у медичних закладах "популярно" користуватися допомогою кур'єрів, які міцно зв'язані з медперсоналом. Схема доволі проста: приходите до лікаря, він дає вам довгий список, де вже прописані всі необхідні медикаменти і радить не йти в аптеку, а звернутися до кур'єра, адже так, мовляв, краще і надійніше.

Чеків чи накладних, певна річ, ніхто не видає.

"Ми попросили одну київську пацієнтку (анонім), щоб вона взяла у свого кур'єра чеки за придбані ліки , - говорить Стефанішина. - Врешті, чеки вдалося отримати. Зверху на них є печатка фірми "Вікторія", місто Вінниця. Я особисто туди подзвонила. Виявилося, що це дитяча лікарня, мало того, що у них таких перепаратів немає, вони про них навіть не чули". 

Онкохворий Дмитро Архипчук не з чуток знає, що таке "боротися з недугою власними силами" та можливостями. Чоловік лікується вже 8 років, Хвороба то наступає, то відступає. Безкоштовних ліків йому ніхто ніколи не пропонував, а тим паче, не надавав. На місяць лікування він витрачає близько 10-12 тисяч гривень. 

"Я знаю, що ліки державою закуповуються, але де вони зникають - загадка. Чи в мене є якісь претензії до лікарів? Ні, немає, вони виконують свою роботу. Як лікар може мене забезпечити? Тут запитання до держави", - іронізує Архипчук. 

 

Міністерство не забарилося із відповіддю. Під час брифінгу у натовпі розійшлася інформація, що Раїса Богатирьова зустрінеться із активістами та журналістами у приміщенні МОЗу. 

Пізніше міністр охорони здоров'я таки приїхала, однак надовго не затрималася. Її виступ тривав близько п'яти хвилин. Більше часу, за словами Богатирьової, виділити не вдалося через відрядження.  

"Проблема онкозахворюваності і смертності від онкопаталогії гостро стоїть в цілому світі, - здалеку почала вона. - На жаль, Україна належить до тих країн, де існує велика поширеність цієї недуги.

Богатирьова показала підписаний нею наказ від 27 червня 2013 року, який вимагає від органів охорони здоров'я на місцях контролювати розподіл препаратів, які закуплені для лікування хворих на онкологічну патологію, і звітувати про це перед суспільством.

Інформування громадськості відбуватиметься на офіційних веб-сайтах структурних підрозділів з охорони здоров'я.

 "Питання, яке ви піднімаєте, що в деяких установах медики або інші працівники медичних закладів зловживають своїм становищем , коли хворим радять купувати за власні кошти медичні препарати… Я думаю, що саме ви повинні цим займатися. Адже за кожним подібним випадком неможливо проконтролювати , якщо є такі випадки  - прошу одразу звертатися до правоохоронних органів,  і я тут буду на вашому боці", - пояснила керівник МОЗу.

Слова Раїси Богатирьової викликали невеличкий сміх у залі.

"Знаю, що у вас багато запитань, ще раз прошу вибачення, що я швидко говорю і намагаюся донести свою позицію, але у вас буде можливість поспілкуватися з моїми колегами, де ви детально можете пройтися по всіх запитаннях", - додала Богатирьова.

Міністр мала на увазі головного онколога Києва Дмитра Осінського та головного лікаря київського міського клінічного онкологічного центру Олександра Клюсова.

Констурктивного діалогу чи бесіди, не вийшло.

 

На зустрічі був присутній Олександр Савенко, син померлої онкохворої. Його мати, Ольга Савенко у 2010 потрапила в Київський онкологічний міський центр. В період 2010-2011 року на лікування мами чоловік витратив 20 тисяч гривень.

Після смерті жінки "чисто для цікавості" Савенко надіслав запит до головного управління охорони здоров'я КМДА із запитанням: чому Ользі Савенко не надали жодних державних медикаментів. Йому відповіли, що їй було надано медикаменти на суму близько 8 тисяч гривень. Всі перелічені медикаменти, за його словами, він купував за власні кошти.

- Там безкоштовним було тільки ліжко та вата, - обурюється Савенко.

Між Савенко та Клюсовим відбулася словесна перепалка. 

- Препаратами першої необхідності держава забезпечує хворого десь відсотків на 50, усіма іншими – близько 10 %, - розповідає Клюсов. - Тобто, це правда, що пацієнти лікуються за власний кошт. Але жодних ліків, куплених за державні гроші, які є у наших аптеках - не перепродаються

- Але ж у нас є така людина, на яку списали всю хіміотерапію, куплену у вашій аптеці", - почали скаржитися активісти "ЮКАБу", вказуючи на Олександра Савенка. – Ось чеки за них.

- Не крутіть фактами, це не документ, - далі мовив лікар. – Ще раз наголошую: ніяких державних ліків не перепродають. Є ліки, які пацієнт купував, але є й такі, які отримував у лікарні.

- Це брехня!", - вигукнув Савенко. - Чому ви не надаєте мені відповіді на запит від 24 травня про затрати державних препаратів у КМКОЦ?

- Та що ви говорите, у мене з вами вже цілі томи переписки, - на підвищеному тоні сказав лікар.

- Це брехня, ви постійно брешете, - відповів син померлої онкохворої.

Врешті, мирний захід перетворився у балаган і суцільні звинувачення.

Домовилися на тому, що активісти разом із лікарями ловитимуть "за вухо" кур'єрів, які продають державні ліки.

powered by lun.ua