Українська йога. Анатолій Пахомов

9183
15 грудня 2017

"Ви можете писати як хочете. Бо одна справа – те, що ти скажеш, інша – що журналіст напише, а зовсім інша – що людина прочитає. Людина все одно почує тільки те, до чого вона готова".

Так почав розмову Анатолій Пахомов, автор методики Коректного підходу до хребта або "Ваджра йоги", з яким "Українська правда. Життя" зустрілася в рамках спецпроекту про найяскравіших українських майстрів йоги.

Протягом наступних двох годин він не раз говорив парадоксальні й незвичайні речі, здається, не дуже переймаючись тим, як його зрозуміють.

"Наш напрямок дуже не люблять колеги, бо я розповідаю людям, як можна нашкодити собі, сприймаючи йогу як гімнастичні вправи", – зізнається він.

Щоб не зашкодити хребту, в цій школі виключили будь-які скручування хребта, нахили вбік та сильні прогини. Тут не побачиш зав'язаних у вузлик інструкторів та учнів.

"Прагнення до гіпермобільності призводить до травм і патологій хребта і, на наш погляд, виникає від людського его, яке вважається перешкодою для розуміння власної природи", – вважають тут.

За останні 8 років Пахомов підготував близько 300 викладачів у різних країнах світу за своїм напрямком "Ваджра йога". На сайті школи вказано 45 діючих інструкторів різних "рівнів".

Анатолій Пахомов – автор методики Коректного підходу до хребта або "Ваджра йоги"

МЕДИТАЦІЇ НОЧАМИ Й БІГ БАГАТОПОВЕРХІВКАМИ

Родом із Коломиї на Прикарпатті, в дитинстві Анатолій мав не дуже міцне здоров'я й завжди цікавився містикою та усім незвичайним.

У 7 років побачив по телевізору фільм "Індійські йоги. Хто вони?", з якого вперше почув слово "йога".

Пізніше, в 1989 році, вийшла телепрограма з Індрою Деві – відомою популяризаторкою йоги в різних країнах світу. Відтоді Анатолій твердо вирішив, що займатиметься цією практикою.

Через рік, коли йому було 14, така можливість несподівано з'явилася – друзі покликали до клубу на заняття бодібілдінгом.

"Правда, до тої зали я так і не дійшов, але на дверях побачив на клаптику паперу напис від руки "хатха-йога" і стрілочку", – згадує Анатолій.

Так він потрапив на заняття до свого першого вчителя – Василя Терьохіна, викладача фізкультури і завзятого практика йоги.

Через рік зала закрилася, оскільки вчитель не міг оплачувати оренду, і навчання перейшло на неформальний рівень.

"Ми просто почали приходити до нього додому або зустрічалися в горах, біля річки. Він не брав з нас оплати, але ми допомагали, хто чим міг. Наприклад, на городі могли попрацювати", – згадує Пахомов, пояснюючи, що тоді, особливо в глибинці, люди жили переважно без грошей.

Зате пізніше, коли учні влаштувалися на роботу, могли навіть усю зарплату віддати вчителю.

Терьохін розумів йогу досить своєрідно. Поряд із вивченням древніх текстів та опануванням асан, він давав незрозумілі, на перший погляд, завдання – скажімо, медитувати вночі на вершині гори чи оббігти вгору-вниз кожний під'їзд у всіх 9-поверхівках містечка. Практикувалися також купання в крижаній воді й марафонські забіги в гори.

Одним із завдань було непомітно вислизнути з дому й приходити вночі до вчителя медитувати.

До зали з бодібілдінгу Анатолій так і не дійшов, бо на сусідніх дверях побачив
напис "хатха-йога" і стрілочку

Анатолій розповідає, що його батьки не знали про ці пригоди.

"Вони знали, що я цікавлюся йогою, але деталей не знали. Казали: "Що ти тими дурницями займаєшся?". Я відповідав: "Це буде моєю основною діяльністю".

А вони: "Та де ти таке бачив?". А в мене ще тоді була впевненість, що буде саме так", – розповідає він.

Анатолій провчився у Терьохіна 4 роки, і в 18 сам почав викладати. До того часу, за його словами, в нього "пройшли всі болячки", які він пов'язує з неправильними навантаженнями для хребта в дитинстві.

"Ми ж і картоплю тягали, і то на футбол піду, то на вільну боротьбу. А воно все шкодило. Тому в 14 років я був розбитий. Коли почав займатися йогою, то в якийсь момент зрозумів, що повністю одужав за кілька років", – згадує він.

Тому молодий викладач спочатку вважав, що йога може вилікувати практично все.

Однак скоро побачив, що у певних випадках, особливо у старших людей, покращення настає не так швидко.

Потім Анатолій закінчив медучилище, працював фельдшером. Пізніше закінчив факультет фізичної культури Волинського державного університету, працював учителем фізкультури.

Паралельно він продовжував інтенсивно практикувати і викладати йогу.

"У КИЄВІ Я БУВ РОЗЧАРОВАНИЙ"

Через якийсь час Пахомов вирішив поїхати до Києва, щоб повчитися у відомих викладачів столиці.

"Ще коли я навчався в Терьохіна, у нас було таке дивне завдання – поїхати в будь-яке місто, яке він назве, організувати там йогу, повести заняття, а потім зникнути. Так, може, тільки шпигунів готують. Тому я кілька разів змінював міста.

І коли мені довелося переїжджати до Києва, для мене не було проблемою приїхати до міста, де немає жодних знайомих, пожити два тижні на вокзалі, завести знайомства, знайти залу і через деякий час почати викладати", – згадує він.

З часом Пахомов вирішив поїхати до Києва, щоб повчитися у відомих викладачів столиці

Анатолій не називає імен викладачів, у яких він вчився в Києві, оскільки вони його про це просили.

"Я обійшов практично всіх відомих тоді майстрів. І був розчарований – ніде не було ані тої харизми, ані роботи з духом. Тільки асани були більш кручені", – розповідає Пахомов.

Разом з тим, він намагався займатися так, як йому показували, оскільки хотів повною мірою випробувати на собі столичні методики.

"І я став помічати, що щось зі спиною не те. Спочатку вона стала ніби розбовтана. Потім пішли сильні підвивихи хребта – тягнуло в бік і в ногу, потім у руку. Це через те, що я робив мости, скрутки, бокові нахили", – згадує Анатолій.

Отримавши травми, він вирішив звернутися не до традиційної медицини, а до народних цілителів і костоправів, бо раніше вже мав позитивний досвід такого лікування після перелому руки.

"Мені нічого не допомагало, поки не знайшов свого корінного вчителя Юрія Миколайовича Главчева", – розповідає він.

"ВІН ЛІКУЄ БУДЬ-ЯКІ ЗАХВОРЮВАННЯ"

За словами Пахомова, саме Главчев допоміг йому вилікувати травму хребта.

Він також називає вчителя "видячим", оскільки той може бачити не лише стан організму хворого, але й розповідає минуле й іноді передбачає майбутнє.

"Я такої людини не бачив і навіть не читав, що в історії людства такі були. Він може вилікувати практично будь-яке захворювання, включаючи рак і ДЦП", – переконаний Анатолій.

Медичної освіти цілитель не має, за освітою – інженер-будівельник.

"У цьому теж особливий гумор всесвіту, який показує, чого варті всі ваші дипломи. От приходить до нього людина, він її виліковує. А люди з дипломами професорів – ні", – вважає Пахомов.

Основна ідея Главчева – що більшість людських хвороб пов'язані зі станом хребта і, вправивши хребці на місце, можна запустити процеси зцілення в організмі. Його книга так і називається "Хребет – провокатор усіх хвороб".

Пахомов, як і його вчитель, вважає, що хребет – провокатор усіх хвороб

Разом з тим, у мережі можна знайти суперечливі відгуки про цього цілителя. Як розповідали "Українській правді. Життя" пацієнти Главчева, його вправляння хребців за допомогою спеціального гумового молотка є досить болісним. А у ЗМІ деякі пацієнти навіть звинувачували його в розриві селезінки після таких сеансів.

Водночас позитивних відгуків також багато, а Пахомов вважає звинувачення на адресу вчителя безпідставними.

За його словами, Главчев відіграв велику роль у формуванні методики Коректного підходу до хребта.

"Саме він розповів, що треба викинути з тих практик. Найсмішніше те, що це практично співпало з тим, що описано в древніх текстах", – розповідає Анатолій.

За його словами, у древніх трактатах з йоги взагалі немає скручувань і бокових нахилів.

"Деякі кажуть: "Вони скрутки викинули, а в йозі тисячі років це було". А я кажу: "А ви можете навести мені текст, де це описано?".

Тут вони сідають у калюжу. Тому що в текстах не описано жодної скрутки й жодного нахилу вбік.

Тому питання до сучасних йогів – що ж ви викладаєте таке? Може, пора вивіску міняти на фітнес?", – говорить Пахомов.

"У БАГАТЬОХ ЙОГІВ ПРОБЛЕМИ З ХРЕБТОМ"

За словами Анатолія, коли він займався у київських викладачів йоги, то згодом помітив, що багато з них страждають на різні хвороби, в тому числі мають проблеми з хребтом.

Але для того, щоб побачити їхні проблеми, треба спілкуватися неформально, йти на більш тісний контакт, а не тільки ходити на лекції чи заняття.

"Я побачив, що проблеми зі спиною у викладачів – це система. Але вони пишуть книжки і виступають на конференціях. Ніхто не хоче сказати правду: "Дивіться, що зі мною сталося. Не робіть так, як я", – каже Пахомов.

Анатолій Пахомов: "Проблеми зі спиною у викладачів – це система... Ніхто не хоче сказати правду"

На його думку, безпечно займатися можна лише в інструкторів "Ваджра-йоги".

"Коли люди мене деколи питають: "У кого мені займатися?", я кажу: "А в кого ви, крім нас, можете займатися, щоб хребет собі не поламати?", – зазначає Пахомов.

"Люди думають, що це якийсь піар-хід. А потім я тих людей бачу напівінвалідами, з якимись операціями… Вони пішли до інших інструкторів, їм хребет покрутили, затиснули нерви, у них потім або грижі, або дисфункція органів", – каже він.

"НАВІЩО ОРЛОВІ ВЧИТИСЯ У ВОРОНИ?"

Вже знаючи свого вчителя, Пахомов багато подорожував Індією та намагався знайти там хороших викладачів. Сумарно він прожив у цій країні близько 5 років.

Але, як і передрікав Главчев, не знайшов там нічого принципово нового.

"Чим більше я з ним спілкувався, тим більше розумів, що все, що мені потрібно, є в цього вчителя. Я був дурний, бо втрачав час. Останні роки я нічого вже не шукаю і слухаю вчителя", – розповідає Анатолій.

З цієї ж причини він не намагався отримати якісь міжнародні сертифікати з йоги:

"А до кого ж я поїду? Знаєте, є такий вислів – якби орел вчився у ворони, скільки б він часу втратив".

За словами Пахомова, справді коректного підходу до хребта зараз немає серед відомих йому напрямків йоги ані в Індії, ані у світі.

На його думку, це пов'язано з тим, що ми живемо в період "Калі-юги", коли духовність і знання зменшуються, а технічний прогрес зростає.

На дещо скептичне питання, чому в сучасному світі не дійшли до того, до чого дійшов український цілитель без медичної освіти, відповідає:

"То й що? А коли Колумб сказав, що може обпливти Землю, йому хтось повірив? Ви кажете "без освіти". А Ісус Христос, Будда чи Махавіра були священиками? Ні, але ж вони якусь істину казали. Того, хто має крупинку істини, завжди не приймають".

Пахомов багато подорожував Індією та намагався знайти там хороших викладачів.
Каже, не знайшов

ВИТЯГУВАННЯ, ЗМІЦНЕННЯ ТА РОЗСЛАБЛЕННЯ

У школі йоги, створеній Пахомовим, не використовують скручувань і поворотів, пояснюючи це будовою хребта.

"Якщо коротко, в хребта є кілька суглобів, вони парні. За біомеханікою, парні суглоби можуть рухатися вперед-назад. Отже, спина має згинатися вперед і назад.

 Для того, щоб обертатися навколо своєї осі, потрібно, щоб була одна точка опори. Як, наприклад, у плечі або шийному відділі між атлантом і осевим хребцем", – вважає він.

Відомі з дитинства фізкультурні вправи з нахилами корпусу вправо-вліво Пахомов теж називає шкідництвом.

Також, за його словами, не можна розтягувати тіло за допомогою зовнішніх важелів – наприклад, повиснувши на турніку. Але підтягуватись можна.

"От приходить дівчина й каже: "Я займалася в таких-то викладачів, і потім цілий тиждень не могла піднятися з ліжка. Там один тягнув мене за руки, а другий штовхав", – наводить приклад Анатолій.

Крім розтягувань, на його переконання, не варто робити й сильної компресії – скажімо, піднімати важке або ставати на голову.

"Люди думають, що це десь у йозі описано, що на голову треба ставати", – говорить він, маючи на увазі так звану "королеву асан", ширшасану.

Також, за словами Пахомова, "тіло не любить, коли його трясуть". Тому він вважає шкідливими як їзду по поганій дорозі, так і біг чи стрибки на скакалці. Замість бігу радить багато ходити.

"І навіть у тому, що можна робити, треба використовувати серединний шлях. Є дві крайнощі – лежати на дивані й нічого не робити і бігати марафони", – вважає він.

На заняттях з "Ваджра-йоги" з тілом працюють, виходячи з трьох основних принципів – витягування, зміцнення та розслаблення.

Також тут приділяють велику увагу дихальним вправам, зокрема широко використовуються затримки дихання.

За словами Пахомова, "тіло не любить, коли його трясуть"

"ТИ ЩО, НОСОМ КРУТИШ?"

Щодо їжі Анатолій не дає якихось універсальних рекомендацій, будучи прихильником інтуїтивного харчування. Лише застерігає від переїдання та нагадує про необхідність пити достатньо чистої води.

"Якщо ви почали хворіти, треба знати, що вегетаріанство для вас більш корисно, бо м'ясна їжа дуже важка", – говорить він, однак наголошує, що воно не є правильним для всіх.

Сам Пахомов давно не їсть м'яса, але дає його дитині й навіть, за певних умов, може рекомендувати практикуючим.

"Спочатку я казав дружині: "Діти теж будуть вегетаріанцями". Вона каже: "Давай спробуємо".

А в нас живе кіт, він вегетаріанцем бути не схотів. І одного разу дочка підповзла до миски кота і стала їсти звідти варену курку. З тих пір ми даємо дітям те, що вони хочуть", – розповідає Анатолій.

Він також вважає, що легко бути вегетаріанцем, коли в доступі є багато іншої їжі.

"Якби я розповідав про вегетаріанство моїй бабці, яка пройшла голод і війну, вона би сказала: "Ти що, носом крутиш?", – зазначає викладач йоги.

Анатолій наголошує, що навіть в індійській традиції м'ясо завжди давалося воїнам, бо вони не повинні бути надто чутливі, а мають виконувати свої функції.

ЩОБ СУДИТИ ПРО ДУХОВНІСТЬ МАЙСТРА, ТРЕБА ПОБАЧИТИ ЙОГО В ПОБУТІ

Пахомов є прихильником буддійського вчення Дзогчен, отримав пряму передачу (посвяту) у всесвітньо відомого майстра Намкай Норбу Рінпоче.

Основою цієї практики є махамудра – стан присутності, який можна практикувати в будь-якій повсякденній діяльності.

Однак Анатолій зазначає, що не є релігійною людиною, а цікавиться виключно філософським чи психологічним аспектом буддизму. Він також не вважає буддійського майстра "корінним вчителем", як Главчева.

"Рінпоче дуже відомий, і мені не вдалося з ним близько спілкуватися", – зазначає Анатолій.

Пахомов каже, що не є релігійною людиною, а цікавиться виключно філософським
чи психологічним аспектом буддизму

А для нього це необхідна умова, щоб бути чиїмось послідовником:

"Колись мене питали: "От приїжджає такий-то вчитель. Як дізнатися, чи він духовний?". Я кажу: "Щоб це дізнатися, вам треба з ним пожити, побачити його в побуті, подивитися на його сімейні стосунки. А то до мене навіть зверталися дівчата, що йшли за одним індійським гуру, а потім постраждали від його домагань".

Загалом же Пахомов має свою теорію того, в чому полягає суть духовності. Для нього вона базується на трьох поняттях – доброта, свобода і відповідальність.

"У перші роки я навчав, що духовність – це є доброта. Але потім побачив, що можна бути добрим, але не поважати свободу іншої людини, нав'язувати свої погляди. Тому вирішив, що духовність – це доброта плюс свобода.

Але ви, наприклад, можете бути доброю людиною й поважати свободу, а дітей своїх покинути. Ви і добрий, і свободу поважаєте, а про власних дітей не дбаєте. Тому потрібна відповідальність", – вважає Анатолій.

Цим універсальним принципам мають слідувати і всі інструктори "Ваджра-йоги":

"Наприклад, я вчу інструкторів відповідати за свої дії. Якщо інструктор ставить лайк у соцмережах або робить перепост якогось семінару, де людям нашкодять, покрутять їм хребет – це вже буде привід, щоб його куратор з ним поговорив".

ПЛАНУЄТЕ ДІТЕЙ – НАВЧІТЬСЯ МЕДИТУВАТИ

У Анатолія двоє дітей – 6 і 7 років. На питання, як йому вдається поєднувати практику й батьківство, відповідає, що зараз практика перейшла у неформальну.

"Це тільки на початку практика потребує якогось окремого часу. А потім ти навчаєшся в будь-якій справі медитувати, бути в присутності", – пояснює він.

Пахомов говорить, що веде звичайне сімейне життя – готує сніданки, возить дітей до школи й на гуртки, допомагає робити уроки.

"Іноді мене питають: "Я збираюся стати мамою. Що ви мені порадите?". Я кажу: "Навчіться медитувати". Бо як народите, у вас буде три роки ретрит. Не буде нічого, до чого ви звикли. А якщо буде друга й третя дитина, то ретрит затягнеться.

І якщо ви не навчитеся медитувати, то будете страждати. А якщо навчитеся, то зрозумієте, що батьківство – це служіння іншій істоті, духовна практика", – підсумовує Анатолій і поспішає забирати доньку зі школи.

Катерина Тищенко, УП

Всі світлини зі сторінки героя публікації у Facebook

powered by lun.ua

Головне на сайті