Одна область змогла вирішити наркопроблеми ув'язнених. Здатні інші?

"Мені було погано 44 дні. Уявіть, як це, весь цей період не їсти і не спати. Було нестерпно, не хотілося жити.

Всі ці дні я був впевнений, що мене за вироком суду не просто позбавили волі, а життя – через довгі та нестерпні страждання".

Це слова наркозалежного Андрія Малюка, якому в 2015 році у Сумському СІЗО не змогли/не захотіли забезпечити доступ до препаратів замісної підтримувальної терапії (ЗПТ).

Тоді історія затриманого пацієнта ЗПТ отримала чималий розголос та стала одним із сюжетів фільму-розслідування "На роздоріжжі".

Наркозалежність – це хронічне, невиліковне, а за відсутності лікування – смертельне захворювання.

На волі наркозалежна людина може стати пацієнтом замісної підтримувальної терапії – форми медикаментозного лікування людей, які страждають від опіоїдної залежності.

У місцях несвободи доступ до такого типу допомоги часто переривається: затриманих до сьогодні у кращому випадку кілька разів доставлять під конвоєм до лікарні або просто проігнорують їх потреби у життєво необхідних ліках.

Це тягне за собою тяжкі наслідки. Іноді – смертельні.

ВІД ПРЕЦЕДЕНТУ ДО СТАЛОЇ ПРАКТИКИ

У 2015 році, коли до Сумського СІЗО потрапив Андрій Малюк, для того, щоб ув’язнені пацієнти у слідчому ізоляторі мали доступ до безперервного лікування, потрібно було виконати низку умов.

По-перше, отримати погодження з Києва, на рівні Державної пенітенціарної служби України.

По-друге, забезпечити конвой із чотирьох співробітників СІЗО, яких потрібно було б відволікти від служби на кілька годин.

По-третє, вивезти їх на сайт ЗПТ автозаком, що, як мінімум, було незручно, і, як максимум, потребувало великих затрат на пальне для транспорту.

У місцях несвободи доступ до наркологічної допомоги часто переривається

Зважаючи на ці проблеми, два з половиною роки тому у Сумах обласним наркологічним диспансером, медичною частиною СІЗО і громадською організацією "Клуб "Шанс" був вперше запроваджений унікальний для України механізм безперервного надання медичної допомоги наркозалежним особам, які утримуються в слідчому ізоляторі.

За цей час вже 27 пацієнтів ЗПТ, які потрапляли у Сумський слідчий ізолятор, мали можливість отримувати життєво необхідне лікування безпосередньо у медичній частині пенітенціарної установи.

З 2015 року 27 пацієнтів ЗПТ, які потрапляли у Сумський слідчий ізолятор, отримали життєво необхідне лікування

Місяць тому Андрій, про якого ми вже згадували вище, знову потрапив у СІЗО.

Але цього разу лікар наркологічного диспансеру приїхав одразу ж після того, як Андрій сповістив працівників медичної частини пенітенціарної установи про те, що він є пацієнтом ЗПТ.

Зараз чоловік проходить детоксикацію під пильним наглядом лікаря-нарколога, який приїжджає у СІЗО щодня.

"Кілька років тому відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ, Міністерства охорони здоров’я та Міністерства юстиції, ми почали видавати препарати замісної терапії за вимогою ув’язнених і за заявою медичної частини СІЗО.

Тепер всі пацієнти, які потребують такого лікування, отримують його в той же день, коли заявили про себе у медичній частині. Цей механізм працює на 100%", – розповідає головний лікар Сумського обласного наркологічного диспансеру Тарас Злиденний.

Тарас Злиденний, головний лікар Сумського обласного наркологічного диспансеру

Таким чином, якщо пацієнт замісної терапії з будь-якого регіону області потрапляє у СІЗО і повідомляє про свій стан здоров’я у медичній частині, її працівники інформують наркологічний диспансер.

Медичний заклад так само отримує підтвердження з кабінету ЗПТ, де пацієнт знаходився на лікуванні.

Лікар приїжджає у СІЗО, робить необхідні записи у медичну картку, призначає лікування та видає препарат.

Тобто, крім того, що діючий у Сумському СІЗО механізм дозволяє забезпечити безперервним лікуванням пацієнтів ЗПТ, за його допомогою можна значно зекономити ресурси. А це є вагомим аргументом для використання такої практики як для "вільних", так і для "тюремних" медиків.

Діючий у Сумському СІЗО механізм дозволяє забезпечити безперервним лікуванням пацієнтів ЗПТ

"Пацієнти ЗПТ у СІЗО отримують препарати ЗПТ і проходять детоксикацію протягом місяця, за цей час ми зменшуємо дозування і виводимо їх із стану гострого синдрому відміни, – пояснює начальник медичної частини Сумського СІЗО Олексій Шевченко.

За моїми власними спостереженнями, люди, які перебувають на програмі, більш врівноважені, ніж наркозалежні, які потрапляють до нас зі свободи".

ЛІКИ ЗА ПОДВІЙНИМИ ҐРАТАМИ

В ідеалі у медичній частині СІЗО мають завжди бути так звані підконтрольні медичні препарати.

Для цього слідчий ізолятор повинен отримати відповідну ліцензію на зберігання наркотичних засобів, психотропних речовини і прекурсорів:

"Наразі у країні кількість споживачів наркотиків росте у геометричній прогресії. Я бачив, як люди страждали, але нічим не міг допомогти, – зазначає Олексій Шевченко.

Тому розумію необхідність у тому, щоб СІЗО мав ліцензію на наркотичні речовини. Вона дозволить зберігати не тільки метадон (прим. ред. – препарат замісної підтримувальної терапії), а й, наприклад, сибазон (прим. ред. – препарат для лікування синдрому алкогольної абстиненції) та інші транквілізатори, які нам дуже потрібні для лікування певного контингенту хворих".

Олексій Шевченко, начальник медичної частини Сумського СІЗО

За словами начальника медичної частини, окрім пацієнтів ЗПТ, у СІЗО потрапляють люди, які на свободі тривалий час вживали алкоголь, після чого у них виникають симптоми, які знімаються лише транквілізаторами.

"У нас їх немає. Ми не маємо права їх зберігати, бо не маємо ліцензії. Тому таких людей ми госпіталізуємо в стаціонарне відділення наркології", – пояснює Шевченко.

Ігнорування цих розладів загрожує набряком мозку і смертю. Якби у СІЗО були всі препарати, то проблему б вирішували одразу, не залучаючи швидку допомогу та інші ресурси охорони здоров’я.

"У деяких випадках, щоб врятувати людину, важлива кожна хвилина. Буває так, що "швидка допомога" не така вже й швидка, як того хотілося нам та пацієнтам", – додає начальник медичної частини.

Лікарі закладів охорони здоров’я також підтримують своїх колег-пенітенціаріїв. Більше того, в СІЗО є медична частина, яка має ліцензію на медичну практику і медперсонал, який, по суті, не має права на видачу підконтрольних препаратів.

У СІЗО є медична частина, яка має ліцензію на медичну практику і медперсонал, який, по суті, не має права на видачу підконтрольних препаратів

"Наявність ліцензії набагато полегшила б роботу СІЗО: не потрібно було б кожен день відправляти за лікарем транспорт із супроводом, заводити його у СІЗО, виводити і т. д. Це марна трата часу.

Так як з січня цього року препарати ЗПТ заходять на обласний наркологічний диспансер і розподіляються всередині області наказами управління охорони здоров’я, таким самим наказом ми б могли окрему кількість препаратів перерозподілити для лікування пацієнтів у СІЗО", – ділиться думкою Тарас Злиденний.

У такому випадку лікарю достатньо було б приїхати лише один раз, оцінити стан пацієнта, призначити лікування, детоксикацію. Це знизило б навантаження на бюджет СІЗО і полегшило б його роботу.

[L]Більше того, на думку головного лікаря Сумського обласного наркологічного диспансеру, врахувавши кількість психічно хворих, нарко- та алкозалежних людей у СІЗО, не завадило б також хоча б на неповну зайнятість взяти на роботу у медичну частину СІЗО лікаря-нарколога.

Але, крім хімічно залежних пацієнтів, у слідчий ізолятор потрапляють люди, які мають інші захворювання, через що потребують медикаментозного лікування підконтрольними препаратами, зокрема, це люди з психічними розладами.

Тобто потенційна кількість людей, які отримують доступ до життєво необхідного лікування перебуваючи під слідством, значно більша, ніж може здаватися.

ЩО БУДЕ ДАЛІ?

Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Захист життя людини є обов’язком держави. Кожен має право на охорону здоров’я та медичну допомогу. Про це говорить Конституція України.

Проте до сьогодні Сумський слідчий ізолятор залишається єдиним в Україні пенітенціарним закладом, де налагоджений механізм забезпечення доступу наркозалежних до адекватного лікування.

"Часто будь-які негаразди із доступом до лікування державні структури аргументують відсутністю нормативно-правового підґрунтя: наказів, розпоряджень, інструкцій, вказівок тощо, – наголошує Олексій Загребельний, керівник громадської організації "Клуб "Шанс".

Олексій Загребельний, керівник громадської організації "Клуб "Шанс"

У випадку із забезпеченням безперервності лікування пацієнтів ЗПТ у слідчих ізоляторах все відбувається навпаки: підґрунтя є, а доступу немає, – Сумський досвід організації кваліфікованої наркологічної допомоги пацієнтам ЗПТ на базі медичної частини слідчого ізолятору підтверджує давно відому тезу про те, що хто хоче, той шукає можливість, а хто не хоче – причину".

Питання про те, чи вдасться іншим областям налагодити подібну модель взаємодії для того, щоб захистити права затриманих осіб на медичну допомогу, поки залишається відкритим.

А доступ хворих людей до ліків – закритим.

Яна Дирявська, журналістка, спеціально для УП.Життя

Світлини Ксенії Кравцової та Depositphotos