Чи готова Україна до телемедицини. Про що свідчить досвід ЄС

3569
6 березня 2018

Нещодавно зустріли бабусю, котра думала, що телемедицина – це щось на зразок знаменитих сеансів телегіпнозу і запитувала, де показуватимуть такі програми.

Декілька знайомих підлітків вирішили, що це зв'язок з лікарем за допомогою відео. Однак, це не зовсім так.

Отже, з'ясовуємо, що ж таке телемедицина насправді.

ЩО ТАКЕ ТЕЛЕМЕДИЦИНА І НАВІЩО ВОНА ПОТРІБНА?

Кажучи просто, телемедицина – це надання або використання послуг охорони здоров'я без обмеження у відстані.

Ми знаємо, що правильно і вчасно поставлений діагноз – запорука швидкого одужання і шлях уникнути тривалої реабілітації після неефективного лікування.

Досвідчений лікар на основі всіх правильно зібраних даних може поставити точний діагноз, навіть без огляду пацієнта. Для цього існує телемедицина.

Досвідчений лікар на основі правильно зібраних даних може поставити точний діагноз,
навіть без огляду пацієнта. Фото verbaska/Depositphotos

Активними учасниками сфери охорони здоров’я є і лікар, і пацієнт.

Телемедицина допомагає обом.

Лікар може отримати допомогу від колег, коли ставить діагноз та призначає лікування.

А пацієнт – отримує вчасну кваліфіковану допомогу.

Звісно, важливим фактором тут є доступ лікаря до необхідної інформації, що у свою чергу пов’язано з дієвою електронною системою охорони здоров’я.

Адже важливі не тільки дані, зібрані під час діагностики пацієнта, а й дані анамнезу, проведені дослідження, інформація про препарати, котрі приймав пацієнт.

ТЕЛЕМЕДИЦИНА І ВІДЕОКОНСУЛЬТУВАННЯ

Дуже часто телемедицину ототожнюють з відеоконсультуванням. Це не зовсім правильний підхід. У першу чергу, це обмін даними.

Чи може використовуватись відеозв’язок для обміну даними?

Так, звісно.

Та це не головне. Є випадки коли таке консультування може бути необхідним (наприклад, при обстеженні шкіри).

Але знову ж таки відео – це додатковий інструмент, бо для визначення діагнозу необхідно враховувати ще ряд показників.

Телемедицина дозволяє створювати тимчасові команди спеціалістів, незалежно від їх
територіального розташування. Фото macrovector/Depositphotos

БАЗА ЗНАНЬ

У лікарів нечасто є можливість доступу до діагностичних даних колег, за винятком тих, хто перебуває на безпосередній близькості, але саме ця інформація є джерелом знань, оскільки пов’язана з практичним досвідом лікування.

І якщо система правильно організована, існує належний правовий механізм, лікар може долучитися до зібраної лікарської практики минулих років і нововведень, не полишаючи робочого місця.

Велика кількість діагностичних процедур зараз виконується за допомогою комп’ютеризованих приладів, а це означає, що лікарю-діагносту не потрібно перебувати поряд з пристроєм та пацієнтом. Зображення, звук, кардіограми та інші діагностичні звіти можуть передаватися на ПК лікаря-діагноста, у будь-яку точку країни.

Звісно, телемедецина – це не лише діагностика. Зростає кількість терапевтичних процедур, де пристрої використовуються як посередник між лікарем та пацієнтом.

Яскравий приклад – мікрохірургія. Оскільки все більше таких пристроїв управляються комп’ютером, то ними можна керувати через мережу. Так чином, процедури можна виконати дистанційно.

Лікування певних захворювань передбачає застосування фармацевтичних продуктів, контролю стану пацієнта або параметрів (тиск, температура, пульс тощо), терапію. У таких умовах діагностичне лікування є ще простішим і доступнішим. Телемедицина дозволяє створювати тимчасові команди спеціалістів, для взаємодії необхідних фахівців при прийнятті рішень, незалежно від їх територіального розташування.

Це не лише покращує якість прийнятих рішень, а й сприяє підвищенню рівня освіти медичних працівників.

ЯКІ ПЕРЕВАГИ ТЕЛЕМЕДИЦИНИ?

Плюси телемедицини можна побачити одразу, але як і під час кожного нововведення, лише час може показати неочевидні переваги.

  1. Якість і швидкість при постановці діагнозу. Лікар у будь який момент може отримати консультацію колег і пришвидшити процес обрання необхідного лікування. Шанси пацієнта на швидке одужання залежать від ефективності та оперативності постановки діагнозу.
  2. Відстань. Це реально зменшить кількість часу на вимушені поїздки до районних і обласних лікарень, перебування в чергах для консультацій.
  3. Безперервна освіта лікарів. Постійний потік інформації, доступ до клінічних випадків, можливість консультуватися з колегами, брати участь у дистанційній діагностиці і терапії разом з більш досвідченими колегами.
  4. Використання кращих лікарських практик. Це можливість спілкуватися з колегами звідусіль, ділитися висновками, рекомендаціями. Це зменшує можливість втрати цінних даних.

Термін "телемедицина" навіює думку про комп’ютери, комп’ютеризовані медичні пристрої, безліч дорогих приладів.

І тут відразу виникає питання: чи може це дозволити собі Україна?

Насправді, для функціонування телемедицини потрібен лише комп'ютер, доступ до інтернету і мінімальний набір приладів (термометр, тонометр тощо).

Для функціонування телемедицини потрібен лише комп'ютер, доступ до інтернету і мінімальний
набір приладів. Фото macrovector/Depositphotos

Тут важливіше, як буде організована система, а також бажання розвивати телемедицину на місцях (ОТГ, сільські ради).

До речі, спроби впровадити телемедицину в Україні з’явилися ще у 2005 році. Були успішні пілотні проекти, що мали на меті дослідити можливість широкомасштабного впровадження телемедицини.

Ось коротка хронологія:

  • 2005 р. – створена телемедична мережа в Одеській області, до якої були підключені міські, районні та центральні лікарні, а основним експертним центром стала клініка Одеського національного медичного університету.
  • 2007 р. – початок розвитку телемедичної мережі у Дніпропетровській області з експертним центром КЗ "Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім.І.І.Мечникова".
  • 2009 р."Мобільна медицина" – пілотний проект компанії "МТС Україна" за підтримки Представництва ООН в Україні. До телемедичної мережі включено 40 медичних закладів різного рівня: національні медінститути, високоспеціалізовані клініки, обласні, районні і міські лікарні, а також Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. Н. М. Амосова, Інститут педіатрії, акушерства і гінекології, Інститут нейрохірургії, Інститут раку, дитячу спеціалізовану лікарню "ОХМАТДИТ".
  • 2012 р. – проект ДТЕК "Телемедицина" мав на меті об’єднати у єдину телемедичну мережу медичні установи у містах діяльності ДТЕК. У період 2012-2014 було підключено 12 лікувальних закладів.
  • 2016 р. – пілотний проект у Гадяцькому районі Полтавської області – система "Електронний пацієнт". Всі села району та центральна районна лікарня об’єднані в електронну мережу.

Це ще одне підтвердження того, що ми готові до таких змін.

ЯК ЦЕ РОБЛЯТЬ У ЄВРОПІ?

Другий за розмірами ринок телемедицини (після США) – Європейський Союз.

Головним бар’єром, що обмежує розвиток телемедичних послуг в країнах ЄС, є побоювання щодо безпеки та конфіденційності даних, а також відсутність єдиного законодавства ЄС та сумісної системи.

Ринок телемедицини в ЄС невпинно зростає – з 4,4 млрд євро у 2011 році він має збільшитися втричі до 2019 року (до 12 млрд євро), відповідно до прогнозів.

Ірина Бесащук, Петро Катеринич, проект "Телемедицина у світі: становлення та шляхи розвитку", спеціально для УП.Життя

powered by lun.ua

Головне на сайті