Страх перед веганством. Чому деяких людей дискримінують через їжу

В липні цього року соціальні служби Житомирщини тимчасово вилучили трьох дітей із родини рідновірів через те, що батьки нібито не годували їх належним чином.

Батьки-вегетаріанці харчуються крупами, овочами та фруктами, такий самий раціон мали і їхні малюки.

На думку односельців, діти не доїдали, бо постійно просили їжу в сусідів. Ті ж, в свою чергу, не відмовляли їм.

У подружжя 39-річної Олени Батенькової та 40-річного Дмитра Шевелюка намагалися відібрати трьох дітей

Згодом суд постановив, що малюків треба повернути до родини, адже у цій справі не знайшлося підстав для позбавлення сімейства батьківських прав.

Проте навіть після законного рішення суду працівники центру реабілітації, де тимчасово перебували діти, відмовлялися одразу повертати їх до мами й тата. Лікарі встановили, що всі троє дітей здорові, активні, не відстають у розвитку та нормально контактують із однолітками.

Ця історія – про стереотипи та упереджене ставлення до людей, які з тих чи інших причин є "не такими", як інші.

Сім'я, у якій сповідують язичництво, не вживають м'яса та ходять босоніж, привернула до себе надмірну увагу односельців, адже не дуже вписалась у звичну картину світу.

Проте випадки дискримінації по відношенню до веганів і вегетаріанців – не рідкість не лише у невеликому селі, а і у прогресивній столиці.

ПРОВОКАЦІЯ

У серпні цього року в центрі Києва відкрився новий ресторан Sorry Vegans. Це стейкхауз, де подають відбірні сорти м'яса у стейках, бургерах, супах та салатах.

З одного боку, така гучна назва нібито одразу попереджає: люди, які не вживають м'яса – не цільова аудиторія, адже навряд чи знайдуть у меню цього закладу страву на свій смак.

З іншого – гасло "Вибачайте, вегани" можна розцінювати як провокацію, вважає Павло Вишебаба, власник веганського кафе One Planet, організатор фестивалю веганської культури Kyiv Vegan Boom та посланець доброї волі ООН.

Павло Вишебаба – власник веганського кафе One Planet, організатор фестивалю веганської культури Kyiv Vegan Boom та посланець доброї волі ООН

"Я вважаю, що це наступ на почуття веганів та вегетаріанців. Ти називаєш ресторан провокативно – "Вибачте, ветегаріанці", цим привертаєш увагу веганів, а тоді показуєш їм мертвих тварин, яких вони захищають", – коментує він цю історію.

Вишебаба стверджує, що таке ставлення до веганів – досить розповсюджене явище. Скажімо, у закладах громадського харчування можуть відмовити у проханні замінити чи виключити зі страви якийсь інгредієнт.

"Іноді це трапляється через те, що інгредієнт просто технологічно неможливо вилучити чи замінити. Наприклад, у вже готовій страві, звареній на велику кількість порцій, як той же борщ або плов.

Крім того, це складно, адже ведеться облік продуктів, розраховується їхня вартість тощо. У таких випадках відмова не є дискримінацією", – пояснює Вишебаба.

Проте навіть у таких ситуаціях є вихід – якщо справа лише в обліку продуктів, тоді клієнту можуть запропонувати заміну інгредієнтів за умови, якщо буде сплачена повна вартість страви.

Продукти, які не їдять вегани. Фото petitelili/Depositphotos

Якщо ж на поступки людині відмовляються іти з банальним хамством, це – теж дискримінація.

"Іноді дуже незручно вичитувати у меню, що входить в ту чи іншу страву. Та і не у всіх позиціях, на жаль, вказують повний перелік інгредієнтів.

У мене був випадок, коли мені принесли страву з яйцем, хоча воно не було зазначене у описі страви в меню", – говорить Вишебаба.

Найліпше, що можна зробити, на його думку – ліпити піктограми у вигляді листочків, спеціальні позначки для веганів у закладах громадського харчування, аби клієнти були попереджені, що замовляють.

Проте навіть з цими позначками у реальності все може бути не так однозначно.

Киянка Марія Жубрєва розповідає про свої спроби замовити веганську їжу в київських закладах громадського харчування: "Пам'ятаю, якось замовила я салат "Панцанелла" з такою позначкою. В ньому були тільки овочі й шматочки хліба, але смак мене збентежив.

Покликала офіціантку запитати, чому салат так відверто "віддає" рибою. Вона гордо повідомила, що він заправляється соусом з анчоусів. Чому так – відповісти не змогла".

Марія Жубрєва – киянка, мала невдалі спроби замовити веганську їжу в столичних закладах

Інший випадок із досвіду Жубрєвої – у закладі, де середній чек сягає близько 400 грн на людину, цілий розділ гарнірів у меню був позначений веганським листочком. Дівчина замовила брюсельську капусту а-ля карбонара. Капуста була щедро посипана дрібно нарізаним беконом. Страву тоді їй замінили.

Ще одна історія – про сервіси з доставки готової їжі, які комплектують страви на кожен прийом одразу на кілька днів та привозять все це до вас додому. Серед них практично неможливо знайти такий, де в меню не було би продуктів тваринного походження.

"Можна замовити індивідуальний раціон, складений за твоїми примхами або медичними показаннями, але він коштуватиме у півтора-два рази дорожче за стандартне м'ясне меню, – скаржиться Жубрєва.

Я тиждень користувалася послугами одного з таких сервісів, і мало того, що платила за свою їжу без риби і м'яса більше, ніж мій чоловік, який їсть все, так ще й регулярно отримувала вечерю, яка складалась з нудної прісної каші та варених овочів.

Виходить, якщо я не їм якісь продукти, сервіс просто викидає їх з свого стандартного меню, не особливо заморочуючись адекватною заміною рослинним білком".

На думку Вишебаби, подібне ставлення до веганів виникає через загальне непорозуміння, яке досі існує в українському суспільстві. Не всі люди розуміють, хто такі вегани, як і навіщо вони так харчуються, у чому різниця між веганством та вегетаріанством, та певні, що такий раціон – шкідливий для здоров'я.

З тим, що суспільство сприймає веганів неправильно, погоджується і Дмитро Діно — спортивний тренер. Йому 23, вегетаріанцем став у 15, веганом – у 16 років.

Дмитро Діно — спортивний тренер

Діно каже: проблеми іноді виникають із продавцями, коли намагаєшся обрати продукцію, до складу якої не входять яйця чи молоко, а також із лікарями, які впевнені, що веганство – прямий шлях до купи хвороб.

"Загалом же все залежить від того, наскільки різносторонньо розвинена людина, чи здатна вона критично мислити, а також від того, як доносити інформацію до інших", – говорить Діно.

ДИСКРИМІНАЦІЯ ВІЙСЬКОВИХ

Відомий волонтер та засновник фонду допомоги армії "Повернись живим" Віталій Дейнега, який не вживає м'яса вже більше 10 років, також говорить про дискримінацію вегетаріанців, зокрема, й у військовому середовищі.

Наприклад, українські сухпайки для військових, зазвичай, містять консервоване м'ясо – тушенку, а от такі ж самі комплекти харчів, тільки для веганів, в Україні не передбачені.

"У арміях інших країн сухпайки бувають різних варіантів: для веганів та для всеїдних людей.

Звичайно, це також залежить ще й від країни, але, наприклад, американські сухпайки НАТО точно передбачають різні варіанти", – розповідає Дейнега.

Віталій Дейнега – волонтер та засновник фонду допомоги армії "Повернись живим", не вживає м'яса вже більше 10 років

Він зізнається: під час поїздок на Донбас його нерідко сприймають як інопланетянина, коли він каже, що не їсть м'яса.

Така ж проблема і з харчуванням – у їдальнях українських військових частин.

"Стандартне меню: суп, салат, тушенка, і, наприклад, макарони.

Максимум, що ти можеш – попросити полити їх підливою від тушенки, але не класти саме м'ясо, бо без нічого ті макарони їсти неможливо. На одному салаті теж довго не проживеш", – говорить волонтер.

Офіцерський склад, за його словами, іще може собі дозволити попросити іншу страву, або харчуватися окремо, купуючи продукти за свої гроші. Та рядові військові, у яких і зарплата менша, і статус нижчий, навряд чи на таке спроможні.

"За харчування для військових відповідає Міністерство оборони, і я гадаю, що вегетаріанські та веганські страви просто не передбачені міністерськими нормативами.

На жаль, там ще багато пережитків радянщини, а тому не всі розуміють, що в Україні – дуже великий відсоток вегетаріанців і з ними теж треба рахуватися", – резюмує Дейнега.

У ПОЛОНІ СТЕРЕОТИПІВ

Співзасновниця фестивалю Molodiya Festival Наталя Шевчук є вегетаріанкою уже 10 років, 5 з них – веганка. Каже, що відмовилася від продуктів тваринного походження з етичних міркувань, бо безглуздо вбивати когось заради котлети, коли є стільки інших варіантів їжі.

Зізнається, що хоч її оточення переважно добре поінформоване про веганство та не вбачає у цьому нічого поганого, іноді все ж доводиться вислуховувати від людей стереотипні запитання.

Наталя Шевчук – співзасновниця фестивалю Molodiya Festival, вегетаріанка уже 10 років, 5 з них – веганка

"Звичайно, часом чую відомі мантри: "А де ти береш білок?", "А як же ти дітей народжуватимеш", "Але ж Ісус їв рибу", "А як же амінокислоти?" і таке інше.

На такий випадок у мене завжди є свіжий скрін аналізів, – розказує Шевчук. – Втім більшість моїх співрозмовників і без цього розуміють, що збалансоване веганське харчування – цілком повноцінне.

Ба більше, пов’язують мій вибір зі здоровим харчуванням. Мовляв, раз не їм м'яса, значить, ЗОЖниця".

Шевчук піднімає іншу тему – складність знайти в Україні веганські медичні засоби. Їх тут нема, а отже, доводиться купувати в інших країнах.

Наприклад, вітамін В12, який рекомендовано вживати певним групам населення, а зокрема, й веганам, жінка останнього разу придбала для себе у Будапешті.

"У цивілізованих європейських країнах для веганів є широкий вибір опцій у будь-якому магазині, закладі харчування. Тож для України це просто питання часу. Гадаю, що кількох років.

Хоча і зараз у великих містах вже спостерігаємо появу таких опцій. Київ – поки що найкомфортніший для веганів", – говорить співрозмовниця.

ЧОМУ ТАК ВИХОДИТЬ

Стереотипи та упереджене ставлення до веганів і вегетаріанців формуються через низку різних факторів, зазначає психолог Олександра Зінькова, яка читає лекції на тему "Чому суспільство боїться веганів?"

І недостатня поінформованість – лише один із таких факторів.

Олександра Зінькова – психолог, читає лекції на тему "Чому суспільство боїться веганів?"

"Часто люди вважають, що вегани обов'язково в чомусь себе обмежують, зокрема, у їжі, вітамінах, у збалансованому харчуванні тощо.

Певно, це найголовніший стереотип, за допомогою якого суспільство намагається тиснути на веганів", – каже Зінькова.

При цьому, часто люди навколо висловлюють категоричні "експертні думки", важко уявляючи, як функціонує людське тіло насправді.

Чи не найважливіший аспект, на основі якого ґрунтується суспільна думка – культуральний.

У більшості народів на харчуванні та їжі зав'язано багато традицій, вірувань тощо. В нашій — зокрема.

В українській культурі їжі приділялося чимале значення, а традиційно на столі завжди фігурували м'ясні продукти, як-от домашня ковбаса чи сало, а також молочні продукти, як сир чи сметана, яйця та інше. Ці продукти обов'язково мали бути на святковому столі – скажімо, на Різдво чи Великдень.

"Таким чином, людина, яка виросла в такій культурі, ще з дитинства ототожнює для себе саму культуру та їжу.

Страх перед веганством – це і страх протиставити себе своїй же культурі, адже, як відомо, у будь-якому суспільстві до чужаків завжди ставилися із пересторогою, – пояснює Зінькова.

Це і страх бути виключеним зі своєї общини. Адже на всіх етапах людського існування, як у доісторичні часи, так і пізніше, тих, хто поводився інакше, могли вигнати з міста, виключити з общини, пізніше – відлучити від церкви тощо".

"Страх перед веганством – це і страх протиставити себе своїй же культурі", – пояснює психолог. Фото iulianvalentin/Depositphotos

На її думку, саме цей страх на підсвідомому рівні й досі для багатьох є пересторогою у тому, що стосується відмови від вживання м'яса. Мовляв, ти ніби відмовляєшся від частинки себе, свого роду та своєї культури.

Розповсюджена помилка у поведінці критиканів – апелювати лише негативними аспектами, які пов'язані з веганством, але не зважати на позитивні сторони.

Як приклад – "качка" про те, що веганство – це харчовий розлад, яка кілька років тому була запущена в інтернет. Тоді люди масово підхопили цю хвилю, але не всі спробували перевірити правдивість такої інформації.

"Навіть коли показуєш таким людям класифікатор хвороб і пояснюєш, що такої хвороби в ньому нема, вони відповідають, що, мовляв, мабуть це у нас просто старе видання", – говорить Зінькова.

Європейський суд з прав людини, до речі, визнав веганство переконанням, яке підпадає під дію Конвенції з захисту прав людини.

Тож чи може бути "переконання" "хворобою"? Навряд.

ЛАМАЮЧИ СТЕРЕОТИПИ

Попри розповсюджений в Україні стереотип про те, що веганство може нашкодити здоров'ю, американська, канадійська та інші дієтологічні асоціації світу чітко вказують, що веганські, вегетаріанські, лактовегетаріанські раціони є повноцінними для всіх етапів життя людини, починаючи від народження і закінчуючи старістю.

Це чітко пояснює професор, патофізіолог, генетик, завідувач відділу загальної та молекулярної патофізіології Інституту фізіології імені О.О. Богомольця НАНУ Віктор Досенко.

Віктор Досенко – професор, патофізіолог, генетик, завідувач відділу загальної та молекулярної патофізіології Інституту фізіології імені О.О. Богомольця НАНУ

При цьому, що старшою стає людина, то більш актуальною для неї стає відмова від таких продуктів.

Єдиний елемент, який вегани та вегетаріанці мають отримувати додатково –вітамін В12, з усім іншим не має виникати жодних проблем.

"В іншому ж, споживаючи що рослинну, що тваринну їжу, ми все одно отримуємо повний комплекс потрібних нам речовин.

Просто у рослинній їжі їх може бути трошки менше, а це значить, що просто треба збільшувати порції", – пояснює Досенко.

У рослинній їжі – багато клітковини, яка є корисною для людського організму. Тож вегани, у раціоні яких більше "зеленої" їжі, навпаки отримують навіть більше корисної клітковини, аніж м’ясоїди.

Нестача клітковини у раціоні провокує цілу низку хвороб: це і порушення обмінних процесів, зростання ризиків метаболічних захворювань, цукрового діабету другого типу, розвиток атеросклерозу, порушення лібідо, психічні захворювання тощо.

З іншого ж боку, за словами Досенка, вегетаріанство також не завжди дорівнює здоровому способу життя. Відмовляючись від м'яса, багато хто помилково вважає, що тепер харчується правильно. Але ні – ці люди, хоч і вегетаріанці, продовжують споживати шкідливу їжу, як-от смажене, жирне, багато хліба без висівок, п'ють чимало кави тощо. Тобто, це їжа, яка у більшості випадків насправді не є енергетичною.

Вегетаріанство також не завжди дорівнює здоровому способу життя. Відмовляючись від м'яса, багато хто помилково вважає, що тепер харчується правильно. Фото SIphotography/Depositphotos

Історію з рідновірами Досенко називає дикунством та результатом нестачі інформації у людей. Заморити голодом дітей, каже він, можуть будь-які неадекватні дорослі, не зважаючи на те, вживають вони м'ясо, чи ні, тому недоїдання ніяк не залежить від веганства, і навпаки.

Проте не виключає, що діти дійсно брали їжу у сусідів: "Причина проста – це справді смачно. Діти ж не розуміють небезпеки від тих же рафінованих продуктів, але смакують ці продукти добре. Тому малюки їх і їдять".

Зінькова ж, в свою чергу, згадує ще і про психологічний аспект, а саме – емпатію, тобто здатність співпереживати.

Попри те, що в Україні все ж таки розповсюджена культура м’ясоїдства, навіть у тих, хто вживає м'ясо, все ж таки лишається доля емпатії по відношенню до тварин.

Навіть ті, хто звик смажити вдома котлети, зазвичай не здатні нашкодити тварині власними руками – наприклад, не змогли би зарізати порося, вбити і обчистити курку. Мало хто отримує задоволення і від спостерігання за обробленням м'яса, потрошінням риби.

[L]"Справа в тому, що з дитинства у нас є розділення понять у тому, що ми їмо, та яке реальне джерело походження цього продукту.

Це захисний механізм психіки – дисоціація, аби не відчувати докори сумління", – пояснює Зінькова.

Чому так відбувається? Зокрема, й через те, що продукти харчування не називаються так само, як тварини, з яких ці продукти зроблені. Наприклад, ми говоримо: яловичина, свинина, курятина, але не говоримо "м'ясо корови", "м'ясо курки" чи свині. Також вживаються назви "філе", "вирізка" тощо, аби замінити реальні назви.

Замість того, щоб засуджувати веганів, деяким лікарям, та й Міністерству охорони здоров`я, варто було б приділити більше уваги тому, чим харчуються "всеїдні".

"Наприклад, могли б розказати, що Всесвітня організація охорони здоров'я назвала ковбасу найнебезпечнішим канцерогеном. А у наших лікарнях хворих на рак людей продовжують цим годувати", – пояснює Наталія Шевчук.

Олександра Горчинська, спеціально для УП.Життя в рамках Кампанії проти дискримінації