Чому нейрохірург Генрі Марш став прихильником евтаназії

Багато років спостерігаючи, як помирав його батько, провідний британський нейрохірург Генрі Марш став переконаним прихильником евтаназії.

Під час зустрічі у Школі журналістики УКУ він розповів, що означає померти з гідністю, чому паліативне лікування не може бути альтернативою і чому британці їздять помирати до Швейцарії.

Фото: The Independent

Смерть неминуча для кожного з нас. Для людини природно уникати думок про смерть, але рано чи пізно кожен з нас помре.

Хтось швидко і безболісно, а на когось чекає повільна та жахлива смерть у муках, якщо ви, наприклад, захворієте на рак.

Сучасна медицина дозволяє нам жити набагато довше, ніж будь-коли раніше, та одночасно дає лікарям можливості прогнозувати тривалість життя важкохворих пацієнтів.

Саме тому евтаназія є одним з основних політичних питань у більшості європейських країн.

У Великій Британії евтаназія не дозволена, і все частіше у пресі з’являється інформація про британських пацієнтів, які їдуть до Швейцарії легально покінчити з життям за допомогою лікарів.

Сьогодні немає жодної країни, окрім Кіпру та Грузії, де б самогубство було поза законом. Тому маємо парадокс: якщо самогубство не є протиправним, то чому протиправною має бути евтаназія?

Фото: DepositNovic/Depositphotos

Слово "евтаназія" в дослівному перекладі з давньогрецької означає "добра смерть". Але цей термін часто асоціюють з нацистською Німеччиною, коли винищували людей з вадами фізичного або розумового розвитку.

Для Німеччини історично це дуже чутлива тема. Тому, коли ми дискутуємо про евтаназію в Європі, заведено вживати термін "doctor assisted death or suicide" (смерть або суїцид за допомогою лікаря). У Великій Британії ми зазвичай називаємо це "death with dignity" (смерть з гідністю).

Евтаназія – це про вибір пацієнта, а не про рішення лікаря щодо його смерті. Існують певні принципи медичної етики, один з них – автономія вибору.

Лікарі мають дозволити пацієнту самостійно вирішувати, як буде найкраще для нього, і можуть лише давати поради та рекомендації.

У світі існують два варіанти евтаназії. Перший застосовують у Канаді та США. Якщо лікар прогнозує смерть пацієнта впродовж найближчих шести місяців та пацієнт самостійно просить про процедуру, тоді комісія з незалежних лікарів перевіряє, чи це рішення свідоме та добровільне.

Після позитивного вердикту експертної групи пацієнт має повне право закінчити життя на декілька місяців раніше, ніж це могло би статися природно.

Другий варіант застосовують у Нідерландах, Японії, Швейцарії та Бельгії. У цих країнах евтаназія легальна не лише при шестимісячному прогнозі на життя пацієнта, але й у випадках, коли людина приречена на невідворотні страждання до кінця життя.

Прикладом може бути повний параліч або деменція Альцгеймерівського типу.

Фото: photographee.eu/Depositphotos

Звичайно, деякі люди живуть у стані повного паралічу цілком достойним життям. Наприклад, американський актор, відомий роллю Супермена, Крістофер Рів прожив 9 років у стані повного паралічу.

У гіршій ситуації опиняються пацієнти з деменцією, яку мав і мій батько.

На ранніх стадіях хвороби людина ще може самостійно приймати раціональні рішення. Але попереду – роки постійного зниження розумових здібностей.

Знаю декількох лікарів, які вирішили померти з гідністю у Швейцарії після того, як їм діагностували хворобу Альцгеймера.

Існує багато способів перевірити, наскільки усвідомленим є рішення пацієнта. Це складний процес.

Евтаназія у Швейцарії коштує 10 000 доларів та вимагає багато медичних тестів. Експертна група відхиляє більше заявок, ніж затверджує.

Які існують аргументи проти евтаназії? Насамперед, це питання віри. Треба поважати позицію людини, яка вірить, що евтаназія суперечить Божому закону.

Не можна сперечатися з правильністю чи помилковістю цих переконань. Велика Британія, на відміну від України, все більше стає світською державою, все більша частина людей позиціонує себе поза релігією. І такі процеси відбуваються в більшості європейських країн.

Зрозуміло, ніхто не буде дозволяти евтаназію, якщо це не виправдана потреба.

Фото: jamesgroup/Depositphotos

Соціальні опитування останніх років у Великій Британій демонструють зростання підтримки цієї процедури.

Втім, британський парламент багато разів відхиляв легалізацію евтаназії через аргументи, не пов’язані з вірою.

Перший підтримує багато паліативних лікарів. Вони говорять, що перед смертю людина стає вразливою та наляканою, і це не дозволяє приймати раціональне рішення.

Другий аргумент говорить, що хороша паліативна допомога в медзакладах може замінити евтаназію. В Англії багато хороших паліативних хоспісів, смерть в яких не буде такою жахливою.

Третій аргумент називає евтаназію аморальною та несправедливою до суспільства.

І четвертий висловлює побоювання, що діти або внуки можуть змусити людей похилого віку до евтаназії заради спадку або інших інтересів.

З власного досвіду можу сказати, що лікарям дуже важко зустрітися віч-на-віч з правдою.

Дуже важко сказати пацієнту та його родині, що настав час припинити лікування. Частіше саме родині пацієнта найважче прийняти неминучість смерті близької людини, тому вони наполягають на подальшому лікуванні у нереальних умовах, коли сам пацієнт приймає свою смерть.

Існує й проблема з паліативними хоспісами. Хоча у Великій Британії створена найкраща система паліативної допомоги, вона все-таки доступна лише невеликій кількості людей.

Більше половини британців помирають в недостойних лікарняних умовах серед незнайомих людей, що вважають втратою гідності, свободи та автономії.

Евтаназія не може бути в опозиції до паліативного лікування, ці два явища йдуть поруч.

Парадоксом є й те, що у Великій Британії лікарі практикують евтаназію. Наприклад, якщо пацієнт перебуває дійсно в поганому стані, лікар допомагає пришвидшити смерть за допомогою передозування героїном або морфіном.

Коли я був молодим лікарем, це було стандартною практикою. Навіть якщо евтаназія є нелегальною, ми все одно маємо допомагати нашим пацієнтам, кажучи, що зменшуємо біль, а насправді допомагаємо пацієнту померти.

Я впевнений, що у найближчі роки евтаназія буде легальною в Британії та більшості європейських країн.

За цим стоїть велика підтримка в суспільстві, але це дуже повільний суспільний процес, тому що смерть – важке питання.

Як лікар, я часто про це думаю і знаю, що виберу в подібній ситуації, після того, як спостерігав за смертю свого батька впродовж багатьох років.

Якщо зауважу у себе хворобу Альцгеймера на ранній стадії, оберу поїхати до Швейцарії. Але насправді я хотів би померти вдома, в оточенні моєї родини і мати на це вибір.

Занотувала Дарія Мимка

Ми не хочемо втрачати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на нашій сторінці у Facebook.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я.