"Ноги мої назад несіть". Як 24-річний військовий з потрійною ампутацією вчиться жити

24-річний Денис Кривенко потрапив на фронт після повістки, яку йому видали на заводі. Він пройшов рік гарячих точок української війни без поранень. Однак 3 січня його життя розділилось на до і після.

Ворожий снаряд відірвав йому обидві ноги та ліву руку. Однак це не зламало бойовий дух хлопця. Він з широченною посмішкою каже, що як є протези, то можна встати та йти, а не горювати за втраченими кінцівками.

Він щодня опановує нові металеві ноги та готується здійснювати мрії у центрі Superhumans.

Денис розповів свою історію для "Української правди. Життя". Її доповнила головна протезистка Вікторія Оліх, яка пояснила нюанси протезів для нижніх та верхніх кінцівок.

Двічі відмовляли у військкоматі

У 19 років Денис пройшов півторарічну строкову службу, потім працював на сталеливарному заводі у рідному Кропивницькому. Як зазначає герой, робота важка, але прибуткова.

24 лютого він відпочивав після зміни. Йому було 23 роки. Подзвонила мама і сказала, що почалась війна. Але спросоння Денис не зрозумів усієї важливості ситуації. За кілька хвилин його розбудив молодший брат.

"Я жив разом з братом, він тоді проходив службу на контракті. Тож його першим мали б забрати на фронт. Я жартував, що старший, тому нехай стає в чергу за мною", – каже він з широкою посмішкою.

Перш ніж піти до військкомату, Денис вмовив маму з двома молодшими братами виїхати за кордон.

Денис вже на реабілітації у Львові. Фото: Superhumans

Він отримав дві відмови, коли приходив самостійно. 15 березня йому видали повістку на заводі, наступного дня хлопець вже пройшов медкомісію.

"Я не хотів, щоб додому до нас прийшла війна. Тож вже 17 числа поїхав до Лисичанська. Я прибув на Схід у складі 57 штурмової бригади сухопутних військ ЗСУ. Кілька днів почекали на амуніцію, увійшли у курс справи, позаймалися та виїхали на рубежі.

Півтора місяця з Нацгвардією тримали Рубіжне, потім змістилися до Нижнього Луганської області… Зібралася команда, з якою взагалі не страшно було", – розповідає боєць.

До січня 2023 року він пройшов чимало гарячих точок фронту без поранень. У вільний час Денис цікавився тактичною медициною, був медиком на позиції. Каже, що вчився у старших побратимів, дивився відео, читав книжки. Його знання врятували життя кільком військовим підрозділу.

Свій снаряд не почуєш

3 січня бійці отримали наказ керівництва відступати з села, бо росіяни почали наступ, їхні сили переважали. Бригада Дениса відходила останньою.

"Наступ сильний йшов, я тільки встиг перебігти дорогу. За пів метра від мене впав противотанковий снаряд. Як кажуть на війні – свій не почуєш. Так і сталось.

Я відразу втратив праву ногу і ліву руку, половину автомата "відрізало". Ліва нога була закручена. Пацани думали, що можна її врятувати, та вона висіла на шкірі", – згадує військовий.

Побратими Дениса відпрацьовували на полігоні такмед, тому швидко зреагували в реальності. Накинули турнікети та несли його до машини 2,5 кілометра. Весь цей час хлопець був у свідомості.

Він додає, що болю через відірвані кінцівки не відчував – хіба сильний тиск турнікетів. Через годину побратими перевірили стан, підтягнули турнікети та додатково знеболили Дениса.

"Я на евакуації, щоб трохи розбавити паніку і втому, жартував, сміявся, плакав, співав гімн. Товариш, який за мене сильно переживав, каже – ти так втомлювався, що вже з нами прощався двічі, але вижив, ми раді бачити тебе", – з теплом в голосі пригадує 24-річний Герой.

Читайте також: "Підтягнув" такмед завдяки Instagram: історія пораненого бійця, якому вдалося врятувати руку під Херсоном

"Ноги мої назад несіть"

Стабілізували стан бійця у Краматорську, одразу після того евакуювали до лікарні Мечнікова у Дніпрі.

"Найбільше мене налякало, що я все чую, але нічого не можу зробити після анестезії. Я намагався розворушувати себе. Потім подумав – все, гаразд, я живий.

Наступного дня на перев'язці вже жартувати почав. Мовляв, що ви робите, навіщо бинтуєте, ноги мої назад несіть", – згадує Денис і ще ширше посміхається.

"Нові" ноги Дениса

Він зазначає, що вже 4 січня подзвонив мамі. Її номер – єдиний, який хлопець знав на пам'ять.

"Подзвонив, кажу – ти не хвилюйся, нема руки і двох ніг. Я так це спокійно пояснив. Вона каже – я завтра буду. Ввечері 5 січня вона вже була поруч", – продовжує Денис.

За кілька тижнів бійця перевели у Вінницю на реабілітацію.

"Мені пощастило з хірургом у Вінниці – класний мужик. Він взагалі по щитовидці та животах, я в нього перший пацієнт з ампутацією. То він мене на другий день після приїзду з Дніпра посадив. Я говорю – страшно, тиждень не сидів. Нічого, каже, треба звикати. Щодня займались по 5 хвилин, потім реабілітологи почали збільшувати час занять", – каже військовослужбовець.

Денис поступово відновив тонус м'язів спини. Зазначає, що ніколи не впадав у депресію через втрату кінцівок.

Рука як гаджет

Спершу Денису запротезували руку у Німеччині, у колаборації з українськими фахівцями. У нього – міоелектричний протез, тобто його кисть може здійснювати кілька рухів і ще й здатна витримувати навантаження.

"Очікування від протезування рук дуже високі, не завжди вони збігаються з реаліями. Тому що відновити функцію верхньої кінцівки надзвичайно складно. Говорити про повноцінне повернення по верхніх кінцівках, на жаль, на сьогодні ми не можемо, незалежно від виду протеза.

Але все залежить від мотивації людини, від ступеня її підготовки. Якщо є бажання користуватися протезом, то це вже дуже великий відсоток успішності протезування", – зазначає головна протезистка реабілітаційного центру Superhumans Вікторія Оліх.

Читайте також: Щастя знову мати руку. Військовий про поранення, ампутацію та електричний протез

Вона додає, що загалом існує 3 великі групи протезів верхньої кінцівки: косметичні, механічні та міоелектричні (їх ще називають біонічними). Останні можуть рухати пальчиками і виконувати багато дрібних операцій.

"Це високофункціональна річ, яка допомагає також адаптації в побуті. Єдине – вони водонестійкі та бояться пилюки. Тобто потребують дбайливого користування.

Варто також розуміти, що це як гаджет. Він може послугувати довго, але не є одним на все життя", – пояснює протезистка.

Середній термін експлуатації розрахований на 2,5-3 роки.

Міоелектрична рука Дениса

Вікторія Оліх підкреслює, що перш ніж поставити міоелектричний протез, команда фахівців має обстежити куксу(ампутовану кінцівку) та протестувати м'язові імпульси. Якщо вони недостатні, розробляють індивідуальну програму реабілітації. У випадку, коли м'язи атрофовані і не зможуть відновитися, тоді біонічний протез встановити не вийде.

У Дениса, наприклад, зміцнений біонічний протез. Спираючись на нього, хлопець займається у залі, зокрема на брусах, коли вчиться ходити.

Вдруге: перші кроки

Денис зазначає, що перші кроки дались важко, адже м'язи відвикли працювати. Він став на ноги наступного дня після замірів – гільзу (тобто тримач для кукси) виготовили буквально за день.

Як розповіли у центрі Superhumans, мати 24-річного Дениса тоді простягнула руки до сина і сказала: "от ми вдруге робимо перші кроки".

У протезуванні ніг завжди починають з найменшої довжини трубки, тож пацієнт фактично отримує стопу до тих кукс (ампутованих кінцівок), які у нього є. Першим завданням є відновити рівновагу, знову задіяти м'язовий корсет.

Потім поступово до протеза додають довжину трубки, за потреби – ставлять коліна.

"Працюємо через "не можу". Тяжко спочатку було. Чим вище стаєш, виходить, заново починаєш. Я скільки разів підіймався, важче й важче було. Зараз на протезах я 1,7 метра, а до поранення був 1,85", – розповідає Денис.

З його слів, протез відчутний по вазі, але не критично важкий.

Денис тренується ходити знов

Попри складнощі, боєць завжди на позитиві. Каже, що побратими йому заборонили на протезах у частину вертатися, бо "ноги відберуть".

Тому у хлопця є амбітна мрія: спробувати свої сили у спорті. Через рік після поранення, коли кукси стануть стабільними, для нього виготовлять спортивний протез. А ще він хоче нарешті проїхатися на велосипеді та за кермом авто.

"Для професійного бігу є спортивні протези. Вони відрізняються від протезів для ходьби: мають спеціальні електронні коліна та гомілки підвищеної функціональності, які дозволяють професійно бігати", – каже Вікторія Оліх.

Вона додає, що водити авто з протезами можна. Бажано перевести машину на ручне керування, щоб не задіювати протези ніг. Однак це залежить від рівня ампутації, комплектації протеза тощо.

Протези та особливості життя з ними

Вікторія Оліх пояснює: протез важить від 2 до 4 кг, але це завжди легше за природну кінцівку. Він може здаватися важким, коли кінцівка вже довго перебуває ампутованою і знижується тонус м'язів.

Головне правило життя з протезом: треба його полюбити.

Денис та Михайло вже полюбили свої протези

Протезистка розповіла, що крім спортивних протезів також є купальні. Вони мають комплектацію низької функціональності, яка допомагає пацієнту дійти до басейну чи річки. Купальний протез не допомагає у плаванні, але його можна мочити та самостійно дійти до водойми.

Вона додає, що дискомфорт також може виникнути через ускладнення: невроми (невеличка пухлина або патологічний ріст нерва) та остеофіти (кісткові розростання). При цих станах пацієнт гостро відчуває навіть мінімальні дотики, а ходьба з протезом може викликати значний дискомфорт.

Ще однією неочевидною незручністю може бути змінення об'єму кукси. Наприклад, через набряк. Тому пацієнтів попереджають, що навіть мінімальні дози алкоголю можуть вплинути на стан кукси. Також вплинути може зміна температурного режиму або значні фізичні навантаження (довга прогулянка напередодні).

Протез взимку на сильному морозі може замерзнути. Українським бійцям ставлять гідравлічні коліна, мастило може стати густішим, однак при ходьбі воно нагріється та стане більш рідким.

Міоелектричний протез на морозі може швидше розрядитися. Тому це варто враховувати, бо у разі повного розрядження акумулятора він перестане працювати.

Щоб отримати протез у центрі Superhumans, треба звернутись до менеджера або заповнити форму на сайті. Інформацію опрацьовують від 1 до 3 днів. Реабілітація та протезування є абсолютно безкоштовною для пацієнта.

Вікторія Андрєєва, УП.Життя

Читайте також: "Військовими" мізками розумієш те, що не зміг би прийняти "цивільними". Історії травматолога з військового госпіталю