Не просто малювання. Як арттерапія допомагає дітям впоратися з травматичним досвідом

Стрес, тривожність, панічні атаки, ПТСР, страхи, безсоння – далеко не повний перелік психологічних проблем, з якими українці вимушені боротися через війну росії проти України. Вони характерні не тільки для дорослих, але і для тисяч дітей. 

Якщо дорослі часто усвідомлюють та розуміють, що для зцілення від пережитого травматичного досвіду доведеться пройти через біль, подивитися своєму страху в очі та докласти багато зусиль у роботі над собою, діти не здатні до такої глибокої рефлексії (самоаналізу своїх емоцій, вчинків). Це пов’язано із віком та особливостями розвитку.

Коли в спеціаліста є задача допомогти дитині впоратися із проблемою, насамперед йому потрібно знайти ключик до маленького клієнта. Один з методів, який може бути помічним, – арттерапія. Йдеться не просто про малювання, а про ґрунтовний підхід, що має свої правила. 

Ми поспілкувалися із гештальт-терапевткою фонду "Голоси дітей" Інною Князєвою та мамою однієї із її клієнток Тетяною про те, як арттерапія допомагає дітям оговтуватися від психологічних травм війни.

***

Дев’ятирічна Саша переїхала до Львова кілька місяців тому, після того, як її сім’ї вдалося вирватися з окупованої Херсонщини. Після пережитих подій комунікабельна, весела та життєрадісна дівчинка зіткнулася зі складним випробовуванням – панічними атаками та підвищеною тривожністю. Тетяна, мама дівчинки, зізналась, що її дуже турбував стан доньки, а в певні моменти здавалося, що доведеться вдаватися до антидепресантів.

"У моєї дитини почалися панічні атаки, стан був дуже тривожний. Вона постійно боялася, себе накручувала. Мені було страшно, що із моєю дитиною відбувається, тому я почала шукати психотерапевта", – поділилася Тетяна.

У результаті пошуків вона знайшла курс арттерапії від фонду "Голоси дітей", у рамках якого психотерапевти використовували метод Серійного малювання. Воно будується на основі юнгівського аналізу – основного методу практики аналітичної психології.

Гештальт-терапевтка Інна Князєва

Що таке арттерапія і чому це не просто малювання

Арттерапія – це метод психотерапії, який допомагає людині пережити внутрішні конфлікти, тривогу, страхи з допомогою творчості. Людині пропонують помалювати, потанцювати, поліпити – і саме завдяки цій діяльності відбувається корекція емоційного та психічного станів. Це досить екологічний метод, завдяки якому чутливих тем можна торкатися обережно й безпечно.

Творчість може дійсно мати терапевтичний ефект, адже дає людині можливість повернути контроль над власним життям хоча б на якийсь час, та виплеснути свої емоції й переживання. Проте не будь-які заняття творчістю є терапією, адже вона потребує залученості кваліфікованого спеціаліста.

"До занять творчістю доєднується терапевтична бесіда. Важливо говорити про те, що саме дитина намалювала, як вона це бачить, як вона до цього ставиться, що її хвилює. Це як основа, від якої можна відштовхуватися і будувати обговорення, – пояснює Інна Князєва. – Під час арттерапії потрібно обговорити, провідчувати, поділитися своїми почуттями, а не лише намалювати малюнок. Якщо під час процесу підіймаються важливі емоції, поряд має бути спеціаліст, що допоможе впоратися з ними. Це один із важливих компонентів арттерапії".

Арттерапія має безліч підвидів. Серед них – Серійне малювання. Це напрям психологічної допомоги, що ґрунтується на аналітичній психології. Він залучає уяву та вільну творчість, щоб допомогти дітям запустити їх природні механізми зцілення, тобто ті, що мають впоратися з переживаннями та травмами. 

Особливість серійного малювання у тому, що дитина працює у власному темпі, у оточенні таких самих дітей (ефект групової терапії) і водночас індивідуально з психотерапевтом, який створює для неї безпечні комфортні умови. Діти працюють із психологом індивідуально, але постійно перебувають у групі. Це важливо, адже відбувається ефект контейнування дорослими емоційного досвіду своїх маленьких підопічних. Це одна з базових функцій методу.

Завдання для малечі – створити серію малюнків за час терапії. Сюжети та зміст цих малюнків конфіденційні, адже це ті емоції та переживання, про які дорослі люди розповідають під час індивідуальних консультацій.

"У цьому методі добре опрацьовуються емоції. Малювання – це один зі способів звільнення від напруги, релаксації, щоб можна було знайти кращий підхід до дитини", – зазначає Інна Князєва. Чим менша за віком дитина, тим складніше їй описувати словами свої переживання, симптоми, страхи. Саме через малюнок спеціаліст може швидко знайти з нею контакт.

"Малювання – це інструмент, через який ми можемо налагодити контакт із дитиною, зрозуміти, що її може хвилювати. Через малюнок ми з дітьми зближуємося, встановлюємо довірливі відносини: діти можуть ділитися стільки, скільки хочуть. Інколи малечі просто потрібно отримати досвід стабільного безпечного контакту з дорослим", – пояснює психотерапевтка.

Важливий нюанс: спеціалісти фонду "Голоси дітей" пройшли повноцінне навчання у засновників Серійного малювання, тому мають дозвіл практикувати цей метод. 

Як проходять заняття з Серійного малювання

Залежно від потреб та стану дитини курс Серійного малювання може тривати 7-12 занять. Щоб впоратися зі своїми переживаннями, дев’ятирічна Саша з Херсонщини, про яку ми розповідали вище, відвідала всі 12. Увесь час вона працювала з однією психотерапевткою – Інною Князєвою. Раз на тиждень протягом двох місяців дівчинка відвідувала групові терапевтичні зустрічі та під час кожної створювала новий малюнок.

Заняття проходять у комфортному приміщенні та в компанії дітей зі схожими запитами, які також працюють зі своїми психотерапевтами. Для дітей дуже важливо, що після малювання вони можуть залишатися в цьому просторі та погратися з іншими. Олександрі дуже подобалося те, що поруч була купа дітей. 

На початку терапії за кожною дитиною закріплюють психолога, з яким вона працюватиме індивідуально впродовж усього курсу. Саме спеціаліст допомагає психіці дитини впоратися з високою напругою.

Психолог створює для маленького клієнта безпечне та комфортне середовище для самовираження – це надважливий компонент терапії. Саме терапевт виконує функцію дорослого, який повністю залучений в процес. Він демонструє зацікавлене, некритичне, безоцінкове, емпатичне ставлення до дитини та її переживань. Тому малюк може розслабитися і просто малювати.

Мета малювання – подолати наслідки стресу. Під час арттерапії та Серійного малювання психологи не дають своїм підопічним жодних тем, а запрошують дитину вирішувати самостійно.Так діти можуть проявити те, що їх дійсно хвилює. Вони мають для цього всі необхідні інструменти й можуть вільно виговоритися, адже розуміють, що до них є постійна увага, а дорослий відкритий до спілкування на будь-які теми.

"Наприклад, дитина намалювала тваринку, але вона має певні особливості. Це дає підґрунтя ставити питання: чому така форма, чому такий колір, на кого це схоже – на маму, на людину, з якою дитина розсталась; а що ти намалювала, а що ти хотіла зобразити… На основі цього будується діалог і накладається проєкція дитини на цей малюнок. Тоді легше з нею говорити, аніж просто ставити питання. Дитина не зможе на них так дати відповідь", – говорить Інна Князєва.

Завершується курс загальною виставкою малюнків (вернісажем), які створили діти за час терапії. Туди запрошують усіх дітей, які працювали в групі, їх психотерапевтів, а також батьків. 

Фото: Switlana Sonyashna/GettyImages

На що звертають увагу в малюнках дитини

Дуже важливо обговорювати малюнки з дитиною. Те, що лякає дорослих, насправді може мати зовсім інше значення для малечі. Тому необхідно послухати версію юного художника чи художниці: що саме дитина мала на увазі. 

Якщо дитина малює темні чорні, складні чи криваві малюнки, це не обов’язково означає, що вона має якісь проблеми чи травматичний досвід. Можливо, вона просто любить чорний колір. Червона калюжа може означати не кров, а червоне озеро з Херсонщини.

Якщо дитина малює війну, не варто одразу бити на сполох. Те, що зараз діти малюють агресивні малюнки, бої, танки, грають у солдатів допомагає їм переживати нинішні події в країні. Тепер це нормально – це можливість дитини виплеснути внутрішню напругу, відреагувати та пережити сильні емоції.

"Важливо турботливо ставитися до дитини. Вона може малювати різноманітне – ножі, вбивства, інші теми, що її хвилюють… Купу всього. Це ті думки, що її бентежать, – продовжує психологиня. – Якщо в дитини є глибинні переживання, вона пережила складний травмуючий досвід, бачила смерть, фізичне насилля, важкі моменти, що не дають їй далі жити спокійно, то через ці малюнки вона намагається поговорити зі спеціалістом. Не завжди дитина хоче та може вийти на прямий діалог, говорити словами. Але через малюнок виходить поступово впоратися із цим".

Вік теж має значення. Спеціалістка пояснює, що чим доросліша людина, тим простіше з нею комунікувати словесно. Малювання – чудовий інструмент у психотерапії, бо допомагає працювати з неусвідомленими процесами. Психіка часто намагається "захистити" людину від певного усвідомлення та болю, тому ніби приховує від нашої уваги важкі переживання.

За словами Тетяни, мами Олександри, малюнки доньки під час терапії відрізнялися від того, що вона малювала раніше:

"Взагалі Саша мало малює, лише інколи героїв відео, які дивиться. Вона в дитинстві не любила навіть розмальовки. [Намальовані] на заняттях [малюнки] були не такі, як вдома. Вона розкривала свої почуття там.

Частину зображень ми залишили психологу, а частину забрали. У нас є відео з виставки, де всі вони зафіксовані. Самі малюнки прості, на вигляд не дуже пов’язані із травматичним досвідом, але мають важливе значення. На кожному занятті вони пропрацьовували якусь окрему тему й розкривали її в малюнку".

Чи завжди арттерапія допомагає

Спираючись на власний творчий потенціал, людина здатна досягти самозцілення. Тому арттерапію можна використовувати як самостійно, так і за допомогою спеціаліста (психолога), комбінуючи з бесідою. Або ж – додавати як інструмент в роботі психотерапевта. В поєднанні з сесіями, арттерапія дає більше інформації для роботи психолога. 

"У мене були тільки позитивні результати. В моєму розумінні арттерапія це не панацея, але вона дає змогу в цих умовах класно працювати – дорослому чи дитині пережити в динаміці якийсь складний момент", – ділиться Інна Князєва. 

На думку психологині, малюнки можуть стати відправною точкою, щоб продовжити якісно працювати з проблемою далі. Тому не обов’язково зупинятися після курсу – варто спробувати інші техніки. 

Інна Князєва зазначає, що наразі в Україні багато арттерапевтів, проте подекуди виникає питання із їхньою кваліфікацією. Терапевтка вважає, що некваліфікований спеціаліст може нашкодити дитині. Це в жодному разі не означає, що в неї з’являться психічні чи психологічні проблеми, проте є вірогідність ретравматизації та додаткового стресу. Крім того, через шарлатанів можна витратити купу часу та коштів, але рухатися абсолютно не в тому напрямку. 

"Загалом, будь-яка мама може підтримати дитину, малюючи разом із нею, але щоби перетворити цей процес на терапію – необхідно бути освіченим кваліфікованим спеціалістом та дотримуватися етичного кодексу. Доказовість методу – те, що насправді важливо. У нашому фонді завжди дбають, щоб спеціалісти були дипломовані та сертифіковані в певних напрямках психотерапії", – пояснила Інна Князєва.

Як оцінити прогрес від арттерапії

На початку терапії психолог проводить діагностику стану дитини та описує її поточний стан. Після закінчення курсу за цими ж методиками спеціаліст повторно проводить чекап маленького клієнта, щоб виміряти ефективність роботи. Крім цього, психотерапевт та батьки слідкують за станом дитини протягом курсу – як змінюється її настрій, поведінка, реакції та, звісно, малюнки.

"У психології важко щось виміряти, але є конкретні питання – "Як ти себе почуваєш?", "Чи хочеться контактувати з іншими?", "Як у тебе самопочуття?". Варто говорити про основні буденні речі, які дитина пробує. Якщо до [терапії] вона не хотіла вчитися, були порушення апетиту чи сну, помітні основні ознаки стресу… Наприкінці потрібно прослідкувати, що вона переживає тепер: чи зникли якісь симптоми, чи бачить покращення, чи стала більш контактна, чи щось змінилось, а щось ні", – пояснила психологиня.

Інна Князєва зазначила, що Олександра мала типові для свого віку симптоми тривоги, які відповідали пережитому нею травматичному досвіду. Мама Саші поділилась, що результати терапії Серійного малювання були помітні не одразу, але згодом навіть вразили її. Панічні атаки пройшли приблизно через два місяці, тривожний стан зникав поступово.

"Я навіть не думала, що вона повністю допоможе дитині позбутися панічних атак та тривоги. У неї були такі важкі стани, що я думала – без пігулок не обійдешся. Та за два місяці поступово все пройшло. Зараз її стан набагато кращий, майже як до початку вторгнення", – розповіла мама дівчинки.

За словами Тетяни, її донька сприймала терапію не як психологічну допомогу, а як відпочинок та розвагу. Їй подобалося працювати зі своїм психологом та проводити час із дітьми – це було для неї особливо важливим. Зараз Саша почувається добре й має важливі плани на літо – відпочити від школи та більшість часу гратися з дітьми.

"Вона вже півтора року із початку повномасштабного вторгнення повністю на дистанційному навчанні. Те, що вона навчалася не в класі, а вдома, було складно і для неї, і для нас. Зараз вона хоче просто відпочити – і ми теж. Для нас теж свято, що школа закінчилась", – зізналася Тетяна. 

Наступного року дівчинку планують влаштувати в місцеву школу, щоб вона навчалася офлайн.

Арттерапія – не магія й не панацея. Якщо дитина чи доросла людина страждають від самотності, то малювання чи ліпка навряд, чи зможуть повноцінно розв'язати цю проблему. Проте буде дуже ефективною у подоланні стресу та подавлених переживань. А ще – арттерапія працює, коли її застосовують кваліфіковані спеціалісти.