Чому помідори не труять людей, хоча й виробляють токсини? Відповідь у їхній еволюції
Кілька століть тому люди вважали помідори отруйними та намагалися їх уникати їх вживання. Сьогодні ці рослини все ще продовжують виробляти токсичні сполуки, однак на людей вони не діють.
Чому так відбувається – з’ясували китайські вчені у дослідженні, опублікованому в науковому журналі Science Advances, повідомляє Popular Science.
У XVI-XVIII століттях європейці називали помідори "отруйними яблуками". Однак насправді не вони вбивали аристократів. Причина крилася в олов’яних тарілках, з яких висококислі помідори вбирали свинець.
Однак ці овочі, як і їхні родичі пасльонові, протягом життєвого циклу все ще виробляють токсичні стероїдні сполуки – глікоалкалоїди. То чому ж їх можна їсти, на відміну від Беладонни, яка належить до тієї самої родини?
Стероїдні глікоалкалоїди з’явилися у пасльонових для захисту від шкідників. Вони є причиною гіркого смаку у роті, а у великій кількості можуть викликати відчуття печіння, нудоту, судоми, сповільнення пульсу і дихання, а також ураження шлунку і внутрішні кровотечі.
Пасльонові потребують насіннєвого розмноження. Найкраще з цим допомагають тварини. Вони поїдають плоди, перетравлюють поживні речовини та залишають насіння під час випорожнення.
Тому на певному етапі дозрівання пасльонові, серед яких і помідори, повинні регулювати рівень отруйних стероїдних глікоалкалоїдів.
У новому дослідженні вчені знайшли молекулярні системи, відповідальні за цю важливу фазу. Виявилося, що за нею стоять ті самі хімічні речовини, завдяки яким помідори дозрівають червонішими, м'якішими та солодшими. Вони розщеплюють отруйних глікоалкалоїдів до менш токсичної сполуки – ескулеозиду А.
Білок DML2 дозволив отримати доступ до генів, які беруть участь у припиненні дії токсинів, видаляючи метильні групи. Цей процес є важливим для того, щоб зробити помідори їстівними.
Коли DML2 заблокували, рослини зберігали той самий високий рівень стероїдних глікоалкалоїдів протягом дозрівання плодів.
Вчені також виявили, що деметилювання зростало протягом останніх століть – в міру того, як люди навчалися розводити й одомашнювати помідори.
Ба більше, поки ці плоди продовжують рости ще більшими, червонішими та солодшими, вони демонструють дедалі нижчий рівень стероїдних глікоалкалоїдів.
Таким чином, споживати можна навіть зелені помідори.
Раніше вчені з’ясували, як абсолютно різні рослини, які протягом мільйонів років еволюціонували окремо одна від одної, змогли набути спільної особливості – шипів.