Чому ми пам'ятаємо те, чого ніколи не було, або що таке хибні спогади? Пояснення психологів
Ви колись сперечалися з друзями про події, які, як виявилося, ніколи не відбувалися? Або, можливо, чітко пам'ятаєте деталь у фільмі, якої там не було? Це не збій чи провали у пам'яті.
Ефект Мандели – класичний приклад хибної пам'яті, коли ми щиро віримо у неіснуючі факти. Психологи стверджують, що такі спогади практично неможливо відрізнити від реального досвіду.
Для Popular Science фахівці розповіли, що таке хибні спогади, чому вони виникають і на які питання наука досі шукає відповіді.
Підтипи пам'яті
Пам'ять умовно можна поділити на два підтипи: епізодичну та семантичну. Епізодична пам'ять стосується подій, які трапилися з нами особисто.
Семантична – спогади про факти або загальні знання. Більшість відомих прикладів колективних хибних спогадів, або ефекту Мандели, належать саме до цього підтипу.
Водночас хибні спогади можуть виникати і в епізодичній пам'яті. В одному з досліджень науковці використали змінені зображення, щоб надати добровольцям хибні "докази" того, що в дитинстві вони літали на повітряній кулі. Згодом деякі учасники стверджували, що яскраво пам'ятають цей політ, якого насправді ніколи не було, і детально його описували.
Хибні спогади також фігурували і в судових справах, де свідчення людей, які пережили насильство в дитинстві, ставили під сумнів. Дослідники сперечалися щодо того, наскільки ймовірно, що люди з травматичним досвідом можуть сформувати хибні спогади про насильство, якого не було.
Помилкове пригадування чи хибний спогад
Наші спогади не є незмінними.
"Насправді вони є своєрідною "відфільтрованою" версією початкового досвіду. Коли ви повертаєте цей спогад у свідомість, ви відтворюєте саме цю стиснену версію", – пояснила психологиня з Чиказького університету, яка досліджує пам'ять, Вілма Бейнбридж.
Крім того, наш мозок не здатний зберігати кожну дрібну деталь життя. Натомість він часто "дописує" відсутні деталі, спираючись на наші очікування щодо певної події.
Не існує чіткої межі між хибним спогадом і простим помилковим пригадуванням, скажімо, де ви залишили ключі. Але загалом хибні спогади – повністю вигадані події, а не незначні помилки пам'яті.
Як формуються хибні спогади? Припущення
Класичним психологічним експериментом, який демонструє, як можуть виникати хибні спогади, є тест Діза-Редигера-Макдермотта (DRM). Добровольцям пропонують список слів — наприклад, "учень", "клас", "іспит", "учитель", — які пов'язані з ключовим словом. Потім дослідники перевіряють, чи не пригадує учасник помилково, що в початковому списку було й це слово — "школа".
Одна з теорій (fuzzy-trace theory) пояснює цю плутанину тим, що ми зберігаємо два типи спогадів: точне відображення оригінального досвіду та узагальнений сенс події. Вчені вважають, що хибні спогади виникають саме з останнього.
Теорія активації та моніторингу (activation-monitoring theory, AMT) стверджує, що під час вивчення списку слів активується пам'ять, яка "поширюється" на пов'язані слова, зокрема на слово-приманку.
Коли зв'язок між приманкою та словами зі списку є достатньо тісним, спогади можуть переплітатися. Саме тому люди, які проходять тест DRM, часто переконані, що бачили це слово в оригінальному списку. Психологи також вважають, що на формування хибних спогадів впливають вік і нестача сну.
Деякі хибні спогади залишаються загадкою
Вчені досі не знають точно, як саме формується цей феномен.
Зрештою, хибні спогади – природна риса людської психіки, а не ознака проблеми. Дослідники наголошують що забування (особливо якщо йдеться про травматичний досвід) іноді працює як захисний механізм, допомагаючи нам рухатися далі.
Якщо ви переживаєте через точність своїх думок, пам'ятайте: наш мозок може помилятися в деталях, але він рідко створює цілі історії "з нуля". Повністю вигадані події – скоріше виняток, ніж правило.