Не лише естетика. Як шрами й рубці заважають жити та як їх лікують в Україні
Війна лишає по собі безліч шрамів та опіків на тілах військовослужбовців та цивільних. Вибухи, міни, прямі влучання ракет та пожежі призводять до того, що шкіра постраждалих покривається рубцевою тканиною або "наносить" травматичний татуаж. Ці наслідки травм створюють не лише психологічний дискомфорт, а й заважають вільному руху.
Однак в Україні напрацьовують спеціальні протоколи роботи з рубцями та шрамами, що виникли внаслідок військових дій. Передовим є проєкт "Неопалимі", який лікує військових та цивільних, що постраждали від війни.
"УП.Життя" розпитала керівника проєкту Максима Туркевича та головного лікаря Олександра Туркевича, чому важливо забирати рубці з тіла та чому не можна лікувати свіжі шрами.
Як утворюються рубці та шрами
Рубці та шрами формуються в результаті природного процесу загоєння рани. Організм починає відновлювати пошкоджені тканини та "нарощує" шар поверх травмованої ділянки.
Часто причиною шрамів і рубців є термічні та хімічні опіки, травми та хірургічні втручання.
Рубці ділять на три великі категорії: гіпертрофічні (структурні зміни у зовнішньому шарі шкіри людини після загоєння рани чи опіку), атрофічні (глибокі рубці, що уражають глибші шари шкіри) та комбіновані.
Лікарі зауважують, що шрами та опіки – це не лише естетична проблема, а й функціональна, яка безпосередньо впливає на якість життя пацієнтів.
"Шрами не повинні нікого прикрашати. Ми не живемо в часи вікінгів, коли рубці через все обличчя був ознакою воїна", – наголошує лікар Олександр Туркевич.
Він додає, що на якість життя пацієнта випливає ще й те, де розташований цей шрам (поблизу суглобів та чи заважає їм рухатись), яка його площа та здатність організму до відновлення.
Наприклад, рубець на спині може здаватися неважливим. Однак він може свербіти і почати стягувати шкіру, змінювати поставу тощо.
Так було у пацієнтки Вікторії з Вінниці, яка постраждала в Будинку Офіцерів. Жінка була кадровою військовою і мала вийти на пенсію 24 лютого 2022 року. Але через повномасштабне вторгнення продовжила службу.
"У липні 2022 року росіяни поцілили в "Будинок офіцерів" у Вінниці, де й служила Вікторія. Коли прилетіла ракета та розпочалась пожежа, на спині жінки загорілась форма. Вона намагалася її потушити, але нічого не вдавалося", – розповідає лікар.
У Вікторії на спині була значна площа опіку, яка після загоєння дуже свербіла. Вона зазначала, що інколи розчісувала шкіру до крові.
Пошкодження на кінцівках (кисті, лікті, плечі, стопи, коліна) та обличчі (область ротової порожнини та щелепного суглоба) можуть обмежувати рух. Це явище називається контрактурою і може призвести навіть до інвалідизації.
Наприклад, у першого пацієнта "Неопалимих" Артема Мельника було багато різних травм, серед них й опік обидвох кистей. Він постраждав внаслідок прильоту по ТРЦ "Ретровіль" у березні 2022 року в Києві.
"Руки в Артема були сильно спалені. В його випадку нашою метою було спершу відновити функції рук. Коли він до нас прийшов, кисті не згиналися через рубці.
Шрами були жорсткі, перекривали рух м’язів та кісток. Через три місяці лікування Артем зміг стиснути кулак", – каже дерматолог.
Як проходить лікування шрамів
Процедура видалення рубців не болісна, але трохи дискомфортна, зауважує лікар-дерматолог. Шрами забирають за допомогою спеціального лазера.
"Лазер буквально палить надлишкову шкіру, і це не буде сприйматися як щось приємне. Якщо площа рубцевої тканини значна – використовують анестетик. Після процедури можливі набряки та запалення, треба мастити шкіру кремами та робити маски, уникати прямого сонячного світла", – пояснює Максим Туркевич.
Рубці також мають чутливість, яка може бути або підвищена, або знижена. Однак зазвичай пацієнти описують лікування як легке поколювання на певних етапах шліфування шрамів.
Як пояснив Олександр Туркевич, за 2-4 процедури можна зменшити обсяг надлишкової тканини. Це допоможе збільшити функціональність з 10% до 80%. При тому шрам стане менш яскравим, але не зникне за кілька процедур.
Не всі шрами можна повністю забрати – залежить від глибини та площі ураження. Але завдяки лікуванню руці стають менш помітними.
У середньому лікування триває 12-18 місяців. Пацієнт приходить до клініки раз на 1-1,5 місяця.
Але лікувати "свіжі" рубці – не можна, зауважує лікар. У дорослої здорової людини шрам формується 4-6 місяців.
"Варто рахувати не від моменту поранення, а саме остаточного загоєння. Бо в когось цей процес триває 2 тижні, а в декого – кілька місяців. Тому кожен випадок варто розглядати індивідуально, бо комусь дійсно треба більше часу", – пояснює Максим Туркевич.
У роботі зі шрамами у дітей є своя специфіка. Насамперед у малечі значно менше тіло та відносно більша площа травми. Оскільки організм молодий, то й процеси регенерації відбуваються швидше. Десь це плюс, а деколи – мінус.
Проте найбільшим викликом є їхня здатність перетерпіти певні маніпуляції. Тому дітей до 14 років на лікування беруть лише під седацією.
"З підлітком вже можна домовитись й пояснити, що треба 10 секунд потерпіти. А тримати через силу – це ж може стати моральною травмою. Тож є співпраця з дитячою лікарнею, де з маленькими пацієнтами працюють анестезіологи, реанімаційна бригада тощо. Ми привозимо обладнання, і я проводжу маніпуляції", – каже лікар-дерматолог.
Травматичний татуаж та сліди катувань
Крім рубців від вибухів, травм та опіків військові та цивільні все частіше звертаються до фахівців, аби видалити травматичний татуаж.
Це порох, дрібні уламки, бруд, що при вибухах "в'їдається" в шкіру набагато глибше, ніж чорнило у тату. При тому не важливо бути безпосередньо в місці вибуху. Але чим ближче – тим більше ризиків.
"Прийшов до мене пацієнт, у якого чимало проблем зі здоров'ям, серед них й травматичний татуаж. Коли він заходив у ліфт багатоповерхівки, діти від нього шарахались, тож він прийшов позбутись цієї проблеми в першу чергу.
Зараз це можна зробити за 3-4 процедури. Шкіра в процесі роботи лазера злегка набрякає, тому забрати все за один візит не виходить", – розповідає Олександр Туркевич.
Другою "специфічною" проблемою є наслідки катувань. Навесні 2023 року фото звільненого бійця з російського полону облетіло соцмережі – росіяни вирізали на лобі військового свастику. Цю травму було доволі легко забрати з естетичного боку, адже порізи робили вздовж лобних зморшок. Однак є набагато складніші приклади.
"Не важливо, чи було катування, чи то було поранення. Психіка у кожного з нас – індивідуальна. І запас міцності – в кожного свій.
Але наразі у нас така кількість пацієнтів, що розумієш: було б менше – було б ліпше", – підсумовує лікар.
Хто і де може отримати лікування рубців у "Неопалимих"
За підрахунками "Неопалимих", приблизно кожен четвертий військовослужбовець отримав травму, що спричинила деформацію або опік.
Але звернення до фахівців залежить від того, наскільки це хвилює пацієнта. Зазвичай військові спершу вирішують більш нагальні та термінові проблеми (як-то виготовлення протеза, повернення рухливості кінцівки тощо), а вже тоді – йде до фахівців щодо шрамів чи втрати слуху, наприклад.
На жаль, в Україні поки немає державних програм, але є волонтерські проєкти. Так у "Неопалимих" наразі проходять лікування близько 70 пацієнтів з різними травмами та ще 100 в очікуванні. Це – військові, цивільні, волонтери, діти.
Наприклад, до центру звернулася Наталія з Маріуполя. Вона постраждала внаслідок розриву авіабомби. У той момент жінка була в гуртожитку – стояла біля вікна. Вибухова хвиля фактично "вистрілила" склом в обличчя Наталії.
"Наталія звернулась у серпні 2022 року зі складною травмою – рубцевою деформацією обличчя. Жінка розповіла, що мріє повести сина в перший клас. Тож в нас був жорсткий дедлайн – за рік ми мали повернути її обличчя до певного естетичного вигляду", – розповідає Максим Туркевич.
1 вересня 2023 року Наталія зробила макіяж та повела сина в школу.
Олександр Туркевич додає, що наразі в рамках проєкту працюють 32 клініки по всій Україні у більшості обласних центрів.
"Ми відкриваємо новий центр тільки тоді, коли бачимо, що чинні – завантажені. Всі лікарі проєкту – волонтери. Я, наприклад, ставив за мету, що витрачатиму на цих пацієнтів близько 10 % часу, але наразі це десь 30%", – каже він.
Лікар зауважує, що усі фахівці проєкту пройшли спеціалізоване навчання та знають особливості роботи з рубцевими деформаціями. Адже є дуже багато специфічних моментів, які пов’язані з обставинами отримання травми – мінно-вибухова, хімічні опіки, горіння в умовному танку чи авто тощо.
"Певні підходи можуть працювати, а якісь – ні. За останні 2 роки є напрацьовані протоколи, в яких описано як працювати з тими чи іншими травмами. Наприклад, зараз багато пацієнтів з травматичним татуажем та кілька пацієнтів зі слідами катувань", – додає Олександр.
Також до проєкту долучились пластичні хірурги, які проводять реконструктивні операції у разі потреби.
Вікторія Андрєєва, УП.Життя
