Він піде з тобою навіть у театр. Хто такий ерготерапевт і навіщо він українцям

Уявіть собі людину, яка перенесла певну травму. Вона відносно швидко відновлюється, проте має неробочу руку. І це створює безліч перепон в тих справах, які людина звикла робити автоматично. Від заварювання чаю до застібання ґудзиків.

Це, очікувано, фруструє та демотивує людину на її шляху відновлення.

Але є спеціальні люди, які можуть допомогти з цим.

Це – ерготерапевти.

Ерготерапевт або англійською occupational therapist, це експерт/ка в сфері охорони здоров'я, який допомагає подолати повсякденні проблеми людині, яка пережила травму або хворобу. І може це робити на різних рівнях: ментальному, соціальному та фізичному.

Також це людина, яка може допомогти поставити та реалізувати конкретні цілі, аби зробити повноцінним життя конкретної людини.

Ерготерапевт/ка може розпочати свій день з пацієнтом в лікарні, де вони робитимуть необхідні вправи в спокійних та контрольованих умовах госпіталю.

Але заняття з пацієнтом можуть проходити й… у кав'ярні. Якщо ерготерапевт вирішить, що людині час звикати до реальних умов реального життя.

Адже мета – не досягти чогось в штучному середовищі, а допомогти людині відчувати себе максимально незалежно та комфортно в цілій низці місць та ситуацій. Не завжди буває можливість почитати газету в тиші й це теж, за потреби, необхідно практикувати.

Іноді робота ерготерапевта полягає не в розмові з пацієнтом/кою, а з його чи її роботодавцем.

Як зауважує керівниця проєкту Реабілітація травм війни Анастасія Бойчук (РТВ), розуміння, які фізичні та когнітивні навантаження потрібні людині, аби повернутися до професії, допоможуть спланувати роботу з людиною.

"Наприклад, просто підлаштувавши робоче місце під нові потреби людини може кардинально змінити її працездатність", – каже вона.

Так працюють і українські ерготерапевти. Ходять з пацієнтами крамницю, або… можуть станцювати танець, як це робила ерготерапевтка та експертка з допоміжних засобів реабілітації Аліна Терещенко, яка в професії ще з 2014 року.

Звичайно, якщо це ерготерапевт, який розуміє завдання, які стоять перед ним, про що буде далі.

Професія ерготерапевта стає все звичнішою для України, і міжнародні практики, як от, наприклад, канадські, активно впроваджуються у сфері реабілітації й у нас.

Тож хто такий ерготерапевт і що таке ерготерапія? Спробуємо розібратися детальніше.

Що робить ерготерапевт

З ким тільки цю професію не плутають.

І з лікувальною фізкультурою.

І з реабілітацією в більш класичному розумінні цього слова.

Проте, як пояснює проєкт Реабілітація Травм Війни (РТВ), ерготерапія – самостійна професія у сфері охорони здоров’я. В її основі – знання про те, що цілеспрямоване заняття може сприяти поліпшенню здоров’я та добробуту людини.

"Під заняттям слід розуміти не фізичні вправи, а кожен, навіть найменший аспект життєдіяльності людини. Ми встаємо з ліжка, йдемо до ванної кімнати, чистимо зуби, одягаємось, робимо чай чи сніданок, купуємо продукти, ходимо на роботу, зустрічаємось з друзями та виконуємо безліч інших занять щодня.

Для людини без функціональних порушень – це рутина, на яку вона не звертає уваги. Проте для пацієнта після травми, хвороби чи операції виконання будь-якого із цих завдань може виявитись складним або взагалі неможливим", – йдеться в дописі організації.

І ось тут може зарадити ерготерапевт – допомогти адаптувати пацієнта до повсякденних справ.

У Канаді дуже давня асоціація ерготерапевтів.

Вона була заснована ще в 1926 році. Ми ж лише починаємо свій шлях. Але проходимо його доволі активно.

Як йдеться на сайті Партнерів Служби Реабілітації Канадських Ветеранів, залежно від викликів ерготерапія може:

• Покращити фізичні, когнітивні та емоційні навички: як пересуватись містом на колісному кріслі чи милицях. Як користуватись транспортом и робити закупи, якщо працює лише одна рука? Або якщо людина викристовує протез чи протези тощо.
• Усунути бар'єри, пов'язані з інвалідністю, надавати необхідні знання та адаптувати завдання, щоб подолати ці бар'єри: Це враховує в тому числі навчання пацієнта та його/її родини про те, як взаємодіяти з рідною людиною, як адаптувати будинок, щоб життя пацієнта стало максимально незалежним.
• Навчити вас користуватися пристроями та обладнанням, такими як засоби для пересування та обладнання для безпеки вдома.

Як пише РТВ, основна мета ерготерапевта – не навчити людину заново ходити, якщо це неможливо, а повернути її до значущих занять, які вона виконувала до травми або хвороби.

Тобто йдеться не про відновлення функцій, а про підлаштування під наявні обмеження та вміння з ними жити:

"У цьому контексті ми кажемо про адаптацію людини, середовища та занять під потреби людини. Повернення пацієнта до діяльності, яка має для нього значення, сприяє покращенню психічного здоров’я, активності та участі. Жоден із вищенаведених аспектів лікувальна фізкультура не враховує. Натомість пропонує трудотерапію, яка не має нічого спільного з ерготерапією".

Це все також про важливий зараз наратив щодо безбар’єрності. Безбар’єрність – це про те, що люди можуть реалізовувати себе в суспільстві та жити максимально незалежно.

Ми не можемо обмежитись пандусом і називати це безбар’єрністю, якщо не допомогли людині знову самостійно заварювати собі чай.

Що робить хорошого ерготерапевта – хорошим ерготерапевтом?

"Філософія", – каже Аліна Терещенко.

Вона вважає, що ми доволі швидко розвинулись в тих чи інших напрямках реабілітації. Проте в дечому цей розвиток штучний.

І досі бракує бази, на яку й надалі можна "нанизувати" інші знання. І філософія є частиною цієї бази:

"У центрі має стояти людина та її потреби. Ми повинні відштовхуватись від мотивації та бажань пацієнта/ки, а не виконувати лише стандартні вправи чи ставитись до цього як до лікування.

От вам приклад.

Одного разу, санітарка спитала, чи могла б я помити пацієнта замість неї, адже я все одно збираюсь йти з ним до душової. Звичайно, я можу помити пацієнта, проте важливо аби всі медичні працівники розуміли, що похід в душ з ерготерапевтом – це не про миття.

Це про те, щоб пацієнт міг приймати душ самостійно".

Чому ерготерапія так важлива для України?

Все більше і більше людей в Україні потребують допомоги ерготерапевта.

Це не лише наша проблема, звичайно.

Статистика показує, що ½ канадців, які живуть з інвалідністю, потребують допомоги аби вільно почуватися у власних домівках.

Це і люди, які перенесли інсульт, ті, хто зустрівся з важкою нейродегенеративною хворобою, як, наприклад, хвороба Паркінсона чи деменція. Це і ті, хто втратив мобільність через ДТП тощо.

У нас в країні ситуація ускладнюється і через бойові дії: цивільні отримують важкі травми через обстріли, військові – воюючи за нас на фронті.

Саме розуміння професії як ерготерапевт з'явилося у 2019 році.

Утім, нашою проблемою є те, що нам бракує достатньої кількості хороших ерготерапевтів.

"За останніми даними зараз в Україні 56 дипломованих ерготерапевтів", – зазначає Володимир Голик, старший офіцер ВООЗ в Україні.

Ерготерапевтка Анна Осташко також підтверджує, що нестача кадрів дуже обмежує можливості пацієнтів:

"Часто людині видають протез, і на цьому все завершується. Так сталося з моїм пацієнтом. Мені доводилося телефонувати на завод, де протез виробляли, щоб краще зрозуміти, як допомогти. Але справи йдуть добре і є надія, що незабаром мій пацієнт повернеться за кермо", – зазначає ерготерапевтка.

Вона також додає, що робота лікаря-реабілітолога та ерготерапевта часто міцно пов'язані:

"Це спеціальності, які не можуть один без одного. Нам потрібно більше ерготерапевтів, які дійсно розуміються на своїй справі".

Як готують ерготерапевтів і що важливо для розвитку професії?

Ерготерапевт – це не лікар, хоча ця професія і є важливою частиною системи охорони здоров'я. В Україні багато фахівців з ерготерапії починали як фізичні терапевти й потім проходили додаткові навчання.

Ерготерапевтка, викладачка кафедри фізичної реабілітації Анна Тоцка зауважує, що окрім професійних знань, для людей в цій професії важлива емпатія, сміливість, почуття гумору, спостережливість, ініціативність тощо.

Отримати спеціальність можна і в медичних вишах, і в інститутах фізичної культури.

Експертка виокремлює такі основні виклики:

Створення конкуренції у сфері ерготерапії. Аліна Терещенко зауважує, що хороші менеджери лікарень вже це роблять: створюють умови, зокрема фінансові, щоб дійсно кваліфіковані спеціалісти залишалися працювати в їхніх медичних закладах.

Ерготерапевтам також важливо мати ментора. Людина, яка може допомогти порадою та дати зворотний зв'язок щодо роботи, – важлива для будь-яких фахівців.

Розвиток всієї мультидисциплінарної команди. Немає єдиного "магічного" спеціаліста, який може відновити людину після травми та/або хвороби.

Це завжди командна робота ерготерапевта, фізичного терапевта, лікаря реабілітаційної медицини, психолога, медичних сестер тощо.

Проте, за словами експертки, у нас досі шкутильгає база – а саме банальний догляд.

"Якщо у пацієнта є важкі відлежини (або пролежні) , то він вже має обмеження. Наприклад, його не можна посадити. Це гальмує розвиток, відновлення та шлях до незалежності. Це те, над чим важливо працювати системно", – акцентує Аліна Терещенко.

Міцна база для професії. Те, що ми вже частково згадували в тексті. Це філософія, де в центрі буде пацієнт та його потреби. Це якісна освіта, яка буде стабільно випускати кістяк якісних спеціалістів та це також підтримка самих спеціалістів.

З хороших новин – ми теж до цього рухаємось.

Якщо Асоціація Канадських Ерготерапевтів була заснована в 1926 році, Українське товариство ерготерапевтів святкувало День народження у 2016-му.

"Ми намагаємось бути одне одному товаришами. Відстоювати наші права та інтереси, адвокатувати професію на різних рівнях", – каже ерготерапевтка.

Радниця-Уповноважена президента України з питань безбар’єрності Тетяна Ломакіна зауважує, що як тільки людина повертається в домашні умови після виписки, виходить з обмеженого, контрольованого середовища лікарні у світ, де є свобода руху – вона має бути підготовленою до базової рутини, з якої складається життя:

"Спеціалісти розуміють, що цей момент є вирішальним: людина після травм і хвороб повертається в простір, який тепер постає перед нею інакшим. Звичні раніше дії більше не здаються такими простими, а старі орієнтири вже не працюють.

Тому роль ерготерапевта підказувати шлях, допомагати відновити виконання всіх цих важливих побутових речей, але саме людина має йти цим шляхом.

І добре, коли це тренування відбувається і в умовах поза лікарнею, на вулиці, в транспорті, в магазині, де людина може спробувати самостійно купити собі свіжого хліба. Тут, за підтримки фахівців, але вона зможе відчути що знов може все зробити сама".

На розвиток потужної реабілітаційної сфери загалом та ерготерапії зокрема, підуть роки. Але ці роки ми мусимо витратити надзвичайно ефективно.

Матеріал створено у співпраці з Радницею-уповноваженою Президента України з питань безбар’єрності за підтримки Уряду Великої Британії British Embassy Kyiv та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України.