"Мій рупор – це творчість". Історія підлітка-танцюриста, що пережив окупацію, а тепер допомагає ЗСУ

Микита Курбанов, учень 10-го класу з Городні (Чернігівська область) – танцюрист, призер танцювальних змагань, громадський активіст.

Микита разом з вчителем та друзями зробили серію танцювальних відео на підтримку ЗСУ та зібрали кошти для закупівлі обладнання на фронт.

Хлопець мріє прославляти країну на міжнародних танцювальних змаганнях.

Про свій досвід перетворення власної творчості на допомогу Микита розповідає в спеціальному проєкті УП Життя "Покоління Перемоги", присвяченому дітям з деокупованих територій.

Проєкт ініційований освітньою фундацією GoGlobal, яка генерує, пілотує та масштабує проєкти для вчителів, школярів та молоді.

Микита Курбанов. Фото: Олександр Маслов

Городня – невелике містечко поряд з Черніговом. Охайний центр міста плавно переходить в район з приватними будинками, за якими починається ліс. У центрі, на вулиці Троїцькій, світяться вікна міського Будинку культури.

Ми підіймаємось на третій поверх. У танцювальній залі Будинку культури загоряється світло, у приміщення заходить юнак з ідеальною поставою, починає злегка рухатись в такт музиці…

Але йому навіть нічого не потрібно робити, щоб всі навколо зрозуміли: він точно танцюрист!

Це – Микита Курбанов, учень 10 го класу.

Про початок творчого шляху

"Насправді я почав танцювати абсолютно випадково, – каже Микита Курбанов – і не думав, що це виявиться справою мого життя!"

Микита Курбанов народився та виріс в Городні, в його родині Курбанових є творчі люди, зокрема – тітка підлітка.

Саме вона колись запросила маленького Микиту на заняття бальними танцями.

"Мені було приблизно 5 років, коли я випадково потрапив на танцювальну репетицію. Моя тітка запропонувала мені спробувати – і я так захопився цим, що вже ввечері того дня сказав батькам, що хочу займатися танцями", – згадує Микита.

Багато годин в залі, репетиції та тренування – і от юний танцюрист вже починає підкорювати паркет. Міські конкурси, районні, обласні, перший виступ в Києві...

"Звісно, у мене були упередження, що справжні чоловіки не танцюють, вони грають у футбол, займаються боксом і оце все, – ділиться Микита. – Але чим далі, тим більше я відчував, що танці – це моя душа, вони розкривають мене як особистість. Тому я вирішив пов’язати з ними своє життя".

Микита яскраво виступав, отримував увагу журі та призові місця.

Аж потім почалась повномасштабна війна.

Про вторгнення

"Мене розбудила мама десь о 4 ранку і сказала – "Микита, почалась війна", – пригадує хлопець.

Микита пам'ятає, як сів на ліжко і просидів так дуже довго, не розуміючи, як жити далі: не уявляв своє життя без навчання, тренувань та свого повсякдення.

"Виїжджати у нас не було ніякої змоги – адже ми одразу опинились в окупації. Окупація проходила складно: не було зв'язку, світла... ми намагалися робити запаси, бо думали, що це надовго..." – мовить Микита.

Особливо хлопцю запам'яталось, як окупанти заходили до його школи та па

лили підручники з історії.

Здавалося, таке можна побачити тільки в старих фільмах, але це відбувалось у звичайній середній школі міста Городня!

ЗСУ все місто чекало як визволителів – і вони прийшли. Окупанти покинули Городню на день народження тітки Микити, яка багато років тому відкрила йому танці. І це було дуже символічно для підлітка.

Життя після окупації

Після окупації всім містянам стало навіть дихати вільніше – хотілося робити великі справи, допомагати фронту та проявляти активність. І танцювальний колектив, в якому виступав Микита, теж не залишився осторонь: за ініціативи та підтримки тренера колективу діти вирішили знімати танцювальні відео на підтримку ЗСУ.

"Усе почалось з того, що нам надіслали відео, де військові танцюють на позиціях. Ми так захопились цим настроєм, що зняли "відповідь", де наче продовжуємо цей жартівливий настрій. Ми змонтували все та виставили в соцмережах, і наше відео "залетіло!"

Це дуже нас надихнуло, адже таким чином ми зібрали грошей на 2 тепловізори, а ще купили лопати та дрон. І одразу почали знімати наступний кліп!" – із захопленням розповідає Микита.

Танцювальний колектив, в складі якого виступає Микита, зняв декілька відео, кожне зі своїм задумом та режисурою. Завдяки цьому діти збирали кошти військовим на їхні потреби.

"Насправді я не дуже слідкував за нашою популярністю у соцмережах, – зізнається Микита. – Для мене важливим було танцювати так, щоб танці приносили користь тим, кому це справді потрібно. А так, в мене навіть немає ТікТок, бо не хочу витрачати час на дурниці..."

Подальше навчання

Своє майбутнє Микита вбачає в Україні та мріє приносити користь суспільству. Тому хоче пов'язати своє майбутнє з творчою професією, але також розвиватись як громадський діяч. Він ще не знає, куди саме буде вступати і яку професію обрати – час подумати ще є – але точно бачить себе тут.

"Для мене дуже важливо показувати через свою творчість нашу країну, прославляти її та розповідати про неї світові. Мій рупор – це творчість", – підсумовує хлопець.

#ПоколінняПеремоги

Реклама:

Головне сьогодні