Як школярам провести час в укритті без стресу: гайд для вчителів
Найбільші партнери:
Повітряні тривоги впливають на дітей точно так само, як і на дорослих: вони можуть спричиняти тривожність, панічні стани, роздратованість. Але ми – дорослі та розуміємо, що в разі потенційної небезпеки треба йти в укриття. Важливо пояснити цю необхідність і дітям. І чим чіткішим буде план дій на такі випадки, тим більше в нас шансів на те, що під час перебування в укритті діти не будуть відчувати сильного стресу, розповідає "Українській Правді" практикуюча психологиня та консультантка з питань дитячо-батьківських стосунків, сертифікована арт- та казкотерапевтка Ірина Шкраба.
"Головне завдання для педагогів та всіх дорослих, які перебувають поруч з дітьми під час освітнього процесу, – поставитися до цього процесу відповідально. Гарна ідея – за відсутності повітряної тривоги та коли немає потенційної небезпеки провести з дітьми свого роду невелику репетицію: пройтися евакуаційним маршрутом, яким потім діти йтимуть до укриття. Це підготує їх до такої ситуації в реальних умовах", – радить психологиня.
Також обов'язково варто проговорити з дітьми, чому саме треба йти в укриття, навіщо вони це роблять. Тут треба зважати на вікові особливості дітей. Чи молодші діти, тим простіше і стисліше треба подавати цю інформацію. У розмові з молодшими школярами не варто оперувати тими чи іншими "дорослими" термінами, які вони можуть не сприйняти. І чим доросліші діти, тим більш серйозною може бути подача інформації відповідно.
"Якщо виникають кризові ситуації, слід діяти за принципом кисневої маски в літаку: спершу дбаємо про себе, а потім – про дитину: якщо ви нервуєте самі, слід заспокоїтися, бо діти зчитують настрій дорослих і можуть швидко перейняти ваш тривожний стан", – додає вона.
Юлія Яремишин викладає інформатику в одній з загальноосвітніх шкіл в Україні. За минулий навчальний рік вона, як і безліч дітей разом з вчителями по всій країні, спускалася разом з дітьми в укриття. Пані Юлія підтверджує думку психолога: найперше під час стресу треба заспокоїтися самим дорослим.
"Діти надзвичайно тонко відчувають настрої дорослих, які перебувають поруч з ними. Ще коли в перші рази вчителі заводили дітей в укриття, були моменти, що колеги піддавалися паніці. Діти це бачать і відчувають. Тому важливо заспокоїтися самому. І тоді ви зможете впевнено робити все можливе для безпеки дітей", – переконана вчителька.
За її словами, за безпеку і психологічний стан дітей в укриттях хвилюються всі вчителі: ставлять додаткові сидіння, виставляють дошки, готують додаткові матеріали та іграшки. Намагаються зробити так, щоб діткам було комфортніше і вони менше хвилювалися.
"Під час тривог були й "прильоти". Діти чують вибухи, і важливо бути з ними в цей момент поруч. Сказати: "Не переживай", "Ти молодець, добре тримаєшся", "Ми всі тут разом, ми з тобою". "Ми в надійному місці", "Ми добре захищені", "Ми – під захистом наших військових", – згадує вчителька.
Якщо педагог під час контакту з дитиною не може подбати про себе, то не зможе подбати й про дитину, зауважує Ірина Шкраба. Тому нам, дорослим, варто постійно працювати над своїм емоційним станом.
"Коли ми наражаємо себе на відчуття гострого стресу, то одночасно наражаємо на стрес дитину. Діти зчитують емоційний стан дорослого. Тому важливо подбати найперше про себе, а потім про тих, хто поруч з нами. Педагоги можуть заручитися підтримкою психологів, які працюють разом з ними у школі. Не варто соромитися в разі потреби питати допомоги й в адміністрації", – радить фахівчиня.
Відчувати стрес, коли лунає повітряна тривога і треба йти в укриття – це нормальна реакція на стресовий фактор. Це можуть відчувати і дорослі, і діти.
Зверніть увагу. Гостра реакція на стрес у дитини може супроводжуватися панічною атакою. Педагогам варто знати, що це таке, і опанувати техніки допомоги при подібних станах. Важливо просто побути поруч, запитати, чим можна допомогти. За потреби – дати дитині випити води. Можна дати дитині надути кульку – це дихальна вправа, яка знизить рівень стресу. Або мати в укритті іграшки-антистрес.
"Я дуже рекомендую педагогам, класним керівникам зробити в укритті скриньку, де б вони собі склали виключно такі речі, які б допомагали подолати стрес під час повітряної тривоги. Також добре дітям носити в укриття свою улюблену іграшку. Це нагадуватиме про дім, що служитиме додатковим стимулом для відчуття безпеки", – радить Ірина Шкраба.
Окремо варто подбати про наповнення приміщень укриттів важливими предметами.
Мета проєкту ЗАХИСТОК – облаштувати укриття в українських школах. Для реалізації цілі KSE Foundation потрібно 5 мільйонів доларів. За допомогою постійних донорів проєкту вже вдалося зібрати 1,9 млн доларів. Сьогодні надійшло вже понад 500 заявок від шкіл. Команда KSE Foundation проводить оцінку кожного приміщення, а надалі – необхідних ремонтних робіт та обладнання.
Батьки дітей, які навчаються у ліцеї №4 міста Хмільник на Вінниччині, дізналися про можливість облаштування укриття від проєкту ЗАХИСТОК і звернулися до керівництва закладу. Там вирішили подати заявку на участь, щоб створити для дітей умови, де вони могли б перебувати під час повітряних тривог, розповідає директор ліцею Василь Іваниця.
"Ми подали всі необхідні документи, включно з планом школи і фото приміщення, минулого навчального року. Далі приїхали представники від KSE Foundation, оглянули наш підвал, склали план і розпочали ремонт. 1 вересня батьки спускалися та оглядали укриття. Вони дуже задоволені, тому що значно покращилися умови. Більшість батьків переконані, що онлайн-навчання не дає такого результату, як очне. Тому дуже вдячні за можливість відпускати дітей до школи на офлайн-уроки і знати, що у випадку тривоги вони перебувають у комфортному сховищі", – розповідає керівник навчального закладу.
До облаштування укриття в ліцеї діти навчалися тиждень через тиждень на змішаному форматі навчання, адже умови в укритті були жахливими – ремонт не робився з часів, коли приміщення школи побудували у 1983 році, зізнається пан Василь. Стіни були не побілені та з‘являлося багато цвілі, тому діти з алергією не могли довго перебувати в сховищі.
"Зараз немає скарг на алергію. Більше того: після облаштування укриття ми змогли вивести всіх 976 учнів одночасно на офлайн навчання, тому що умови в укритті дозволили це зробити. Діти почувають себе дуже комфортно у цьому новому світлому приміщенні", – додає він.
За словами директора, хоча частина дітей і виїхала з батьками за кордон, зараз до очного навчання повернулися всі місцеві діти. А з ними – і діти-переселенці з тимчасово окупованих територій.
"Команда ліцею дуже вдячна за те, що соціально відповідальні бізнеси, такі як Raiffeisen Bank, допомагають дітям мати гарне укриття та якісні умови. Також ми вдячні благодійному фонду Київської школи економіки, що реалізує таку дієву програму – адже батьки дуже задоволені тим, що їхні діти навчаються очно, тому що це набагато ефективніше, ніж онлайн-навчання. Укриття зробили лише для того, щоб діти спускалися та перебували у безпечних умовах. Благодійний фонд нам дав 60 м’яких лавочок. Для дітей, які залишаються на групу продовженого дня, ми поставили по декілька парт, щоб вони вчили уроки. Вони перебувають певний час після уроків у школі, це приблизно 60 дітей", – говорить Василь Іванович.
Коли лунає повітряна тривога, і вчителі разом з дітьми спускаються в укриття, важливо зайняти дітей тими чи іншими активностями. Вчитель та психолог радять при цьому дозувати інформацію, яку подають дітям. Наприклад, відповідно до віку.
"Якщо дозволяє ситуація, варто продовжувати проводити з дітьми уроки й в укритті. Але не варто навантажувати дітей у сховищі додатковою новою інформацією. Бо дитячий мозок під час стресу не може добре опановувати великі об'єми матеріалу. Можна повторити те, що вже проходили, або продовжити тему, яку почали вивчати. Однак – без нашарування нової додаткової інформації", – радить Ірина Шкраба.
Проявити емоції на папері. Для заспокоєння та концентрації в укритті для дітей гарно спрацьовують "малюнкові" методики.
"Школярам стане краще, бо вони "відреагували" на папір. А вчитель буде впевнений в тому, що дитина в такий спосіб не замкнулася у собі, а проявила емоції. Можна попросити школярів намалювати цікаві образи або картину", – пояснює психологиня.
Юлія Яремишин викладає інформатику в одній з загальноосвітніх шкіл в Україні. За минулий навчальний рік вона, як і безліч дітей разом з вчителями по всій країні, спускалася разом з дітьми в укриття. Пані Юлія підтверджує думку психолога: найперше під час стресу треба заспокоїтися самим дорослим.
Вчителям варто подбати про те, аби укритті діти мали кольорові олівці, фломастери, альбоми. Якщо цього немає, то хоча б ручки та прості олівці та зошити – для того, аби діти могли проявити свої емоції на папері. Можна практикувати "колективні малюнки". Дітей можна попросити сісти колом невеликою групою і кожному намалювати щось на одному спільному аркуші паперу.
Скласти колективну казку. Теж хороша методика. Хтось із дітей починає оповідь, і далі кожен учасник класу продовжує речення попереднього учасника. Це також свого роду діагностичний спосіб, який дасть змогу визначити, як діти ставляться до тривог, як діти ставляться один до одного, до вчителів.
Загалом колективна казка – це дуже гарний спосіб відволіктися, захопитися, поринути у світ чарівної оповіді. Дуже рекомендую вчителям брати участь у таких активностях: це буде показувати залученість і прихильність вчителя до дітей. Це ще й допомога при стресі: діти у такий спосіб будуть відчувати ще більшу безпеку. Бо поруч з ними є дорослий, важлива особистість.
Тілесні практики та вправи. Можна провести звичайну розминку. Або вправу "метелик", коли діти обіймають себе руками і плескають себе від ключиці і аж до кінчиків п'яток.
Це дасть відчуття додаткової безпеки, можливість відчути кордони свого тіла. Це буде позитивно впливати на відчуття безпеки дитини.
Під час тривог в укриття приходять діти з різних класів. Кожен може поводити себе по-різному. Психологиня переконана: якщо в приміщенні збирається понад 50 дітей, вимагати абсолютної тиші не можемо.
Якщо діти хочуть погаласувати, їм інколи треба дати цю можливість. Важливо також спілкуватися з однолітками: це буде їхній додатковий спосіб відчути безпеку. Їм важливо відчути, що вони зараз зі своїми однолітками й можуть поговорити на важливі для них теми.
В таких умовах не варто завантажувати дітей додатковими знаннями: вони її навряд чи засвоять. Це навіть може стати додатковим стресом. Новий матеріал краще подати вже потім, у більш сприятливих умовах.
"Дітям молодшого віку буває важко всидіти на місці довго. Вони хочуть рухатися, треба чимось їх зайняти. Часто у початковій школі вчителі беруть з собою у сховище ноутбук. Заздалегідь завантажували туди цікаві ролики, мультфільми і потім показували дітям. Звісно, проводили й звичайні уроки. Але все ж якось намагалися дітей розвантажити. Співали пісень, танцювали. Якщо діти рухаються, то це чудово. І їм треба дати цю можливість", – згадує Юлія Яремишин власний досвід взаємодії з дітьми в укриттях.
За її словами, тут багато залежить від самого укриття й того, наскільки воно велике. Якщо можна відділити дітей з початкової школи від дітей середньої та старшої, це можна і варто робити. У випадках, де це реалізувати неможливо, можна долучити дітей різного віку до спільних активностей.
"Цікаво, що старші діти охоче можуть допомагати молодшим. Заспокоюють їх, допомагають. Така взаємодопомога дуже цінна для дітей будь-якого віку. Пам'ятаю, діти з сьомого класу брали з собою настільні ігри й запрошували грати "першачків". І взагалі – згадували всі ігри, які знали! Бо коли діти різного віку в одному укритті, то звичайний урок там провести складно. І приходять на допомогу подібні активності", – додає викладачка.
Для вчителів робота з дітьми – це завжди про віддачу. Але також діти вміють і наповнювати, переконана Ірина Шкраба.
“Діти наповнюють тоді, коли ми готові цю віддачу приймати. Варто не забувати про те, що в такий складний час війни нам самим потрібно відновлюватися: гуляти на свіжому повітрі, влаштовувати собі невеликі приємності – те, що робить нас щасливішими. Бо коли ми тільки віддаємо, а назад собі нічого не кладемо, наша "чашка" буде спустошуватися, і робота наша буде неякісною”, – звертає вона увагу.
Хоча дітям і треба пояснювати, чому потрібно йти в укриття, загалом вони все це добре розуміють, каже пані Юлія. Двадцять місяців повномасштабної війни змусили багатьох кардинально змінити життя, і необхідність спускатися в укриття вже не викликає у дітей якогось невдоволення. Це давно стало необхідністю, яка рятує життя.
“Ми працюємо з дітками, які все дуже добре розуміють. У такі кризові моменти важливо бути з дитиною поруч. І стати для неї надійною людиною, яка заспокоїть і скаже, що все врешті буде добре”, – підсумовує вчителька.
Кожна школа може взяти участь у проєкті облаштування укриттів від KSE Foundation.
Подати заявку на участь може будь-яка школа в Україні. У пріоритеті школи, які:
- пережили окупацію;
- є опорними навчальними закладами;
- розташовані в регіонах з найбільшою частотою повітряних тривог.
З-поміж надісланих заявок KSE Foundation обирає навчальні заклади, які найбільш гостро потребують допомоги благодійників.
Долучитися до підтримки проєкту ЗАХИСТОК може кожен: будь-який донат наближає команду KSE Foundation до цілі та допомогає дітям повернутися до офлайн-навчання.