"Вони наші – і на заводі, і у війську, і у шпиталі". Як бізнес може підтримати та зміцнити військових

За підтримки компанії ІНТЕРПАЙП
26 березня 2024

В поточних умовах підтримка військових під час служби та після демобілізації є одним із головних пріоритетів держави та суспільства. Великий бізнес також активно долучився до такої підтримки, партронуючи бригади та втілюючи соціальні ініціативи. В Інтерпайп Віктора Пінчука з 2014 року надають адресну допомогу кожному співробітнику, який перебуває на фронті. Для цього в компанії створено спеціальний Штаб.

Базова допомога військовим – амуніція, техніка, тактмед

На складі бачимо десятки коробок, у них – військовий одяг, взуття, тактмед, ліки, павери, оптика, техніка. Двоє хлопців збирають посилки. Дівчата – на телефоні, хтось пише повідомлення, а хтось має можливість поспілкуватися з бійцями голосом. Питають про настрій, стан здоров’я, поточні потреби, близьких, плани, розповідають цивільні новини та передають вітання від колег із заводів.
"Кожна координаторка Штабу опікується приблизно 200 бійцями. Для своїх військових вона близька людина, адже допомагає вирішувати нагальні проблеми – від замінити шолом, вислати ліки, передати дрон до помовчати разом після важкого бою або привітати стареньку мати", – розповідає Людмила Новак, директорка з комунікацій Інтерпайп, яка очолює в компанії напрямок допомоги військовим.
В лютому 2022 року в Штабі забезпечили своїх мобілізованих взуттям, формою, шоломами, ліками, тактмедом, якісними продуктами, будівельними матеріалами. Це був перший виклик.
"Перший наш досвід екіпірування військових відбувся в 2014 році, коли до лав ЗСУ стало 300 співробітників компанії. З початком повномасштабного вторгнення роботу Штабу активізували в перші дні. Адже ми, як великий бізнес, тверезо дивимось на речі, маємо налагоджені бізнес-процеси. Розуміли, що екіпіруємо своїх співробітників швидше за державу. До роботи долучилась вся компанія, включно із закордонними офісами, які допомагали шукати та закуповувати необхідне", – згадує Людмила.
Наступним завданням Штабу було купити та передати співробітникам на передову тепловізори, прилади нічного бачення, дрони, старлінки, зарядні хаби, генератори та іншу техніку. Далі – організація системного медичного супроводу та психологічної підтримки бійців.
"За нашою внутрішньою статистикою кожен другий співробітник у війську протягом двох років повномасштабного вторгнення був поранений або лікувався. Кожен десятий мав два і більше поранень, потребував медичної допомоги неодноразово. Деякі бійці мали по п’ять-сім контузій. Своїм бійцям ми передаємо ліки, організовуємо додаткові консультації з усіма доступними лікарями, проводимо діагностику, можемо амбулаторно лікувати за потреби, допомагаємо з реабілітацію", – продовжує вона.
Окрема робота проводиться у юридичній площині: юристи компанії пояснюють закони, допомагають писати рапорти, у деяких випадках для захисту прав бійців навіть судяться із частинами.

До кожного ветерана – індивідуальний підхід

Загальна чисельність співробітників в компанії – 9500 людей. Фронту "віддали" вже понад тисячу: 921 – зараз у війську, 5 полонені, 21 зниклі безвісті, 56 загинули. За два роки 48 чоловіків повернулись на довоєнне місце роботи. Роботодавець приділяє велику увагу реінтеграції ветеранів, тому 90% демобілізованих повертаються на довоєнні робочі місця і залишаються на них тривалий термін.
"Ми в постійному контакті з нашими військовими, тому багато знаємо про фронтове життя, про те, як важко іноді хлопцям, чули, як плачуть чоловіки, як прощаються, як просять підтримати вагітну дружину. Вже навесні 2022 року розуміли, що повернуться вони зовсім іншими – морально та фізично", – розповідає координаторка Штабу Вікторія.
Восени прийшли перші ветерани. І стало зрозуміло, що вони потребують системного лікування та реабілітації, деякі – тривалого індивідуального супроводження психолога, адаптації робочого місця, допомоги в оформленні статусів та захисті своїх прав, елементарно організаційної допомоги доїхати до лікарні. Багато хто наново знайомився із виробничими процесами та своєю цивільною роботою. 
"У нас був випадок, коли ветеран, висококваліфікований робочий помітив дефект на трубі і мав повідомити про це, але оцінив його як незначущий, тому пропустив продукцію на наступний етап. Він вчинив як військовий, прийняв швидке самостійне відповідальне рішення. В умовах виробництва воно було помилковим та призвело до вибракування великої партії продукції у подальшому", – продовжує координатора Штабу Аліса.
Тоді ж в Інтерпайп зрозуміли, що до зустрічі з військовими необхідно готувати і робочі колективи, і керівників. Адже повага та вдячність до ветерана, врахування його психологічного та фізіологічного стану не передбачають нехтування робочою дисципліною. На початку 2023 року інтерактивні лекції від військових психологів прослухав весь топ та мідл менеджмент компанії, це стало початком розбудови системи реінтеграції ветеранів.

Якісне лікування, фізична та психологічна реабілітація

"На фронті тримався за сина – малого розбишаку, дружині важко самій. Дуже хотів його виростити. Ніколи не забуду авіаударів – звук літака, тиша, і от ти чуєш, як летить бомба. Ти не знаєш, куди вона ляпне, а вона ляпає поруч. Будинок зносить ударна хвиля, і ти не розумієш де стеля, де підлога, все летить на тебе і з тобою. А найстрашніше, коли з роти на позицію повертається лише 22 бійці, а інші – ні, і медевак не може фізично під’їхати та забрати поранених", – згадує Олексій, один із ветеранів Інтерпайп.
Олексію 40 років, з перших днів війни служив мінометником у 93 бригаді, має досвід АТО. Після неодноразових контузій та пережитого у нього з’явились тремор та головні болі, сняться жахіття, ПТСР. На щастя, у нього цілі руки і ноги.
Після демобілізації в квітні 2023 року він повернувся у трубний цех. Як і до війни працює майстром на дільниці неруйнівного контролю, протягом перших двох тижнів його супроводжував наставник – майстер з цієї ж дільниці, показував, що змінилось в цеху, вчив працювати на новому обладнанні. Від демобілізації і до сьогодні Олексія курують корпоративні медики та психолог.
"У корпоративній поліклініці мені провели повне обстеження, все безкоштовно. Визначили проблеми, прокапали на денному стаціонарі, видали таблетки. Перший лікувальний курс пройшов у травні, другий – в грудні. Можу більш-менш нормально працювати",– ділиться чоловік.
Усім ветеранам тут проводять поглиблений медогляд, обов’язкова зустріч із психологом, а далі – за показниками. Одним достатньо простої терапії та моніторингу стану здоров’я двічі на рік. Іншим необхідні тривалі курси реабілітації. Та часто медичний супровід бійців Штаб починає задовго до демобілізації.

Підтримка ветеранів протягом усього періоду відновлення

"Ми йшли на підсилення своїх розвідників, нас накрили ПТУРи – керовані ракети проти танків. Побратими знайшли мене через добу з осколковим пораненням ноги та контуженого завантажили в евак, а дорогою ми підірвались на міні. Мабуть, я щасливчик, бо двічі тоді вижив, але хто врятував мене вдруге – не знаю. Опритомнів у лікарні із зашитою головою, відчув, що шия та рука також поранені", – розповідає колега Олексія Роман.
Роман мав досвід АТО і знову пішов до війська в березні 2022 року, служив в 53-ій бригаді. Тяжкі поранення отримав у листопаді 2022 року, 10 днів провів у реанімації, в 2023-му переніс кілька операцій в Дніпрі, а потім в Києві. У його спині, нозі та руці – пластини на все життя.
"Весь час після поранення я був на зв’язку із медиками та координаторками Штабу. Коли був на передовій, допомагали амуніцією, а в шпиталях – ліками, передали крісло колісне, а потом милиці. Ще підключили юриста, коли дізнались, що я не отримую бойових. Він розказав, які я маю зібрати документи, які написати рапорти, дівчата зв’язалися з командуванням частини та домоглися виплат", – ділиться Роман. 
Восени 2023 він демобілізувався та повернувся додому в Дніпро. До відділення Recovery (мережа реабілітаційних центрів для поранених військових, заснована Віктором та Оленою Пінчуками) зайшов на милицях, вийшов навіть без ціпка, та шлях реабілітації досі триває. Координаторки Штабу на постійному зв’язку, готові надати медичну, юридичну та психологічну допомогу.
Зараз Роману 43 роки, до війни чоловік працював машиністом крану на колісному виробництві. Чи зможе повернутись на довоєнне робоче місце – вирішуватимуть лікарі. Якщо ні, компанія запропонує інше робоче місце.

Повага та делікатне ставлення до людини з військовим досвідом

"Уявіть собі людину в окопі, мокрого та всього обліпленого глиною. А тепер уявіть, що у нього осколкове поранення. Шукаючи осколки в його тілі, брудний одяг з шарами грязюки зрізають та викидають, разом із ним – всю іншу екіпу типу наколінників. Тому посилки на фронт – то не дрібниці", – ділиться ще один ветеран Євген.
Йому 40 років, оборонцем ставав тричі – в 2014, 2017 та під час повномасштабного. 25 лютого 2022 року у складі 25-ї бригади був в Авдіївці, та вважає себе все ж не військовим, а металургом. 
"З роботи допомагали мені дуже серйозно, передавали взуття, форму, рації, біноклі тощо. Навіть на передок мені дівчата посилки довозили. І я знаю, що така увага була не тільки до мене, всі хлопці із заводу розповідали, як координаторки дзвонять та мало не вмовляють на чергову посилку. І ці відчуття, що ти не самотній, що у тебе є тил, були дуже важливими для мене там. І важливі для хлопців, які там досі", –ділиться ще один ветеран Євген. 
Перед останньою мобілізацією чоловік працював токарем на трубному виробництві. Розповідає, що працював металургом скільки себе пам’ятає –  все життя. У професію привели батьки, обоє – ветерани праці на тому ж заводі. Чоловік має декілька робочих професій і навіть з передової консультував колег щодо поточних робочих питань. 
"Після демобілізації я не роздумував, чи повертатися на завод. Мене чекали. І весь час підтримували без огляду на те, чи повернусь. Поки був у війську, серйозно захворіла мати. Гроші у мене були на ліки, та купити не міг в Україні. Координаторки домовились із кимось, привезли з-за кордону", – пригадує ветеран.
Допомагали медики і самому Євгену. 
"Я не все розповідав нашим медикам, поки був на фронті, бо проблем було дуже багато, та жалітись не люблю. Коли повернувся, мене всього перевірили, звісно, знайшли купу проблем та трохи підлатали", – усміхається Євген.
"Де б не були наші хлопці – на робочому місці, у війську, поранені в шпиталі, зниклі безвісті чи у полоні, вони залишаються нашими співробітниками. І ми докладаємо і будемо докладати максимум зусиль для їхньої підтримки, порятунку, відновлення та реінтеграції. Бо дбати про них – наш обов’язок", – резюмує Людмила Новак.
Більше про роботу Штабу – у нашому репортажі.

© 2007-2024, Українська правда.
‍
Текстові матеріали, розміщені на сайті life.pravda.com.ua, можна безкоштовно використовувати в обсязі не більше 50% за умови прямого посилання у підзаголовку чи першому реченні матеріалу.Матеріали з позначкою PROMOTED, СПЕЦПРОЄКТ, ЗА ПІДТРИМКИ публікуються на правах реклами.

Всі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".