Чому не всі люблять зимові свята

спецпроєкт

13 грудня 2024

Зимові свята — час див та приємних несподіванок. Але не для всіх. Історії героїв, які зібрав бренд Club 4 Paws, різні, але є те, що їх об’єднує: щасливий початок та несподівано прикрий фінал. Сьогодні вони розкажуть, що з ними сталося, аби зупинити святкову традицію, яка щорічно призводить до десятків зламаних життів.

Історія Роя

Коли я вперше побачив маму, вона мені здалася найкрасивішою людиною у цілому світі. Я виліз з великої подарункової коробки та почав чухати свій ніс, бо спочатку трохи соромився. Але коли мама взяла мене на руки, я забув про все. Вперше у житті я не почувався самотнім. Її руки були такими ніжними й теплими…

Мамі, здається, я теж припав до душі. Вона навіть взяла вихідний на роботі, щоб цілий день гратись зі мною. Від щастя я надзюрив на диван. Але мама подумала, що я це навмисно і накричала на мене. Я надзюрив знову. Але вже від страху…Після цього мама зачинила мене в туалеті. Мені було соромно.

Наступного дня я почув, як мама з кимось сварилась по телефону і казала, що вона не просила такий подарунок і через жалість не буде псувати собі життя. Я відчув, що ці слова якось стосувались мене. Далі все відбувалося швидко. Я погано пам’ятаю, як опинився у лісі. У спогадах залишився лише вогник від фар машини, яка швидко віддалялася від мене.

Історія діни

Добре пам’ятаю день, коли я вперше зустрілася зі своєю родиною. Я відчувала себе найщасливішою дівчинкою! Мама сказала, що кращого подарунку під ялинку просто бути не може! Я одразу полюбила ма і татка, бо вони були дбайливі та веселі. Ми дивилися кіно та гуляли у дуже гарному парку біля мого нового дому. Тато постійно мені давав смаколики. А потім все змінилось. Одного разу я прокинулась від вибухів. Була ще ніч, але мама вскочила з ліжка і почала швидко збирати речі.

Тато постійно говорив про мене: "з Діною буде важко", "краще це зробити зараз, поки вона не звикла".

Мама дзвонила комусь і чомусь просила чужих людей забрати мене. Я не розуміла, що зробила не так. Все ж було так добре. Потім мама з татом почали виходити з квартири з валізами.

Мама сказала: "Тебе погодує сусідка. Ми скоро повернемося".

Але нікого не було цілий тиждень. Добре, що я навчилась діставати їжу з шафи. А потім я почула гуркіт у дверях. Їх виламували якісь люди, і мені було дуже страшно. Але коли вони увійшли, я заспокоїлась, бо у них були лагідні голоси. Люди одразу налили мені водички, і я зраділа, бо вже кілька днів нічого не пила. Вони забрали мене з дому, і більше я туди ніколи не поверталась. Я часто згадую свій дім. Але від цих спогадів мені стає боляче.

Історія Монті

Чи знайоме вам це відчуття — коли ти бачиш людину і з першого погляду розумієш, що це ВОНА. Ви ніби створені один для одного. Оля була моєю людиною. Я це знав з перших секунд нашої зустрічі. Нас познайомили друзі Олі — вони хотіли, щоб я допоміг їй пережити розставання з колишнім.

Коли я вперше потрапив до Олі додому, вона спитала: "Ну що, будемо жити разом?".

Я не міг повірити, що все відбувається так швидко. Перші дні ми не розлучались ні на хвилину. Коли ми гуляли у парку, я часто ревнував Олю до інших, тому інколи поводився агресивно.

Вона говорила: "Монті, мені не подобається твоя поведінка", але мені було важко вгамувати емоції.

Потім ми пішли до психолога і він сказав, що я добрий, але в мене є особливості. Він сказав, що є якісь тренінги, які можуть допомогти. Але для Олі на першому місці була кар’єра, а не наші стосунки. Я намагався змінитися, бути стриманим та серйозним — таким, як всі. Але… не знаю. Щось було наче сильніше за мене. Поступово наші стосунки почали змінюватись. Ми віддалялися. Це було нестерпно.

Я бачив, як Оля гладила інших і казала мені: "Який вихований. Не те що ти, Монті".

Ревнощі вирували в мені. Одного разу я не втримався і вліз у бійку. Оля кричала на мене.

"Я втомилась і так більше не можу!".

Оля посадила мене в машину. Це був кінець.

Історія Жана

Його звати Даня, і ми були найкращими друзями. Коли ми вперше побачилися на День Святого Миколая, а я був його подарунком. Це був такий веселий день! Ми бігали по квартирі і стрибали на дивані, а ввечері я заснув біля його ніг. З кожним днем наша дружба ставала все міцніше. Але одного разу Даня не повернувся вчасно з тренування, тому я пішов гуляти з його мамою. Йшов дощ, і мама була незадоволена прогулянкою. Я намагався її розвеселити, але мама була похмура, як хмара. Я думав про Даню — де він і з ким.

Коли Даня нарешті прийшов додому, мама сказала: "Ми так не домовлялися. Жан — твоя відповідальність, а не моя".

Він махнув рукою і пішов до себе в кімнату. Через тиждень Даня знову прийшов пізніше, і вони з мамою знову сварилися. Я хотів захистити Даню, бо він був моєю найріднішою людиною у цілому світі! Але мене ніхто не слухав.

Мама сказала: "Якщо так буде далі, ми повертаємо Жана".

Але потім сталося найстрашніше. Я був сам удома і почувався дуже самотньо. І тоді я побачив ці кляті тапці. Краще я б ніколи їх не торкався. Спочатку я хотів трохи погратися, але захопився… Коли мама повернулась додому і це побачила, вона розлютилася. Даня намагався мене виправдати, але було пізно. Мене віддали в притулок. І я досі тут.

На жодне свято тварина — не подарунок

Це історії тварин, які колись були подарунком. На перший погляд, сюрприз у вигляді котика чи песика може здатися милим і зворушливим жестом. Але, на жаль, не кожен, хто отримує тваринку в подарунок, готовий до відповідальності, адже хвостики потребують багато уваги, часу, турботи та терпіння. Це часто призводить до того, що пухнастики опиняються на вулиці чи в притулках. Проблема загострюється у період різдвяно-новорічних свят.

Україна сьогодні входить у ТОП−10 країн, де найбільш гостро стоїть проблема безпритульних тварин. Кампанія "На жодне свято тварина — не подарунок" бренду Club 4 Paws має на меті сформувати свідоме та відповідальне ставлення до тварин та зменшити кількість хвостиків, які опиняються у притулках через те, що стали несподіваними "сюрпризами" на свята. Бренд закликає майбутніх петперентів бути відповідальними — проаналізувати свої можливості та потенційні ризики перед тим, як брати котика чи песика в родину.

Якщо ви вже прийняли усвідомлене рішення щодо хвостика, розгляньте варіант взяти його з притулку, так ви подаруєте ще одній безпритульній тваринці життя в сім’ї. Сотні пухнастиків чекають на свою відповідальну людину на платформі адопції Look4Paws від Club 4 Paws.

Club 4 Paws — це український бренд преміального харчування від виробника кормів для котів і собак Kormotech. Компанія активно підтримує соціальні ініціативи, спрямовані на покращення життя тварин, популяризацію адопції та відповідального ставлення до пухнастиків у суспільстві.

Слідкуйте за нами у соцмережах:

Facebook

Instagram

TikTok

© 2007-2024, Українська правда.
‍
Текстові матеріали, розміщені на сайті life.pravda.com.ua, можна безкоштовно використовувати в обсязі не більше 50% за умови прямого посилання у підзаголовку чи першому реченні матеріалу.

Матеріали з позначкою PROMOTED, СПЕЦПРОЄКТ, ЗА ПІДТРИМКИ публікуються на правах реклами.

Всі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".