"Спершу ти маєш подбати про себе, а потім вже йти допомагати іншим":

як на Сумщині створюють "чутливу школу"

спецпроєкт

06 грудня 2024

Вже майже три роки, а це більш як 1000 днів, українські школи на прифронтових територіях намагаються всіма способами зберегти процес навчання. В освітніх закладах міст та селищ, де чи не щодня чути відголос війни, учні продовжують ходити до школи або ж з дому вмикають камеру на своєму гаджеті, щоб здобути якісну освіту в Україні. Інколи школярам також доводиться міксувати формат навчання. І те, як саме завтра виглядатиме шкільний день, ніхто спрогнозувати не зможе.

Всі ці фактори поглиблюють відчуття тривожності та невпевненості в навіть найближчому майбутньому.

За даними дослідження, проведеного за замовленням освітньої фундації GoGlobal, 80-85% школярів за останній час стали більш тривожними, а близько половини респондентів відчувають погіршення концентрації уваги.

Одним з регіонів, де учні неабияк відчувають вплив війни, є Сумщина, зокрема містечко Охтирка, яке на початку повномасштабного вторгнення опинилось в оточенні російських військ.

За словами місцевих викладачів, школярі, які безпосередньо стикаються з наслідками війни, дуже швидко подорослішали та потребують психоемоційної підтримки.

Щоб створити безпечне середовище для учнів та вчителів, GoGlobal запустила програму "Безпечне навчання в Україні" (Safe Learning in Ukraine), в якому взяли участь освітяни з Сумської області.

"Українська правда. Життя" дізналась у педагогів, з якими психоемоційними проблемами стикаються учні та вчителі, а також про те, як програма "Безпечне навчання в Україні" допомагає покращити шкільне життя.

"Події останніх років змусили школярів подорослішати набагато швидше ніж очікувалося"

В Охтирській школі № 8 навчається понад 200 учнів. За час повномасштабного вторгнення велика частина навчання проходить у дистанційному форматі, і лише зрідка з’являється можливість проводити уроки наживо в укритті школи.

Через внутрішню та зовнішню міграцію змінюється також учнівське середовище. Є школярі, які виїхали за кордон та онлайн продовжують навчатися в Охтирській школі, є ті, хто переїхав у містечко з менш безпечних регіонів України.

За словами вчительки біології Людмили Косенко, велика кількість змін, які проживають учні за останні три роки, неабияк впливає на їхній емоційний стан. Зокрема, школярі посилено переживають за безпеку рідних:

"Багато дітей втратили звичне середовище – друзів, відчуття безпеки. Особливо, якщо говорити про тих діток, які не приходили в школу, а завжди дистанційно навчалися, то для них це сильний стрес.

Всі ці події останніх років змусили школярів подорослішати набагато швидше ніж очікувалося. Це призводить до емоційної нестабільності, в учнів знижується соціальна активність.

Через постійний стрес погіршується концентрація й увага на навчанні. Школярі стали менш вмотивованими. Це, звісно, впливає на їхні академічні успіхи. І якщо говорити навіть про підлітків, то тут з'являються і проблеми в стосунках з однолітками".‍

Психологиня Вікторія Скопик також ділиться спостереженнями, що учні, зокрема ті, що залишалися в місті під час бойових дій і пережили травматичний досвід, відчутно подорослішали, якщо порівнювати їх з однолітками кількарічної давності.

"Учні дуже подорослішали. Звичайна психіка дітей більш пластична, якщо з першого погляду глянути на дітей, то можна подумати, що нічого не змінилося, та коли починаєш особисто говорити з ними, то дуже видно вплив війни. У них багато тривожностей та страхів, особливо в тих, хто мав досвід переміщення з небезпечних регіонів та тих, які залишилися в місті під час бомбардувань", – каже Вікторія Скопик.

Освітяни зауважують, що школярі, в яких воюють рідні, важко проживають розлуку.

"Дуже страждають ті діти, в яких батьки воюють. Наприклад, учні молодшого шкільного віку, які ще маленькі й не дуже розуміють, чому батько їх покинув. І нам з батьками доводиться декілька разів проговорювати й повторювати, що твій татко герой, він захищає нашу країну. У старших учнів, які переживають за рідних на фронті, спостерігається також підвищена агресія. І вони часто звинувачують і своїх батьків за те, що вони їх начебто покинули. І навіть звинувачують мам за те, що її чоловік пішов воювати: «От чому він не залишився», «А чого ти його відпустила» тощо", – розповідає психологиня.

Війна також погіршила психоемоційний стан викладачів. Вчителька біології зазначає, що педагоги відчувають подвійний тиск, оскільки кожен відчуває особисту тривогу через те, що рідні воюють, накладається багато побутових проблем і водночас потрібно підтримувати учнів. Через це багато освітян відчувають емоційне і фізичне виснаження та потребують психологічної допомоги.

"Програма «Безпечне навчання в Україні» допомагає створити в школі таку атмосферу, де кожен учень почувається важливим і почутим"

Щоб мати змогу пропрацьовувати власні негативні емоції та надати першу психологічну допомогу учням, педагоги з Охтирської школи взяли участь у програмі "Безпечне навчання в Україні" (Safe Learning in Ukraine), яка спрямована на впровадження моделі шкіл, чутливих до психічного здоров’я. Програма скерована на те, щоб сприяти розв’язанню важливої проблеми психічного здоров’я в українських школах, надаючи підтримку освітянам та учням у прифронтових регіонах України.

За словами психологині Вікторії Скопик, тренінги з курсу "Школа, чутлива до психічного здоров’я дітей" допомогли систематизувати знання про те, як поводитися в стресових ситуаціях та могти допомогти іншим. Особливо цінним для психологині став посібник, який отримав кожен учасник проєкту. У ньому зібрані різні методики та вправи на психоемоційну підтримку:

"Нам роздали дуже класний посібник. Це те, що має бути на столі в кожного педагога – як настільна книжечка. Ось, наприклад, до мене звернулася дитина з певною проблемою, і якщо я розгублена або не можу зрозуміти, як вирішити певне питання, то завдяки посібнику я можу швидко зорієнтуватися та надати необхідну допомогу".

Улюбленою темою під час проєкту для Вікторії Скопик були заняття про емоційне вигорання, оскільки, за її словами, з ним стикаються як учні, так і батьки, і вчителі.

Вчителька біології Людмила Косенко зазначає, що участь у програмі "Безпечне навчання в Україні" позитивно вплинула на її ставлення до роботи й на підходи до навчального середовища.

"Цей проєкт допоміг мені більше зосередитися на створенні безпечного і підтримувального простору для учнів, де вони будуть відчувати себе більш почутими, прийнятими.

Саме така атмосфера буде важлива для розвитку стійкості дітей.

Позитивний вплив на самоцінку

Обмін досвідом з колегами із різних регіонів

Створення нових підходів в роботі з дітьми

Відчуття дотичності до професійної спільноти

Участь в проєкті вплинула позитивно на мою самооцінку. Я працювала з колегами з різних регіонів, ми обмінювалися досвідом, ми створювали нові підходи в роботі з дітками… Тут я відчула себе частиною професійної спільноти", – ділиться освітянка.

Опісля проходження тренінгів педагоги ділилися знаннями з вчителями з інших шкіл та навчальних закладів, викладачами гуртків та Малої академії наук. Освітяни говорять, що колегам було дуже важливо попрактикуватися в наданні психологічної допомоги як дітям, так і собі.

"Дуже багато педагогів взагалі забувають про себе турбуватися. Спершу, коли ми на тренінгах їм говорили, що ви маєте турбуватися про себе, щоб бути ефективними для інших, то дуже багато педагогів наших скептично до цього поставилися. Мовляв, які там дихальні вправи, ви що, це ж можна сказати, якась дитяча гра. Але потім, коли ми почали практикувати, то це стало допомагати вчителям, і вони змінили свою думку про важливість самодопомоги й про способи її отримання", – розповідає Вікторія Скопик.

Внормувати психоемоційний стан дорослих та дітей допомагають спеціальні методики та вправи, які освітяни самі змогли попрактикувати під час проєкту, а тепер впроваджують у своїх навчальних закладах.

Вчителька біології Людмила Косенко під час уроків часто проводить з учнями активності на зняття напруги:

"Багато вправ ми використовуємо навіть під час уроків. Наприклад, вправа «Лимон»: ми руками стискаємо уявний лимон і це дає змогу зняти м’язове напруження. Щодо дихальних вправ, то ми часто уявляємо квітку, зазвичай це кульбабка, набираємо повні груди повітря і намагаємося здути всі пелюстки. Це дуже дітям подобається. Також їм подобається вправа «Сокира»: підіймаємо ручки, складаємо їх у вигляді сокири й пробуємо щось уявне розрубати. Це теж знімає м'язове напруження".

Психологиня Вікторія зауважує, що після проходження тренінгу любить використовувати вправу дихання животом: "Вмикаєш легеньку музику і намагаєшся дихати животиком. Це дуже заспокоює".

У роботі з дорослими Людмила Косенко використовує метафоричні асоціативні карти – це спеціальні картинки у вигляді карт, що зображають людей, їхні взаємодії, життєві ситуації, пейзажі, тварин, предмети побуту чи абстрактні зображення. Такі вправи допомагають вивільнити емоції.

"Коли ми проходили тренінг, мені дуже сподобалася робота з метафоричними картами й цю методику я тепер активно використовую, проводячи навчання для викладачів. У мене є колода метафоричних карт «У пошуках сенсу», кожен з учасників має навмання обрати собі карту.

І потім ми говоримо: подивіться уважно на карту, як ця карта пов'язана з вашим життям, можливо, теперішнім, можливо, з дитинством.

Я скажу, що жодна людина, з якою ми працювали, не сказала, що ні з чим не пов'язує. Кожен висловлювався і згадував момент з життя: бувало, що розповідали щемливі історії й плакали; бувало, що описували історії більше в гумористичному форматі.

Завдяки метафоричним картам люди можуть передати свої емоції, краще пояснити, що вони зараз відчувають. Це дуже дієвий метод".

Ще одна вправа, про яку з усмішкою згадують освітяни Сумщини, – "Мерилін Монро". Це гра-руханка, де велику групу людей ділять на маленькі групки по троє. Кожен учасник мінігрупи обирає свою роль – Мерилін Монро, Джеймс Бонд або пральна машинка – і повинен рухами показати її.

"Це гра, за допомогою якої ти наче впадаєш в дитинство, – ділиться психологиня Вікторія Скопик. – Наприклад, виходить Мерилін Монро і показує, як їй спідничку піддуває. Чи Джеймс Бонд виходить поважною ходою, чи те як викручує одяг пральна машинка – це неповторні емоції".

Наприкінці кожного тренінгу ця вправа була дуже актуальною. Адже, як говорять педагоги, після роботи зі складними темами часто освітяни дуже сконцентровані на проблемах, які обговорювалися, а така вправа є хорошою емоційною розрядкою – це також турбота про особистий ментальний стан.

Вчителька біології ділиться ще одним методом, який педагоги застосовували на проєкті, а зараз впроваджують між викладачами – це рольова гра "Як людина реагує на стрес":

"Групу ділять на дві частини. Одну залишаються в кімнаті й кожному роздають роль неприємних емоцій: ступор, страх, агресія, апатія тощо. Ті, хто вийшов з кімнати, мали зрозуміти, хто в якому стресовому стані перебуває і надати їм необхідну психологічну допомогу".

Такі вправи допомагають наочно засвоїти матеріал і попрактикуватися.

"Досвід проєкту відкрив для мене нові професійні цілі. Я поглиблено почала вивчати методи підтримки психічного здоров'я в школі. І також я залучаю нових вчителів, щоб створювати разом психологічний комфорт в навчальному просторі.

В наш час освітянам, особливо з прифронтових територій, необхідно брати участь в таких проєктах, тому що так ми можемо допомогти дітям справлятися зі стресом, тривогою та різноманітними емоційними викликами, які під час війни є постійними.

На проєкті «Школа, чутлива до психічного здоров'я» ми розглядали різні методи, які допомагають школярам краще розуміти свої емоції, зрозуміти, коли їм потрібна допомога. Опісля ми навчали школярів не боятися звертатися до дорослих за підтримкою.

Цей проєкт допомагає створити в школі таку атмосферу, де кожен учень почувається важливим і почутим", – резюмує Людмила Косенко.

Читайте також попередній матеріал про створення "чутливої школи" на Харківщині

Світлини до матеріалу надані GoGlobal

Щоб створити безпечне середовище для учнів та вчителів, GoGlobal за фінансової підтримки фінської міжнародної неурядової організації Finn Church Aid (FCA) та Міністерства закордонних справ Фінляндії розробила та втілила в життя проєкт "Впровадження моделі школи, чутливої до психічного здоров'я" у рамках програми "Безпечне навчання в Україні" від освітньої фундації GoGlobal. Освітяни з Харківської, Сумської та Миколаївської областей навчалися методик створення школи, чутливої до психічного здоров'я.

© 2007-2024, Українська правда.
‍
Текстові матеріали, розміщені на сайті life.pravda.com.ua, можна безкоштовно використовувати в обсязі не більше 50% за умови прямого посилання у підзаголовку чи першому реченні матеріалу.Матеріали з позначкою PROMOTED, СПЕЦПРОЄКТ, ЗА ПІДТРИМКИ публікуються на правах реклами.

Всі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".