"У дітей є чітке відчуття того, що війна поруч, вони стають більш замкнутими":

як на Харківщині створюють "Чутливу школу"

спецпроєкт

28 листопада 2024

Якщо запитати у дорослих, з якими словами чи емоціями у них асоціюється школа, мабуть, більшість розповідатиме про сміх, галас, ігри на перервах, перші симпатії, строгих вчителів та учнів-розбишак, що зривали уроки. В будь-якому разі, найімовірніше на обличчі людини буде усмішка. Бо школа – це не тільки про здобуття освіти, це про щасливе дитинство, формування особистості, про радісні емоції та про відчуття безпеки.

На жаль, після початку повномасштабного вторгнення питання безпеки для всіх українців стало дуже відносним, а зокрема для учнів та вчителів, чиї школи розташовані поруч із зоною бойових дій.

За даними дослідження, проведеного за замовленням освітньої фундації GoGlobal, 76-81% учнів прифронтових шкіл відчувають спустошення та постійну втому. Близько половини респондентів відчувають погіршення концентрації уваги, а 80-85% школярів стали більш тривожними.

Щоб створити безпечне середовище для учнів та вчителів, GoGlobal за фінансової підтримки фінської міжнародної неурядової організації Finn Church Aid (FCA) та Міністерства закордонних справ Фінляндії розробила та втілила в життя проєкт "Впровадження моделі школи, чутливої до психічного здоров'я" у рамках програми "Безпечне навчання в Україні" від освітньої фундації GoGlobal. Освітяни з Харківської, Сумської та Миколаївської областей навчалися методик створення школи, чутливої до психічного здоров'я.

"Українська правда. Життя" поспілкувалася з педагогами Харківщини та розпитала, з якими психоемоційними проблемами стикаються учні та вчителі, а також про те, як проєкт "Безпечне навчання в Україні" вплинув на шкільне життя.

"У дітей є чітке відчуття того, що війна поруч. Вони стають замкнутими"

У Миколаївському ліцеї Зачепилівської селищної ради Красноградського району Харківської області навчається більше півтори сотні дітей з декількох сіл громади. Вже три роки, через відсутність укриття, шкільне життя перейшло в онлайн.

"Ми живемо, скажімо так, у безпечному районі Харківської області, але все ж таки дуже близько від нас ведуться бойові дії. Ми постійно чуємо відлуння вибухів, часто над нами літають шахеди, іноді їх збивають поруч.‍

‍У дітей є чітке відчуття того, що війна поряд. Вони стають дедалі більш замкнутими, майже не бачаться і, по суті, весь час проводять тільки перед екранами своїх гаджетів", – розповідає психологиня Миколаївського ліцею Наталія Губа.

За словами директорки ліцею Ольги Миргородської, дітям емоційно важко навчатися в умовах війни. Також війна погіршила емоційний стан вчителів, які переживають як особистий досвід, так і змушені шукати підходи, щоб допомогти учням справитися зі складними емоціями.

Труднощів у викладанні також додають відключення світла, адже у сільській місцевості, коли вимикають електроенергію – пропадає часто інтернет і вчителям доводиться підлаштовуватися і змінювати час проведення занять.

"Вчителям працювати стало важче. Вони перестали відчувати так добре учнів – це як працювати всліпу", – каже Ольга Миргородська.

"Залишається той бар’єр між вчителем та дитиною, – пояснює психологиня, – коли вона за екраном, коли ти не бачиш іноді її емоційний стан, не знаєш, чи готова вона до уроку: можливо в неї щось трапилося".

За словами директорки, найскладніше працювати з найменшими школярами: "Якщо старші вже розуміють всю серйозність того, що ми живемо у стані війни, і розуміють, що все одно їм потрібно десь навчатись, а для цього потрібно докласти якихось зусиль для саморозвитку, то з меншими це дуже важко".

Наталія Губа додає, що учні старших класів мають свої складнощі, зокрема через підлітковий вік: "вони закриваються, наприклад, коли йде онлайн-урок, старшокласники часто вимикають свої відео, ставлять свою аватарку і все".

Освітяни ліцею помітили, що зовнішні фактори та психологічний стан дітей негативно впливають на засвоєння матеріалу.

"Навчання погіршилося, це дуже видно. Учні не такі активні у позакласній діяльності. Якщо раніше вони самі брали участь в якихось конкурсах, то зараз їх дуже важко залучити до позаурочних активностей", – ділиться директорка.

Влітку, коли є можливість, харківські педагоги влаштовують для дітей заходи, щоб учні могли соціалізуватися та ближче познайомитися один з одним.

"Це дуже важливо для першо- та другокласників, наприклад, бо вони не завжди один одного знають в обличчя і не розуміють, що це, скажімо, той самий Сергійко, який був на екрані", – розповідає Наталія Губа.

"Вчитель повинен бути в ресурсі, щоб могти допомогти іншим"

І психологиня, і директорка ліцею розуміють, як важливо вдосконалювати свої знання, щоб допомагати школярам та вчителям справлятися з внутрішніми тривогами та створювати емоційно безпечну школу в часи війни.

Нещодавно освітянки взяли участь у програмі "Безпечне навчання в Україні" (Safe Learning in Ukraine), метою якої є впровадження моделі школи, чутливої до психічного здоров’я. Програма спрямована на те, щоб сприяти вирішенню важливої проблеми психічного здоров’я в українських школах, надаючи підтримку освітянам та учням у прифронтових регіонах України.

За словами Наталії Губи, навчання стало "ковтком свіжого повітря". З перших лекцій психологиня була надзвичайно захоплена інформацією та професійним підходом тренерів.

"Коли ми тільки прослухали перші сесії тренінгу, то відразу подумали, як добре, що нас сюди запросили. Бо піднімалися дуже серйозні та дуже актуальні теми:

Як потрібно створити школу чутливу для психічного здоров'я дітей

Якими повинні бути самі викладачі

Як працювати над тим, щоб подолати свій стрес, щоб мати власний ресурс і бути ефективними в роботі з дітьми

Як ми, як педагоги, можемо підтримати батьків і навчити їх правильно підтримувати своїх дітей

Тому що досі ніхто нас цього не вчив, бо ніхто не був готовий жити під час війни".

Директорка ліцею Ольга Миргородська зауважує, що проходження тренінгів на стресостійкість від "Безпечного навчання в Україні" надихає, піднімає командний дух і допомагає побачити практичні результати навчання: "Сам проєкт – це потужна база знань і такої енергетики, і такого заряду, від якого ми з Наталією досі заряджені".

Навчання педагогів з прифронтових територій проходило у двох форматах: спершу онлайн-заняття, опісля – зустріч наживо в Києві, куди з’їжджалися всі учасники програми з Сумщини, Харківщини та Миколаївщини. Для освітян Харківщини навчальний блок у столиці був особливо цікавим, адже там можна було застосувати знання на практиці та познайомитися з колегами, що переживають схожі виклики.

"Навчання в проєкті дало насамперед психологічну підтримку саме нам, педагогам. Нас надихнули наші тренери й показали нам, що ми зможемо, ми справимося, знайдемо інструменти, як би складно нам не було. Навіть якщо ми, буває, не знаємо як поводитися в критичній ситуації, коли, наприклад, дитина втратила батька на війні… Але ми тепер знаємо, де шукати необхідні ресурси. ‍

І ця інформація дуже важлива особливо для жителів прифронтових регіонів. Я вважаю, що педагоги, не тільки психологи, повинні долучатися до таких програм як "Безпечне навчання в Україні", для того, щоб навчитися технік володіння собою. Бо ми – приклад для дітей", – ділиться психологиня Наталія.

Після проходження навчання педагоги ділилися своїми знаннями з вчителями ліцею та учнями, а також самі ставали тренерами для інших освітян в області.

"Перше, що ми зробили, це створили команду в колективі нашого ліцею і пояснили колегам, що працювати над впровадженням моделі школи, чутливої до психічного здоров'я, повинні всі. Займатись психічним здоров’ям дітей має кожен вчитель. А наше завдання – інтегрувати оцю психологічну підтримку в будь-який урок. Де ми можемо – проводити психологічні фізкультхвилинки, які, крім того, що розслаблять фізично, ще й емоційно впливають на дитину", – розповідає Наталія Губа.

Ользі з Наталією вдалося провести навчання для майже сотні педагогів. Для вчителів з сільської місцевості це особливо необхідні знання, адже далеко не в кожній школі є психолог.

"Це були тренінги, де ми ділилися своїми набутими знаннями. На жаль, тільки у двох школах нашої громади є психолог. А відповідну психологічну підтримку для дітей повинні здійснювати всі вчителі. І якщо нема психолога, якщо нема кому навчити, то ми вчимо педагогів, як вони на своїх місцях можуть допомогти дітям, як вони можуть піклуватися про їхнє психічне здоров'я. Ну і, звичайно, про своє. Бо вчитель повинен бути в ресурсі, щоб могти допомогти іншим", – розповідає Наталія Губа.

Допомогти внормувати психоемоційний стан дорослих та дітей допомагають спеціальні методики та вправи. Директорка ліцею Ольга Миргородська ділиться улюбленою вправою, про яку дізналася під час участі в проєкті – "Будинок мрії": "Кожен учасник має уявити собі будинок, в якому є кімнати. Ми повинні подумати, чим, якими емоціями, ми б наповнили їх. Що б ми хотіли зробити в кожній з цих кімнат. Таким чином ми уявно пропрацьовуємо свій емоційний стан і знаходимо в собі ті проблемні питання, на які самі собі дуже часто не можемо знайти відповідь".

За словами психологині, коли діти перебувають в стресовій ситуації, наприклад під час повітряної тривоги, то заспокоїтися допомагають дихальні вправи: "Спершу вони можуть здатися простими, але як практика показує, найпростіші вправи найкраще допомагають в той момент, коли тобі складно. От, наприклад, з молодшими школярами, після проходження тренінгу, ми вчили дихальні методики такі як "Квітка" – коли ти здуваєш уявні пелюстки, "Свічка" чи "Дихання по пальчику". Зі старшими – вже пробували складніші вправи, наприклад "Дихання квадратом". ‍

‍Також корисними є вправи на заземлення: коли потрібно порахувати від 5 до 1, або згадати своє улюблене місце. Такі вправи приводять до реальності та не дають негативним емоціям "взяти гору".

Освітяни зауважують, що і вчителі, і діти дуже позитивно сприймають нововведення та радо беруть участь в активностях, які допомагають справитися з тривожністю.

"Нам дуже важливо розвивати стресостійкість. Бо ситуація різні, не завжди ми знаходимося в позитивному настрої. Але ми повинні тримати себе для того, щоб потім не передавати свої негативні емоції учням, бо від нас залежить дуже багато дітей.

Навчання у програмі "Безпечне навчання в Україні" було дуже корисне і дуже актуальне. Ну і це той проєкт, який дійсно заряджає на подальшу роботу", – резюмує директорка ліцею.

© 2007-2024, Українська правда.
‍
Текстові матеріали, розміщені на сайті life.pravda.com.ua, можна безкоштовно використовувати в обсязі не більше 50% за умови прямого посилання у підзаголовку чи першому реченні матеріалу.Матеріали з позначкою PROMOTED, СПЕЦПРОЄКТ, ЗА ПІДТРИМКИ публікуються на правах реклами.

Всі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".