– Благодійний фонд Food for Ukraine надає допомогу людям завдяки великій підтримці меценатів. Як Вам вдається залучати їх до співпраці?
– Раймондас Туменас особисто телефонував друзям, партнерам по бізнесу, постачальникам, і вони донатили чи надавали іншу підтримку для Food for Ukraine. Це були різні підприємства з Польщі, України та особливо Литви, зокрема, компанії, які виготовляють солодоші, продукти швидкого харчування, олію, серед яких – Kernel та Cargill. Це великі донори, які надають чималу допомогу українцям, за що ми дуже вдячні.
Також нам вдалось налагодити співпрацю з фондом Buddhist Tzu Chi Charity Foundation, який став нашим постійним партнером. Його заснувала буддійська черниця у 1966 році. Вона вірила, що можна об’єднати цілу велику спільноту для збору пожертв та допомоги іншим. Зараз ця організація працює у понад 100 країнах світу, а її учасниками є 10 мільйонів людей. Особисто мене це дуже вразило.
Buddhist Tzu Chi Charity Foundation не мають свого відділення в Україні, а тому через нас надають велику допомогу. Ми ведемо роботу фонду прозоро, відкрито показуємо всі звіти та проходимо перевірки PricewaterhouseCoopers (PwC). Тому такі великі донори, як Buddhist Tzu Chi Charity Foundation, нам довіряють.
Це дає віру в майбутнє. Адже гуманність, людяність переможе. Україна – на боці добра. Нелюди ніколи не виграють у війні проти добра, вони лише в одному моменті можуть зробити щось погане, але в довгій перспективі програють. Бо добро має перемагати.
Ми маємо історії, коли надана допомога не була такою масштабною, однак розчулювала до сліз. До прикладу, на рахунок нам надійшов донат – 1,5 євро. Цю пожертву зробила дитина, якій лиш виповнилось 18 років. Він сам тільки ставав на ноги, не мав великих ресурсів, але вирішив допомагати іншим.
Другий приклад – це мама дівчини, з якою я колись навчався. Вона майже сліпа, але досі в’яже. Ця жінка мені зателефонувала і сказала:
"Я не можу сидіти, склавши руки. У мене є шкарпетки, зв’язані власноруч, відвези їх українським солдатам чи пенсіонерам, які зараз виживають без електрики і тепла"
Ці душевні історії показують, як люди хочуть допомогти українцям усім серцем, як вони їх підтримують.
Хто може матеріально допомагати – донатить на різноманітні фонди, а хто не має таких ресурсів – знаходить спосіб, як можна по-іншому показати свою солідарність та підтримку. І це дуже цінно.