Цивільні та військові перебувають ніби у двох різних реальностях, тому нерідко їм складно знайти спільну мову.
Бійці, які приїжджають додому в короткі відпустки або вертаються після поранень, часто стикаються з дивною комунікацією, стигматизацією травм та некоректними питаннями.
Психологи зазначають, що деструктивна комунікація може призвести до самоізоляції військових: вони уникатимуть розмов з близькими чи друзями, менше прагнутимуть опинитись в соціумі.
Як коректно говорити з військовими, пояснили психолог Роман Зіненко, HR-керівник Сергій Кошиль та кураторка благодійного фонду Favbet Foundation Маріанна Ковеня.
Матеріал виходить за підтримки
Favbet Foundation.
Психолог Роман Зіненко не радить ставити питання про службу ("А як там було? Що робив?"), обов'язки чи побратимів ("Скільки людей вбив?", "А як там наші?" тощо).
"На війні є по суті одна мета – вижити. Тому часто психіка і тіло кидає всі зусилля на це. А зв'язок із зовнішнім світом – тьмяніє. До стресових ситуацій додається втома, особисті переживання, пригнічені емоції тощо. Це все в комплексі впливає на те, що говорить військовий та як він це робить", – зазначає він.
Фахівець нагадує, що військові виконують накази, бойові завдання, ліквідують ворога, захищають всю країну від нападу. Тому рефлексії чи спогади для них поки не на часі. Крім того, деякі теми можуть бути для них важкими.
"Військовослужбовці відвикають від цивільного життя, бо мають на війні іншу реальність. Тому комунікація в побуті дуже залежить від ступеня довіри у стосунках. Людина сама розповість про те, що вважатиме за потрібне, коли прийде час", – каже психолог Роман Зіненко.
Він зауважує, що військові в побуті можуть лишатися напруженими та тримати ситуацію під контролем. Однак не варто поспішати з рекомендаціями щодо розслаблення або “відпускання” ситуації.
"Кожен військовослужбовець може повернутись до нормального життя в індивідуальні терміни. Однак дуже багато залежить від його психоемоційного стану", – зазначає спеціаліст.
1. Прийняти думку і пояснити дітям (за потреби), що чоловік не такий, як був. Його треба вивчити, його вподобання можуть змінитись, комунікація, режим сну тощо.
2. Якщо є короткочасні спалахи агресії – варто відступити й дати людині простір. "Військовий може реагувати гостріше на певні моменти. Однак не треба поспішати "вести" йому допомогу та "робити добро", – наголошує психолог.
3. Не робити різких рухів, не будити та попереджувати про "вторгнення" в їхній простір (наприклад, коли заходите в кімнату).
4. Залучати до звичайних процесів виключно за бажанням.
"Якщо людина приїхала додому у відпустку, то варто дати право вирішувати, чи хоче вона робити щось в побуті, чи прагне навпаки – сну, тиші та розуміння", – каже Роман.
Він радить говорити про побутові речі та радіти тому, що ця людина зараз поруч.
Психолог наголошує: не можна жаліти військового, а також вживати фрази на кшталт "Я тебе розумію", "Все буде добре", "Ти – мій герой".
У розмові краще використовувати: "Я тобою пишаюсь", "Я зараз можу це робити, тому що ти мене захищаєш", "Ти – мій захисник".
"На вулиці можна підійти до військового: без різких рухів, привітатися та висловити подяку за те, що він робить. Але варто узагальнити, адже насправді ви не знаєте про цю людину рівно нічого – ані про досвід, ані про обов'язки тощо", – каже психолог.
Поради щодо спілкування з військовими:
1. Дайте людині висловитись.
2. Не робіть нічого непередбачуваного.
3. Жодної критики, порад та ярликів.
Також психолог зазначає, що не треба допомагати людям без їхнього дозволу чи прохання.
"Взагалі треба викинути з голови упередження, що військовий – це якась інша людина, яка потребує іншого ставлення або допомоги. Навіть бійці після поранення – це люди. І кожен має право звернутись за допомогою або робити щось самотужки", – зауважує фахівець.
Він додає, що це стосується й бійців після поранення, з ампутованими кінцівками, опіками тощо. При контакті з такими військовими перш за все варто підтримувати зоровий контакт, але не витріщатись, бо уникнення погляду можуть розцінити як страх чи жалість.
"Демобілізовані військові – такі ж рівноправні учасники ринку праці, як і решта кандидатів. Питання поділу цих категорій не повинно бути в принципі. Різниця може бути лише в тому, що за час служби кандидат міг частково втратити навички роботи, до чого роботодавцю необхідно підходити з розумінням і давати час на адаптацію", – пояснює HR-керівник компанії Сергій Кошиль.
Він додає, що військові мають дуже цінні персональні якості, наприклад, командна робота, орієнтація на результат та дисципліна.
Під час співбесіди Сергій Кошиль радить уникати питань, які пов'язані з військовою службою, адже вони можуть бути недоречними.
"Також не можна використовувати питання, які можуть навіть побічно натякати на припущення про те, що війна могла вплинути на фізичний чи психологічний стан кандидата, адже це один з елементів дискримінації", – каже HR-керівник.
Фахівець наголошує на потребі створення рівних умов для всіх працівників компанії. Оскільки надмірна увага може розцінюватися як опіка та створювати незручності для колишнього військового й інших співробітників.
Кураторка благодійного фонду Favbet Foundation Маріанна Ковеня переконана, що більшість бійців, які зараз змушені демобілізуватись, не будуть сидіти осторонь. Але їхній життєвій та військовий досвід є дуже цінним, зокрема для благодійних фондів, які займаються допомогою бійцям.
"Безумовно, психологічна і фізична реабілітація важливі передусім. Але після відновлення робота й вміння себе знайти – це основа подальшого здорового життя наших військових. Глобально, працевлаштування військових людей в благодійні фонди, які займаються підтримкою ЗСУ, – ще один спосіб наблизити перемогу", – каже Маріанна Ковеня.
Всього за час війни за підтримки фонду Favbet Foundation українська армія отримала понад 220 авто та більше ніж 115 дронів.
Проте головним донором благодійного фонду Favbet Foundation є провідна українська iGaming-компанія. Ця компанія також допомагає військовим на фронті. Наприклад, саме ця компанія виділила 57 450 000 гривень на закупівлю 53 нових позашляховиків для ударних рот "Армії дронів", які вже працюють на фронті.
