Березень, 2022-й. Початок повномасштабного вторгнення РФ. Тривога не стихає ні на мить – повітряна змінює внутрішню і навпаки.
Телефони розриваються дзвінками, а месенджери не встигають видавати брязкання на повідомлення, що лавиною спадають на голови операторів колл-центру. Це десятки, сотні розгублених українців, що не можуть дати ради проблемам зі здоров’ям у своїх домашніх улюбленців в умовах глобального хаосу, намагаються знайти поради і підтримки на іншому кінці гарячої лінії – у ветлікарів Optimeal Expert 9100.
Лікарка-оператор Олександра бере слухавку. Звідти лунає розпачливий голос жінки, а на його тлі – вибухи. Це росіяни обстрілюють її прифронтове місто з артилерії, поки вона разом зі своєю кволою кішкою ховається в укритті, зрідка піднімаючись нагору. Так намагається зловити зв’язок, аби звернутися по допомогу.
Стрес внаслідок постійних атак з повітря дав про себе знати. Тварина стала апатичною і відмовлялася від їжі.
– Кішка від стресу довгий час не могла сходити у туалет. Власниця робила усе можливе – волонтери шукали необхідні препарати, жінка навчилася робити уколи, а ми з лікарями сервісу веттурботи вели графік ін’єкцій та харчування, вживання води тощо. Коли кішка нарешті сходила в туалет, я плакала, а у нас на сервісі пішли відкривати шампанське, –
розповість пані Олександра вже після того як пухнастій стане краще.
Деякі з тварин, чиї петперенти зверталися до ветсервісу, мали хронічні захворювання, що загострилися під час війни. При цьому багато ветеринарних клінік зачинилися, через що доступ до професійної допомоги було заблоковано. Особливо в регіонах неподалік зони бойових дій. Те ж саме спіткало ветаптеки і зоомагазини.
Через це звернень на гарячу лінію у рази побільшало.
– Не завжди в опікунів тварин є можливість оперативно або і взагалі звернутися до лікаря. Навіть найуважніші петперенти не можуть об'єктивно і правильно оцінити стан своєї тварини, звернути увагу на всі потрібні симптоми і зрозуміти, наскільки терміновою і критичною є ситуація, яких дій вона вимагатиме в подальшому, – говорить Марія Вітченко, менеджерка сервісу веттурботи.
Крім того, багато вибагливих до їжі тварин почали гостро реагувати на будь-які зміни в раціоні в умовах, коли звичний корм не було змоги купити в магазині чи замовити в інтернеті. Це змушувало їхніх "батьків" хапатися за голову. Частина тварин страждали фізично та/або психологічно.
Та чи не найбільше потерпали і досі потерпають ті, що залишилися в окупації, а також безпритульні тварини, що опинилися поблизу лінії фронту.
Лікарка-оператор Катерина якось отримала на лінію 9100 повідомлення від дівчини одного із військових на "нулі". Чоловік разом з побратимами знайшов пораненого котика. Звісно, що ветаптек та лікарень поблизу не було, тож вирішили подзвонити до цілодобового ветсервісу, аби спитати, що із людської бойової аптечки може підійти пухнастому. І дещо таки знайшлося.
Ветлікарка згадує той момент із щирим подивом і захопленням, адже військові рятували кота, коли їхні життя були під загрозою.
– Початок повномасштабної війни – це момент, коли нам навіть доводилося запитувати людей, наскільки терміново їм потрібна відповідь, тому що могли бути інші, більш невідкладні звернення. Зараз ми такого не робимо, – з полегшенням говорить Марія Вітченко.
Війна породила чимало викликів. Відсутність доступу до ветеринарних аптек і зоомагазинів іноді змушувала ветлікарів “мудрити з препаратами”, зокрема людськими, щоби правильно вирахувати дозування для тварин.
Вплинули на роботу і психологічні настрої.
– Люди були знервованими. Ми це відчували, це було зрозуміло. Жоден песик у жодному місці України не думав: “Мої батьки такі стурбовані чимось, напевно я не буду гризти цього мертвого голуба, бо їм і так проблем вистачає”. Ні, тварини продовжували хворіти, деякі мали хронічні захворювання. Люди були наляканими.
Окреме питання – недоліковані тварини, яким, наприклад, потрібно було знімати шви після операції. Це завдання лягло на плечі петперентів, які не знали, як це зробити правильно.
Часто зверталися із питаннями про те, як перевести тварину на інший корм, адже до звичного доступу не було.
З квітня 2022-го побільшала кількість звернень від українців за кордоном. Багато з них стосувалися акліматизації тварин у новому середовищі.
– Нова країна, нова вода, нове харчування, нові улюбленці. Була величезна кількість питань про адаптацію. “Ми взяли котика, але у нас вже є котик і вони деруться між собою. Що нам робити?” – запитували люди. “Ми взяли тварину, в неї вірусне захворювання, що нам робити?” Утім, це навіть вселяло якусь надію, тому що люди брали тварин з притулків і щиро й терпляче намагались створити найліпші умови для їхньої адаптації та соціалізації.
У перші тижні і місяці великої війни колл-центр став чи не єдиним цілодобовим сервісом для петперентів, який надавав консультації, як доглядати за тваринами, як приймати пологи чи як робити уколи, розповідає директор з маркетингу та інновацій Kormotech Ігор Блистів.
Нині у команді сервісу веттурботи – 10 операторів. Кожен з них – кваліфікований лікар-ветеринар. Одночасно на зміні перебувають троє, утім все залежить від завантаженості.
Марія визнає – виклики, які породила війна, зробили їх більш стійкими і професійними. Навіть попри те, що принципи, за якими ветлікарі звикли працювати, в окремих критичних випадках доводилося порушувати, аби врятувати тварину. До непопулярних заходів доводилось вдаватися, зокрема, коли телефонували військові з передової.
– Зверталися через травми, гній, абсцеси у тварин, коли лікувати потрібно досить серйозно. І хоча наші військові трепетно ставляться до улюбленців, вони готові діяти рішуче і брати на себе відповідальність. Готові зробити дії потенційно небезпечні навіть для тварини, якщо це може допомогти.
Йдеться про малоінвазивні оперативні втручання. Малоінвазивні – це коли треба обережно розрізати (певну ділянку тіла – ред.), щось видавити звідти, все обробити і так далі.
При цьому такі випадки є поодинокими, коли іншого виходу для порятунку тварини просто немає. Подібні операції має проводити виключно лікар.
Якось на сервіс веттурботи написала жінка з тоді ще окупованого Херсона. Українка була розгубленою і не розуміла, як діяти, адже перші пологи її собаки затягнулися через великий плід. До ночі потуги стали слабкими, тварина повністю знесилилась.
Лікарка-оператор Дарина постійно перебувала на зв’язку із опікуном тварини. Спільними зусиллями лікарі ветсервісу визначили, який із наявних у жінки препаратів можна використати, аби допомогти тварині. Важливо було також заспокоїти господарку пухнастої, адже потрібно було масажними рухами відновити пологову діяльність собаки. На щастя, все вдалося, однак відразу з’явився новий виклик.
– Цуценя не подавало ознак життя. Жінка дуже панікувала. Ми розуміли, що у неї немає пристроїв для очищення дихальних шляхів. Їй довелося використати звичайну ручку, аби відсмоктати слиз. Малюк почав дихати. Ми врятувати цього малого та наступних.
Цей випадок – один із багатьох, коли ветлікарі не просто допомогли врятувати тварину, а й налагоджували емоційний зв’язок та психологічну підтримку людини, яка опинилася в окупації або просто складних і небезпечних обставинах.
– Для людей те, що їм хтось відповідає на іншому кінці слухавки у критичний момент – це відчуття того, що нормальне життя існує. Так, сталося щось погане, але хтось десь мені відповідає, отже життя продовжується. Це жива людина, яка працює, вийшла на роботу, на свою зміну. Значить, є шанси на те, що колись все буде добре.
Попри те, що виклики війни загартували команду сервісу веттурботи, деякі звернення важко не пропускати через себе, зізнається ветлікарка сервісу пані Лілія.
– Складні випадки, коли тварина помирає. І мені потрібно сказати про це власнику коректно. Ми пояснюємо, що вони можуть зробити у цьому випадку, але не завжди ці дії призведуть до позитивного результату. Тобто, якщо тварина помирає, звичайним атоксилом її до життя не повернеш.
Якщо вони не можуть звернутися в цей момент до лікаря або лікаря у них поблизу просто немає, то їм потрібно прийняти сумну правду.
За її словами, у таких випадках буває складно морально, адже "це передається".
– Часто люди плачуть і ти починаєш сприймати це близько до серця. Але за роки роботи і до таких випадків доводиться звикати.
Нині сервіс здатен опрацьовувати 27 запитів на годину. Лише за 2023 рік ветлікарі обробили майже 236 тисяч звернень від петперентів, врятувавши не одне життя. Від початку повномасштабної війни допомогу отримали 236 853 котиків та собачок зі всієї України.
Ось кілька простих, але важливих порад від лікарки ветсервісу Лілії, які допоможуть петперентам вберегти своїх улюбленців.
І найголовніше – дбайте про здоров’я і добробут своїх улюбленців та не відкладайте візит до ветеринара надовго. А лікарі ветсервісу допоможуть знайти потрібну клініку та спеціаліста у будь-який час.
У разі потреби телефонуйте на гарячу лінію за номером 9100 або пишіть у Telegram чи Viber.
Довідково
Ветсервіс акумулює зусилля тих, чия тварина потребує допомоги і тих, хто може її надати, тому головні принципи роботи фахівців – не ставити діагноз і не призначати лікування, тим паче у випадку, коли людина може звернутись до ветеринарного лікаря для огляду та додаткових досліджень.
Натомість проєкт співпрацює з близько 400 ветеринарними центрами по всій Україні та 150 ліцензованими приватними лікарями-ветеринарами, що мають можливість виїжджати на виклики та надавати професійну допомогу тваринам.
Раніше ми розповідали про те, як живе центр порятунку тварин на Київщині
