(По)бачити і (по)чути: як кіно стає доступним для всіх

Коли перед вами постає питання, як цікаво провести вечір, одним з варіантів є перегляд фільму. Можна піти в кінотеатр чи самому зробити попкорн та влаштувати перегляд вдома. Здавалось би немає нічого простішого. Проте не всі люди мають однаковий доступ до перегляду кіно чи серіалів.

Люди з порушеннями зору та слуху часто не відвідують кінотеатри, тому що ті не обладнані спеціальними пристроями для адаптації стрічки. Завдяки ініціативі "Доступне кіно" і використанню новітніх технологій стало можливим (по)бачити і (по)чути те, що було недоступно.

Інклюзія в дії

Засновники ініціативи "Доступне кіно" роблять звукописи та розгорнуті коментарі до фільмів. Така практика дає шанс стрічкам отримати більше глядачів.

Earcatch і Subcatсh – це застосунки, які допомагають незрячим та нечуючим людям дивитися кіно.

Subcatсh — мобільний додаток з розгорнутими субтитрами для нечуючих людей. Вони відрізняються тим, що мають спеціальні позначки: музика, звуки. Щоб користуватися ними, людині просто треба запустити додаток на телефоні, і в неї з’являються субтитри. Наразі, це не дуже зручно, адже треба відволікатися на додаток, щоб подивитись фільм.

А от Earcatch — синхронізує звукоопис з фільмом. Під час запуску додаток синхронізується з фільмом і починає відтворення з того моменту, коли ви перервалися.

"Додаткова звукова доріжка заповнює пропуски: пояснює, що відбувається на екрані, коли немає діалогів. Людина, яка дивиться кіно вдома чи в кінотеатрі може собі скласти абсолютно об’єктивну картинку того, що відбувається", — розповідає співзасновниця ініціативи "Доступне кіно" Вікторія Лучка.

Більше про додатки можна дізнатися на сайті "Доступне кіно".

Культурна дипломатія

"Коли ми говоримо про людину з інвалідністю ми перш за все говоримо про людину", — Вікторія Лучка, співзасновниця ініціативи "Доступне кіно".

Координаторка "Доступного кіно" каже, що їхня мета зробити так, щоб доступність була невід'ємною частиною життя всього суспільства. А не проявом жалості до людей з порушеннями зору чи слуху.

В Україні за неофіційними даними близько 1 мільйона людей з порушенням зору чи слуху. І це величезна потенційна аудиторія для кінотеатрів. Із запровадженням доступних форматів фільмів люди зможуть відвідувати кінопокази і отримувати задоволення від стрічок.

"Кіно — це елемент культурної дипломатії. Можливість включити людину в суспільний процес. І робота над додатками — це наш шлях до інклюзивності", — говорить Вікторія.

Історія має приклади, коли винаходи, які спрощували життя людям з інвалідністю, входили в загальний вжиток. Так відбулося з субтитрами.

У розробників Earcatch і Subcatсh є ідея інтегрувати додатки у повсякденне життя. Тоді, наприклад, кіно можна буде "подивитися", коли займаєшся хатніми справами і не маєш змоги пильно дивитись на екран, або в моменти, коли ти у людному місці і не маєш навушників, щоб послухати, про що говорять герої.

Якщо будь-які продукти будуть одразу інклюзивним, можна дійсно створити світ без бар’єрів.

"Доступне кіно": хто вони?

У ініціативи "Доступне кіно" троє співзасновників. Вікторія Лучка — громадська активістка, організаторка велопробігу за участі незрячих людей, випускниця Львівської бізнес-школи. До речі "Доступне кіно" стало її випускним проєктом.

Андрій Демчук — паралімпійський чемпіон, захистив дисертацію у Львівській політехніці на тему тифлоперекладу. Саме він створив програму для визначення часових рамок у фільмі, в які можна писати звукопис.

Юлія Сачук — голова громадської організації "Fight for Right". Вона має порушення зору, тож створення доступного кіно — це її особиста історія.

Юлія з дитинства мала проблеми із зором. Тому навчання у школі та університеті — стало для неї викликом.

"Вчителі казали "чого ти тут вчишся, чого не йдеш в інтернат"", — розповідає Юлія.

Дівчина працювала в міжнародній правозахисній організації Amnesty International, там і відкрила для себе правозахисну діяльність.

"Знання, здобуті в Amnesty International, я почала використовувати на захист прав людей з інвалідністю, бо бачила, що в контексті прав людини підхід до прав людей з інвалідністю дуже обмежений. В нас більше соціальний підхід, коли це пільги чи виплати, або медичний. Але про рівність, про недискримінацію, про рівні можливості дуже мало говориться", — розповідає Юлія Сачук.

Так почалася робота Юлії над різними ініціативами — організація "Fight for Right" друкує книжки шрифтом Брайля, займається виборчим законодавством, культурними програмами.

Ініціатива "Доступне кіно" виникла дуже органічно з всієї діяльності, проте поштовхом став випадок.

"Одного разу на Docudays ми з Вікторією були партнерами фестивалю, приходимо на відкриття, а там фільм з Кореї. Він корейською мовою з англійськими субтитрами, і наступні 2 години я буду просто сидіти", — розповідає Юлія.

Юлія не бачила субтитрів і не володіла корейською. Тож ця стрічка пройшла повз неї. Так з’явилася ідея робити розширені аудіоописи до фільмів. Після фестивалю Юлія та Вікторія почали співпрацю з Docudays.

"Ми організувалися і почали працювати над доступним кіно. Нам важливо було розвивати це як соціальне підприємництво", — розповідає Вікторія Лучка.

Виявилось, що розвивати соціальне підприємництво в Україні досить складно. І без грантової підтримки на перших етапах не обійтися.

Першим проєктом "Доступного кіно" був звукоопис до фільму програми фестивалю Docudays — "Віддалений гавкіт собак". А згодом ініціатива отримала грант від House of Europe і продовжила розвиток вже у ширшому форматі.

Грантова підтримка — як поштовх до розвитку бізнесу

Коли "Доступне кіно" отримали грант від Українського культурного фонду, це допомогло їм налагодити співпрацю з Film.Ua Group і зробити звукоопис до нашумілого фільму "Ціна правди". Згодом до розробників звернулися самі дистриб’ютори і попросили зробити звукопис до фільму, який вийде в прокат незабаром.

"Ми працюємо з офіційними власниками фільмів і з тими, хто має права. це тривала і складна робота, адже для створення звукозапису нам потрібен доступ до початкових матеріалів", — розповідає Вікторія Лучка.

Участь у грантовій програмі від House of Europe принесла Вікторії та її колегам співпрацю із закордонними експертами та можливість розширити партнерство з українськими дистриб’юторами.

Ініціатива "Доступне кіно" завдяки гранту отримала менторську підтримку від голландських колег, які вже багато років створюють звукоописи до фільмів.

Мерейн ван дер Хайден — засновник компанії "Soundfocus", яка цього року буде робити офіційний звкукоопис до Євробачення. Саме голландці є розробниками технологій, за якими працюють додатки Earcatch і Subcatсh.

"Ми розпочали проект Earcatch у 2013 році, оскільки у людей з порушенням зору майже не було доступу до засобів масової інформації. Вперше звукоопис був доступний в Нідерландах у 2007 році, але лише в 3 кінотеатрах. Наразі додаток Earcatch доступний і для кіно, і для телебачення, адже всі голландські фільми та багато телевізійних серіалів тепер мають звукоопис", — розповідає Мерейн ван дер Хайден.

З вересня цього року в Нідерландах діє закон, за яким урядові медіа повинні випускати контент, доступний для всіх. Таким чином інклюзивність підтримується на державному рівні.

Минулого року Мерейн ван дер Хайден з командою запустили ще й Subcatch. Субтитри данською доступні майже завжди на телебаченні та DVD, проте в кінотеатрах — була з цим проблема.

"Причина того, що ми запустили Subcatch, полягає в тому, що в кінотетарах не вистачало субтитрів датською для нечуючих людей і людей із порушенням слуху", — додає розробник.

Успіх голландських додатків дає змогу і українській стороні вдосконалювати застосунки та розширювати зону діяльності.

Показати кіно — додати інклюзивності

"Доступне кіно" час від часу організовує покази, де відтворюються фільми до яких створено звукопис та розгорнуті субтитри. Люди приходять самі чи парами, скачують додаток, і коли починається відтворення фільму, вже можуть його дивитися чи слухати.

Один з таких показів відбувся 6 жовтня в київській "Планеті кіно". На показ соціальної реклами "Без шмарклів" від Молодії фестивалю прийшли кілька десятків людей. Серед них чимало — людей з порушенням зору.

Марина Потеляхіна — в.о. директора Центральної спеціалізованої бібліотеки для незрячих ім. М.Островського. Марина — на такому показі не вперше.

"Останній раз була на "Забуті", а так ще ходила на "Поводир" і "Ціна правди"", — розповідає пані Марина.

До появи додатку вона також відвідувала кінотеатри та театри, проте зараз відчуває себе набагато зручніше: "Ти не залежиш ні від кого, сидиш в навушниках з цим додатком, де все пояснюють. Просто відчуваєш себе на рівні з іншими".

Марина говорить, що наявність тифлокоментарів ще у театрі дуже допомогла б інтегруватися у суспільство.

"Якраз ходила на виставу, в мене був також незрячий супутник, і в кінці ми не зовсім зрозуміли, що відбулося, адже не було пояснення", — коментує відвідувачка.

Наталія Гловацька також прийшла на перегляд. Вона — викладачка роботи з комп’ютером у Київському центрі незрячих, і як ніхто розуміє важливість інтеграції новітніх технологій для інклюзії.

"Фільми з тифлокоментарями дуже спрощують життя. Я можу разом з усіма ходити в кінотеатр і дивитися фільми, які дивляться мої подруги, друзі, рідні, це не заважає їм і спрощує мені сприйняття фільму", — розповідає Наталія.

Наталя користується додатком з його запуску і активно просуває його серед друзів.

"Вперше цей додаток з’явився в мене минулої осені. Ми навчалися на прикладі цієї програми. Там можна завантажити ті фільми, які вже є в інтернеті і синхронізувати. По телебаченню йшов серіал і можна було синхронізувати його. Тобто людина не виходячи з квартири може дивитися улюблені фільми", — ділиться досвідом глядачка.

Після перегляду всі виходять задоволені, адже дійсно інклюзія працює. Єдине, чого ще не вистачає — це різноманітності.

"Було б добре, якщо були інші жанри. Хтось любить фантастику, хтось детективи, хтось мелодрами", — говорить Наталя Гловацька.

Наразі ініціатива "Доступне кіно" створила звукоописи чи розширені субтитри до 30 кінострічок. Проте це крапля в морі.

Зараз активісти працюють над тим, щоб українські та голлівудські фільми потрапляли до кінотеатрів вже у доступних форматах — з тифлокоментарями та розгорнутими субтитрами, поширюючи таким чином інклюзію на культурну сферу.

Фото Дмитра Ларіна