(По)бачити і (по)чути: як кіно стає доступним для всіх

16 жовтня 2020

Коли перед вами постає питання, як цікаво провести вечір, одним з варіантів є перегляд фільму. Можна піти в кінотеатр чи самому зробити попкорн та влаштувати перегляд вдома. Здавалось би немає нічого простішого. Проте не всі люди мають однаковий доступ до перегляду кіно чи серіалів. 

Люди з порушеннями зору та слуху часто не відвідують кінотеатри, тому що ті не обладнані спеціальними пристроями для адаптації стрічки. Завдяки ініціативі "Доступне кіно" і використанню новітніх технологій стало можливим (по)бачити і (по)чути те, що було недоступно.
 

Інклюзія в дії

Засновники ініціативи "Доступне кіно" роблять звукописи та розгорнуті коментарі до фільмів. Така практика дає шанс стрічкам отримати більше глядачів.  

Earcatch і Subcatсh – це застосунки, які допомагають незрячим та нечуючим людям дивитися кіно.

Subcatсh — мобільний додаток з розгорнутими субтитрами для нечуючих людей. Вони відрізняються тим, що мають спеціальні позначки: музика, звуки. Щоб користуватися ними, людині просто треба запустити додаток на телефоні, і в неї з’являються субтитри. Наразі, це не дуже зручно, адже треба відволікатися на додаток, щоб подивитись фільм.

А от Earcatch —  синхронізує звукоопис з фільмом. Під час запуску додаток синхронізується з фільмом і починає відтворення з того моменту, коли ви перервалися. 

"Додаткова звукова доріжка заповнює пропуски: пояснює, що відбувається на екрані, коли немає діалогів. Людина, яка дивиться кіно вдома чи в кінотеатрі може собі скласти абсолютно об’єктивну картинку того, що відбувається", —  розповідає співзасновниця ініціативи "Доступне кіно" Вікторія Лучка.

Більше про додатки можна дізнатися на сайті "Доступне кіно". 

 

Культурна дипломатія 

"Коли ми говоримо про людину з інвалідністю ми перш за все говоримо про людину", — Вікторія Лучка, співзасновниця ініціативи "Доступне кіно".

Координаторка "Доступного кіно" каже, що їхня мета зробити так, щоб доступність була невід'ємною частиною життя всього суспільства. А не проявом жалості до людей з порушеннями зору чи слуху. 

В Україні за неофіційними даними близько 1 мільйона людей з порушенням зору чи слуху. І це величезна потенційна аудиторія для кінотеатрів. Із запровадженням доступних форматів фільмів люди зможуть відвідувати кінопокази і отримувати задоволення від стрічок. 

"Кіно — це елемент культурної дипломатії. Можливість включити людину в суспільний процес. І робота над додатками — це наш шлях до інклюзивності", — говорить Вікторія.

Історія має приклади, коли винаходи, які спрощували життя людям з інвалідністю, входили в загальний вжиток. Так відбулося з субтитрами. 

У розробників Earcatch і Subcatсh є ідея інтегрувати додатки у повсякденне життя. Тоді, наприклад, кіно можна буде "подивитися", коли займаєшся хатніми справами і не маєш змоги пильно дивитись на екран, або в моменти, коли ти у людному місці і не маєш навушників, щоб послухати, про що говорять герої. 

Якщо будь-які продукти будуть одразу інклюзивним, можна дійсно створити світ без бар’єрів.

"Доступне кіно": хто вони?

У ініціативи "Доступне кіно" троє співзасновників. Вікторія Лучка — громадська активістка, організаторка велопробігу за участі незрячих людей, випускниця Львівської бізнес-школи. До речі "Доступне кіно" стало її випускним проєктом.

Андрій Демчук — паралімпійський чемпіон, захистив дисертацію у Львівській політехніці на тему тифлоперекладу. Саме він створив програму для визначення часових рамок у фільмі, в які можна писати звукопис. 

Юлія Сачук — голова громадської організації "Fight for Right". Вона має порушення зору, тож створення доступного кіно — це її особиста історія.

 

Юлія з дитинства мала проблеми із зором. Тому навчання у школі та університеті — стало для неї викликом. 

"Вчителі казали "чого ти тут вчишся, чого не йдеш в інтернат"", — розповідає Юлія. 

Дівчина працювала в міжнародній правозахисній організації Amnesty International,  там і відкрила для себе правозахисну діяльність. 

"Знання, здобуті в Amnesty International, я почала використовувати на захист прав людей з інвалідністю, бо бачила, що в контексті прав людини підхід до прав людей з інвалідністю дуже обмежений. В нас більше соціальний підхід, коли це пільги чи виплати, або медичний. Але про рівність, про недискримінацію, про рівні можливості дуже мало говориться", — розповідає Юлія Сачук.

Так почалася робота Юлії над різними ініціативами організація "Fight for Right" друкує книжки шрифтом Брайля, займається виборчим законодавством, культурними програмами. 

Ініціатива "Доступне кіно" виникла дуже органічно з всієї діяльності, проте поштовхом став випадок. 

"Одного разу на Docudays ми з Вікторією були партнерами фестивалю, приходимо на відкриття, а там фільм з Кореї. Він корейською мовою з англійськими субтитрами, і наступні 2 години я буду просто сидіти", — розповідає Юлія. 

Юлія не бачила субтитрів і не володіла корейською. Тож ця стрічка пройшла повз неї. Так з’явилася ідея робити розширені аудіоописи до фільмів. Після фестивалю Юлія та Вікторія почали співпрацю з Docudays. 

"Ми організувалися і почали працювати над доступним кіно. Нам важливо було розвивати це як соціальне підприємництво", — розповідає Вікторія Лучка.

Виявилось, що розвивати соціальне підприємництво в Україні досить складно. І без грантової підтримки на перших етапах не обійтися. 

Першим проєктом "Доступного кіно" був звукоопис до фільму програми фестивалю Docudays — "Віддалений гавкіт собак". А згодом ініціатива отримала грант від House of Europe і продовжила розвиток вже у ширшому форматі.

 

Грантова підтримка — як поштовх до розвитку бізнесу

Коли "Доступне кіно" отримали грант від Українського культурного фонду, це допомогло їм налагодити співпрацю з Film.Ua Group і зробити звукоопис до нашумілого фільму "Ціна правди". Згодом до розробників звернулися самі дистриб’ютори і попросили зробити звукопис до фільму, який вийде в прокат незабаром. 

"Ми працюємо з офіційними власниками фільмів і з тими, хто має права. це тривала і складна робота, адже для створення звукозапису нам потрібен доступ до початкових матеріалів", — розповідає Вікторія Лучка.

Участь у грантовій програмі від House of Europe принесла Вікторії та її колегам співпрацю із закордонними експертами та можливість розширити партнерство з українськими дистриб’юторами.

Ініціатива "Доступне кіно" завдяки гранту отримала менторську підтримку від голландських колег, які вже багато років створюють звукоописи до фільмів. 

Мерейн ван дер Хайден — засновник компанії "Soundfocus", яка цього року буде робити офіційний звкукоопис до Євробачення. Саме голландці є розробниками технологій, за якими працюють додатки Earcatch і Subcatсh.

"Ми розпочали проект Earcatch у 2013 році, оскільки у людей з порушенням зору майже не було доступу до засобів масової інформації. Вперше звукоопис був доступний в Нідерландах у 2007 році, але лише в 3 кінотеатрах. Наразі додаток Earcatch доступний і для кіно, і для телебачення, адже всі голландські фільми та багато телевізійних серіалів тепер мають звукоопис", — розповідає Мерейн ван дер Хайден. 

З вересня цього року в Нідерландах діє закон, за яким урядові медіа повинні випускати контент, доступний для всіх. Таким чином інклюзивність підтримується на державному рівні. 

Минулого року Мерейн ван дер Хайден з командою запустили ще й Subcatch. Субтитри данською доступні майже завжди на телебаченні та DVD, проте в кінотеатрах — була з цим проблема.

"Причина того, що ми запустили Subcatch, полягає в тому, що в кінотетарах не вистачало субтитрів датською для нечуючих людей і людей із порушенням слуху", — додає розробник.

Успіх голландських додатків дає змогу і українській стороні вдосконалювати застосунки та розширювати зону діяльності.

 

Показати кіно — додати інклюзивності

"Доступне кіно" час від часу організовує покази, де відтворюються фільми до яких створено звукопис та розгорнуті субтитри. Люди приходять самі чи парами, скачують додаток, і коли починається відтворення фільму, вже можуть його дивитися чи слухати.

Один з таких показів відбувся 6 жовтня в київській "Планеті кіно". На показ соціальної реклами "Без шмарклів" від Молодії фестивалю прийшли кілька десятків людей. Серед них чимало — людей з порушенням зору. 

Марина Потеляхіна — в.о. директора Центральної спеціалізованої бібліотеки для незрячих ім. М.Островського. Марина — на такому показі не вперше. 

"Останній раз була на "Забуті", а так ще ходила на "Поводир" і "Ціна  правди"", — розповідає пані Марина. 

До появи додатку вона також відвідувала кінотеатри та театри, проте зараз відчуває себе набагато зручніше: "Ти не залежиш ні від кого, сидиш в навушниках з цим додатком, де все пояснюють. Просто відчуваєш себе на рівні з іншими".

Марина говорить, що наявність тифлокоментарів ще у театрі дуже допомогла б інтегруватися у суспільство.

"Якраз ходила на виставу, в мене був також незрячий супутник, і в кінці ми не зовсім зрозуміли, що відбулося, адже не було пояснення", — коментує відвідувачка. 

Наталія Гловацька також прийшла на перегляд. Вона — викладачка роботи з комп’ютером у Київському центрі незрячих, і як ніхто розуміє важливість інтеграції новітніх технологій для інклюзії. 

"Фільми з тифлокоментарями дуже спрощують життя. Я можу разом з усіма ходити в кінотеатр і дивитися фільми, які дивляться мої подруги, друзі, рідні, це не заважає їм і спрощує мені сприйняття фільму", — розповідає Наталія. 

Наталя користується додатком з його запуску і активно просуває його серед друзів. 

"Вперше цей додаток з’явився в мене минулої осені. Ми навчалися на прикладі цієї програми. Там можна завантажити ті фільми, які вже є в інтернеті і синхронізувати. По телебаченню йшов серіал і можна було синхронізувати його. Тобто людина не виходячи з квартири може дивитися улюблені фільми", — ділиться досвідом глядачка. 

Після перегляду всі виходять задоволені, адже дійсно інклюзія працює. Єдине, чого ще не вистачає — це різноманітності. 

"Було б добре, якщо були інші жанри. Хтось любить фантастику, хтось детективи, хтось мелодрами", — говорить Наталя Гловацька. 

Наразі ініціатива "Доступне кіно" створила звукоописи чи розширені субтитри до 30 кінострічок. Проте це крапля в морі. 

Зараз активісти працюють над тим, щоб українські та голлівудські фільми потрапляли до кінотеатрів вже у доступних форматах — з тифлокоментарями та розгорнутими субтитрами, поширюючи таким чином інклюзію на культурну сферу.

Фото Дмитра Ларіна

Як отримати грант?

Ви, ваша організація та її партнери у ЄС також можете отримати гранти House of Europe на спільні культурні проєкти. Ми шукаємо проєкти, в основі яких лежать цифрові технології. Це може бути ідея виключно для онлайну або така, що поєднає онлайнові активності з особистими зустрічами. Головне, щоб ви змогли втілити проєкт за будь-якого сценарію карантинних обмежень. 

Що ви можете отримати:

  • Грант до 25 000 євро коштом яких ви покриєте гонорари персоналу, сервісні та адміністративні витрати, подорожі.
  • Можливість втілити неординарну й інноваційну ідею
  • Нагода створити проєкт у колаборації з іноземними партнерами.

Хто може взяти участь:

  • організації з ЄС, Великої Британії та України;
  • тільки неприбуткові державні та громадські організації, що працюють у галузі культури та креативних індустрій; мають досвід втілення культурних проєктів; офіційно зареєстровані в Україні або ЄС і мають статус юридичної особи.

Як взяти участь:

  • Заповнити форму на онлайн-платформі House of Europe

Дедлайн: прийом заявок закінчився 20 жовтня 2020 року. Проте, новий конкурс Грантів міжнародної співпраці відкриється вже навесні 2021 року. Слідкуйте за новинами від House of Europe на сайті програми та на її сторінках у соцмережах.

Більше інформації про ці гранти.


House of Europe ("Дім Європи") — це програма, що фінансується Європейським Союзом, створена з метою підтримки професійного та творчого обміну між українцями та їхніми колегами в країнах ЄС. Goethe-Institut в Україні керує програмою House of Europe. Британська Рада, Французький Інститут та Чеські центри є партнерами консорціуму проєкту.