Петро Кендзьор: "Сучасні діти не є легковажними, вони відповідально ставляться до свого майбутнього"

Онлайн-освіта набирає обертів і стає все більш популярною. Звісно, карантинні обмеження прискорили процеси онлайну, і тепер ми залюбки користуємося знаннями, які для нас надають різні вебплатформи.

Онлайн-курс з громадянської освіти містить багато важливих та різноманітних матеріалів – від теорії й до практичних занять та тестів, від текстових матеріалів і до відео лекцій. Разом з тим ми не зустрінемо тут однозначних трактувань тих чи інших суспільних проблем в Україні чи їх готових рішень. Запропонований ресурс пропонує долучитися кожному й отримати саме свою думку, тим самим стверджуючи власну громадянську позицію. Вчитися самостійно робити власний вибір – таким є головний принцип викладання громадянської освіти і саме тоді такі внутрішні установки стають частиною ціннісного світогляду тої чи іншої особистості.

У чому переваги платформи www.citizen.in.ua?

По-перше, вона доступна. Будь-хто, незалежно від статі, віку чи місця проживання може користуватися нею.

По-друге, цей ресурс – про мобільність. Можна займатися у зручний час і будь-де. І вам для цього навіть не потрібний комп’ютер, бо курс адаптовано під мобільну платформу. Ви можете зробити перерву у будь-який час. А потім, після паузи, продовжити навчання.

По-третє, курс адаптований саме для вікової категорії старшокласників. І це важливо, оскільки ми знаємо, що лише унікальні знання мають певну ціну. На кошти донорів вдалося запросити до створення матеріалів найкращих фахівців і запропонувати якісний продукт.

По-четверте, за допомогою платформи можна не лише отримати знання, а й практично їх апробувати, себто отримати необхідні навички і вміння. І платформа надає таку можливість.

По-п’яте, ви економите час на пошук додаткової інформації, оскільки автори матеріалів намагалися створити такі навчальні модулі, які дозволяють тримати найбільш відповідну та перевірену інформацію.

Сьогодні наша розмова з Петром Кендзьором, доктором педагогічних наук, координатором освітніх проєктів Всеукраїнської асоціації викладачів історії та суспільних дисциплін "Нова доба", автором десятків посібників з викладання історії та громадянської освіти, співавтором шкільного курсу "Громадянська освіта".

Фото: Дмитро Курилець

І почали ми розмову не про дітей, а про дорослих.

— Нинішні батьки школярів не вивчали такий предмет як громадянська освіта. Іноді я думаю, що і через це також ми, як суспільство, все не можемо подорослішати… Я б хотіла почути вашу точку зору з приводу того, чого нам, як дорослим, не вистачає? Яких знань, компетенцій, вмінь?

Коли ми говоримо про громадянську освіту, то досить часто у дорослих виникають пафосні асоціації щодо виховання у молоді почуття любові й відданості до своєї країни. Безсумнівно, почуття патріотизму, є важливою складовою громадянської освіти.

Разом з тим, громадянська освіта – це навчання молодої людини передусім конкретним і відповідальним діям у тому просторі, де вона живе. Наприклад, мова йде про такі необхідні й буденні речі, як вміння створити аргументоване звернення до органів влади, вибрати відповідний спосіб його донесення, вміння об’єднуватися з іншими, ефективно допомагати, а головне, - не бути байдужими до проблем власного довкілля.

Мабуть, і нам, дорослим, таких умінь також бракує. Але найголовніше, що може дати громадянська освіта, як для дітей, так і для нас дорослих, – це набуття навичок ефективної міжособистісної комунікації. І мова йде тут не лише про вміння аргументовано висловити свою думку, позицію, а також про те, як ми це робимо.

Чи вміємо ми, наприклад, ефективно ставити запитання, чи вміємо не лише слухати, але й почути інших? Важливою складовою громадянської компетентності людини є не лише здатність співпрацювати з однодумцями, але й прояв емпатії до тих людей, з якими ти можеш і не поділяти певних ціннісних чи світоглядних установок.

І ще слід згадати два аспекти, яких бракує нам дорослим у своєму житті. Мова йде про позитивне ставлення й сприйняття відмінностей та довіру один до одного. Обидва чинники пов’язані із відкритістю до інших.

На жаль, у нашому суспільстві домінує пострадянський синдром життя за подвійними стандартами. Ця проблема спричинена не лише слабким виявом демократичних традицій, невисоким рівнем правової та політичної культури, але й браком міжособистісної довіри. Уміння говорити правду, бути чесним перед собою та іншими, відповідально вибудовувати свою репутацію – це теж те, чого має навчати громадянська освіта.

Наскільки ми, дорослі, будемо чесними та відкритими у щоденному житті, такими й будуть наші діти, таким буде й наше майбутнє. Це важливий ціннісний виклик для нас усіх.

— Чи має громадянська освіта якесь відношення до формування української ідентичності? Чи не пропагує вона часом обивательський індивідуалістичний підхід до життя?

У сучасній практиці слово "обиватель" має дещо негативний зміст – людини із вузьким спектром інтересів, суспільно пасивної, з патерналістськими установками тощо. Хоча слово "обиватель" первісно означало мешканців тієї чи іншої громади. Водночас громадянська освіта саме для того й існує, щоб обивателі ставали громадянами і саме слово "обиватель" втрачало свою негативну конотацію.

А тепер до суті вашого запитання про громадянську освіту та українську ідентичність. У всіх у нас є паспорт громадянина України. Але громадянська освіта – це не лише про громадянство як формальний статус. Громадянська освіта передусім покликана дати молодим людям відчуття своєї приналежності до спільноти.

Громадянський вимір ідентичності передбачає усвідомлення себе як громадян, представників своєї держави, громадянського суспільства, а не лише, наприклад, етнічної спільноти. Тим самим громадянська освіта несе для нас вкрай важливу й актуальну місію консолідації українського суспільства, даючи інструменти для критичного розуміння суспільних проблем й відповіді на важливе питання: "Хто ми, українці?".

Відповідаючи на початку 20 століття на це питання, Михайло Грушевський зазначив, що українцем є не лише вроджений, а також і всякий той, хто щиро хоче бути з українцями, і почуває себе їх однодумцем, товаришем, членом українського народу, бажає працювати для його добра. "Якого б не був він роду, віри чи звання — се не важно. Його воля і свідомість рішає діло".

— Гарно звучить ця фраза, але чи зможуть і, діти і дорослі перейнятися нею самостійно, без допомоги вчителя? Тут ми підійшли до питання місії педагога. Наскільки важлива, серйозна робота ведеться з підготовки вчительських кадрів зараз?

Дуже важливо, щоб люди, які долучаються до сфери громадянської освіти, не робили свою роботу формально. Це є ключовим питанням. Тому що, які б ми не мали чудові навчальні програми, підручники, онлайн-курси, саме вчитель залишається ключовою постаттю в ефективному їх використанні на уроці.

Навчальні ресурси не дають жодного ефекту самі по собі, без організаційного супроводу вчителя – модератора навчального процесу. Вчитель громадянської освіти – це фахівець, який впроваджує інтерактивні методи навчання, є креативним у формах позакласної діяльності, виводить учнів за стіни школи, навчаючи їх діяти у реальних життєвих ситуаціях. Але найголовніше, вчитель, котрий викладає громадянську освіту, має передусім сам володіти чіткою й аргументованою громадянською позицією.

На жаль, система вищої педагогічної освіти не готує вчителів громадянської освіти. Здебільшого громадянську освіту у школах викладають вчителі історії. Але на моє переконання громадянську освіту можуть і мають викладати вчителі різних предметів. У цьому контексті важливою є міждисциплінарна взаємодія вчителів, їх командна робота. Адже зміст громадянської освіти може бути представленим на уроках різних навчальних предметів.

І в цьому випадку незамінним стає саме той педагог, котрий уміє, і що головне, бажає організувати інтерактивну взаємодію учнів у класі, роботу в групах, проєктну діяльність у місцевій громаді. Погодьтеся, так працювати непросто, потрібно витрачати чимало часу й зусиль. Але коли вчитель залучений, користується довірою й повагою учнів, тоді цей процес проходить значно легше й ефективніше.

Себто на уроках громадянської освіти вчитель має трохи іншу місію – не ретранслятора своїх знань чи інформації, а модератора, організатора ефективної навчальної співпраці учнів, спрямованої на розв’язання певних проблем.

Викладати такий предмет у лекційному форматі неможливо. І тому це великий виклик для наших вчителів.

— Тобто, я так розумію, відповідальність ви особисто покладаєте на школу, на вчителів. Я от думаю, що школа найменше повинна виховувати. Значно більша відповідальність саме за виховання лежить на сім’ї. Ну й оточення відіграє не останню роль.

Не можна не погодитися з вами, що громадянська освіта – це обов’язок і спільна справа усього суспільства. Це дуже важливо розуміти ще й тому, що у ході практичної громадянської діяльності учні отримують свій перший досвід громадянської участі. Незалежно від його результатів, важливим є те, щоб цей перший досвід був позитивним для молодих людей, а стаючи відповідальними громадянами, вони не розчарувалися у своїх намаганнях і не перетворилися згодом на простих обивателів.

І саме у цьому полягає суспільний запит не лише до вчителів, але й до батьків, представників органів місцевого самоврядування, медіа, до усіх дорослих громадян. У громадянській освіті вчителями є не лише педагоги шкіл – усе наше середовище є школою життя для наших дітей.

Фото: Дмитро Курилець

У шкільних підручниках наша дійсність подається у привабливому вигляді. Проте повертаючись зі школи додому, учні бачать невпорядковані вулиці, неохайні парки, вдома чують відверті розмови батьків про несправедливість і розуміють, що дійсність є іншою. Таким чином у внутрішньому світі не загартованої життєвими реаліями дитини відбувається роздвоєння, а як результат – якась сторона виховного впливу отримує недовіру. І дуже шкода, що це може бути саме школа чи держава.

Коли хтось із політиків бідкається про брак довіри з боку населення, то маємо розуміти, що її було втрачено не після чергових виборів, а ще значно раніше, коли активний електорат перебував ще за шкільними партами.

Важливим у громадянській освіті має бути обговорення учнями й дослідження реальних проблем їх близького оточення, місцевої громади. Ми маємо навчати дітей ідентифікувати й аналізувати реальні життєві ситуації, спілкуватися й об’єднуватися з іншими для їх вирішення. Пора дати їм можливість відчути себе дорослими.

— Коли вже мова зайшла про учнів, що толерують і що не сприймають нинішні підлітки?

Я боюся робити якісь узагальнення. Але з тим фактом, що сучасне покоління дітей відрізняється від своїх попередників, погоджуються усі: і школа, і батьки. І це є суттєвим викликом для суспільства й громадянської освіти.

Я б тут зупинився на одній характерній особливості. Якщо з учнями говорити щиро, відверто, то ви неодмінно почуєте і зрозумієте, що вони досить серйозно ставляться до свого майбутнього. І що дуже важливо, у них особливо гостро виявляється почуття відповідальності – а що буде далі? Інколи це відчуття може бути достатньо тривожним.

Для сучасних молодих людей вкрай важливим є те, у яких умовах вони житимуть, в якому середовищі, та у якій країні. І це є також викликом і для шкільної освіти, батьків та нас усіх: необхідно разом з дітьми на рівних, відкрито і чесно обговорювати стан справ у громаді, країні, світі.

— Громадянська освіта у тому форматі, у якому є зараз, дає відповіді на ці питання учнів?

Наявність шкільного курсу громадянської освіти у тій чи іншій країні є атрибутом справжнього, а не декларованого розвитку демократії. А рівень демократії визначають не її формальні атрибути, а передусім люди, громадяни, для яких демократичні цінності є природними та органічними.

Саме такі сформовані чесноти як довіра, гідність, справедливість, солідарність роблять нас справжніми громадянами і патріотами своєї країни. І діти отримають відповіді на свої запитання, коли ми будемо формувати у них такі цінності на уроках не на рівні абстрактних категорій, а наповнюватимемо кожну з них конкретним змістом, ілюструватимемо реальними життєвими ситуаціями, довірятимемо їм робити самостійні кроки, вчитимемо їх приймати власні рішення.

Саме такою є місія громадянської освіти у школі, – давати відповіді на незручні запитання учнів про наше сучасне життя.

— А чи є якийсь майданчик, де діти могли б на практиці застосовувати свої знання та навички?

Власне, це найважливіше. Громадянська освіта буде успішною, коли вона відбуватиметься не лише у стінах школи. Тому вона є громадянською, щоб бути тісно пов’язаною із місцевим життям. Побачити та відчути місцеву громаду легше у невеликому населеному пункті, там, де майже усі один одного знають. Значно важче ідентифікувати для себе місцеву спільноту у спальному районі великого міста. Однак більшість українських школярів проживають у великих містах, де теж є громади, місцеві депутати, громадські активісти, дослідники, правозахисники, просто небайдужі сусіди з під’їзду.

Навчити міських дітей ідентифікувати свою громаду серед стін висотних будинків та навчити долучатися до її роботи також є великим викликом для громадянської освіти.

З нашого досвіду знаємо, що досить часто, коли діти робили ті чи інші ініціативи у великих містах, наприклад, досліджували історію мікрорайону, ситуацію із дотриманням прав людини тощо, вони ставали саме тими активістами, котрі чи не вперше залучали місцеве населення до спільної комунікації. І це був надзвичайно позитивний досвід для всіх.

— Лише позитивний? Ми он вище розмовляли про те, що ми надто прекрасні картини для дітей малюємо, вберігаючи їх від реалій…

Проєкти, які учні виконують, не обов’язково мусять бути бездоганними та передбачати вагомі досягнення. У громадянській освіті особливо важливим є саме процес участі. Він має бути активним і мотивуючим.

Не варто створювати особливі умови. Проте слід враховувати, що учні здійснюють суспільно корисну діяльність крізь призму своєї дитячої відкритості та безпосередності. А відтак вони потребують з боку дорослих підтримки, доброго слова, визнання.

Саме тут вчитель має передбачити й забезпечити позитивне ставлення місцевої громади до суспільних ініціатив молоді. Тоді такий досвід співпраці не буде травматичним для дітей, а навпаки – спонукатиме їх співпрацювати й надалі. У демократичному суспільстві громадянською освітою молоді має займатися не лише школа. Це має бути спільною справою влади, бізнесу, медіа, громадських організацій, інших суспільних інституцій. Й таке навчання молодого покоління має відбуватися передусім через відповідальний особистий приклад дорослих членів суспільства.

— У чому важливість онлайн-платформи citizen.in.ua?

Ресурс дуже вчасно запрацював. Я маю на увазі карантин і всі події, які сталися за останній рік, які й спричинили до того, що освіта масово переходить на онлайн-платформи.

Це було викликом передусім для дорослих, для учнів перехід на онлайн-форми навчання не був чимось надзвичайним. У таких умовах громадянська освіта, як і інші сфери шкільної освіти, має запропонувати їм цікаві ресурси. Одним із таких є вказаний вами інтерактивний сайт.

Фото: Дмитро Курилець

Сайт передусім орієнтований на шкільну програму з предмету "Громадянська освіта" для учнів 10-го класу і містить сертифіковані навчальні матеріали. Навчання може відбуватися як в індивідуальному форматі, так і колективно, тобто учні цілого класу разом зі своїм вчителем можуть системно вивчати громадянську освіту впродовж навчального року.

Певні технічні сервіси дають можливість учням і вчителям ефективніше організувати навчальну діяльність. Наприклад, для учнів існує можливість ознайомитися з певною темою через відеоуроки, що проводять кращі вчителі України, відомі громадські діячі, правозахисники, медійники, економісти, політологи.

У ході роботи учнів над певною темою відбувається автоматична фіксація їх різноманітних видів діяльності – перегляду навчальних текстів, відеоматеріалів, участі у форумах, тестуваннях тощо.

Зі свого боку вчитель має можливість отримувати й оцінювати домашні завдання учнів, аналізувати дані щодо навчальної діяльності кожного учня, а також користуватися широкими інформаційними ресурсами й методичними матеріалами. Кожного навчального року на сайті реєструється понад 5 тисяч учнів з різних регіонів України. А у вкладці "Спільнота" учні та вчителі різних шкіл і регіонів мають можливість брати участь у спільних проєктах, опитуваннях, дискусіях і навіть симулятивних виборах державних органів України.

— Якщо дуже коротко сформулювати місію громадянської освіти, то якою вона буде по-вашому?

Громадянська освіта – це про те, як відповідально жити з іншими людьми.

Розмовляла: Зоя КАЗАНЖИ

Публікація цього матеріалу стала можливою завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID). Зміст публікації є винятковою відповідальністю Pact та його партнерiв i не обов’язково відображає погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду США.