Не називаючи себе героями. Історії працівників «Епіцентру», які рятували людей, колег і свій “другий дім”
Не називаючи себе героями.
Історії працівників "Епіцентру", які рятували людей, колег і свій "другий дім"
СПЕЦПРОЄКТ
17 вересня 2026
Героїзм став частиною повсякденного життя українців. Він – на полі бою. Серед медиків і волонтерів. Серед тих, хто після влучання ворожих ракет і дронів власноруч гасить підприємство, яке будував роками. Хто рятує свій будинок і будинки сусідів. Виносить із вогню домашніх тварин. Загортає в ковдру сусідську дівчинку, яка під час тривоги вибігла на вулицю босоніж. Чи навіть ділиться карематом із незнайомою людиною в метро.
Ми бачимо це щодня. І, можливо, саме тому героїзм поступово став для нас чимось майже буденним. Звичайним. Однак всі ці вчинки насправді говорять про те, що попри весь хаос навколо, попри постійні недоспані ночі й стрес, українці зберігають в собі людяність, жагу до життя й силу допомагати тим, хто цього потребує.
У спецпроєкті "УП. Життя" спільно з мережею "Епіцентр" ми розповідаємо про людей, які проявили героїчну сміливість. Не військових. Не рятувальників. Звичайних працівників компанії, які в різних містах України опинялися в надзвичайних обставинах. Рятували людей і колег. Гасили власні торговельні центри після російських ударів. Поверталися до вогню під час повторних атак. Рятували те, що роками будували своїми руками.
"Не було часу думати"
Вадим Ларіонов, заступник директора "Епіцентру" в Миколаєві, стоїть серед руїн торговельного центру й дивиться на те, що залишилося від місця, яке він називає своїм другим домом. Його руки ледь помітно тремтять.
Після першого влучання "Шахеда" Вадим побачив пожежу на даху. Не чекаючи на рятувальників, піднявся нагору і практично самотужки загасив вогонь.
Коли його запитують, чи не було страшно, він відповідає просто: "Не було часу думати. Треба було гасити".
Тієї доби десятеро працівників "Епіцентру" чотири рази гасили свій торговельний центр. Ховалися від нових "Шахедів" в укриття – і знову поверталися до вогню. Після чотирьох влучань будівлю майже вдалося врятувати. Але росіяни били знову. Загалом – шість разів.
Вадим не вважає свій вчинок героїчним. Каже, що просто робив те, що мав.
"Спочатку треба було переконатися, що всі вийшли"
У День Незалежності України, 24 серпня, росіяни атакували ще один "Епіцентр" – в Одесі. Дрон влучив у салон плитки та сантехніки, спричинивши пожежу.
"Навколо був дим, пошкоджені конструкції, люди намагалися якомога швидше зорієнтуватися в тому, що відбувається. А моя перша думка була про людей: чи ніхто не залишився всередині, чи є постраждалі?" – згадує Мирослава.
Вона почала перевіряти приміщення, щоб переконатися, що всередині не залишилося нікого з працівників чи відвідувачів. У найближчому відділі взяла аптечки. Розуміла, що вони можуть знадобитися будь-якої миті, адже її колеги вже були біля осередку пожежі.
Щоб убезпечити їх від їдкого диму, принесла протигази. А коли працівники розгорнули пожежні рукави, допомагала з їх подачею.
Паралельно перевіряла інформацію про рух ворожих безпілотників, щоб попередити колег, якщо з’явиться нова загроза.
"Того дня кожен робив те, що міг. Хтось тримав пожежний рукав. Хтось ніс обладнання. Хтось стежив за небом", – говорить Мирослава.
Вона ж в цей день просто намагалася бути там, де саме в цю хвилину була найбільше потрібна.
"Виводив навантажувачі, коли навкруги валилися дах і стіни"
В той самий день, коли 24 серпня рано-вранці російський дрон поцілив в одеський "Епіцентр", заступник директора ТЦ з адміністративно-господарських питань В’ячеслав Деремук перебував на парковці торгового центру.
Відразу після удару він побіг до місця влучання і спробував збити полум’я вогнегасником, але площа займання та температура вже були надто сильними.
Коли до спроб загасити вогонь приєдналися інші працівники, В’ячеслав вирішив перевірити покрівлю. Взяв два вогнегасники, одягнув протигаз та піднявся нагору маршовими сходами, які вже заповнював густий дим.
Лише зрозумівши, що вогонь занадто швидко поширюється, вирішив спускатися. Втім, В’ячеслав не залишився осторонь. Він відігнав за межі небезпечної зони три газові навантажувачі. Два з них – із зони приймання. Ще один – з будівельного майданчика.
Загалом В’ячеслав разом з електриком залишався на об’єкті майже добу, допомагаючи ДСНС боротися з пожежею та підтримувати роботу допоміжного обладнання. Міське електропостачання на об’єкті вже було відключене, тож пожежні насоси, які подавали воду з резервуара, працювали від дизель-генератора.
Повністю подолати вогонь рятувальникам вдалося лише за три дні, коли на місці колишнього ТЦ лишалося саме згарище.
"У нас приліт і пожежа"
Коли у Прилуках, що на Чернігівщині, було оголошено тривогу у зв’язку з загрозою повітряної атаки, адміністратор торгового центру "Епіцентр" відразу ж оголосив евакуацію відвідувачів та персоналу через систему гучного зв’язку.
Співробітники служби безпеки швидко перевірили торгову залу, щоб переконатися, що всередині не залишилося покупців чи працівників, після чого теж вийшли з будівлі.
Всередині залишався тільки начальник служби безпеки Ярослав Валько. Він перебував у моніторинговій кімнаті та через систему відеоспостереження ще раз і ще раз перевіряв приміщення, щоб переконатися, що людей всередині вже немає.Саме тоді відбувся удар. У торговому центрі почалася масштабна пожежа, приміщення заповнив густий дим, а Ярослав відразу доповів колегам по рації: "У нас приліт і пожежа".
Після повідомлення Ярослава директор ТЦ Сергій Ручкін разом з електриком направилися до складського приміщення. Вони розгорнули пожежні гідранти й спробували локалізувати вогонь.
Але пожежа швидко набирала силу. Через значну площу займання, об’ємне полум’я та сильне задимлення подальше перебування працівників у приміщенні стало небезпечним. Вони зрозуміли, що продовжувати боротьбу з вогнем безпосередньо в приміщенні вже не можна, тож залишили будівлю й чекали на прибуття рятувальників.
Втім, найважливіше було зроблено ще до удару: покупців і працівників евакуювали, що допомогло уникнути жертв та поранених.
"Ми рятували не стіни, ми рятували свій другий дім, – каже працівниця «Епіцентру» в Миколаєві Юлія Малюта. – Це було наше життя. Для нас це була друга родина".
© 2007-2026, Українська правда
Текстові матеріали, розміщені на сайті life.pravda.com.ua, можна безкоштовно використовувати в обсязі не більше 50% за умови прямого посилання у підзаголовку чи першому реченні матеріалу.
Матеріали з плашкою PROMOTED є рекламними та публікуються на правах реклами. Редакція може не поділяти погляди, які в них промотуються. Матеріали з плашкою СПЕЦПРОЄКТ та ЗА ПІДТРИМКИ також є рекламними, проте редакція бере участь у підготовці цього контенту і поділяє думки, висловлені у цих матеріалах.
Редакція не несе відповідальності за факти та оціночні судження, оприлюднені у рекламних матеріалах. Згідно з українським законодавством відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.
Всі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".
Текстові матеріали, розміщені на сайті life.pravda.com.ua, можна безкоштовно використовувати в обсязі не більше 50% за умови прямого посилання у підзаголовку чи першому реченні матеріалу.
Матеріали з плашкою PROMOTED є рекламними та публікуються на правах реклами. Редакція може не поділяти погляди, які в них промотуються. Матеріали з плашкою СПЕЦПРОЄКТ та ЗА ПІДТРИМКИ також є рекламними, проте редакція бере участь у підготовці цього контенту і поділяє думки, висловлені у цих матеріалах.
Редакція не несе відповідальності за факти та оціночні судження, оприлюднені у рекламних матеріалах. Згідно з українським законодавством відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.
Всі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".