Одна нога сталева, інша – титанова: історія українського ветерана, якого прооперували та запротезували в США

спецпроєкт

30 грудня 2024

Микола Мельник – старший лейтенант Збройних сил України, екскомандир четвертої механізованої роти 47-ї окремої механізованої бригади, лицар ордена Богдана Хмельницького. Отримав поранення під час штурму позицій у червні 2023 року.

Його історія – це розповідь про мужність, незламність і силу духу. Це приклад подолання найважчих випробувань в історії країни та в долі однієї людини.

Про досвід відновлення українського воїна та тих, хто надихає й мотивує чоловіка повертатись до активної діяльності – далі в матеріалі.

"Як 1 грудня пішов штурмувати Банкову під час Революції гідності, так і почалась нова сторінка мого життя", – жартує Микола, розказуючи, з чого розпочався його шлях до українського війська та на фронт.

Згодом він приєднався до Добровольчого українського корпусу "Правий сектор", а з 2020 року зосередився на волонтерській діяльності.

Однак початок повномасштабного вторгнення 2022 року все докорінно змінив.

"Спокійно дістав рюкзак, броню та каску – й пішов у військкомат. Мене призначили командиром стрілкового взводу – так і почалась моя кар’єра у Збройних силах України", – згадує Микола.

Війна випробовувала Миколу на кожному кроці. У червні 2023 року під час боїв на Запорізькому напрямку в районі Роботиного він отримав важке поранення.

"Я впав на міну. Як жартують мої бійці, я розмінував більше ніж американський танк у той день. Зв’язок тоді, як завжди, «ліг», і мені довелося власноруч показувати танку, куди рухатися. У цей момент мене побачив і наш механік-водій, і російський навідник-оператор. Права нога відлетіла миттєво, а потім я наступив на протипіхотну міну, коли стрибав на лівій, – згадує ветеран той момент. – Залишок другої ноги прив’язали паракордом, і мене швидко евакуювали".

Побратими надали домедичну допомогу, наклали турнікети й організували евакуацію. Так відкрилась нова сторінка життя Миколи: місяці болю, лікування та відновлення, початок власних випробувань на шляху до одужання та повернення до життя.

Лікування було тривалим і складним: Миколу оперували у Запорізькому шпиталі, в лікарнях Дніпра, Києва, Львова. Згодом волонтери запропонували бійцю пройти реабілітацію у центрі NextStep в Ірпені. Цей момент був переломним у житті Миколи, а центр NextStep став його другим домом.

"Я потрапив до NextStep як «заготовка» людини: однієї ноги немає, друга – незрозуміло, чи взагалі можна її використовувати", – пригадує він.

Робота в центрі була напруженою, проте результативною. Реабілітологи не давали спуску. "Мене змушували працювати день у день, незважаючи на біль і втому. Жодного тренування я не пропустив, навіть коли здавалося, що сил вже немає", – розповідає Микола. Завдяки наполегливості реабілітологів і власній мотивації він досяг неймовірних результатів.

"Тут не лише вчать ходити. Тут надихають боротися", – описує він свій досвід.

"Ми з дівчатами думали, що можемо зробити: організувати якийсь концерт, фандрейзинг, оголосити великий збір…", – згадує про те, як планували шукати гроші для Миколи на відновлення та протезування, Тетяна Грубенюк, директорка благодійного фонду "Відродження захисників України" та керівниця мережі центрів реабілітації NextStep. І раптом зателефонував давній партнер мережі центрів реабілітації NextStep – керівник IDS Ukraine Марко Ткачук. Сказав: "Ми у вас на сторінці у фейсбуці бачили відео пацана одного без ноги. Він так шалено працює – ми хочемо долучитися, допомогти йому. Яка потрібна допомога?".

Тетяна одразу відповіла Маркові, що прагне зібрати кошти на протезування у США для цього ветерана. "Ми все сплатимо!" – згадує Тетяна слова свого давнього знайомого по спільних благодійних проєктах та участі в байкерському русі. – Рішення було ухвалено дуже швидко і конкретно. Можна сказати, що це стало новорічним подарунком і для нас, і для Миколи".

Йшлося про фантастичні суми як для фонду, так і для ветерана. Компанія запропонувала Миколі пройти за її кошт протезування й ортезування в США. На це виділила 30 тисяч доларів. У Флориді йому встановили біонічний протез з електричним коліном.

"Мені пощастило з лікарями. Вони зробили все можливе, щоб я міг ходити", – говорить Микола.

Хірурги у лікарні Флориди провели також операцію на лівій нозі та встановили титанову пластину. Ця операція коштувала 250 тисяч доларів, але у клініці для українського бійця її зробили безоплатно.

"В мене тепер одна нога сталева, інша – титанова. Але без допомоги лікарів і благодійників це було б неможливо", – підсумовує ветеран, який тепер б’ється за відновлення та повернення до нормального життя. Микола поділився, що до війни його головними мотиваторами та дороговказом були батьки й родина, а тепер до них додались побратими, з якими воював пліч-о-пліч.

"Хтось зараз поруч зі мною, дехто вже на небі. Кожен свій вчинок я вимірюю тим, що скажуть полеглі побратими, коли я приєднаюсь до них на небі. Тож зараз моє головне правило – не боятися і не жаліти себе. Життя триває, навіть коли здається, що втратив усе. Я бачив багато таких ситуацій на війні, і зрозумів: найважливіше – це рухатися вперед. Іноді хочеться опустити руки… Але в такі моменти згадуєш хлопців, які були поряд, і розумієш – права здаватися просто немає", – розкриває джерела своєї мотивації та натхнення воїн.

З 2014 року компанія IDS Ukraine постійно допомагає військовим – забезпечує шпиталі питною водою, а з початку повномасштабного вторгнення фінансує потреби своїх мобілізованих співробітників та їхніх підрозділів, закуповує і передає необхідне обладнання. На такі цілі спрямовано вже близько 80 млн грн, включаючи підтримку для родин воїнів. Також компанія тривалий час допомагає реабілітаційному центру NextStep.

"З 2014 року я стала дотичною до роботи шпиталів – не вистачало елементарного, часто навіть води. Мені пощастило: я байкер і відразу зрозуміла, кому треба телефонувати! Набрала байкера Марка Ткачука, керівника IDS Ukraine. Кажу: «Немає води!» На що отримала відповідь: «Буде!» І зараз я хочу просто низько вклонитися йому та компанії, бо вже багато років IDS Ukraine вдовольняє наші запити, долучається до зборів на спорядження, амуніцію, захист тощо. IDS Ukraine – це перший великий партнер, з ким я давно співпрацюю, до кого почала звертатися по допомогу", – згадує Тетяна Грубенюк про початок цієї співпраці з виробником "Моршинської".

За час співпраці з NextStep IDS Ukraine також оплатила придбання для реабілітаційного центру в Ірпені інверторної системи. Тож все обладнання для реабілітації працює навіть під час відключень електроенергії, а ветерани можуть продовжувати реабілітацію, маючи доступ до гарячої води, тепла і всіх необхідних пристроїв. Загалом пакет допомоги компанії для центру реабілітації перевищує два мільйони гривень, що включає надання води, фінансову підтримку центру та ветеранів, котрі проходять тут відновлення. Така системна підтримка критично важлива, адже в центрі щодня проходять реабілітацію до 45 воїнів і ветеранів, кожен з яких має індивідуальну програму відновлення.

"Ми намагаємося не лише допомогти, але й створити умови, за яких хлопці зможуть повернутися до активного життя. До нас потрапляють стовідсотково мотивовані хлопці, котрі точно знають, чому вони прийшли в цей центр, чого вони хочуть, як вони до цієї мети будуть рухатися", – пояснює директорка фонду "Відродження захисників України" Тетяна Грубенюк.

"Ми бачимо, що людина, яка хоче результату, здатна досягти неймовірного, якщо її підтримує правильна команда. Кожен хлопець, котрий приходить до нас, отримує індивідуальну програму реабілітації – і це дає свої плоди. Ми працюємо не на кількість, а на якість і результат. Доки є позитивна динаміка, ми продовжуємо працювати", – каже вона.

Історії, подібні до Миколиної, ще раз доводять важливість взаємодії та синергії між героями війни, медиками, небайдужими благодійниками та великим бізнесом. "Кожний внесок – це шанс повернути життя тим, хто цього потребує", – додає Тетяна.

Микола ж щиро вдячний усім, хто долучився до його відновлення. "Без їхньої підтримки я не зміг би пройти цей шлях", – каже він.

Сьогодні Микола не лише продовжує реабілітацію, але й активно займається громадською діяльністю. Його мета – допомагати ветеранам, які також потребують підтримки на складному шляху відновлення. "Життя ще дуже довге, і не слід розслаблятись", – жартує воїн.

Його особиста історія – це приклад незламності, сили духу та важливості людської підтримки. Центр NextStep залишається місцем, де ветерани не лише фізично відновлюються, але й знаходять психологічну підтримку, необхідну для нового початку. Завдяки зусиллям усіх небайдужих історії, подібні до Миколиної, стають джерелом натхнення для всієї країни.