Коли людина потрапляє в лікарню, медперсонал мав би забезпечити пацієнту не тільки лікувальний процес і догляд, а й харчування. Та всім відомо, що годують в українських лікарнях не найкраще й у більшості медзакладів альтернативи скромним лікарняним обідам немає. Тому хворі нерідко просять рідних принести їжу з дому, а родичі викроюють час, щоб двічі, а то й тричі на день збігати в лікарню, несучи судки з котлетами та банки з супами. Але далеко не кожен має таку можливість, і тоді хворому доводиться харчуватися тим, що пропонують.
84-річна пані Дарія розповідає, що у лікарню потрапляє досить часто. Даються взнаки й вікові зміни, й хронічні хвороби. Але, за словами жінки, якщо є лікар, котрий лікує, збирає анамнез і призначає медичні препарати, зважаючи на стан здоров’я, то щодо харчування, у лікарні жодного разу ніхто не уточнював, чи є якісь показання або протипоказання. А про особисті смаки та побажання тим паче не йшлося.
"Місяць тому лежала в районній лікарні. Як завжди, у всіх відділеннях хворим пропонують однаковий асортимент: зранку – молочна каша, здебільшого ячна, пшенична та рисова, в обід – суп на основі круп і гарнір, знову ж – каша з додаванням шматка курячого крила, на вечерю – теж каша чи макарони на молоці. З напоїв – чай, тричі на день чай. Воду, щоб запити таблетку, треба було купляти самому", – пригадує хвора.
Та ніхто з хворих не нарікає на це, бо й не сподівається, що лікарняне харчування може бути іншим. Урізноманітнити меню – завдання відвідувачів.
Дочка пані Дарії Ірина розповідає, що відколи мама потрапила в лікарню, то вся її сім’я змушена була жити в турборежимі.
"Перед роботою або під час обідньої перерви готувала вдома їсти й просила дітей занести бабусі в лікарню. Добре, що у нас містечко невелике і лікарня майже поруч. Але коли доводилось інколи їздити в обласні клініки, то щоразу або відпрошувалась на роботі, або брала відпустку. Бо розуміла, що мама не має сил, аби піти в кафе чи магазин купити собі їжу, а лікарняний раціон – це сидіти впроголодь".
Чи можна змінити лікарняне харчування і як це зробити в сучасних реаліях, розповідає
Тетяна Коваль – засновниця бренду
"Foodicine".
"Foodicine" – дев’ять років на ринку послуг
Бренд
"Foodicine" з’явився у 2015 році з бажання розвивати в Україні соціально орієнтоване підприємництво та якісно годувати пацієнтів лікарень.
"Дев’ять років тому я створила цей бренд, розуміючи, що тему харчування в лікарнях треба популяризувати. Побачила європейський досвід, зрозуміла, що він дуже відрізняється від нашого. Мене вразила їхня організація. Коли пацієнт потрапляє в лікарню, йому надають можливість вибору меню. Також він може вказати свої харчові вподобання. У нас такого немає. Тому хотілося розвивати підхід, за якого медики зосередилися б виключно на лікуванні пацієнта, а організацію системи харчування віддавати компаніям-професіоналам", – каже Тетяна Коваль.
Таке реформування системи лікарняного харчування, з її слів, суттєво зменшує витрати не тільки для лікарні, а й для міста та області. Бо якщо місто скорочує кількість лікарняних харчоблоків, водночас скорочуються й енерговитрати. Наприклад, з одного харчоблока можна обслуговувати 10 лікарень і таким способом оптимізувати використання ресурсу.
"Зараз ця тема дуже актуальна, бо старі харчоблоки побудовані в 70-х роках і є абсолютно не енергоефективними. Я за те, щоб створювались нові, які б централізували функцію лікарняного харчування. І «Foodicine» уже має такий досвід. Під нашим брендом зараз працює декілька юридичних осіб, яким сумарно довіряють 70 лікарень – і державних, і комунальних", – зазначає підприємиця.
Як працює система доставлення лікарняної їжі
Якщо йдеться про великі міста, для прикладу Київ, то, за словами Тетяни Коваль, доставлення є досить легким, бо працює 5 кухонь і є можливість побудувати логістику таким чином, щоб забезпечувати і великі лікарні столиці, і ті, де всього 10 ліжкомісць. Для лікарень у маленьких містах перехід на кейтерингову систему є важчим, але все ж можливим.
"Приведу досвід селищної лікарні у Турійську. Лікарня невеличка. Вони хотіли замовити послугу кейтерингу, але компанії не цікавились, бо немає поблизу базової кухні, з якої можна довозити їжу. Наша ж компанія має контракт з Ковельським ТМО, з Ковеля до Турійська їхати 15 хвилин і ми розуміємо, що зможемо це реалізувати, тому вийшли на тендер.
І в Україні багато таких маленьких прогресивних лікарень, які готові віддати функцію харчування, щоб не мати проблем з харчоблоком, не банкрутувати, а розвивати свою медустанову. Тому в цьому році основний акцент робимо на тому, щоб створити систему, яка дозволить маленьким лікарням отримувати якісну послугу з доставки їжі", – ділиться Тетяна Коваль та зазначає, що компанія відкрита до пропозицій юридичних осіб, які готові співпрацювати із брендом "Foodicine".
"Ми надаємо всі стандарти роботи, програму, в якій працюємо, і навіть ФОП з маленького міста, якщо він пройде верифікацію від нас, зможе надавати кейтерингову послугу", – каже спеціалістка.
Якщо лікарня має намір здавати харчоблок в оренду і віддавати послугу з організації харчування на аутсорсинг, то потрібно оголосити тендер на платформі "Prozorro". Далі йде конкурентна боротьба і визначається переможець. Наразі лікарня обирає переможця тільки за запропонованою найнижчою ціною. Навіть якщо в іншого оператора було краще меню чи дуже добре зроблено харчоблок, система обирає того, хто надав нижчу ціну. Потім укладається договір, який незмінний протягом року, крім ряду випадків-винятків.
"На етапі тендера лікарня вже має виставити меню, яке вона хоче бачити в цьому закладі. Не може бути так, що лікарня виставляє лише кількість ліжко-місць, бо тоді є ризик натрапити на недобросовісних операторів ринку, які будуть постачати їжу, що не відповідає вимогам", – пояснює Коваль.
Оператори можуть опиратися на меню, яке виставляє лікарня, і пропонувати своє. А після узгодження подається заявка на постачання харчування для пацієнтів. Заявка може подаватися двічі на день, або, якщо в лікарню потрапляє багато пацієнтів зі швидкої допомоги, то може бути коригування – тричі на день.
Індивідуальне доставлення пакують в бокси й відносять пацієнту в палату. Якщо це доставлення на відділення, то компанія привозить його в лікарню, а лікарня – у відділення і до пацієнтів.
"Через те, що в лікарні має бути посада особи, яка відповідає за харчування, туди нерідко призначають людину, яка не знайома з правилами сучасної дієтології чи нутриціології. Меню складається з власного досвіду особи на цій посаді чи з практики сусідніх лікарень.
Ми ж напрацювали багато видів меню, які керуються нормами наказу № 931 МОЗ України. Навіть зробили показове ідеальне меню з дієтологинею Світланою Фус, виклали його в мережу і популяризуємо, щоб лікарні користувалися і брали його за основу, бо там все прораховано до деталей", – наголошує Коваль.
Хто фінансує послугу
З впровадженням медичної реформи державні лікарні перетворились на некомерційні комунальні підприємства, яким Національна служба здоров’я України (НСЗУ) платить за медичні послуги. У пакет оплачених державою послуг входить також і харчування для пацієнтів у стаціонарі, яке мають надавати хворим безоплатно. Яким саме має бути раціон пацієнта визначає наказ МОЗ №931.
"Наразі НСЗУ виділяє лікарні кошти й медичний заклад самостійно розподіляє їх всередині свого бюджету. Зазвичай, бюджетування харчування відбувається за залишковим принципом. Зараз його вартість становить десь 140 гривень на добу на пацієнта. У цю суму входять і витрати на продукти, і на заробітну плату, і на утримання харчоблока та кухні. Тож, порахувавши, розуміємо, що продукти – це 50% цієї вартості, тобто треба нагодувати пацієнта на 70 гривень в день", – продовжує фахівчиня.
Каже, що навіть якщо пацієнт відмовляється від харчування, лікарня не має змоги скасувати свою заявку, адже всі пацієнти мають право на безоплатне харчування, яке фінансує держава.
Як подати заявку кейтеринговій компанії
Як каже Тетяна Коваль, раніше на величезному ватмані завідувач виробництва або шеф-кухар разом з дієтсестрою розкреслювали заявку, в яку щодня вносили дані від роздачі всіх відділень із зазначенням кількості хворих. Далі інформацію щоранку передавали шеф-кухарю, який потім інформував кухню.
"Але бувало, що хтось щось не дочує, неправильно передасть і виникає непорозуміння. Зараз заявку удосконалили й зробили автоматичною. Все фіксується в програмі та передається на кухню", – зазначає Тетяна.
"Для прикладу, у наказі № 931 вказана норма споживання желатину 0,5 г на день. Це абсолютно недостатньо для приготування адекватних порцій желе для пацієнта, а ми вважаємо, що желе має бути майже щодня, бо воно включає важливі компоненти, щоб пацієнт швидше одужував. Так само норма яєць, яка прописана в цьому наказі, дозволяє давати хворому лише одне яйце на день. Але ми розуміємо, що тоді ми можемо давати лише відварені яйця. Бо якби ми хотіли зробити омлет, то потрібно 2 яйця, а тоді це вважатиметься перевищенням норми й такі моменти треба врегулювати. Плюс список продуктів, які дозволено вводити в раціон пацієнта, є дуже мізерним. І там немає спецій і тому їжа в лікарні є невиразна за своїм смаком", – каже Тетяна Коваль.
Децентралізація
Згідно зі статтею 89, пункту 3 та пункту 3 статті 90 Бюджетного кодексу України, фінансування міських та районних комунальних закладів охорони здоров’я здійснюються з бюджетів міст обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об’єднаних територіальних громад, обласних закладів охорони здоров’я – з обласного бюджету. Головного розпорядника коштів, що здійснює фінансування, визначає сесія відповідної ради. Але затверджуючи кошти, чиновники навряд чи розуміють потреби та запити медзакладу.
"Лікарня має сама вирішувати, як їй годувати своїх пацієнтів, враховуючи її специфіку. Так, звісно, має бути документ, який регулює правила і норми, поєднання страв, їх приготування за певною технологією, а решту все – на розсуд лікарні", – підкреслює засновниця бренду "Foodicine".
Спеціалізація
З 20 вересня 2019 року всі підприємства, які залучені у сферах виробництва і постачання споживачеві харчових продуктів, зобов’язані отримувати Сертифікат безпеки харчових продуктів ХАССП (HACCP – Hazard Analysis and Critical Control Points – система аналізу ризиків і контролю критичних точок) – концепція, що передбачає систематичну оцінку та управління небезпечними факторами, що впливають на безпеку продукції.
Система ХАССП існує для того, щоб забезпечувати контроль на всіх етапах виробництва харчових продуктів, у будь-якій точці процесу виробництва, зберігання і реалізації продукції, де можуть виникнути небезпечні ситуації, й використовується в основному виробниками харчової продукції.
"Кожен має робити свою справу: лікувати – це завдання лікарні, а готувати їжу – завдання професійних кейтерингових підприємств. Адже розуміємо, що жодна лікарня, кухня якої побудована в 70-х роках минулого століття, не може дотримуватися стандартів ХАССП, затверджених на державному рівні у 2019 році", – каже Тетяна Коваль.
Збільшення фінансування
У сучасних умовах медичні заклади України не мають змоги забезпечити якісне харчування пацієнтів. Недостатнє фінансування державою, застаріле обладнання та нестача кваліфікованого персоналу з дієтології – основні перешкоди під час переходу до сучасної системи організації харчування хворих. Попри те, багато закладів охорони здоров’я прагнуть щось змінити та зацікавлені в пошуку рішень. Ефективний приклад – делегувати організацію лікувального харчування пацієнтів спеціалізованим компаніям. Йдеться про аутсорсинг лікувального харчування, або медичний кейтеринг. Завдяки цій послузі медичний персонал лікарні може зосередитися на профільних завданнях, а розробкою, приготуванням і доставленням здорового раціону пацієнтам займатимуться професіонали свого напряму.
"Всі ці зміни буде важко втілити, якщо не буде фінансування. Зараз, як ми вже говорили, у лікарнях фінансування харчування одного пацієнта щодня обходиться у 140 гривень, а згідно з нашими дослідженнями, це має становити від 250 до 550 грн. Ми за те, щоб створити сучасну харчову інфраструктуру в лікарнях України. Вірю, що буквально мине кілька років і усе зміниться", – підсумовує розмову Тетяна Коваль, засновниця бренду
"Foodicine".
