Мужність – це турбота та чесність
Олександр переконаний: культура батьківства в Україні тільки формується.
"Ми багато говоримо про роль мами – і це правильно. Але водночас досі не до кінця розуміємо, наскільки важливим є тато. Ми вже просунулися далі, ніж наші батьки, рухаємось у правильному напрямі, але попереду ще багато роботи", – каже він.
На його думку, суспільству потрібно навчитися заохочувати чоловіків бути вдома, проводити час із дітьми, не шукати виправдань, а шукати нагоди побути поруч.
"Батьківство – це не про заробляння грошей. Діти не мислять фінансами, вони мислять емоціями. І головне, чого вони потребують, – це увага. Не проґавте цей шанс. Бо коли дозрієте, щоб дати цю увагу, і захочете отримати її у відповідь, може бути вже запізно", – каже Олександр.
Він говорить про батьківство, як про щоденну роботу серця, не менш важливу за будь-яку кар’єру.
Олександр часто розмірковує і про те, яким має бути сучасний тато. На його думку, це той, хто поруч, хто слухає, підтримує. Іноді – той, хто може чесно сказати про свою слабкість. Хто показує дітям різні життєві ситуації, свої помилки, досвід.
Бути різним – ознака зрілості, переконує Олександр: іноді сильним, іноді м’яким, іноді твердим у рішеннях, іноді готовим прислухатися до дружини чи дітей. "Головне – бути уважним і не прикидатися кимось іншим. Просто залишатися собою. Бути добрим до себе, до дітей, до своєї сім’ї", – каже він.
Олександр закликає позбавлятися стереотипів, ніби турбота про себе – це щось не чоловіче: "Кожен чоловік хоче виглядати сильним. Але ми всі люди. Ми всі різні, усі маємо емоції. І зараз, чесно кажучи, усі виснажені – хто б де не був. Настав час чесно сказати собі: ми теж можемо бути слабкими. І це нормально. Навпаки, це полегшує життя", – додає він.
Для нього зрілість – це вміння бути собою і на роботі, і вдома, здатність бути чесним і відверто визнавати власні слабкості чи втому.