До національної ідеї України

До національної ідеї України

Цей матеріал є частиною тематичної серії статей "Українська конкіста" Ярослава Михайловського.
Стаття 5 з 6.
З попередньою статтею можна ознайомитися за посиланням

Зображення - Олексій Сай, із серії Excel Art

Визначення національної ідеї

Що стосується економічного контексту політичної та соціальної трансформації України, то тут вкрай важливим питанням є участь українського бізнесу в сьогоднішньому реформаційному процесі.

З одного боку, гроші люблять тишу, з іншого — нерозумно розраховувати на тишу, перебуваючи в епіцентрі землетрусу.

ВІДЕО ДНЯ

Бізнес мусить формувати ситуацію, а не керуватися нею.

Натомість сьогодні status quo "криза в країні" подібно до торнадо спрямовує бізнес, і вектор цього руху вельми страхітливий.

На мій погляд, тільки одна сила може змінити напрямок актуального соціально-політичного вектора піке та апатії в Україні.

Ця сила — український бізнес.

Український бізнес повинен стати локомотивом реформ, формуючи сприятливий макроекономічний і соціально-політичний бекграунд свого розвитку.

Однак багатьом, мабуть, спаде на думку, що сьогоднішня криза, якраз і викликана першою чергою тим, що великий бізнес — через пряму участь у політиці та в державному управлінні — лобіював свої вузькокорпоративні інтереси.

Так і є. Тож із помилок треба зробити висновки.

Як наочно показує досвід, ручне кермування державою внаслідок постійного конфлікту корпоративних інтересів різних груп впливу в довгостроковій перспективі внеможливлює досягнення очікуваних результатів.

Щоб домогтися бажаного й утримувати сприятливі для бізнесу макроумови впродовж періоду 20—50 років, потрібно знайти інший, ефективніший і тонший спосіб лобіювання своїх інтересів.

Передусім місце інституту корумпованих ручних лобістів має заступити інститут професійних політиків та управлінців, які б забезпечували стабільність політичного, соціального та економічного середовища й цивілізовано лобіювали інтереси фінансово-промислових груп з урахуванням першочергового пріоритету національних інтересів.

По суті, від великого бізнесу умова виживання сьогодні вимагає зміни політичної поведінкової парадигми з "гри з нульовою сумою" на "гру з позитивною сумою".

Олігархи мусять домовитися про спільний ризик довіри і зробити спільну тактичну поступку, відмовившись від персонального "відкатного" контролю над державним управлінням на користь професійних державних менеджерів з метою формування взаємовигідного стратегічного базису сильної державної машини, здатної більш якісно і довгостроково, ніж ручні лобісти, обслуговувати інтереси великого бізнесу.

Таким чином, через ризик український олігархат вперше отримає позитивну суму для себе і держави у своїй великій політичній грі.

Задля того, щоб забезпечити ефективний і швидкий процес створення інституту професійних політиків і державних управлінців, оптимально було б використовувати в цьому організаційному процесі бізнес-технології. Створення нової бізнес-структури завжди передбачає чотири ключові аспекти: бізнес-модель, люди (штат), процеси, гроші (фінансові ресурси).

За аналогією з бізнес-структурами створення інституту професійних політиків і державних управлінців матиме свої ключові елементи штату, процесів, фінансових ресурсів.

При цьому корелятом бізнес-моделі, оскільки йдеться про державне управління, буде національна ідея.

Зрозуміло, всі чотири зазначені аспекти творення нової політичної еліти заслуговують окремого пильного розгляду. Однак тут я спинюся тільки на національній ідеї.

Сучасна національна ідея має визначатися трьома обов'язковими фундаментальними характеристиками:

простота,

прагматизм,

глобальність.

  1. Вона має бути сформульована в одному короткому простому висловлюванні.
  2. Вона має виростати зі сформованої актуальної соціально-економічної ситуації й відображати не ідеалістичний, а практичний шлях національного розвитку.
  3. Вона має виражати не локальне, а глобальне бачення призначення України. Іншими словами, у ній має чітко та ясно визначатися те місце, яке Україна прагне посісти у світовому співтоваристві націй, а не позначатися те позиціонування, до якого Україна прагне для самої себе.

На мій погляд, українська національна ідея вже сформована історичними передумовами та виокремленими найперспективнішими кластерами економічного розвитку України.

Нам залишається лише озвучити заклик історії: European Brain and Food basket (інтелектуальний і харчовий кошик Європи).

Місія України — стати новим ключовим для Європи центром розвитку технологій і виробником висококласних натуральних продуктів харчування.

Просто кажучи, наше завдання — нагодувати європейців корисними продуктами з кращих чорноземів континенту і стати мізками Європи, здатними повернути їй статус найбільш інноваційної частини світу.

Головним ресурсом здійснення цієї національної місії повинні стати українські глобальні IT- та аграрно-промислові корпорації, що побудовані за принципом граничної вертикальної інтеграції і здійснюють агресивне розширення на всіх населених континентах. Здійснення такої місії має привести до формування унікального геополітичного феномену нової глобальної сили — технологічної європейської України.

Національна ідея. Простота

Фокусування уваги на секторах IT та АПК не означає відмови від необхідності розвитку інших ключових галузей української економіки.

Це лише концентрує зусилля і ресурси в державній економічній стратегії на двох пріоритетних галузях і пропонує визнати міжнародну експансію цих секторів наріжним каменем міжнародної економічної політики.

Крім того, поняття "Brain basket" поряд з лідерською позицією в інформаційних технологіях має необхідним чином передбачати високу міжнародну конкурентоспроможність секторів оборонної, авіаційної та космічної промисловості України.

Понад те, motto "Brain basket" має стимулювати виведення на новий технологічний рівень розвитку традиційних галузей важкого, електротехнічного та сільськогосподарського машинобудування, а це, своєю чергою, сприятиме посиленню конкурентоспроможності української металургії, АПК та інших галузей економіки.

Загалом формулювання української національної ідеї у вигляді European Brain and Food basket покликане, насамперед, виконувати векторну функцію для українського соціуму і дескриптивну — для міжнародної спільноти. Воно визначає те, чого ми прагнемо досягти для себе, і те, ким ми воліємо бути для світу.

Національна ідея. Прагматизм

Механізм практичної "роботи" національної ідеї можна схематично описати таким чином.

Максимізація використання наявного аграрного потенціалу через розвиток українських вертикально інтегрованих глобальних аграрно-промислових корпорацій.

Максимальне збільшення у сплиті міжнародних продажів цих корпорацій частки брендованих харчових продуктів з доданою вартістю (branded added value food products). Прикладами компаній, які йдуть цим шляхом, є MHP і Terra Food.

Максимізація використання і розвиток освітнього потенціалу 402-х (на сьогодні) технічних ВНЗ, що випускають щорічно близько 15 000 IT-фахівців, і розвиток українських вертикально-інтегрованих глобальних IT-корпорацій: аутсорсингових, технологічних і продуктових.

Визнання піднесення IT-індустрії ключовим пріоритетом державної програми економічних реформ та інтенсивна підтримка розвитку цього сектору (за прикладом Ізраїлю) через створення мережі технопарків, стартап-інкубаторів та стартап-акселераторів із залученням внутрішніх і зовнішніх інвестицій та широкою програмою державних замовлень.

Розвиток глобальних українських корпорацій матиме три ключові наслідки. По-перше, в Україні з'явиться критично значуща кількість великих підприємців з довгостроково сталим і міжнародно-конкурентоспроможним, а не "постсовковим" локально-регіональним бізнесом.

Таким чином, зростання ВВП матиме не ситуативний і помірний, а системний і вагомий характер.

По-друге, успіх українських глобальних корпорацій слугуватиме яскравим прикладом для всього українського бізнесу, задаючи нову планку прагнень, нові зразки якості й нові стандарти управлінських технологій. По-третє, необхідність бути міжнародно-конкурентоспроможними неминучим чином сформує новий клас підприємців і менеджерів із західною бізнес-культурою (що домінує сьогодні у світі).

Третя зміна, мабуть, найважливіша. Необхідність реформувати пострадянський тип господарювання для досягнення міжнародного успіху змусить підприємців і менеджерів змінювати корпоративну і особисту культуру.

Ключовою перешкодою здійснення радикальних реформ в Україні якраз і є культурна ригідність радянсько-православного типу особистості, що внеможливлює перетворення етики праці. Нове господарське та комунікативне середовище вимагатиме культурної адаптації для досягнення цілей.

Те, що неможливо було, перебуваючи "всередині системи", змінити за 25 років незалежності, і те, що першою чергою гальмувало розвиток України, — усталені домодерні ціннісні установки й патерни трудової поведінки українців — буде органічно змінюватися у процесі трудової діяльності в новому середовищі міжнародної конкуренції.

По суті, міжнародна господарська діяльність приречена запустити механізм здійснення культурної революції, яка сьогодні є найважливішим соціальним завданням для української нації.

Культурна революція має особистісний, соціальний і глобальний аспекти. Про них ішлося в попередніх статтях. Тут я лише додатково зазначу, що, подібно до будь-якої соціальної зміни, культурна революція починається з трендсетерів. Такими трендсетерами покликана стати нова бізнес-еліта, сформована в горнилі конкурентної боротьби за міжнародний ринок.

В наші дні активно формується новий культурний тип українських управлінців та підприємців, перш за все в середовищі вітчизняних міжнародних IT-компаній і певних агропромислових холдингів.

Вони фактично є представниками зароджуваного класу нової модерної української еліти.

Нова еліта, будучи більш ефективною та прогресивною, неминуче витіснятиме пострадянську ортодоксальну політико-економічну номенклатуру.

Сприймаючи нові культурні орієнтири, така еліта буде формувати свою політичну силу, стимулюючи розвиток інституту професійних політиків і державних управлінців.

Це, своєю чергою, каталізуватиме процес культурної трансформації.

Підсумую опис механізму "практичної" роботи національної ідеї:

- Досягнення Україною становища European Brain and Food basket має здійснюватися, передусім, через розвиток українських вертикально інтегрованих глобальних IT- та агропромислових корпорацій.

- Такий розвиток, істотно збільшуючи твердовалютну масу експорту і створюючи десятки тисяч високооплачуваних робочих місць, має сприяти загальному оздоровленню української економіки та створенню сприятливого інвестиційного клімату.

- Це, своєю чергою, повинно дати змогу задіяти важелі стимулювання зростання традиційних наукомістких промислових галузей та інших ключових секторів української економіки, що за умови грамотного підходу до державного управління має привести до степеневої позитивної динаміки ВВП та суттєвого зростання рівня життя.

- Оперування бізнесом в умовах глобального ринку неминуче зумовить культурну трансформацію управлінського складу та активно залучених у бізнес-процеси акціонерів.

- Нова модерна бізнес-еліта, перебуваючи у протистоянні традиціоналістському типові соціального і політичного устрою України, повинна сформувати свою політичну силу і надати імпульс розвиткові прогресивних громадських ініціатив.

- На політичну і соціальну арену має вийти новий тип суспільного діяча і громадянина — носій реформованої та збагаченої через міжнародну взаємодію культури — модерний українець.

- Нова бізнес-еліта повинна стимулювати створення інституту професійних політиків і державних управлінців і досягти деолігархізації влади.

- Підтримувана широким громадським рухом модерних українців, вона має здійснити культурну революцію, трансформуючи ціннісну, правову, соціальну і політичну системи.

- Україна, зберігаючи свою ідентичність і здобувши становище European Brain and Food basket, повинна стати однією з провідних європейських країн з високим рівнем життя, культурного капіталу та індексу щастя.

Національна ідея. Глобальність

Третьою обов'язковою характеристикою національної ідеї є глобальність. Хоч би як парадоксально це звучало, ключовою проблемою сьогоднішніх стратегій розвитку України є їхня спрямованість на Україну.

Ми намагаємося реформувати, відродити, зміцнити країну тоді, коли час країн давно минув і настав час влади міждержавних утворень.

Уже в середині позаминулого століття К. Маркс був змушений констатувати: "З виходом Каліфорнії та Японії на світовий ринок глобалізація відбулася". У 2017 році річний оборот голландської транснаціональної компанії Royal Dutch Shell становив 305 млрд дол.

Це більше за номінальні ВВП України, Словенії, Хорватії, Латвії, Естонії та Азербайджану разом узяті. Сьогодні кількість користувачів глобальної спільноти Facebook перевищує 2 млрд.

Частка іноземного капіталу в промисловості однієї з найпатріотичніших країн Європи — Франції — майже 40%, а у ближчої до нас, пострадянської Чехії ця частка становить 65%.

Світ змінився і з величезною швидкістю змінюється далі. Ми ж (до речі, разом із Росією) застигли в парадигмі політичного реалізму і намагаємося творити могутність держави в кордонах країни.

У дусі Гобса—Морґентау ми намагаємося облаштувати свій національний будиночок, не помічаючи того, що вже давно живемо у величезній глобальній багатоповерховій будівлі зі спільною системою інженерних комунікацій. Наш ринок — світ, а не Україна. Наші споживачі — 7 мільярдів, а не 40 мільйонів.

Наші ресурси — $ 18 трильйонів, а не $ 100 мільярдів.

Нам, українцям рішуче необхідно змінити frame of reference свого погляду на бізнес, перспективу національного розвитку і коло спілкування. Інакше нашими національними ресурсами користуватиметься той, хто більш адекватно оцінює ситуаційне поле і швидше використовує глобальні тренди динамічного переформатування національних та транснаціональних галузевих кластерів.

Стратегія розвитку України має бути спрямована на завоювання міжнародних ринків, а не на підготовку до подання заявки про вступ до членів ЄС.

ЄС потрібно опановувати, доводячи свою корисність і спроможність у конкурентній боротьбі, а не закидати заявками. Нам потрібно нарешті набратися сміливості мислити в категоріях міжнародної експансії й діяти у форматі сучасних ділових конкістадорів.

Тільки вийшовши за межі своєї системи, яка перманентно продукує помилки, ми відкриємо можливість дій, що трансформують функціональну структуру цієї системи.

Всередині кордонів свого життєвого світу ми приречені на повторення узвичаєних деструктивних патернів поведінки і на закріплення цих патернів патогенним середовищем.

Натомість глобальне розширення середовища дій та інтенційного горизонту огляду вперше відкриває реальну можливість радикальної соціальної трансформації та культурно-економічного ривка в бік формування liberal welfare state.

Як ілюстрацію ціннісної трансформації (з якої починається будь-яке економічний зрушення!) наведу приклад можливого розв'язання болючої проблеми національної мови в Україні.

Глобальний frame of reference радикально змінює погляд на цю проблему. Замість дискусії про місце української та російської мови на перше місце виходить необхідність опанування мови міжнародного спілкування.

Таким чином, вкрай логічним стає крок, що раніше здавався абсурдним: визнання, за взірцем, скажімо, Сінгапуру, національними декількох мов, в нашому випадку трьох: української, англійської та російської. Замість вибору, якою з двох мов говорити, мені здається прагматичним забезпечити знання трьох мов.

Contra spem spero!

Ідея України як супердержави та інноваційного флагмана Європи багатьом може здатися занадто амбіційною, ба й наївною.

Скептики скажуть, що на даному етапі ми дуже далекі від європейських стандартів якості товарів і життя, щоб успішно конкурувати з європейським ринком.

Але якщо з усією обережною розважливістю визнати це, то що тоді робити з одеським стартапом "Looksery", який продав свою технологію Snapchat'ові за 150 млн дол. і створив одну з найбільш трендових у свій час цифрових функцій у світі?

Що робити з українською компанією "Filmotechnic", на обладнанні якої знімають впродовж останніх 20 років майже всі найбільші голлівудські блокбастери?

Що робити з компанією "MHP", яку Європа сьогодні визнає трендсетером курячої індустрії?

Що робити з десятками інших успішних на міжнародній арені українських інноваційних проектів, які, ігноруючи забобони та комплекс меншовартості, впевнено завойовують світ?

Відповідь проста: прийняти, визнати та зробити своїм новим еталоном!

Першою чергою, зробити висновок про те, що нам потрібно наважитися прагнути більшого.

Нам потрібно зважитися ставити перед собою амбітні глобальні цілі й тихою сапою, крок за кроком, іноді зчепивши зуби від болю та образи, досягати їх.

Немає ніякої магічної переваги західного світу перед нами. Є тільки різний ступінь глибини аналізу, швидкості ухвалення рішень, інтенсивності та ефективності праці, відповідальності та амбіцій.

Потрібно просто "провернути" свій особистий регулятор цих п'яти параметрів далі, ніж його встановлено у наших міжнародних конкурентів, і бути достатньо сильними й витривалими, щоб утримати його на цьому рівні.

Україна здійснить реформи і стане великою нацією, коли ми:

- повіримо у своє велике глобальне призначення,

- ментально переростемо національні кордони,

- здійснимо особистісну культурну революцію,

- створимо економічний базис нової модерної еліти,

- будемо більше та ефективніше, ніж світові лідери, працювати,

- і зробимо частиною свого життя громадянський обов'язок.

Реклама:

Головне сьогодні