Про економічний базис української конкісти
Цей матеріал є частиною тематичної серії статей "Українська конкіста" Ярослава Михайловського.
Стаття 6 з 6.
З попередньою статтею можна ознайомитися за посиланням
Наведу кілька цифр, що дають підстави для роздумів. За оцінками компанії "Gartner", світовий ринок IT-технологій у 2018 році має досягти рівня 3,658 трлн дол. США, що на 150 млрд дол. більше, ніж у 2017 році.
Варто зауважити, що річний приріст світового IT-ринку більший, ніж номінальний ВВП України. Розмір українського IT-ринку сьогодні становить близько 3 млрд дол.
Проте, згідно з розрахунками Філіпа Гетча, якщо Україні вдасться досягти такого ж рівня експорту продуктів інформаційних технологій на душу населення, якого досягли провідні в цій галузі східноєвропейські країни (Латвія, Естонія, Чехія, Словаччина, Угорщина), то експортний IT-ринок України зросте до 79,95 млрд дол. США.
При цьому наша країна має більше IT-фахівців і технічних ВНЗ, а також відрізняється більш високим середнім рівнем професіоналізму, ніж будь-яка країна з наведеного вище переліку.
Таким чином, прагматичний розрахунок потенціалу зростання українського IT-ринку має вивести нас на цифру, що перевищує 100 млрд дол. Сам Гетч оцінює цей потенціал у найагресивнішому сценарії у 200 млрд дол.
Як уже зазначалося, в Україні сьогодні близько 100 000 IT-фахівців і 402 технічних ВНЗ, що випускають щорічно близько 15 000 нових професіоналів. Опріч того, набирають популярності й поширюються як гриби після дощу пришвидшені курси підготовки фахівців для IT-галузі.
Навіть якщо не брати до уваги потенціал аграрної, оборонної, авіаційної, космічної, машинобудівної та ін. промисловостей України, у нас є всі передумови для створення великих українських мультинаціональних high tech компаній і здійснення IT-прориву, який сам по собі здатний:
по-перше, змінити розмір і структуру національного ВВП;
по-друге, сформувати нову національну еліту з глобалістським світоглядом, а також високим рівнем культурного капіталу і міжнародної конкурентоспроможності;
по-третє, через цивілізований інститут лобіювання сприяти створенню нового класу професійних державних менеджерів;
по-четверте, стати потужною економічною базою і міцним щитом української культурної революції, а також рушійною силою української конкісти.
У 2014 році група представників IT-галузі на чолі з координаторами Євгеном Сисоєвим та Євгеном Ленгом з компанії "AVentures" запропонували українському урядові проект "Інноваційна Україна".
На жаль, ідея проекту не здобула належної підтримки й не мала розвитку, незважаючи на те, що являла собою найпрагматичніший на сьогодні план швидкого виведення української економіки з кризи.
В рамках проекту було окреслено конкретні кроки розвитку шести ключових сегментів українського IT-ринку: IT-outsourcing, R & D-центри, E-Commerce, стартапи, телеком, E-Government. Також було визначено елементи державної програми, необхідної для здійснення IT-прориву.
На мій погляд, "Інноваційна Україна" є непоміченим маніфестом нової української буржуазії. Від упровадження в життя цієї програми радикальним чином залежить конкурентоспроможність і майбутнє нашої країни.
Ясна річ, цей документ необхідно доповнити детальнішим ситуаційним аналізом, чітким формулюванням цілей, стратегій, завдань, кошторисів та визначених у часі дій.
Зокрема, вкрай важливим є попередній компаративний аналіз державних програм підтримки розвитку IT-галузей в Ізраїлі, Ірландії, Сінгапурі та Естонії.
Однак дизайн проекту та головні тези "Інноваційної України" вже зараз можуть виступати сильної стартовою точкою економічної програми української конкісти.
Ми порушуємо складні питання, довго розробляємо і змінюємо національну стратегію, шукаємо якийсь особливий шлях, а, можливо, рішення лежить прямо у нас під ногами. Може, ми просто не хочемо помічати його і братися за справу?!