Місце сили:
як національна мережа RECOVERY
відновлює військових після поранень
відновлює військових після поранень
За підтримки національної мережі Recovery
24 квітня 2025
Коли здається, що світ зупинився – тіло травмоване, а майбутнє розмите – хтось бере і починає спочатку. Хтось із воїнів повертається до служби, дехто віднаходить себе в спорті. А хтось – одружується вже після ампутації, роблячи крок у нове життя буквально на свої двох.
У цьому ключову роль грає якісне відновлення поранених бійців, яке можна отримати у RECOVERY – національній мережі реабілітаційних центрів для поранених військових. Цей проєкт заснували Віктор та Олена Пінчуки задля допомоги Силам безпеки й оборони України.
Наразі це найуспішніший приклад партнерства між приватним сектором і державою, коли благодійники створюють інноваційні реабілітаційні центри на базі державних медичних установ.
За два роки по всій Україні створили 17 реабілітаційних центрів, де понад 24 тисячі пацієнтів безкоштовно пройшли реабілітацію.
Серед них – Дмитро, Вікторія та Максим, які отримали поранення на фронті, але не втратили себе. Вони пройшли реабілітацію в центрах національної мережі RECOVERY та віднайшли сили далі будувати своє життя.
Про центри Recovery дізнався під час Ігор Нескорених
До повномасштабного вторгнення Дмитро працював на залізниці бригадиром акумуляторного відділення, а також займався громадською діяльністю і патріотичним вихованням молоді. Коли почалась велика війна – добровільно приєднався до лав ЗСУ, хоча й мав обмеження за станом здоров’я.
"Я був десантником-розвідником, командиром відділення. Ми працювали в тилу ворога на Херсонському напрямку, коли натрапили на засідку – окупанти почали обстріл", – згадує він.
Це було 19 липня 2022 року. Дмитро отримав важкі травми грудини, живота, спини та ніг. Наступні три місяці він провів у полоні. А після повернення розпочав довгий шлях реабілітації в лікарнях Запорізької, Полтавської та Львівської областей.
В одному з госпіталів Дмитро зустрів ветерана, який, попри травми, займався плаванням.
"Він навчив мене плавати з моїм пораненням. І змотивував податися на Ігри Нескорених", – згадує герой.
Так почався шлях Дмитра у спорті. Спершу – плавання, потім додалась стрільба з лука і баскетбол на кріслі колісному. Дмитро пройшов національний відбір і почав готуватися до змагань. Під час Ігор Нескорених ветеран познайомився з представниками національної мережі Recovery.
"Я запитав, чи є можливість проходити реабілітацію й мені дали контакти. І дуже здивувався, що центр є навіть у моєму місті – Рівному", – розповідає він.
Реабілітація в центрі тривала місяць, після чого Дмитро зробив перерву на тренування та відбір до Ігор Нескорених, а потім повернувся ще на один цикл.
"Оснащення сучасне, фахівці дуже хороші. Моя ціль була покращити навички ходьби. Я досягнув її. Зараз ходжу з допоміжними засобами, але вже сам", – каже ветеран.
Зараз Дмитро працює в рівненському Recovery, займається ветеранським рухом і координує спортивні заходи для пацієнтів, зокрема стрільбу з лука.
"Мені запропонували залучати ветеранів до спорту, розповідати свою історію. І знаєте, що найбільше надихає? Бачити, як люди змінюються. Як не зациклюються на минулому, а знаходять нову ціль", – ділиться він.
Зараз Дмитро навчається в університеті на ерготерапевта. Каже, хоче надавати ветеранам не лише моральну підтримку, а й фахову допомогу як спеціаліст.
"Я хочу вдосконалюватися – щоб бути для інших не просто прикладом, а реальною підтримкою", – додає Дмитро.
Відео із власного архіву Дмитра
"Я не очікувала, що взагалі зможу стати на ноги"
Вікторія – заступниця командира штурмової роти, понад 10 років у війську, шість із них – на війні.
"Я в армії з 18 років. Мені наразі 30. За цей час була і солдатом, і офіцером, працювала з артилерією, була стрільцем, а остання моя посада – заступниця командира штурмової роти", – розповідає військова.
Повномасштабне вторгнення зустріла на ротації в Сєвєродонецьку. Виконувала бойові завдання на Іванівському та Покровському напрямках.
Під час виконання бойового завдання потрапила в ДТП – до лікарні її доставили з множинними травмами та переломами.
"Ми перевернулися на машині кілька разів. Переламаний таз, хребет, розірвані зв’язки в коліні, зламані ребра, лопатка – повний фарш", – з гіркотою в голосі згадує вона.
Після аварії Вікторію доправили до військового госпіталю в Харкові, а потім – до Київської обласної лікарні. Після операцій почався довгий шлях реабілітації.
"Раніше про мережу центрів Recovery я нічого не знала. Я бувала в інших реабілітаційних центрах, але там, чесно, було як у санаторії: ніхто нічим не займався. До Recovery мене направив мій лікар – і я реально почала відновлюватися", – каже військова.
Спершу вона могла пересуватися тільки в інвалідному візку, але за два місяці в реабілітаційному центрі Recovery на Київщині вже є значний прогрес. Зараз Вікторія може ходити з милицями, бо є певні обмеження навантаження на ліву ногу.
"Я не очікувала, що взагалі зможу стати на ноги. Але зараз вже ходжу з опорою. До кінця квітня, за прогнозами лікарів, зможу ставати на другу ногу. Своїм успіхам завдячую фізичній терапевтці. Ми займались щодня, і завдяки їй я поступово почала відновлювати рух", – ділиться Вікторія.
З теплом військова згадує й роботу з ерготерапевтом, яка допомогла відновити рухливість руки після перелому лопатки. За три дні спільної роботи Вікторія змогла ворушити кінцівкою з такою ж легкістю, як і до травми.
Попереду в захисниці ще довгий шлях відновлення. У Вікторії досі пластини в тазу, проблеми з хребтом і обмеження по навантаженнях. Але, попри діагнози, вона налаштована рішуче. Вікторія не бачить себе поза службою.
"На ВЛК сказали, що мене, ймовірно, спишуть. Але я можу працювати в тилу, у штабах, у структурах – хочу бути корисною", – підсумовує військова.
Вікторія додає, що реабілітація в центрі дає головне – не лише фізичне відновлення, а й віру, що знову можна стати на ноги. У всіх сенсах.
"Одружився я вже після поранення"
Максим вирішив присвятити себе службі ще до 2014 року. Він закінчив Харківський авіаційний університет та спершу був пілотом. З початком повномасштабного вторгнення служив у військовому підрозділі розвідки. Зі своєю майбутньою дружиною Анастасією боєць познайомився через інстаграм влітку 2024 року. Пара мала кілька зустрічей, на яких переконалась у взаємній симпатії.
У листопаді 2024 року під час виконання бойового завдання в районі Селидового потрапив під мінометний обстріл. Осколки пошкодили праву ногу військового й спричинили травматичну ампутацію нижче коліна. Бійця евакуювали до госпіталю в Дніпрі.
"Я спочатку навіть не хотів говорити про це своїй дівчині. Але потім усе ж вирішив повідомити – і вона одразу примчала до мене. Була зі мною, підтримувала. З моменту поранення Настя вже мала план мого відновлення. Вона одразу взяла ініціативу. Завдяки їй я потрапив до реабілітаційного центру Recovery. І вже за чотири місяці після поранення зміг зробити перші кроки", – розповідає Максим.
У Recovery він працював з фахівцями, які, за його словами, не просто лікують, а підтримують морально.
"Це дуже важливо, коли люди не байдужі, коли турбуються. Усе було на високому рівні – і фізично, і емоційно", – наголошує військовий.
Для Максима момент, коли він знову зробив перший крок – один із найважливіших у житті.
"Це був другий день, як я отримав протез. В той момент я лежав у палаті й подумав: впаду так впаду. Але головне – встати й спробувати", – згадує він.
Зараз Максим уже пересувається без милиць. Аби досягти цього, довелося пройти інтенсивний курс відновлення та подолати чимало психологічних бар’єрів.
"Фактично все, що я зараз маю – це завдяки моїй коханій. Вона тримала мене на плаву весь час. Весілля ми зіграли вже після поранення – 14 лютого 2025-го", – каже Максим.
Однак залишати повністю службу військовий не збирається. Він планує працювати викладачем у військовому виші.
"Фронт вже не для мене, та й моя дружина категорично проти. Але я можу ділитися знаннями, навчати інших, бути корисним – і це для мене дуже важливо", – підсумовує він.
Більше про проєкт
RECOVERY – це масштабна національна мережа, яка щодня повертає українських захисників та захисниць до життя. Проєкт стрімко розвивається і є найбільшою приватною ініціативою в Україні, спрямованою на реабілітацію військових в державних лікарнях.
Тут сучасне обладнання, реабілітаційні зали з VR-технологіями, інноваційні тренажери та апарати, які працюють з найскладнішими наслідками поранень. Центри створені за світовими стандартами інклюзивності, а кожен пацієнт – у фокусі постійної уваги й турботи.
Сьогодні в Україні вже працює 17 центрів RECOVERY: у Вінниці, Дніпропетровській області (три заклади), Києві (два заклади), Луцьку, Львові, Одесі (два заклади), Полтаві, Рівному, Тернополі, Хмельницькому, Черкасах, Чернівцях та Чернігові. У них вже відновилися 24 тисячі військових. У планах засновників проєкту Віктора та Олени Пінчуків – не зупинятись: у 2025 році мережу мають намір розширити щонайменше до 19 центрів.
Бо кожен крок – навіть найперший – починається з віри в те, що відновлення можливе.
© 2007-2025, Українська правда.
Текстові матеріали, розміщені на сайті life.pravda.com.ua, можна безкоштовно використовувати в обсязі не більше 50% за умови прямого посилання у підзаголовку чи першому реченні матеріалу.
Матеріали з позначкою PROMOTED, СПЕЦПРОЄКТ, ЗА ПІДТРИМКИ публікуються на правах реклами.
Всі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".
Текстові матеріали, розміщені на сайті life.pravda.com.ua, можна безкоштовно використовувати в обсязі не більше 50% за умови прямого посилання у підзаголовку чи першому реченні матеріалу.
Матеріали з позначкою PROMOTED, СПЕЦПРОЄКТ, ЗА ПІДТРИМКИ публікуються на правах реклами.
Всі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".