Фото: Богдана Фергусон
СПЕЦПРОЄКТ "МІЖ СИСТЕМАМИ"
Чужі серед своїх. Які труднощі через відсутність документів спіткають людей, що тікають з окупації
Фото: Богдана Фергусон
СПЕЦПРОЄКТ
28 квітня 2026
Максим з дитинства знав, що колись полишить рідний Крим. Коли Росія анексувала півострів, то позбавила його покоління вільного життя. Через це хлопець відчував несправедливість. Тому одразу після повноліття вирішив виїжджати – потай від проросійських батьків.
У Максима немає українського паспорта, через що шлях для нього був складнішим, ніж для решти людей. Відсутність цього документу дається взнаки й на підконтрольній Україні території. Хлопець не може ні влаштуватися на роботу, ні отримати безоплатну медичну допомогу.
Проблеми з документами нерідко спіткають людей, які наважуються виїжджати з окупації. Деякі їх загубили, інші – взагалі ніколи не отримували.
Благодійний фонд "Право на захист" допомагає таким людям набути чи відновити громадянство або принаймні вибороти право на отримання статусу особи без громадянства. Юристи беруться навіть за найскладніші випадки й супроводжують підопічних на всіх етапах юридичної боротьби.
"Зупиняла невідомість, а морально був готовий завжди": історія Максима, який у 18 років виїхав з окупованого Криму
Коли Росія анексувала Крим, Максиму (ім’я змінене. – Ред.) було всього 6 років. Дитиною він не міг розуміти причин окупації, але бачив її наслідки: вимкнення світла, зникнення світових брендів, ізоляція.
"Я давно розумів, що ситуація доволі плачевна. І нічого хорошого від Росії чекати не варто", – каже хлопець.
Спогадів про український Крим у нього майже не лишилося. Але його образ завжди існував в уяві.
"Український Крим для мене – це уособлення нормального вільного життя, якого моє покоління позбавили", – ділиться Максим.
У 2014 році його батьки мали проукраїнські погляди, але згодом російська пропаганда взяла верх. Проте у юнака був власний погляд на ситуацію. Максим завжди орієнтувався на європейські цінності та відчував несправедливість через ізольованість Криму від цивілізованого світу. І він знав, що винуватицею такого становища є Росія.
Коли почалася повномасштабна війна, хлопець навчався у 8 класі. Тоді пропаганда на півострові розгорнулася з новою силою. Щопонеділка школярам викладали "Уроки о важном" (з російської – "Уроки про важливе"), де розповідали про "традиційні" цінності та завжди знаходили місце антиукраїнським тезам. А частина учнів навіть вступила до "Юнармії", де навчали користуватися зброєю і надавати медичну допомогу.
"Абсолютна більшість моїх однокласників була проросійською. Я спілкувався тільки з двома хлопцями, один із яких у 2022 році виїхав до Польщі. Часом почувався некомфортно, але загалом мені завжди було байдуже на натовп.
Колись навіть батьки одного з однокласників хотіли заявити на мене до поліції, бо я нібито «погано впливав» на нього. Але, на щастя, до цього не дійшло", – розповідає Максим.
Колись навіть батьки одного з однокласників хотіли заявити на мене до поліції, бо я нібито «погано впливав» на нього. Але, на щастя, до цього не дійшло", – розповідає Максим.
За його словами, зберегти проукраїнські погляди допомогли дві речі – критичне мислення та інтернет.
"Ти бачиш, що рівень життя падає. Бачиш, що російська армія робить з мирним українським населенням. І тоді остаточно розумієш, що правда за Україною", – зазначає хлопець.
Поїхати з Криму Максим хотів ще з дитинства. Найбільше він боявся потрапити до російської армії, бо це суперечило його поглядам. Тому як тільки виповнилося 18 років, хлопець одразу вирішив діяти й почав шукати волонтерів.
Допоміг Максиму в цьому чат-бот зі штучним інтелектом – він видав перелік організацій, які допомагають з виїздом із тимчасово окупованих територій. Серед них був проєкт Helping to Leave. Хлопець зв’язався з координаторкою евакуації – і тоді почався його шлях до Києва.
"Мене зупиняли невідомість і відсутність грошей, а морально я був готовий завжди", – наголошує Максим.
Через територію Росії він дістався Білорусі – кордон між цими державами перетинав з російським паспортом. А вже у Мінську Максиму стало в пригоді українське свідоцтво про народження. Там через посольство України йому видали білий паспорт – тимчасове посвідчення, яке дозволяє громадянам, що мають проблеми з документами, легально в’їхати до країни. Білоруси пропустили хлопця через гуманітарний коридор, яким повертаються люди з окупації.
На кордоні юнака затримали через відсутність рідних в Україні. Але кейс-менеджерка Helping to Leave поговорила з прикордонниками, залишили їм свої дані – і Максима пропустили. Після перевірки СБУ йому дали сім-карту та посадили на потяг до столиці.
Шлях із Криму до Києва зайняв 6 днів. Максима розмістили в гуртожитку благодійної організації Save Ukraine для людей, які виїхали з окупації.
"Я відчув повне полегшення. Тепер я можу виражати свої думки, як сам цього хочу. Через відсутність документів переді мною закрито багато можливостей, навіть та сама банківська картка, але відчуття свободи перекриває це тисячу разів", – ділиться юнак.
Без паспорта він поки не може влаштуватися на роботу, отримати виплати як переселенець чи звернутися за медичною допомогою. Коли Максим захворів на пневмонію, волонтери лікували його в приватній клініці.
Батькам хлопець розповів про виїзд, коли вже був у Києві. Весь цей час вони думали, що син ночує у друга.
"Батьки розхвилювалися, коли дізналися. Подумали, що мене викрали, тому пішли до поліції подавати у розшук. Ніби, навіть ФСБ додому приходила. Але все вирішилось.
Зараз ми підтримуємо спілкування – батьки цікавляться моїми справами, допомагають. Не засуджують за вибір, але хвилюються", – зауважує Максим.
Зараз ми підтримуємо спілкування – батьки цікавляться моїми справами, допомагають. Не засуджують за вибір, але хвилюються", – зауважує Максим.
Волонтери допомагають йому з оформленням документів. Хлопець відправив запит до Державної міграційної служби (ДМС), щоб отримати ID-картку. Після цього через відеоконференцію з представниками установи батьки підтвердили його особистість. Паспорт йому пообіцяли видати через два місяці.
У Києві Максим трохи більше ніж місяць, тому ще знайомиться з містом. Але вже може сказати точно: воно йому до душі.
В очікуванні на документи хлопець вибудовує нові плани життя. Насамперед він мріє здобути вищу освіту. Поки обирає між двома творчими професіями – дизайнером і режисером.
"Людям, які хочуть виїхати з окупації, я раджу не боятися, брати життя у свої руки та звертатися до волонтерів. Вони завжди допоможуть", – підсумовує Максим.
Шлях з окупації на підконтрольну територію
Під час виїзду з тимчасово окупованих територій (ТОТ) люди зіштовхуються зі страхом і відсутністю грошей. Але є ще одна, не менш важлива, перешкода – проблема з документами. За словами координаторки евакуації з ТОТ і Росії Helping to Leave Ольги Ченцової, саме ця причина часто заважає поверненню на підконтрольну територію.
Люди, які мешкають в окупації, нерідко:
втрачають українські документи;
взагалі їх не мають, бо ніколи не отримували (зокрема, це стосується територій, окупованих з 2014 року);
володіють лише радянськими документами.
"Молодь з Криму, частин Донеччини та Луганщини, захоплених у 2014-му, переважно має українські свідоцтва про народження і російські паспорти. Водночас у більшості людей з окупованих після повномасштабного вторгнення територій є й українські, і російські документи. Але ситуації бувають різними", – розповідає Ольга Ченцова.
Щоб виїхати з окупації, треба спершу дістатися території Росії. На цьому етапі на людину чекає фільтрація – перевірка документів, речей, телефону. Далі потрібно потрапити у третю країну. Найпопулярнішим і найкоротшим шляхом є Білорусь, оскільки там облаштували гуманітарний коридор "Мокрани – Доманове" для українців, що хочуть виїхати з окупації. Пересуватися цими двома країнами краще за російськими документами, оскільки українські створюють додаткові складнощі й ризики.
Щоб потрапити на гуманітарний коридор, треба мати українські документи або "білий паспорт" – тимчасову посвідку на повернення. Останній можна отримати в посольстві України в Мінську. Для цього людина заповнює звернення, і далі працівники посольства очікують підтвердження інформації про заявника. Цей процес може займати від одного дня до кількох тижнів, залежно від наявних документів.
Якщо у жодній базі людину не знайдуть, у "білому паспорті" відмовлять.
"Люди, які виїжджають з окупованих у 2014 році територій, частіше зустрічаються з труднощами, оскільки про них складніше знаходити інформацію. Це важко, але реально.
Відмовляють переважно, якщо документів недостатньо. Наприклад, коли у людини лише радянський паспорт або взагалі жодного. Але в більшості випадків знаходиться хоч якась зачіпка, за якою видають цю тимчасову посвідку", – каже координаторка евакуацій.
Відмовляють переважно, якщо документів недостатньо. Наприклад, коли у людини лише радянський паспорт або взагалі жодного. Але в більшості випадків знаходиться хоч якась зачіпка, за якою видають цю тимчасову посвідку", – каже координаторка евакуацій.
Підлітки з 14 до 18 років можуть виїхати з окупації лише з дозволом від батьків. Після повноліття це рішення вони ухвалюють самостійно.
"Більшість підлітків з українських документів мають лише свідоцтво про народження. Та інколи і його може не бути. Тому добре, якщо у них є копії українських паспортів батьків.
Всі підлітки їдуть через посольство України у Мінську, отримують там посвідку на повернення і вже з нею вирушають через гуманітарний коридор", – пояснює Ольга Ченцова.
Всі підлітки їдуть через посольство України у Мінську, отримують там посвідку на повернення і вже з нею вирушають через гуманітарний коридор", – пояснює Ольга Ченцова.
Фото: Богдана Фергусон
Нюанси виїзду та документування дітей
Якщо дитина віком до 14 років народилася на території України, має українське свідоцтво і її батьки не отримували російські паспорти, то вони всі разом виїжджають саме з цими документами. Та коли батьки вже мають російські паспорти, дитині треба оформлювати російський закордонний паспорт.
Для народжених на ТОТ схема ще складніша. За різними підрахунками, каже керівниця напряму допомоги біженцям, шукачам захисту та особам без громадянства БФ "Право на захист" Софія Кордонець, на ТОТ з’явилися на світ від 70 до 200 тисяч дітей. Але насправді за 12 років війни це число може бути значно більшим.
Такі діти мають лише російське свідоцтво, за яким білоруси не пропускають на гуманітарний коридор. Тому потрібно через волонтерів, адвокатів чи родичів дистанційно отримувати українське.
Процес документування народжених в окупації складніший за класичний. Не можна просто звернутися до РАЦСу й отримати свідоцтво про народження. Необхідно проходити судову процедуру.
Законодавство передбачає, що заяву про реєстрацію дитини можна подати до будь-якого суду, зокрема електронного. І робити це дозволяється не тільки батькам, а й родичам та опікунам. Коли суд ухвалює рішення, його копію надсилають до РАЦСу для реєстрації народження. Потім на підставі цього отримують свідоцтво.
"Держава спростила процедуру, але вона все одно лишається судовою. А отже, потребує юридичного супроводу – приватного адвоката чи юристів благодійних організацій.
Суди часто затягують зі строками, тому доводиться чекати. Інколи навіть до пів року. В деяких випадках суди взагалі відмовляються розв’язувати питання – вважають, що спершу треба отримати відмову від РАЦСу. Тоді треба подавати апеляцію", – каже Софія Кордонець.
Суди часто затягують зі строками, тому доводиться чекати. Інколи навіть до пів року. В деяких випадках суди взагалі відмовляються розв’язувати питання – вважають, що спершу треба отримати відмову від РАЦСу. Тоді треба подавати апеляцію", – каже Софія Кордонець.
Звернення через електронний суд покликані спростити процес реєстрації дитини для мешканців ТОТ. Але для його подачі треба мати електронний цифровий підпис, а отже – дійсні українські документи та банківську картку. До повномасштабного вторгнення це було більш-менш можливим, оскільки виїзд з окупованих на підконтрольні території був простішим. Тепер ситуація інакша.
"У нас був в роботі кейс з ТОТ. У дитини не було українського свідоцтва про народження, його виготовлення займало більше ніж пів року. За цей час додалась ще одна складність – встигли змінитись правила перетину кордону неповнолітніми в Росії, і дитині довелось робити ще й закордонний російський паспорт", – розповідає представниця Helping to Leave Ольга Ченцова.
Які труднощі виникають на підконтрольній території через проблеми з документами
Коли людина виїжджає з тимчасово окупованої території до інших регіонів України, вона має владнати свої проблеми з документами.
Софія Кордонець каже, що найчастіше труднощі мають мешканці захоплених у 2014 році територій. Причина криється у втрачених архівах, які в Україні почали відцифровувати лише через 3 роки після початку російської агресії.
Без документів для людини закриті базові можливості й послуги: освіта, працевлаштування, медицина, банківські рахунки, шлюб тощо. Але у випадку виїзду з окупації виникає ще одна велика проблема – відсутність житла, на яке майже неможливо заробити без офіційної роботи й це потребує часу.
"Спершу евакуйованих поселяють у місця компактного проживання для внутрішньо переміщених осіб. Це можуть бути гуртожитки, модульні містечка, пансіонати тощо. Якщо документи вдається отримати швидко, то проблем не виникає. Коли ж процес затягується, людину часто змушують з’їхати. Їй банально ніде жити в очікуванні на документи", – зауважує представниця БФ "Право на захист".
І це не просто про ризики, а про реальні випадки. Особливо часто це стосується молоді.
"Виїхати з окупації – вже неабиякі складнощі для них. А потім молодь приїжджає на підконтрольну територію і зіштовхується з новими проблемами. Не знає, куди йти, не має грошей. Без документів на роботу влаштуватися складно. А на їхнє оформлення інколи треба дуже багато часу.
У нас був хлопець, який понад півтора року працював нелегально, поки чекав на паспорт. Інший – кілька днів не їв, бо не мав грошей. Тому без допомоги волонтерів дуже складно", – наголошує Ольга Ченцова.
У нас був хлопець, який понад півтора року працював нелегально, поки чекав на паспорт. Інший – кілька днів не їв, бо не мав грошей. Тому без допомоги волонтерів дуже складно", – наголошує Ольга Ченцова.
Як людям з ТОТ отримати український паспорт
Оформити український паспорт людям з ТОТ можна двома шляхами: через підтвердження громадянства чи отримання статусу особи без громадянства. До останнього вдаються лише у крайніх випадках, коли документальних згадок про людину недостатньо або немає зовсім.
"На початку юристи проводять детальне анкетування, щоб знайти всі можливі зачіпки для підтвердження громадянства – старі документи, їхні копії. Потім збирають інформацію про людину по реєстрах, архівах, базах, через адвокатські запити до державних установ.
Стати у пригоді можуть дані про навчання, роботу, проживання, лікування. Якщо йдеться про молодь – інформація про громадянство батьків. За допомогою таких маленьких частинок збираємо цільний портрет", – пояснює Софія Кордонець.
Стати у пригоді можуть дані про навчання, роботу, проживання, лікування. Якщо йдеться про молодь – інформація про громадянство батьків. За допомогою таких маленьких частинок збираємо цільний портрет", – пояснює Софія Кордонець.
Складніше з людьми, які до 2014 року і початку відцифровування архівів мешкали лише на тих територіях, що зараз окуповані.
"Тобто навчались і працювали в одному місці, яке вже захоплене Росією. У таких випадках навіть немає змоги, наприклад, звернутися за місцем роботи, щоб отримати особову справу.
І якщо документів недостатньо, Державна міграційна служба (ДМС) відмовляє у видачі паспорта. Тоді звертаємося до суду, щоб зобов’язати її це зробити. Так само звертаємось до суду, коли документи дають підставу для громадянства, а підтвердити особу не можемо", – зазначає експертка БФ "Право на захист".
І якщо документів недостатньо, Державна міграційна служба (ДМС) відмовляє у видачі паспорта. Тоді звертаємося до суду, щоб зобов’язати її це зробити. Так само звертаємось до суду, коли документи дають підставу для громадянства, а підтвердити особу не можемо", – зазначає експертка БФ "Право на захист".
Ще один спосіб підтвердження особи – через відеоконференцію з ДМС. До неї як свідки можуть приєднатися люди, що досі перебувають на ТОТ. Однак тут інші складнощі. Люди часто бояться бесіди з державними органами України через страх окупаційної влади. Крім того, росіяни наклали обмеження на низку інтернет-ресурсів, через що людям в окупації доводиться використовувати VPN, який створює зашифроване з’єднання з інтернетом. Проте і це не завжди працює.
Часто до підтвердження особи через відеоконференцію вдаються у випадку з молоддю, коли батьки залишаються в окупації.
У складних випадках оформлення паспорта займає від 1 до 6 років.
Якщо зібрати достатньо документальних доказів не виходить, а зі свідками немає зв’язку, то доводиться йти у процедуру отримання статусу особи без громадянства. Для цього треба написати заяву до ДМС та надати всі наявні документи й автобіографію. Оформлення статусу займає до року. Потім необхідно отримати посвідку на тимчасове проживання, яка підлягає оновленню через рік.
Тоді в людини з’являється обмежений доступ до базових прав, як-от медичні послуги, освіта, працевлаштування тощо.
Через два роки життя з посвідкою на тимчасове проживання треба подати заяву про дозвіл на імміграцію, яку розглядають протягом 6 місяців. Якщо держава дасть позитивну відповідь, людина отримує посвідку на постійне проживання, що діє протягом 10 років. Тоді стають доступними пенсія, соціальна допомога та навчання на бюджеті у вишах.
Лише через 3 роки після отримання статусу особи без громадянства з’являється право отримати громадянство. Для цього потрібно скласти іспити на знання Конституції, історії України та української мови.
Найскладніше отримати паспорт людям, які не обміняли радянські документи й досі мають лише їх.
Якщо людині з таким документом все ж вдасться виїхати, то отримати український паспорт буде нелегко. Треба встановлювати факт проживання на території України та шукати всі можливі документальні зачіпки. Тому переважно доводиться спершу отримувати статус особи без громадянства.
Законодавчі зміни, які стосуються документування людей з ТОТ
Повернення людей з окупації – важливе питання, над яким повинна працювати Україна. А отже, треба враховувати й проблеми з документами, які нерідко в них виникають.
Наприкінці 2025 року набула чинність постанова Кабінету Міністрів України, яка має покращити процес оформлення паспорта. Тепер органи ДМС не можуть відмовитися приймати документи. Вони залишають заяву без руху, пояснюють причину й дають можливість виправити ситуацію.
Крім того, почали діяти зміни до статті 19 Закону "Про громадянство України", які описують підстави для його втрати. Тепер набуття громадянства держави-агресорки на ТОТ або її територіях не вважатиметься добровільним. Окрім випадків, коли людина займається пропагандою війни, публічно підтримує збройну агресію проти України або створює загрозу нацбезпеці.
"Ці зміни мають покращити становище людей з окупації. Раніше було незрозуміло, як впливає отримання паспорта громадянина РФ на ризик позбавлення громадянства України. А паспортизація на ТОТ часто відбувається примусово або «добровільно-примусово» – людина має це зробити, щоб вижити", – наголошує Софія Кордонець.
Як ці законодавчі зміни вплинуть на реальний перебіг справ – покаже час.
Як із документуванням людей з ТОТ допомагає БФ "Право на захист"
Юристи БФ "Право на захист" безоплатно допомагають людям з тимчасово окупованих територій, які мають проблеми з документами.
За 2025 рік БФ "Право на захист" отримав близько 1350 звернень від людей, які виїхали з окупації та потребують відновлення чи оформлення паспорта громадянина України.
Приблизно 660 людям з ТОТ допомогли зі зверненням до суду. З них 170 – чекають на документи з 2018–2024 років.
Крім того, торік завдяки БФ "Право на захист" отримали паспорти 25 людей, які мешкали на окупованих з 2014 року територіях і мали труднощі з підтвердженням громадянства. Також вдалося документувати 22 людини, які раніше взагалі не мали українського паспорта.
Звернутись до БФ "Право на захист" з питань безгромадянства можна за номерами телефонів:
+38 (044) 337 17 63 або +38 (063) 182 63 74.
Консультації проводять у будні з 9:00 до 18:00.
+38 (044) 337 17 63 або +38 (063) 182 63 74.
Консультації проводять у будні з 9:00 до 18:00.
Залишити заявку на безоплатну евакуацію з ТОТ, Росії та Білорусі від Helping to Leave можна за номером кол-центру: +38 093 17 76 458, у Telegram-боті або через електронну пошту [email protected].
Цей матеріал розроблено в межах Національного консорціуму PULSE за координації БФ "Право на захист" і профінансовано за підтримки UK aid від уряду Великої Британії. Підтримка цього проєкту в Україні з боку уряду Великої Британії надається через компонент SHARP його Програми з гуманітарної допомоги, відновлення та захисту. Висловлені думки не обов’язково відображають офіційну позицію уряду Великої Британії.