Мрії сильніші за барʼєри:

як люди з інвалідністю долають труднощі та надихають своїм прикладом
спецпроєкт
03 грудня 2024
Інвалідність не визначає людську долю – її визначають мрії, цілі та сила рухатися вперед. Адже жодні перепони не здатні стримати прагнення до життя, творчості та успіху.
Редакція "Української правди.Життя" разом із Благодійним фондом "Право на захист" зібрали історії людей з інвалідністю, які довели, що фізичні порушення – це не перешкода для повноцінного життя. Герої цих історій відкривають бізнеси, займаються творчістю, змінюють суспільство та надихають нас своїм прикладом.
Далі – розповіді про кожного з них, їхню боротьбу, здобутки та натхнення, яке вони несуть світу.
історія 01

Подружжя Анатолія та Дар’ї

Анатолій і Дар’я – подружжя з міста Суми, яке вже понад вісім років доводить, що інвалідність – це не перешкода для активного життя. Вони обоє мають порушення зору: Анатолій бачить частково, Дар’я повністю незряча. Та це не завадило подружжю стати ініціаторами проєктів, які полегшують життя сотням людей з порушеннями зору.
"Ми заснували організацію, яка підтримує людей з інвалідністю по всій області, у 2015 році, коли переїхали до Сум. 

Я родом із Сумщини, Дар’я – з Чернівецької області. До цього ми жили в Краматорську, але війна змусила нас залишити дім. Ми бачили різне, проте саме в Сумах нас здивувало, як мало робиться для людей з інвалідністю, і вирішили щось змінити"
, – розповідає Анатолій.
Їхня громадська організація "Ініціатива Слобожанщини" стала першим кроком до змін. Вони почали з базового – допомагати людям з порушеннями зору освоювати сучасні технології.
"У Сумах цей напрям дуже відставав. Ми навчили десятки людей з порушеннями зору користуватися гаджетами, освоїти комп’ютерну грамотність, і це дало їм більше свободи", – ділиться Анатолій.
Згодом за ініціативи подружжя в Сумах встановили звукові наземні переходи.
Ілюстративне фото
"Коли ми тільки почали цю ініціативу, жодного озвученого світлофора в місті не було. Тепер їх чотири – це небагато, але важливо, що ми зрушили з мертвої точки. Щодня ці світлофори допомагають незрячим безпечно пересуватися містом", – пояснює Анатолій.
Крім того, за сприяння громадської організації Анатолія та Дарʼї на світ зʼявився унікальний транспортний застосунок для незрячих.
"Цей додаток дозволяє знайти найближчу зупинку, обрати потрібний транспорт і отримати сповіщення про те, де виходити. Це величезна допомога для тих, хто раніше боявся самостійно пересуватися містом", – ділиться Анатолій.
Фото з особистого архіву подружжя
"Соціальні ініціативи мають не лише допомагати інтегруватися в суспільство, а й створювати можливості для лідерства та активної життєвої позиції. Завдяки цьому особи з інвалідністю можуть стати рушійною силою для змін у своїх громадах, впливати на соціальну політику, розвиток інфраструктури й ставлення суспільства загалом", – підкреслює координаторка програми соціальної допомоги та захисту БФ "Право на захист" Ольга Носова.
До того ж пані Дар’я працює в бібліотеці, яка завдяки зусиллям подружжя стала інклюзивною.
"Ми додали звуковий маячок, щоб допомогти людям орієнтуватися в приміщенні. Також забезпечили бібліотеку аудіокнигами, яких раніше тут не було. Це справді змінило життя багатьох наших відвідувачів", – розповідає Анатолій.
Дар’я не лише працює в бібліотеці, а й проводить заняття з української мови для дітей.
"Дітки приходять на уроки із захопленням. Вони слухають аудіокниги, грають у пізнавальні ігри, іноді навіть разом малюють. Це не просто навчання, це можливість для них знайти нових друзів і розвивати фантазію", – переповідає Анатолій.
За першою освітою його дружина Дар’я – філолог, випускниця Чернівецького університету. Зараз вона одночасно навчається у двох навчальних закладах: Сумському фаховому коледжі мистецтв і культури ім. Д.С.Бортнянського та Київській національній академії керівних кадрів культури і мистецтв.
"Дар’я – це мій натхненник. Вона неймовірно активна, навчається одразу у двох вишах, і її енергія заряджає мене працювати більше", – каже Анатолій.
історія 02

Павло Кувшинчиков

Павлу Кувшинчикову 32 роки. У дитинстві Павло отримав травму голови, яка надалі суттєво вплинула на його здоров’я. Тоді в Павла погіршилися координація рухів, пам’ять та загальний фізичний стан – хлопець отримав другу групу інвалідності.
"Я не відчуваю, що маю інвалідність. Для мене це не перешкода, а частина життя", – розповідає Павло.
Його батьки давно померли, і зараз Павло мешкає в психоневрологічному інтернаті в Запорізькій області. Тут він знаходить можливість займатися своєю улюбленою справою – творчістю. Чоловік реставрує ікони для місцевих мешканців, а також створює власні авторські аналоги ікон.
"Я люблю кожну свою роботу. У кожну вкладаю душу, працюю уважно і з максимальною акуратністю", – каже він.
Павло займається різними ремеслами. Він майструє вироби з дерева, які дивують своєю оригінальністю. Ідеї для своїх робіт чоловік бере з голови: "Просто уявляю щось і починаю працювати. Це приносить мені задоволення, і я щасливий, що можу створювати".
Авторка фото: Ганна Кулешова
У Павла є дівчина Яна, яка також має другу групу інвалідності. Вона в’яже, шиє, танцює й надихає Павла на нові звершення.
"Мене надихає моя дівчина. Її підтримка дає мені сили працювати й займатися творчістю. Щоб дівчина могла займатися з логопедом, я почав працювати, аби оплачувати їй послуги фахівців: виконував столярні роботи, допомагав місцевим на земельних ділянках. Все недаремно – Яна вже має значні успіхи після занять з логопедом", – розповідає він.
Павло впевнений, що кожна людина має свій талант, який важливо розвивати попри всі несприятливі обставини.
"Я постійно пробую нові техніки, переглядаю ідеї – і це приносить мені велике задоволення", – підсумовує він.
Авторка фото: Ганна Кулешова
"Залученість до творчих ініціатив допомагає подолати відчуття ізоляції та залежності, формує впевненість у власних силах і здорову мотивацію. Людина може бачити результати своєї праці, відчувати гордість за досягнення, що спонукає її розширювати горизонти й активно брати участь у суспільному житті", – вважає заступниця з операційних питань координаторки програми соціальної допомоги та захисту БФ "Право на захист" Майя Рублевська.
історія 03

Павло Пархоменко

Життя Павла Пархоменка кардинально змінилося після травми, отриманої на виробництві. Вимушена ампутація кінцівки стала для нього переломним моментом. Однак замість того, щоб скоритися обставинам, він обрав шлях самореалізації та активного життя.
"Я отримав виробничу травму. Це було важко, але людина має вміти виходити з будь-яких ситуацій. Головне – сила волі та бажання рухатися вперед", – розповідає Павло.
Перші кілька років після отримання травми стали для Павла важким випробуванням.
"Я проходив довгу реабілітацію – як фізичну, так і психологічну. Найважче було прийняти нову реальність і зрозуміти, що життя тепер буде іншим", – розповідає чоловік.
Під час реабілітації Павла підтримували його рідні.
Фото надано БФ "Право на захист"
"Відчуття, що ти не один, допомагало мені рухатися далі. Проте основне рішення – почати жити по-новому – я прийняв сам. Тоді я усвідомив, що хоч інвалідність і змінює життя та створює певний виклик, але людина все ж може адаптуватися та намагатися жити повноцінно.

Є люди без інвалідності, але вони мають набагато більше проблем через шкідливі звички чи небажання змінювати своє життя. Головне – не здаватися"
, – зауважує Павло.
До отримання травми чоловік вже був успішним підприємцем. Його бізнес спеціалізувався на пошитті одягу, нанесенні принтів та поліграфії.
"Це був малий бізнес, де я виконував роль власника та керівника. Моя перша освіта – поліграфія, тому цей напрям був для мене знайомим", – згадує він.
Фото надано БФ "Право на захист"
Коли Павло проходив реабілітацію, його бізнес майже припинив існування. Але після відновлення він вирішив повернутися до справи.
"Після травми я почав з малого: відновив діяльність бізнесу, трохи змінив напрям і продовжив працювати. Це був важливий крок для мене, який допоміг повернути відчуття контролю над своїм життям", – розповідає він.
Паралельно з підприємницькою діяльністю Павло почав займатися волонтерством.
"Я підтримував кількох людей із подібними травмами, як у мене. Цей досвід підштовхнув мене почати займатися волонтерством", – згадує він.
У 2014 році, коли почалася війна, чоловік вирішив, що має допомагати пораненим. Він організовував збори, возив підопічних на протезування, надавав психологічну підтримку.
"У 2014 році про таких людей мало хто дбав. Я не міг піти воювати, але вирішив, що в тилу маю робити максимум можливого. Для мене це було питанням принципу: допомагати своїй державі та людям, які цього потребують.

Моя філософія така: якщо ти можеш допомогти – допомагай. Якщо маєш знання – ділися ними. Це те, що робить наше суспільство сильнішим і більш згуртованим", – вважає чоловік.
Зараз Павло працює у БФ "Право на захист", де займається допомогою вразливим групам населення, які прагнуть почати нове життя.
"Моя робота зараз – це поєднання мого досвіду волонтерства та професійної діяльності. Ми допомагаємо вразливим групам населення, які хочуть почати новий етап у житті. Я відчуваю, що приношу користь людям, і це надихає", – говорить Павло.
Фото надано БФ "Право на захист"
"Ми переконані, що соціальні ініціативи й об’єднання ресурсів є основою для створення інклюзивного суспільства, де кожен має рівні можливості, може бути залученим до розбудови та розвитку громад. Тож дуже важливо й надалі розробляти програми, які створюють середовище, де людина може бути повноцінним учасником спільноти, а її внесок і талант є цінними для всіх", – зазначає координаторка програми соціальної допомоги та захисту БФ "Право на захист" Ольга Носова.
До того ж, кілька років тому Павло здобув бізнес-освіту – диплом МВА, а тепер активно працює як сертифікований тренер. У межах своєї роботи в БФ "Право на захист" Павло надає консультації з розвитку мікробізнесу та допомагає людям знаходити грантові можливості, розпочати свою справу та зробити перші кроки в підприємництві.
Окрім роботи у Фонді, Павло консультує ветеранів, які прагнуть відкрити власний бізнес.
"Зараз я консультую ветеранів, які демобілізувалися та хочуть розпочати власний бізнес. Допомагаю з пошуком грантів для них, з плануванням їхніх проєктів. Це моя паралельна діяльність, яка приносить користь людям", – розповідає Павло.
Фото надано БФ "Право на захист"
"Завдяки активній життєвій позиції люди з інвалідністю не лише відкривають перед собою нові можливості для самовираження, а й стають активними представниками своєї громади, де можуть бути рушіями змін.

Інклюзивні заходи допомагають руйнувати стереотипи та зміцнювати громаду, демонструючи, що інвалідність – це не вирок", – підсумовує заступниця з операційних питань координаторки програми соціальної допомоги та захисту БФ "Право на захист" Майя Рублевська. 
Фото надано БФ "Право на захист"
Матеріал створено БФ "Право на захист" завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) у межах проєкту "Комплексні послуги захисту постраждалого від бойових дій цивільного населення й покращення навичок стійкості працівників, які приходять на допомогу першими" (2023–2025).
© 2007-2024, Українська правда.

Текстові матеріали, розміщені на сайті life.pravda.com.ua, можна безкоштовно використовувати в обсязі не більше 50% за умови прямого посилання у підзаголовку чи першому реченні матеріалу.Матеріали з позначкою PROMOTED, СПЕЦПРОЄКТ, ЗА ПІДТРИМКИ публікуються на правах реклами.

Всі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".