Мрійдійність – це про сучасну освіту.

Як цей підхід впроваджують у школах "МрійДій"
читати далі
спецпроєкт
17 липня 2025
У час, коли реальність постійно кидає виклики, здатність мріяти може здаватися або надлишком, або розкішшю. Але для дитини – це не просто фантазії. Це внутрішній ресурс, що допомагає уявляти майбутнє, планувати його, умотивовано навчатися і діяти. Саме тому в мережі освітніх проєктів "МрійДій" мрія і дія – не гра слів, а освітній підхід.
Тож, що таке мрійдійність і навіщо вона у школі? Чому вона має починатися із внутрішньої безпеки? Які інструменти підтримують цю здатність навіть у складні часи? І, зрештою, як батькам обрати школу, де мрія дитини не загубиться між графіками та рейтингами?
На ці та інші запитання "Українській правді. Життя" відповіли:
мирослава товкало
академічна директорка
мережі освітніх проєктів "МрійДій"
лідія білас
засновниця мережі освітніх проєктів "МрійДій"
руслан анчаков
психолог у школі "МрійДій"

Освіта під час війни:

чому школа має бути чимось більшим, ніж просто місцем навчання
Війна дещо змінила уявлення про функції школи. Сьогодні це вже не просто місце, де навчають різноманітних дисциплін. Діти потребують школи як простору співдії та підтримки, і саме такою її бачить Мирослава Товкало, академічна директорка мережі освітніх проєктів "МрійДій".
Сьогодні до складу мережі входять дві школи – у Львові та Києві. Усі заклади працюють за методологією мрійдійності, що поєднує глибоку повагу до особистості дитини, підтримку її мрій і практичне навчання через дію та дієвий досвід.
Мирослава Товкало переконана, що знання самі собою більше не можуть бути єдиною метою освіти. Зміни у світі, технологіях, постійні виклики, з якими стикаємося сьогодні, – все це ставить нові вимоги перед освітою.
"Факти старіють, обсяги інформації зростають у геометричній прогресії, знання стають відносними у постмодерному світі, де поруч завжди є ШІ та Google. Але є дещо, що допомагає бути гнучким і ефективним, незалежно від того, чого ти навчився 10–15 років тому. Це компетентності. Саме вони допомагають людині застосувати свій потенціал у нових, часто непередбачуваних обставинах", – говорить академічна директорка мережі.
У школах "МрійДій" розвиток компетентностей – не теорія, а щоденна практика. Йдеться насамперед про навички, окреслені на Світовому економічному форумі у Future of Jobs Report 2025: аналітичне мислення, гнучкість та стійкість, креативність, мотивацію, емпатію тощо. Передусім їх цінуватиме ринок праці впродовж 2025–2030 рр.
Коли ж говоримо про сучасні українські реалії, воєнні та (сподіваємося!) повоєнні, то до цього переліку вносимо ще одну ключову компетентність – це мрійдійність. Вона – про усвідомлення себе та своїх суперсил, про стійкість на основі здатності уявляти себе в майбутньому, про вміння планувати кроки для втілення мрії, об’єднувати інших навколо своїх ідей, реалізувати їх та рефлексувати.
"Мрія – це стартова точка… Для винаходу, кохання, написання книжки, започаткування бізнесу, – адже все починається з омріяного бачення себе в майбутньому. Це основа мотивації до діяльності та, що більше, психологічного добробуту людини. Тому ми спонукаємо учнів з увагою ставитися до своїх мрій. І найважливіше – навчаємо, як мрію трансформувати в ціль і проєктувати на дію", – каже Мирослава Товкало.

Чому мрійдійність

– це ще й про ментальне здоров’я
"Мріяти – означає будувати внутрішнє уявлення про майбутнє. І хоча для дорослого це може здаватися чимось буденним чи навіть наївним, для дитини така здатність є важливою ознакою психологічного добробуту. Адже лише тоді, коли є внутрішня рівновага, коли світ не здається ворожим, а власне Я – достатньо цінним, дитина здатна фантазувати про те, як виглядатиме її життя через п’ять, десять чи двадцять років", – говорить психолог в одній зі шкіл "МрійДій" Руслан Анчаков. Однак додає, що така здатність не виникає сама собою, адже основою мрійдійності завжди є відчуття безпеки.
"Саме з усвідомлення цієї простої істини має починатися кожен новий день у школах", – вважає Анчаков. Під безпекою він має на увазі не лише фізичну захищеність, але й емоційну, психологічну. Важливо створити середовище, в якому дитина може не боятися і не соромитися проявляти себе.
"Якщо потреба в безпеці не закрита, то майбутнє буде тривожним, а не мрійливим", – говорить Руслан Анчаков.
Він також підкреслює, що безпека починається не з дитини, а з дорослого. Від вчителя, ментора, тьютора залежить мікроклімат в класі та школі загалом. Саме тому, наприклад, у закладах "МрійДій" приділяють багато уваги команді: психологи проводять регулярні зустрічі, де педагоги вчаться стежити за власним ресурсом, розпізнавати втому, надавати собі підтримку. Як наголошує Руслан Анчаков, "якщо ти не попіклуєшся про себе, ти не зможеш подбати про дитину".
У класах "МрійДій" є тьютори або ментори (залежно від віку учнів) – доросла особа, з якою дитина може встановити довірливі стосунки. Саме ця людина першою помічає зміни в поведінці, реагує на запит, допомагає проговорити емоції. Це не лише профілактика тривожності чи конфліктів, а й важливий крок до того, щоби дитина могла знову сконцентруватися на власних почуттях і цілях, навчатися й мріяти.
Велике значення має і простір. У класах парти розташовують переважно півколом – так діти краще бачать одне одного, встановлюють контакт, вчаться взаємодіяти. Формат нагадує тренінговий, але в природному середовищі класу. Як пояснює шкільний психолог, таким чином діти швидше адаптуються, почуваються спокійніше та легше долучаються до роботи.
Значну увагу приділяють й емоційній виразності. Дитина має змогу обирати, як саме вона проживатиме власні почуття: хтось співає, хтось малює, хтось рухається, інший – говорить. У класах використовують широкий набір методик: дихальні вправи, практики із заплющеними очима задля посилення тактильних і звукових відчуттів, елементи арттерапії й казкотерапії. У старшій школі з’являються навіть стендапи, імпровізації, соціальні проєкти, що допомагають не лише розрядити напругу, а й відчути себе сильнішим у колективі.
"Мрія – це і нові нейронні зв’язки, і розвиток креативності, і емоційний інтелект. Якщо дитина вивільнила напругу – вона знову готова творити, придумувати, взаємодіяти", – говорить Анчаков.
У роботі з молодшими дітьми важливу роль відіграє гра – спонтанна, жива, з елементами фантазії. Усе, що дозволяє "розрядити" напругу, дати вихід енергії, проявити себе, – сприяє поступовому відновленню. Якщо ж дитина не має змоги гратися, не відчуває прийняття чи поваги, мріяти стає важче, а подекуди – просто неможливо.
Окрему увагу слід приділяти й ставленню до кожної окремої дитини. Психолог наголошує, що в жодному разі не можна порівнювати її з іншими, адже це прояв знецінення її як особистості, і в результаті – демотивація, зокрема і в контексті здатності до мрійливості. А останнє, як підтверджують дослідження, має прямий вплив на життєві рішення.
У 2024 році Київський міжнародний інститут соціології спільно з мережею освітніх проєктів "МрійДій" провів масштабне дослідження, яке підтвердило: дитячі мрії часто визначають траєкторію дорослого життя.
Майже половина опитаних українців (48,9%) зізналися, що саме мрія допомогла їм налагодити дружні стосунки, 45,3% зазначили, що вона вплинула на вибір професії, а ще 43,7% обрали заклад освіти, орієнтуючись на дитяче прагнення. Для 38,7% мрія стала мотивацією до навчання, а 25,6% пов’язують із нею навіть власний фінансовий успіх. Таким чином, мрія – це не ефемерне бажання, а реальний інструмент довгострокової дії.
48,9%
мрія допомогла
налагодити дружні стосунки
45,3%
мрія вплинула
на вибір професії
43,7%
обрали заклад освіти, орієнтуючись на дитяче прагнення
38,7%
мрія стала
мотивацією до навчання
мрія
це не ефемерне бажання, а реальний інструмент довгострокової дії
25,6%
пов’язують із мрією
власний фінансовий успіх
Не менш важливою є здатність мріяти про себе в майбутньому – у 25 чи 30 років. Це не лише ознака психічного здоров’я, а й ключ до формування мети. Саме це вміння – уявляти, ким я можу стати – дає дитині відчуття контролю, надії й сенсу.
Водночас, як свідчать результати того ж дослідження, навіть в умовах війни ця здатність зберігається. 37,9% молоді віком 18–29 років і 39,1% людей віком 70+ зазначили, що війна не вплинула на їхню здатність мріяти. Серед інших вікових груп цей показник теж утримується на стабільному рівні – від 29,8% до 34,8%, що свідчить: мрія є стійкою психічною опорою, незалежно від зовнішніх обставин.
Проте мрія сама собою не змінює життя – зміни починаються, коли з’являється дія. Після того, як дитина озвучує мрію, вона потребує підтримки, аби зрозуміти, як рухатися далі. Саме тут починається процес перетворення мрії на ціль, а уявлення – на план. І саме в школі цей зв’язок між мрією та дією можна сформувати – поступово, через досвід, приклади, середовище та підтримку.

Як мрійдійництво працює

на практиці у школах "МрійДій"
Філософія мрійдійності втілюється в школах "МрійДій" не у вигляді окремих заходів чи одноразових уроків – вона пронизує все навчання, стосується багатьох предметів і охоплює щоденне життя учня. Це не додаток до шкільної програми, а її органічна частина, що дозволяє дитині побачити зв’язок між внутрішніми бажаннями та реальними діями.
Мирослава Товкало, академічна директорка мережі, пояснює: мрійдійність реалізується у чотирьох етапах.
перший етап:
cпочатку дитина вчиться розуміти,
що її надихає;
другий етап:
досліджує свої сильні сторони та починає формулювати мрії;
третій етап:
мрії трансформуються в цілі;
четвертий етап:
аналізуються результати: що вдалося, що потребує зусиль, і як рухатися далі.
"Ми вчимо мрію трансформувати в ціль, а потім – рефлексувати: чи вдалося її досягти, чи ні", – розповідає Товкало.
Цей підхід інтегрується як у традиційні навчальні предмети, так і в окремі авторські курси чи модулі. Для підтримки педагогів команда школи розробила спеціальний посібник, який допомагає інтегрувати мрійдійність у структуру різних уроків. Мирослава запевняє, що це робиться без шкоди для академічних тем, а навпаки – щоб посилити їх розуміння та актуальність.
Окреме місце займає формаційний курс – щотижнева година, присвячена роботі з компетентностями, зокрема і з мрійдійністю. Щомісяця школа фокусується на розвитку однієї з них, а діти ставлять особисті цілі, планують кроки, що наблизять до результату, і в кінці місяця – обговорюють, що вдалося реалізувати. Інколи ці цілі мають академічне забарвлення, інколи – емоційне чи поведінкове.
"Це всього лише одна година на тиждень, але вона неймовірно цінна. Ми говоримо з дітьми про мрії. І вчимося робити з мрії конкретну мету", – розповідає Мирослава Товкало.
У школах "МрійДій" піклуються про створення середовища, в якому дитина може зупинитися та побути наодинці з собою. Тут свідомо облаштовують так звані куточки сили – тихі простори, де учні мають змогу усамітнитися, замислитися чи просто перепочити. Це можуть бути гойдалки або бібліотека, яку діти відвідують у вільний час або під час спеціальних уроків читання.
Окремий предмет "Читання в бібліотеці" якраз присвячений тому, щоб школярі змогли поблукати між книжкових полиць, обрати книжку для читання і помріяти з книжкою в руках.
Такі куточки сили – частина шкільної екосистеми, яка підтримує мрійдійність не лише через навчальні формати, а й на рівні щоденних ритуалів.
Крім того, одним із принципових рішень у школах "МрійДій" стало обмеження користування телефонами під час уроків.
Це допомагає знизити рівень залежності від гаджетів, а отже, повернути дитині здатність слухати себе, відчувати, зосереджуватись. Там, де менше подразників, легше народжуються не лише мрії та ідеї, а й справжня мотивація.
"Місця усамітнення – це дуже важливо. Бо часто мрія народжується в тиші, саме тоді, коли говориш сам із собою", – каже Мирослава Товкало. А вже далі для здійснення мрії потрібне коло друзів та однодумців.
Тому важливим інструментом мрійдійності є уроки проєктів, які розпочинаються вже з першого класу і тривають до завершення школи. Один раз на тиждень учні збираються в команди, де розробляють власні ініціативи. Спочатку – генерують ідеї, презентують їх на "ярмарку ідей", далі – об’єднуються навколо найцікавіших задумів. Якщо учень знаходить принаймні вісім однодумців, "відкривається" проєктна команда і до групи приєднується вчитель чи зовнішній експерт, щоб здійснювати науковий або навчальний супровід проєкту.
"Це теж про мрійдійність. Учні не просто фантазують, а шукають способи втілити задумане в реальному світі", – пояснює Мирослава Товкало.
Наприклад, для старшокласників ми пропонуємо профорієнтаційний модуль "Вступ до архітектури", який проводять викладачі релокованої до Львова Харківської школи архітектури.
Діти не лише знайомляться з архітектурними стилями, концепціями, відвідують відомі архітектурні компанії, а й мають змогу проєктували власні громадські простори – від ідеї до макетів та їх презентації.
"Діти переконалися, що їхня мрія – це не абстрактна фантазія. З допомогою фахівців вони побачили, як виглядає шлях від омріяної візії до архітектурного проєкту. І для багатьох це стало моментом усвідомлення себе. Навіть якщо молода людина не стане архітектором, через дієвий досвід вона опанує знання та вміння в межах шкільних дисциплін (геометрія, українська мова), сформує ключові компетентності, зрештою, зрозуміє, як виглядає якісний простір для життя. А це, як і геометрія, дуже потрібно", – говорить Мирослава Товкало.
Мрійдійність у школах "МрійДій" тісно пов’язана із профорієнтацією і розвитком власного майбутнього. Тому там налагоджують співпрацю з відомими українськими університетами, домовляються про короткотривалі стажування в бізнес-компаніях. Бо працюють на те, щоб учні шкіл "МрійДій", переважно з високим рівнем англійської мови, а отже, із серйозними спокусами виїхати за кордон, побачили простір для самореалізації та перспективи залишатися в Україні.
"Ми не проти того, щоб діти їхали на навчання. Але ми дуже хочемо, щоб вони поверталися. І показуємо, що після повернення на них теж чекають можливості", – зазначає Мирослава Товкало.
Мрійдійність не спрацює, якщо мрії дитини залишаються непоміченими. Руслан Анчаков нагадує: "Головне – не обіцяти здійснення, а просто слухати".
Нерідко саме ігнорування дитячих мрій закладає надалі страх пробувати, сором за ініціативу, відчуття, що тебе не почули. Тому фахівці школи наголошують, що в кожному українському закладі освіти потрібно створити простір, де безпечно не тільки мріяти, а й помилятися.

Як вибрати школу:

питання, які мають ставити батьки
Що таке "хороша школа" – запитання, яке батьки ставлять собі знову і знову. І часто буває, що фокус зводиться до рейтингу, середнього балу НМТ чи поглибленого вивчення англійської. Засновниця мережі освітніх проєктів "МрійДій" Лідія Білас радить звертати увагу речі, які не завжди прописані на сайті закладу, але суттєво впливають на розвиток дитини.
Вона переконана: ключ до правильно обраної школи – у запитаннях, які ставлять батьки. І серед них одне з головних: чи є в освітньому процесі місце для розвитку особистості?
"Не звертати увагу на те, чи є в школі місце для розвитку особистості – це є першою великою помилкою", –  вважає Лідія Білас.
Батьки нерідко зупиняються на поверхневих речах: красивих стінах, формальних досягненнях, але не досліджують глибше – атмосферу закладу, ставлення до дитини, цінності, які формує шкільне середовище.
За її словами, важливо звертати увагу на емоційний фон у школі, на те, як там спілкуються, як вирішують конфлікти, чи справді поважають індивідуальність дитини. А ще – чи є в школі місце для дискусії, рефлексії, розвитку вміння відстоювати свої погляди.
"Навчання – це не лише про поглиблений урок англійської у гарно облаштованому класі. Це і про те, чи вчать дебатувати цією англійською на різні соціальні теми, проявляючи при цьому переконливість і толерантність, і створюючи тим самим сприятливі умови для розвитку впевненості, вміння відстоювати власну точку зору", – переконана Лідія Білас.
Окремо варто говорити про мотивацію. Лідія зауважує: найкраще вона виникає з дії. Не з тиску, не з примусу, а з можливості створювати і бути частиною реального процесу.
"Можна вивчати креслення за допомогою олівця, лінійки та альбому, а можна запросити на урок математики архітектора, з яким діти спроєктують справжній об'єкт і прорахують витрати на нього", – наводить приклад засновниця мережі освітніх проєктів "МрійДій".
Тому, обираючи школу, вона радить батькам запитати, чи є в розкладі практичні заняття, проєктна та командна робота, профорієнтація.
Водночас, за спостереженнями Лідії Білас, запит на школи, де працюють з особистістю, емоціями, світоглядом, в Україні поволі зростає. І це помітно по тому, як більшість батьків формулює запити: дедалі частіше питають про компетентності, про рефлексію, про мрії.
Зрештою, серед усіх порад Лідія Білас виокремлює одну найважливішу: не ігнорувати власну інтуїцію.
"Головне правило – слухати своє серце при виборі школи для своєї дитини, бо лише зробивши цей вибір правильно, ви матимете щастя спостерігати справжню магію дорослішання і зростання людини, яка буде здатна змінювати світ на краще", – наголосила вона.

Освіта майбутнього:

чому сьогодні важливо обирати простір, де вчать мріяти та діяти
Система, яка готує до ЗНО/НМТ, – це ще не освіта майбутнього. Усе частіше на перший план виходить інше: чи дає школа простір для внутрішнього розвитку, чи допомагає дитині розуміти себе та впливати на світ. Чи стає вона місцем, де вчать не лише відповідати, а й ставити запитання – мріяти, не соромлячись, і робити перші кроки до втілення задуманого.
Саме в цьому, за словами Лідії Білас, і полягає принципова відмінність: школа майбутнього – не про академічну досконалість, а про реалізацію людського потенціалу. Вона має навчати саморефлексії, саморегуляції, співпраці. І найголовніше – не руйнувати у дитині природну здатність мріяти, бо саме із мрії "виростають" критичне мислення, креативність, гнучкість, здатність приймати рішення.
"Школи, в яких вчать мріяти, автоматично навчають дітей бути класними спеціалістами, розв’язувати складні задачі, креативно і небанально мислити, мати власну позицію", – каже Лідія Білас.
Саме тому сьогодні так важливо обирати школу, яка не просто навчає, а створює умови, де можна бачити себе в майбутньому, досліджувати власні ідеї, спиратися на інтерес, розкривати сильні сторони. Освіта майбутнього – це не обов’язково школа з новими гаджетами чи тестами. Це середовище, де мрія має значення, а дія – підтримку. І головне – де дитині дають час, простір і свободу, щоб віднайти себе в житті.
© 2007-2025, Українська правда.

Текстові матеріали, розміщені на сайті life.pravda.com.ua, можна безкоштовно використовувати в обсязі не більше 50% за умови прямого посилання у підзаголовку чи першому реченні матеріалу.

Матеріали з позначкою PROMOTED, СПЕЦПРОЄКТ, ЗА ПІДТРИМКИ публікуються на правах реклами.

Всі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".