Реабілітація — це масаж та інші пасивні методики
Ні, це міф, який був популярним ще за радянських часів. Тож для початку варто розібратися, що таке, власне, реабілітація.
Це комплекс заходів, який
дозволяє вам поновити, зберегти або покращити функції, які важливі для вашого повсякденного життя. Це можуть бути як фізичні, так і ментальні функції.
Комусь реабілітація допоможе знову ходити, а комусь – відновити/покращити можливості навчання, мислення тощо.
Після яких травм або хвороб люди, як правило, потребують реабілітації:
- інсульти;
- розсіяний склероз;
- хвороба Альцгеймера;
- ДЦП;
- травми внаслідок ДТП;
- травми хребта;
- спортивні травми;
- переломи;
- опіки;
- мозкові та спинномозкові травми;
- генетичні захворювання;
- побічні дії деяких видів лікування, наприклад, хімієтерапія тощо.
Рівень цієї незалежності може виглядати по-різному. Хтось буде ходити на своїх ногах, як і до травми. Хтось буде трохи шкутильгати, комусь знадобиться палиця. Але головне, що людина може самостійно жити, обслуговувати себе, повернутись до професії, яку мала до травми чи хвороби або опанувати нову сферу діяльності. Все залежить від важкості травми або хвороби.
Якщо казати про відновлення фізичних функцій, то тут ключовими будуть активні фізичні вправи, які допоможуть розвинути силу, функціональність, мобільність тощо. Але це неможливо завдяки лише масажу чи такому й досі популярному електрофорезу.
Наприклад,
як зазначає проєкт реабілітація травм війни, масаж може бути додатковим методом, який допоможе людині розслабитись.
Але скільки не розминай м'язи руками — людина не почне ходити, поки не докладе до цього зусиль. Це як в старому анекдоті:
- Лікарю, я зможу після операції грати на піаніно?
- Звичайно!
- Це диво, лікарю, я раніше ніколи не грав на піаніно.
Вірити, що операція навчить вас грати безглуздо ж, еге? Так само і масаж не відновить функція ходіння. І тут ми переходимо до наступного пункту: