Мінно-вибухові травми, контрактури та опіки: які травми війни потребують тривалої реабілітації

За підтримки Аксель Медікал
25 грудня 2023

Нині військовослужбовці та військовослужбовиці на фронті отримують різні травми внаслідок підриву мін, роботи артилерії та снайперів противника. Тож тривалої реабілітації потребують пацієнти зі спінальними та множинними, черепно-мозковими і мінно-вибуховими травмами, ампутаціями, опіками тощо.

Найбільшою проблемою серед пацієнтів є психологічний бар'єр через тимчасову неспроможність ходити. Тому вони з психологами проходять усі стадії прийняття. Пацієнти роблять маленькі кроки, щоб наблизитися до перших повноцінних кроків у реальному житті.

Чимало залежить від лікарні, в якій відновлюється пацієнт, та від мультидисциплінарної команди, яка прагне допомогти людині повернутися до повноцінного життя.

Журналісти "УП.Життя" поговорили з фізичним терапевтом Степаном Крупком та директором компанії Аксель Медікал Едуардом Сухом про найчастіші травми з фронту, які вимагають тривалої реабілітації.

Спінальні травми

Причиною спільної травми зазвичай є поранення хребта, через яке порушується структура спинного мозку. 
При частковому пошкодженні спинного мозку, яке ще називають частковою травмою, спинний мозок може передавати сигнали у головний мозок і відповіді від нього. Пацієнти з такою травмою можуть рухати пальцями, кінцівками чи тулубом, а також мають певну чутливість на подразники (як-от больові, термічні, тактильні тощо).
У разі повного пошкодження виникає повна втрата рухливості та чутливості нижче рівня пошкодження.
Однак навіть при такій травмі спинний мозок майже ніколи не є повністю перерізаним. Лікарі застосовують термін "повне", щоб описати велику площу враження спинного мозку. 
Тому багато пацієнтів з частковими враженнями спинного мозку можуть відновитися, а з повними пошкодженнями – шанси набагато менші.
"Все залежить від рівня травми та від того, чи зможе людина ходити. Відповідно до цього й треба адаптувати пораненого – для життя у кріслі колісному або до ходьби", – пояснює фізичний терапевт Степан Крупко.
Він додає, що одним із ускладнень цього стану є спастика м'язів, тобто збільшення напруження м'язів у спокої. Зазвичай, причиною є ураження нервових волокон, через яке виникає м'язовий спазм як захисна реакція організму.
Степан Крупко каже, що з цією проблемою працюють по-різному – залежно від ступеня ураження спинного мозку. Є 3 методи – фізіотерапевтичний, фармакологічний та хірургічний.
"Якщо спастика проявляється у легкій формі, тоді поранений разом з фізичним терапевтом качає м'язи компенсатори. Таким можна тренувати рух у проблемних кінцівках та покращити їхній потенціал для роботи", – каже фізичний терапевт.
Лікарі також можуть призначати медикаменти або робити ін'єкції ботулотоксином для примусового розслаблення м'яза. В особливо важких випадках застосовують хірургічний метод.
Також у пацієнтів зі спінальною травмою може виникнути автономна дисрефлексія. Вона проявляється як зниження чутливості до одного або кількох подразників, може мати різні симптоми. Ця патологія є небезпечною для людини через ймовірність виникнення судом та інсульту.
Однак навіть у побуті це може бути ризиковано. Степан навів приклад пацієнта, який вирішив погріти ноги біля батареї, але не помітив, що температура занадто висока, і отримав опіки.

Черепно-мозкова травма

Черепно-мозкові травми можуть бути відкритими за закритими. Відповідно, у першому випадку порушується цілісність черепу, а в другому – ні.
При складних ЧМТ також у пацієнтів може виникати спастика м'язів через погану "комунікацію" уражених ділянок головного мозку зі спинним.
Закриті черепно-мозкові травми також виникають під час вибухів, тому між людей цей тип ще називають "контузіями".
Під час струсу мозку або ЧМТ можуть постраждати різні долі, які відповідають за різні функції. Так, наприклад, при забої лобної частини можуть постраждати особистісні характеристики. При забоях інших структур можуть страждати мислення, пам'ять, баланс тощо.
Для оцінювання когнітивних і поведінкових функцій пацієнта використовують когнітивну шкалу Ранчо. Оригінальна мала 8 рівнів, але була розширена до 10 рівнів.
Цю шкалу використовують для кращого розуміння можливостей, порушень і прогнозу пацієнта у мультидисциплінарній команді.
Так, наприклад, на 1 рівні шкали Ранчо у пацієнта відсутня реакція на зовнішні подразники; на 3 рівні – реагують непослідовно і специфічно на зовнішні стимули, схильні більше реагувати на знайомих людей (друзів та родину).
А особи на 9 рівні здатні переключатися між різними завданнями та виконувати їх самостійно, вони усвідомлюють та визнають свої порушення, здатні використовувати компенсаторні стратегії для подолання труднощів. Ці пацієнти можуть самостійно передбачати перешкоди, обмірковувати наслідки дій та рішень за допомогою сторонньої допомоги. Але продовжують демонструвати депресію та низький поріг фрустрації.
Найчастіше фізичні терапевти допомагають людям з ЧМТ відновити дрібну моторику, ходьбу та когнітивні навички. Це тривалий та енергозатратний процес.

Ампутації

Через війну найчастіше стаються травматичні ампутації, коли через вибух людині відриває кінцівку, а лікарі вже потім формують з неї куксу (частину кінцівки, на яку одягають протез).
Але деколи фізичні терапевти починають готувати пацієнта до реабілітації, однак є певні дефекти на куксі або кістці і треба робити повторну ампутацію (реампутацію). Тоді після операції відновлення пацієнта починається заново. Це буває складно психологічно, не лише фізично.
"Також медики мають слідкувати за ходом заживлення кукси, шрамів, чистоти рани та профілактики контрактур (обмеження рухливості в суглобі, яке спричинено рубцюватим стягненням шкіри, сухожилків, захворюваннями м'язів, суглоба, больовим рефлексом тощо).
У деяких випадках можуть утворюватися невроми (невеличка пухлина або патологічний ріст нерва) та остеофіти (кісткові розростання), які викликають больові відчуття під час носіння протеза", – пояснює Степан Крупко.
Важливим завданням фізичного терапевта також є робота з куксою. За потреби зниження її чутливості, навчити працювати людину з фантомними болями.
У пацієнтів з високими ампутаціями відновлення відбувається довше, ніж з нижчим рівнем. Процес реабілітації може бути ускладненим, якщо у пацієнта подвійна ампутація (тобто немає двох кінцівок).
"Процес відновлення до функціональної ходьби – дуже тривалий і вимагає наполегливості та мотивації від пацієнта. Адже необхідно робити вправи на різні м'язи щодня, щоб укріпити м'язовий корсет, який триматиме тіло у анатомічному положенні з ходьбою на протезі", – додає фахівець.
З ампутаціями верхніх кінцівок ситуація схожа – від рівня фізичної підготовки залежить наскільки комфортним буде життя з протезом.

Опіки

Від другої стадії опіків лікарі та пацієнти мають дивитися за рубцевою тканиною. Важливо, щоб вона була еластична, не стягувала. Особливо у зоні суглобів, бо це згодом може обмежити рухливість.
"Але з рубцями можна працювати. Можна застосувати компресійний одяг та різноманітні техніки роботи з ними", – каже Степан.
Він додає, що рубці розвиваються і формуються протягом пів року. Тому якщо реабілітація тривала лише місяць-два, то варто продовжувати заняття, бо рубцева тканина буде наростати.
Рубцеву тканину можна розтягнути, але не завжди, зазначає фахівець.
Якщо ж людина має масований опік, то вкрай важливо стежити за чистотою шкіри, бо є значний ризик розвитку інфекцій на уражених ділянках тіла. Не менш важливо стежити за водним балансом.
"Після пересадки шкіри хірурги радять не рухати ділянку, з якої пересадили шкіру, впродовж 3 діб. Такий "спокій" потрібен для прийняття нової шкіри та загоєння донорської ділянки", – зазначає фахівець з реабілітації.
Він додає, що під час вимушеного покою пацієнт має що 2 години змінювати положення тіла (якщо це можливо), щоб не утворювались пролежні.
Далі безпосередньо починається реабілітація, де спеціаліст стежить за станом здоров'я пацієнта та за рубцевою тканиною.

Мінно-вибухові травми

Це складні травми не лише через саме поранення, але й через значну "брудність" – під час вибуху у рану потрапляє бруд, пил, ґрунт тощо.
Мінно-вибухові травми можуть призводити до ампутацій, але потребують більш детального супроводу лікаря під час загоєння. До того ж вони часто супроводжуються глибокими ранами, які стаються через осколки.
Тому у пацієнтів із таким типом травми є більший ризик захворіти через інфекцію або отримати ускладнення в рані.

Політравма

"Як виходить з назви, це складна множинна травма. Це можуть бути осколкові поранення, мінно-вибухова травма, множинні переломи тощо. Через різні терміни загоєння цих поранень реабілітація відсувається в часі", – каже Степан Крупко.
Він додає, що через обмежну рухливість пацієнти на цьому етапі мають дбати про те, щоб не виникли пролежні, застійні явища чи тромби.
Але якщо певні м'язи після операцій або тривалого відновлення не "підкоряються" фізичним терапевтам, то доводиться хірургам коригувати ці процеси.
Юлія Харченко, спеціаліст з продажів
"Сьогодення вимагає нового підходу в реабілітації населення – сучасних технологічних рішень та комплексного погляду. Так, зараз найбільш популярний запит саме на відновлення військовослужбовців, які отримали травми при виконанні бойового завдання. Попри це, цивільні з порушенням рухової функції як частково, так і повністю також потребують якісної реабілітації. Ми вирішуємо це питання, впровадженням найсучаснішого реабілітаційного обладнання в медичні заклади та реабілітаційні центри у всій країні.
Зокрема, серед приладів, що ми пропонуємо, є ексклюзивне обладнання, з яким працюють лише професіонали: лікарі фізіотерапевти, реабілітологи та ерготерапевти. А також пристрої, які можна використовувати для відновлення функцій опорно-рухового апарату в домашніх умовах. Головна місія нашої компанії – це впровадження якісної реабілітації, що дозволить пацієнтам повернутись до активного та повноцінного життя", – резюмує спеціаліст з продажів Аксель Медікал Юлія Харченко.