"Наша робота – допомагати".
Як "Донбас SOS" відстоює права переселенців, які постраждали від агресії РФ
За підтримки Фонду "Партнерство за сильну Україну".
27 серня 2024
Після подій на Майдані в Україні почали створювати громадські організації, які опікуються правами та допомагають постраждалим від війни.
Це була жива реакція громадянського суспільства, яка включала не лише гуманітарну допомогу, а й захист прав українців. Однією з таких є організація
"Донбас SOS", яка спеціалізується на наданні консультацій та комунікації з державними установами.
Повномасштабне вторгнення повторно оголило проблему правового захисту громадян, а кількість вимушених переселенців значно зросла.
Громадська організація "Донбас SOS" поділилась досвідом роботи не лише зі зверненнями громадян, а й у розробці законодавчих ініціатив, а також розповіла про формування культури довіри.
Від волонтерства до громадської організації: історія "Донбас СОС"
Громадська організація "Донбас SOS" виникла в березні 2014 року одразу після подій Майдану. Тоді активісти з Донецька переїжджали до Києва, рятуючись від політичних репресій.
"Коли на сході країні розпочалась гаряча фаза конфлікту – росіяни захопили Краматорськ та Слов’янськ у 2014-му – до громадської організації почали звертатись багато людей щодо виїздів з тих районів. Тоді запустили телефони гарячої лінії, на які люди зверталися, прокладали шлях виїзду з окупованих регіонів, отримували допомогу у влаштуванні", – каже представниця організації Віолета Артемчук.
До організації долучались волонтери, які проводили консультації на гарячій лінії. Але потреби та запити зростали, разом із ними масштабувалась і "Донбас SOS".
"Багато наших колег не працювали в громадському секторі до подій 2014 року. Хтось займався освітою, хтось працював в бізнесі, дехто прийшов з банківської сфери.
На певному етапі розвитку нам довелось відмовитись від залучення волонтерів, бо для якісного консультування треба люди, які постійно перебувають у контексті, глибоко занурені в питання, мають вже низку вирішених кейсів та продовжують навчатися, аби надавати профільну допомогу. У форматі волонтерства кількох годин на день це зробити неможливо", – пояснює вона.
На певному етапі розвитку нам довелось відмовитись від залучення волонтерів, бо для якісного консультування треба люди, які постійно перебувають у контексті, глибоко занурені в питання, мають вже низку вирішених кейсів та продовжують навчатися, аби надавати профільну допомогу. У форматі волонтерства кількох годин на день це зробити неможливо", – пояснює вона.
Крім розширення сфер та питань для консультації, "Донбас SOS" бере безпосередню участь у формуванні законодавчої бази щодо внутрішньо переміщених осіб.
Допомога в правовому полі
За 10 років існування громадської організації консультанти вирішили кілька сотень тисяч запитів українців. До 2022 року це були мешканці з Донецької та Луганської областей, а після повномасштабного вторгнення – з усіх тимчасово окупованих областей України.
"За цей час ми вибудували певну культуру звернення, як до громадської організації. Тобто люди, коли звертаються до державних установ, часто намагаються домогтися свого через сварку або після невдачі складають руки. Але є третій варіант – це письмові звернення та відповіді, з якими можна потім працювати в правовому полі. Це єдиний шлях, який приведе до бажаного результату.
Тож наша фішка – це інформація. Ми не видаємо гуманітарку, виплати чи ще щось, а пояснюємо людям алгоритм дій чи звернень для відстоювання своїх прав", – розповідає Віолета.
Тож наша фішка – це інформація. Ми не видаємо гуманітарку, виплати чи ще щось, а пояснюємо людям алгоритм дій чи звернень для відстоювання своїх прав", – розповідає Віолета.
Для вдосконалення надання правової допомоги залучили юристів, які навчили працівників кол-центру.
"Наразі ми консультуємо всіх, хто постраждав від збройної агресії Російської Федерації незалежно від місця реєстрації чи проживання. Допомогу надаємо виключно в межах законодавства України. Усі питання про закордон чи Росію – не наша юрисдикція", – каже Віолета Артемчук.
Від початку повномасштабного вторгнення кількість запитів стрімко зросла. Люди в більшості ситуацій знову використовували патерн бий або замри (тобто сваритись або не боротись).
"Нам довелось починати все з початку – вчити ВПО писати звернення, реагувати на відповіді та діяти в правовому полі. Ми не маємо вирішувати питання за когось, але можемо розповісти, як це зробити", – наголошує вона.
Віолета додає, що перше півріччя після повномасштабного вторгнення запити переселенців "нової хвилі" (близько 80% звернень) переважно стосувались виплат або гуманітарної допомоги.
"Люди були позбавлені всього, тож вбачали функції громадянського суспільства в тому, щоб хоча б отримати символічні компенсації, хоча насправді їхні матеріальні втрати (будинки, квартири, автомобілі) вже не повернуться. Тому питання відстоювання прав прийшло вже з другою хвилею звернень", – розповідає представниця громадської організації.
Різноманіття кейсів
Віолета каже, що напередодні нового навчального року найбільше запитів саме про вступ до університетів абітурієнтами з окупованих територій.
"Часто люди соромляться звертатись і свої повідомлення починають з вибачень. Але ж це наша робота – приймати звернення та допомагати людям. До того ж ми не залишаємо людину після першої консультації – наша мета довести ситуацію до логічної розв’язки, використовуючи індивідуальний підхід", – зауважує вона.
Наприклад, кейс 73-річного народного артиста України Віктора Гурби з міста Курахове на Донеччині. Він прожив своє доросле життя в Херсоні, там викладав і працював у філармонії.
Після вторгнення вирішив працевлаштуватись у філармонію в Сумах, але у Віктора вимагали атестат про середню освіту, де було б видно, що він складав українську мову і літературу. Організація "Донбас SOS" допомогла йому з документами.
"У нас за плечима не лише близько мільйона звернень, а й законодавчі акти, які усувають несправедливості для ВПО. Все має бути швидко і з максимальною повагою до людей, адже переселенці вже й так постраждали у цій війні. Вони мають права, й держава має це враховувати", – каже представниця громадської організації Віолета.
Анастасія
Анастасія – з Новомосковська на Дніпропетровщині. Вона звернулась до громадської організації, щоб отримати компенсацію за послугу муніципальної няні.
"Я сама виховую дитину – жодного дня не була в декретній відпустці. Тож користувалась цією державною послугою. Дідуся оформила нянею, він мав ФОП. Але у 2023 році управління соціального захисту зупинило компенсацію по цій послузі після нової постанови.
Як мені пояснила соціальна працівниця, оскільки моя дитина не має інвалідності, тож і не підлягає до компенсацій. Але від Мінсоцполітики було роз’яснення, що компенсацію мали виплачувати до кінця контракту, тобто ще 4 місяці", – розповідає Анастасія.
Як мені пояснила соціальна працівниця, оскільки моя дитина не має інвалідності, тож і не підлягає до компенсацій. Але від Мінсоцполітики було роз’яснення, що компенсацію мали виплачувати до кінця контракту, тобто ще 4 місяці", – розповідає Анастасія.
Жінка подала до суду та виграла справу, але компенсацію не отримала досі.
У червні 2024 року вийшла нова постанова, в який йдеться про те, що держава компенсує послуги муніципальної няні в тих регіонах, де повноцінно не працюють дошкільні заклади.
"У соцмережах я побачила роз’яснення юриста із
«Донбас SOS» про категорії людей, які можуть подати документи на цю послугу. Фахівець все дуже детально і зрозуміло пояснив.
Свою правоту я прагнула довести управлінню соціальних послуг. Я подала новий пакет документів, бо в нашому місті садочки працюють онлайн. Такий формат підпадає під компенсацію муніципальної няні", – продовжує мати-одиначка.
Свою правоту я прагнула довести управлінню соціальних послуг. Я подала новий пакет документів, бо в нашому місті садочки працюють онлайн. Такий формат підпадає під компенсацію муніципальної няні", – продовжує мати-одиначка.
Консультант з "Донбас SOS" пояснив жінці алгоритм дій. Хоча Анастасії в управлінні заявили, що та отримає відмову, у громадській організації сказали дочекатися офіційного листа, з яким далі мати, яка працює, може довести свою правоту через суд.
"Нашим людям складно отримати державні послуги, на які вони мають право без правової допомоги. Я працюю в банківській сфері й ще не зустрічала юристів на благодійній основі. Але громадська організація допомагає мені безоплатно", – зауважила Анастасія.
Ольга
Ольга жила в місті Попасна на Луганщині, але через повномасштабне вторгнення була змушена переїхати у Дніпропетровську область.
Жінці відмовили у виплатах і вона звернулась до "Донбас SOS". Консультантки допомогли розібратися у цій ситуації. Після низки звернень до держорганів виплати відновили.
Чоловік Ольги – військовослужбовець. Тож жінка звернулась до громадської організації повторно, аби подати документи для отримання безоплатного житла.
"Я постійно на зв’язку з консультантами з «Донбас SOS». Вони зауважують, що я дуже активна. Але що ж мені ще робити? Я живу за принципом «стукайте і вам відкриють». Тож сподіваюсь, що стану в чергу і ми отримаємо власне житло", – зауважує переселенка.
Софія
Софія з Донеччини, їй разом з батьками та братом довелось у 2014-му перебратися до Херсону, а у 2022-му – до столиці.
"Я виїжджала з молодшим братом. Батьки були ще тоді на окупованій території. Але пів року ми не отримували виплат як ВПО. Тож вперше звернулись у «Донбас SOS» задля того, щоб відновити компенсацію від держави. Отримали юридичну допомогу – інструкцію з планом дій", – розказує дівчина.
Але у 2024-му вона повторно звернулась до громадської організації, бо на окупованій території померла бабуся. Їй треба було подати до суду позов про встановлення факту смерті, адже окупаційна влада лише через суд підтверджує це.
Юлія
Юлія – з Луганська. У 2014-му вона вивезла маму та вітчима (тата) з окупованої території. Вони поселилися в Ізюмі на Харківщині.
Коли у 2022 році почалось повномасштабне вторгнення, Юліна донька вивезла пенсіонерів у Вишгород. Коли вітчим пішов знімати гроші в банкоматі, у нього "зажувало" пенсійну карту. На відновлення її спершу не було ресурсів та часу.
"За 2 роки тато з мамою перехворіли на COVID, мали загострення хронічних хвороб. Кілька місяців тому тато впав і тепер не може самостійно пересуватись", – ділиться жінка.
Юлія має генеральне доручення від тата на всі його рахунки. І в банку спершу завірили жінку, що можна без проблем перевипустити картку в будь-якому відділенні.
"Але потім працівники банку почали «відфутболювати» мене то на головне відділення, то на Харків. Згодом мені подзвонили та в усній формі відмовили у послузі. За рекомендацією «Донбас SOS» я запросила офіційну відповідь від банку. Але в банку продовжувались бюрократичні перипетії. Як на мене, вони просто не хотіли робити того, що зобов’язані.
Наша консультантка з «Донбас SOS» ходила у відпустку та передала своїй колезі нашу справу, але повернулась, перетелефонувала і повідомила, що продовжить допомагати. Я безмежно вдячна цій громадській організації, бо якби не «Донбас SOS», не знаю, скільки б ще оббивала пороги банку", – каже вона.
Наша консультантка з «Донбас SOS» ходила у відпустку та передала своїй колезі нашу справу, але повернулась, перетелефонувала і повідомила, що продовжить допомагати. Я безмежно вдячна цій громадській організації, бо якби не «Донбас SOS», не знаю, скільки б ще оббивала пороги банку", – каже вона.
Як змінилось ставлення суспільства до допомоги: думка експерта
Період становлення громадських організацій розпочався в Україні з набуттям незалежності. Це був перший крок до громадянського суспільства, під час якого народжувались незалежні державні інституції, ініціативні групи, громадські організації.
У 2014-му стався великий поштовх до розвитку громадських організацій. Чимало з них досі зареєстровано в Луганській і Донецькій областях.
Але вторгнення росіян змотивувало деякі громадські організації переформатуватись задля допомоги постраждалим і переселенцям.
"Довіра до влади стала падати, а до громадських організацій – зростати, бо люди отримували консультації, психологічну підтримку, гуманітарну допомогу тощо.
Але до 2022 року, коли росіяни розгорнули повномасштабне вторгнення, в історії України не було такого яскравого прояву консолідації та згуртованості. Так волонтери стали рушіями змін та допомоги й отримали довіру у суспільстві", – пояснює доцентка кафедри філософії та соціології ДЗ "ЛНУ імені Тараса Шевченка" Катерина Котеленець.
Але до 2022 року, коли росіяни розгорнули повномасштабне вторгнення, в історії України не було такого яскравого прояву консолідації та згуртованості. Так волонтери стали рушіями змін та допомоги й отримали довіру у суспільстві", – пояснює доцентка кафедри філософії та соціології ДЗ "ЛНУ імені Тараса Шевченка" Катерина Котеленець.
Вона зауважує, що люди допомагають одне одному тоді, коли бачать результат. Тож зараз кількість громадських організацій в Україні знову збільшується. Чимало ресурсів скеровують на освітні проєкти, тренінги, гуманітарні місії.
"Але натуральна допомога вичерпує себе на третьому році великої війни. Українцям треба адаптовуватися до нових умов, інтегруватися в суспільство та самостійно заробляти на життя. Тож громадські організації нині покликані не лише створювати натуральну допомогу, а й лобіювати інтереси всіх верств населення на місцевому і державному рівні", – додає Катерина Котеленець.
Дана стаття була підготовлена за підтримки Фонду “Партнерство за сильну Україну", який фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Естонії, Швейцарії та Швеції. Зміст цієї публікації/статті є виключною відповідальністю Донбас SOS і не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів.
