Зручне місто: якими можуть бути кафе, дружні до дітей

Коли другій дитині Анастасії Ямщикової було три місяці, вона вийшла на роботу.

Зрозуміла, що для неї життя – не сидіти вдома у декретній відпустці, а займатися улюбленою справою та бути активною та рухливою мамою.

Настя підтримує акції щодо доступності публічних місць для молодих батьків, які організовує спільнота "Київ дружній до батьків".

Не соромиться робити зауваження водіям громадського транспорту та працівникам закладів харчування.

Вважає, що власники, які орієнтуються на клієнтів, візьмуть до уваги недоліки та обов’язково виправлять їх.

УП.Життя разом з Анастасією та її однорічною донькою Поліною відвідала сімейний італійський ресторан Pesto Cafe на Оболоні та перевірила його на доступність для батьків з візками.

***

Їдемо з Троєщини на Оболонь. Звідси ходить низькопідлоговий автобус прямим маршрутом від Настиного дому.  

– Бачите, який молодець! Таких небагато, – зауважує Анастасія те, як близько водій 73 автобуса під’їхав до бордюра.

Відтак мама з візком може самостійно зайти до транспорту.

– Зазвичай дражливо питаю, чи десь треба додатково навчатись, щоб правильно припаркуватись на зупинці, – усміхнено каже Настя.

Молода мама планує маршрути так, аби не довелося користуватися маршруткою, метро або трамваєм, бо вони недоступні для маломобільних груп. Намагається уникати незручних пересадок.

Рятують Настю мобільні додатки. З Google Maps вона прокладає маршрути до потрібного місця, з EasyWay знає розклад транспорту, де саме автобус перебуває та чи низькопідлоговий він.

***

Сімейний італійський ресторан розташований у спальному районі неподалік дороги та автобусної зупинки.

На вході наштовхуємося на вузький та високий поріг.

За тугими дверима – дерев’яні сходи. Ліворуч – крутий заїзд.

–  Ви тут не проїдете сама, я вам допоможу, – озивається офіціантка, яка зустрічає нас на верхній сходинці на вході до другої зали.  

Анастасія відмовляється від допомоги та спритно завозить візочок зі сплячою Поліною нагору.

–  Так, із заїздом вони невдало придумали. Це я фізично сильна і мені нормально, а як бути мамам, яким важко штовхати візок з дитиною нагору, – розмірковує Ямщикова.

В закладі тепло та затишно. Ненав’язливо грає музика.

Завертаємо до зали з великими панорамними вікнами та зручними диванами.

Між столиками достатньо місця, аби міг проїхати дитячий візок.

– Ось, віддасте, як прокинеться, – каже офіціантка та простягає червону кульку разом з трьома меню.  

– Ага, – похапцем бере заохоту мама Поліни та продовжує відповідати на повідомлення.

Настя працює другим режисером та веде одразу два проекти, тому час від часу її телефон озивається повідомленнями та дзвінками.

– Мені так подобається уявлення українських закладів про дитяче меню, – усміхається Настя та показує на сирні палички, смажені у фритюрі, та бургери.

Також заклад пропонує дітям піцу у формі кота та ведмедя, гарячі страви – паста та пюре, перші страви – суп та борщ, і десерти.

– От проти піци для дітей не маю нічого проти, – каже Настя, – якщо ще й тісто з твердих сортів пшениці – взагалі чудово.

Пасту та фірмовий чай приносять швидко. Опівдні тут нелюдно. Окрім нас, ще кілька пар з дітьми та компанія молодих людей.

***

– Прокидайся, маленька, – ніжно розбурхує Поліну мати.

Заспана малеча пильно роздивляється нове місце та тулиться до Насті. Трохи звикнувши, помічає яскраву кульку і проситься на підлогу.

– А ходімо затестимо дитячу кімнату, – Настя підіймає доньку на руки та несе до сусідньої зали.

До ігрової веде пониження, проте за кілька метрів до неї є не промаркований поріг, через який легко перечепитися.

Дитяча зона застелена кольоровим ковроліном та обставлена різноманітними іграшками.

– У вас зависоко висить бізіборд, цільова аудиторія до нього просто не дотягнеться, – звертається Анастасія Ямщикова до аніматорки, яка заходить до кімнати.

– Не було місця куди вішати, можна стілець поставити, – пропонує дівчина.

Настя відмовляється та з усмішкою спостерігаю за донькою.

Наразі в цьому немає потреби, адже Поліна захоплено грається з червоною кулькою та стукає пластиковою паличкою від неї по металевому радіатору.

Малечі подобається в ігровій, вона роздивляється іграшки, дістає з шухляд конструктор та ділиться деталями з нянею.

– Насправді, у child-friendly закладах не обов’язково мають бути спеціалізовані кімнати, достатньо вільного місця та адекватного сприйняття з боку персоналу та відвідувачів, – каже молода мама.

У кожному Pesto Cafe – гендерно-нейтральні вбиральні. Тобто, за потребою змінити дитині пелюшку або відвести її до туалету зможе будь-хто з батьків.

Дві з трьох вбиралень облаштовані пеленальною підставкою, безкоштовними підгузками, кріслом для годування та дитячим унітазом.

– Оця штука дуже класна, кілька разів мене рятувала, – показує Настя на коробку з пелюшками.

– Тільки з другою дитиною я зрозуміла, наскільки класно, коли є місце для сповивання – дуже зручно, – каже Настя та кладе малечу на пеленальний столик, аби змінити підгузок.

Молода мама схвалює, що тут є дитячий унітаз, бо зазвичай їй доводиться з собою носити упаковку одноразових накладок на сидіння для трирічного сина.

[L]Настя зауважує, що кожен заклад громадського харчування у Києві мусить мати належні умови для комфортного відпочинку та доступні ціни.

Позаяк дозволити собі обід у закладах на кшталт Pesto Cafe може не кожна українська родина.

Паста та фірмовий чай обходяться у понад 200 гривень.

–  Порахуйте нас, будь ласка.

Настя намагається кілька разів прикласти телефон до терміналу та безконтактно оплатити чек. Не виходить.

–  Краще б не було дитячої кімнати, але був справний термінал, – дещо заскочено каже Анастасія та пояснює, що з дому намагається виходити тільки зі смартфоном, до якого у неї підключені всі платіжні картки. І ймовірність невелика, що у неї з собою буде картка, або готівка.

Відповідно, якщо десь не працюватиме термінал, який прийматиме платежі за технологією PayPass, вона не зможе скористатися бажаною послугою.

Загалом, молода мама залишається задоволеною рестораном та планує повернутись сюди у найближчі вихідні вже всією родиною.

Разом з тим, щиро дивується, що заклад продумав чимало важливих моментів, та не прорахував банальні хиби, як от поріг та сходи на вході, в той час як площа дозволяє зробити пологий пандус.

Анна Чуданова, журналістка, спеціально для УП.Життя

"Зручне місто" – спецпроект за підтримки ГО Центр "Соціальна дія" про універсальний дизайн. Ми покажемо, де в Києві вже успішно використовуються елементи універсального дизайну, як він працює та кому приносить користь.

Здійснено в рамках проекту за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією уряду США. / Supported by the Democracy Grants Program of the U.S. Embassy to Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the U.S. Government.