"Вдарила російського військового по голові". Як херсонці опиралися окупації

Херсон пережив 255 днів російської навали. Перші місяці люди виходили на простести щодня, і місто стало символом спротиву українців.

Серед активістів – і родина Колесових: Дмитро, Юлія та дві їхні донечки. Чоловік із дружиною з перших днів регулярно стояли на площі Свободи, аби довести росіянам, що Херсон – це Україна.

В рамках проєкту "Прихисти своїх" "УП. Життя" розповідає історію мешканців міста-героя, які боронили його з усіх сил.

"Х*й вам, а не Херсон"

Херсон був під російською окупацією із 1 березня по 11 листопада 2022 року. Після того, як ЗСУ звільнили місто, загарбники тероризують його обстрілами. Так само, як робили це першого ж дня окупації.

"Щойно росіяни зайшли в Херсон, вони там усе обстрілювали. По школі вдарили відразу, по багатоповерхівках. Моя знайома вийшла на сходовий майданчик зняти показники лічильника. І якраз тієї миті снаряд прилетів прямо в її квартиру і все розвалив. Якби вона не вийшла перевірити лічильник, то її б уже не було серед живих", – розповідає про ситуацію в Херсоні в перші дні окупації Дмитро Колесов.

Дмитро з дружиною

З такими печальними "перспективами" херсонці миритися не бажали, тому відразу стали протестувати. На мітинги виходили тисячі людей.

"Наші мирні акції почалися 5 березня, тоді на площі Свободи біля облдержадміністрації зібралося дуже багато містян. І ми домовилися, що будемо так виходити щодня о 12 годині", – розповідає Дмитро Колесов.

Найбільше людей на мітингах було у вихідні, особливо по неділях. Щоправда, з середини березня протестувальників ставало все менше, тому що більшість виїхали.

"Одного разу перед черговою акцією ми вирішили намалювати плакат. І моя молодша донька Маша, їй тоді було 14 років, каже: "Давайте я намалюю. Що написати?" Я й відповідаю: "Напиши те, що думаєш про окупацію". І Маша склеїла аркуші паперу А4, бо великих листів не було, і написала: "Х*й вам, а не Херсон". І засвітився цей влучний напис скрізь! Де його тільки не показували: і в американській пресі, і в а англійській, і в українській тим більше", – пригадує чоловік.

Сім'я Дмитра з плакатом

На мітингах люди мирно демонстрували загарбникам, що вони тут небажані. Лунали гасла: "Слава ЗСУ!", "Херсон – це Україна!", "Україна – понад усе!" А окупантам кричали: "Ганьба!" та "Додому!" При цьому на силовий конфлікт херсонці росіян не провокували, адже розуміли всі ризики.

Так тривало щодня майже місяць. Але 27 березня росіяни жорстоко розігнали мирний протест зброєю.

"У нас є пам’ятник Небесній сотні та стенд із фотографіями. І росіяни написали там, ніби ЗСУ – це вбивці. Звісно, наші хлопці пішли той наклеп зафарбовувати. Наближаються до стелли – а за нею ті нелюди стоять. І о 12:50 дивимося, що ці "товариші" починають перти на наших хлопців. Не знаю, може в Росії люди б і почали тікати, коли на них валять військові. А ми навпаки – кинулися їм назустріч. Окупанти, до речі, дуже здивувалися таким нашим діям", – розповідає Дмитро Колесов.

І буквально відразу до протестувальників під'їхав чорний мікроавтобус. Одному активісту прострелили ногу, іншого силоміць забрали. Херсонці почали кричати на цих росіян. А вони пустили в них сльозогінний газ та закидали світлошумовими гранатами.

"Мене вразили дії моєї дружини в той момент. Вона для мене – взірець патріотизму. Коли окупанти почали нас розганяти, в руках у Юлії був плакат. І вона взяла той плакат, скрутила в трубочку і влупила окупанта по голові ззаду. А він з автоматом стоїть. Обертається. У мене все в жилах застигло. Бере і б’є її дулом по голові. Слава Богу, не сильно вдарив, лише штовхнув, усе обійшлося. Але мене її відвага вразила!", – ділиться спогадами херсонець.

Відтоді окупанти постійно дозволяли собі застосовувати зброю проти мирних людей на акціях. Тому виходити на вулиці ставало все небезпечніше.

"Якось росіяни вчергове розганяли мітинг. Мій кум саме стояв на зупинці, і йому прилетіла світлошумова граната – ногу пошкодило, куртку розірвало. І ми зрозуміли, що ходити на протести вже надто ризиковано, інакше нас рано чи пізно вб'ють. Особливо тих, хто брав гучномовці та заводив натовп. Ми усвідомлювали, що перебуваємо в окупації, і, на жаль, ніхто не прийде на допомогу", – говорить Дмитро.

Будь-якого херсонця могли затримати на кілька годин чи навіть діб і допитувати

"Катували струмом та били"

Застосування зброї проти мирних людей та обстріли міської інфраструктури – це ще не всі продемонстровані росіянами "здібності". З перших днів окупації Херсона вони затримували цивільних, хапаючи їх нізащо просто на вулицях.

"Багато було таких випадків. Наприклад, забрали двох молодих хлопців, які спокійно йшли за нами. Під'їхала машина з буквою Z, і їх просто схопили. Привезли до вже відомої на всю Україну Чорнобаївки і добу катували – били, зламали руку, прострелили ногу. На щастя, обоє залишилися живі.

Також із жінок знущалися. Одна дівчина просто йшла вулицею, а їй назустріч – купа росіян. Зупинили її, оточили, зняли з неї спіднє і, вибачте, направили між ноги автомат. Уявляєте, як нелюди знущалися?! Бідолашну потім кілька днів трясло від жаху", – розповідає про звірства окупантів Дмитро.

Також будь-якого херсонця могли затримати на кілька годин чи навіть діб і допитувати, хто організовує мітинги та платить за участь у них. Не відчуваючи, що таке любов до своєї країни, росіянам було дико зрозуміти, що українці виходять на протести за власним бажанням, не отримуючи за ще коштів.

"Знаю про затримання активіста діб на 10. Його зачинили у нашому витверезнику, з якого зробили таке собі СІЗО. І росіяни весь той час катували нашого хлопця струмом, били, тримали у темряві те не годували. Змушували говорити на камеру: "Слава росії" тощо.

Люди, які жили поруч із цим СІЗО говорили, що з нього лунали такі крики ночами, що неможливо було спати. Просто нелюдські крики були. Крім, цього, бачили, як вивозили в машинах і тіла, і руки, і навіть голови", – розповідає Дмитро Колесов.

Читайте також: Голоси з підвалів херсонської катівні. Як росіяни знущалися з українців

"Хочу відновлювати своє місто"

Шансів вижити в таких пекельних умовах було мало. Водночас виїхати було дуже складно. Окупанти не давали з Херсона зеленого коридору. Кожен виїжджав на свій страх та ризик. Одна дорога була з Херсона до Миколаєва через Чорнобаївку. А інша – через Снігурівку, цією дорогою й вибиралися з міста Дмитро з Юлією.

"Мої доньки виїхали першими. Для нас це було найголовніше – аби діти були в безпеці. Старша вирушила зі знайомими, менша – з родичами. Ми вже їхали своїм автомобілем, з собою взяли ще людей, скільки могли. Було це 17 квітня. І нам пощастило вибратися швидко, лише за три години. А знайомий, який виїжджав через Василівку Запорізької області вже у вересні, їхав місяць і чотири дні", – каже херсонець.

Зараз родина Колесових оселилась в Одесі та активно займається волонтерством, зокрема, перевозить гуманітарну допомогу з Європи до Херсона. Знімають собі квартиру, живуть на заощаджені кошти. До окупації Дмитро мав власний бізнес, який, звісно, постраждав: росіяни вкрали у нього кілька робочих вантажівок. Подібне сталося і з товаришем Дмитра: у того вкрали комбайн за 400 тисяч євро. Він його по GPS знайшов у Тамбовській області.

З початку війни в Херсоні зруйновано та пошкоджено майже тисячу житлових будинків. Оселя родини Колесових уціліла, проте в ній вибито вікна, бо один зі снарядів прилетів просто під дім. Дмитро каже, що вже не дочекається перемоги, аби нарешті почати відбудовувати рідне місто.

"Зараз до Херсона небезпечно повертатись. Постійні обстріли, і прилітає в усі райони. Втім я, як патріот, дуже хочу повернутися до свого краю, працювати та відновлювати його", – каже Дмитро.

***

На сайті "Прихисток" небайдужі українці можуть запропонувати житло для переселенців, розмістивши відповідне оголошення. Тож ВПО можуть знайти тимчасовий прихисток у будь-якому регіоні України чи за кордоном, на кілька днів чи на довший період. Система фільтрів допоможе легко підібрати варіант, який відповідає вашим критеріям, і швидко зв’язатися з власником.

Це повністю волонтерська ініціатива. Її у перший день повномасштабного вторгнення запустила народний депутат України Галина Янченко. Пізніше програма "Прихисток" отримала державну підтримку. Власники житла, які прихистили переселенців, отримують компенсацію від держави на сплату комунальних послуг – 900 гривень за людину на місяць. Зараз на сайті близько 16 тисяч оголошень. Сторінку перекладено 40 мовами.

Вікторія Ярижко, спеціально для УП. Життя

Реклама:

Головне сьогодні