Соціальна адаптація внутрішньо переміщених осіб – не просто "актуальний виклик" у новітній історії України, а й життєво необхідна складова у співпраці нашого суспільства на спільні зміни на краще.
Сприяння, допомога інтеграції людей, що виїхали зі своїх регіонів, шукаючи притулку й можливості заново побудувати життя та самореалізуватись – наш далекоглядний внесок у спільне – свідоме й згуртоване – відновлення країни у повоєнний період. До того ж це наша спільна робота на відродження української ідентичності.
З початком повномасштабного вторгнення країни-агресорки РФ в Україну більш як десята частина населення нашої країни змушена була залишити рідні домівки й шукати прихисток у більш безпечних регіонах. Відтоді яскрава метафора цілого життя, яке помістилось в 1 валізу, перестала бути метафорою – для багатьох людей це реальність і суттєве випробування.
Станом на березень 2023 року в країні зареєстровано понад 5 млн ВПО. Всі ці люди мають відновлювати звичне життя в нових умовах і проходити складний процес адаптації.
Вдала соціальна інтеграція, адаптація внутрішньо переміщених осіб до нового місця проживання потребують співпраці як самих ВПО, так і громад, що приймають нових людей. До необхідних кроків адаптації належать отримання роботи, житла, освіти, доступу до медичних та інших соціальних послуг, а також побудова нових соціальних зв’язків та інтеграція в нову спільноту.
Ефективним інструментом соціальної адаптації на новому місці також є участь у культурному житті громади, долучення до мистецьких проєктів, які діють одразу в кількох напрямках: дозволяють випрацювати механізми взаємодії, єднання зі спільнотою, реалізувати потребу творчості та справляють терапевтичний ефект (арт-терапія). Більшість ініціатив у цьому полі зараз реалізують громадські організації.
Благодійний фонд "Право на захист", створений у 2013, має потужні позиції у сфері захисту прав ВПО, біженців та осіб без громадянства і є одним із лідерів правозахисного руху в Україні.
Проєкти, спрямовані на соціальну адаптацію та інтеграцію ВПО, в Україні втілюють із 2014. За цей час українські громадські організації реалізували сотні ініціатив і щодо кожної з цих сфер напрацювали значну практичну базу. Втім, як зазначають у Фонді, до 24 лютого 2022 року більшість проєктів концентрувалися саме на інтеграції, адже масові процеси внутрішнього переміщення завершилися 2016 року.
"Після повномасштабного вторгнення РФ кількість переселенців в Україні збільшилася в десять разів. Жодна соціальна система просто не здатна підготуватися до такого, але варто зазначити, що і досвіду допомоги ВПО за цей період Україна набула досить суттєвого. Для більшості організацій, які допомагають постраждалому населенню, майже весь 2022 рік минув під знаком гуманітарного реагування та підтримки соціальної адаптації переселенців. Дехто проходить цей процес уже вдруге, але від того він не стає легшим", – коментують у "Право на захист".
Зараз фонд залучає нові підходи і також проводить соціологічні дослідження, які сприяють глибшому розумінню проблем та конфліктів, що виникають у суспільстві, яке майже 2 роки живе в умовах повномасштабної війни.
Долучитись до роботи в полі захисту прав ВПО можуть всі члени громади, також ефективним є поширення інформації про програми адаптації в ЗМІ. Ця тема потребує регулярного обговорення та розробки ефективних інструментів на державному та локальному рівнях.
Один із головних інструментів соціальної адаптації внутрішньо переміщених осіб – це терапія, яка проводиться в психологічних групах та на індивідуальних сесіях. Працюють також з громадськими організаціями та волонтерами. Важливий момент: відновлення нормального, ресурсного стану людини, яка має травматичний досвід, залежить від кожного з нас. Така робота також сприяє вирішенню конфліктів, які виникають на ґрунті емоційного стану між ВПО та стороною, яка приймає.
Про нюанси психологічної підтримки ВПО розповідає Анна Шийчук, координаторка програми психологічної допомоги БФ "Право на захист", психологиня та психотерапевтка.
- Чому для ВПО важлива психологічна підтримка
"Психологічна підтримка потрібна кожній людині, яка зараз дотична до війни. А це – вся країна. Дуже важливо пам’ятати, що всі, хто зараз перебуває на території України, хто виїхав і серцем з Україною, хто приїхав в Україну під час великої війни, хто має рідних в Україні – проживають хронічний стрес. Кожен буде відчувати це по-різному. В кожного буде своя тема. Проте всіх нас об’єднує одне велике горе, одна велика надія і одна велика історія", – наголошує психологиня.
Для людей, які належать до соціальної групи внутрішньо переміщених осіб, така підтримка є необхідною задля кращої адаптації та мотивації будувати нове життя на новому місці, з новими людьми.
"Внутрішньо переміщені особи – це люди, які вирвані з корінням. Вони вимушені були раптово покинути свій дім і в дуже короткий термін попрощатися з усім життям, яке було до того дня. Більшість з них приїхали на нове місце з мінімальною кількістю речей. Тобто все їхнє життя було забрано одномоментно", – каже фахівчиня.
Виділяє основні виклики, з якими стикаються люди на новому місці: "Люди мусять їх долати одночасно і кожного дня попрощатися зі старим життям, спланувати нове і дати собі раду з теперішнім (влаштувати побут, знайти нове житло, нове навчання для дітей, організувати опіку над старшими людьми родини, знайти нову роботу, нове коло спілкування тощо)".
- Які нюанси роботи психологів саме з ВПО
Фахівці з психологічної підтримки допомагають людям проживати виклики, що постали перед ними у зв’язку з втратою звичного життя, близького кола знайомих, соціального статусу, стресу через потребу все починати з нуля.
"Ми створюємо безпечний простір, в якому можна почати горювати, сумувати за тим, як було вдома. І це часто неймовірні об’єми горя. Бо тисячі наших співгромадян не мають можливості повернутися в те місце, де народилися чи прожили більшу частину свого життя. Друге – ми підтримуємо людину в її щоденній праці для облаштування нового життя і адаптації до нових умов", – каже психологиня.
- Що може зробити нефахівець, щоби надати моральну підтримку ВПО? Яких висловів і контекстів варто уникати в розмовах
За словами психологів, будь-яка людина може зробити дуже багато. Коли людина почувається не самотньою – вона може подолати найскладніші труднощі.
"Будьте уважні і питайте, як справи. Дайте простір і не нав‘язуйтесь із допомогою. Важливо, щоб людина знала, що може звернутися за потреби. Говоріть прямо про любов, співчуття, повагу: «Люблю тебе. Захоплююсь, як багато тобі вдалося пережити. Співчуваю твоїм втратам. Мені шкода, що тобі доводиться все це переживати. Бачу, як багато тобі вдалося зробити, поважаю тебе» тощо", – каже психологиня.
Наголошує, що варто уникати знецінення, применшення почуттів і таких шаблонних висловів: "Все буде добре. Все відновиться. Нове місце – нове життя. А іншим бувало і гірше. За те ти живий/жива. Думай про позитивне" тощо.
"Розвивайте свою толерантність. Людина приїхала з іншої громади, тож може мати інші щоденні ритуали чи традиції. Навчіться цікавитися, а не критикувати відмінності. Ставтеся до ВПО, як до цілісних особистостей. Так, вони пережили багато, проте вони можуть не потребувати співчуття, а навпаки – рівного і гідного ставлення. Допоможіть знайти роботу і нові контакти, а не шкодуйте як мокре кошеня", – радить фахівчиня.
Це може бути навчання нових професійних навичок і здійснення практичних вправ, що допоможуть ВПО знайти роботу та успішно інтегруватися в нове оточення.
Координаторка програми "Розвиток практичних навичок та підвищення економічної включеності ВПО та постраждалого населення" БФ "Право на захист"
- Хто може допомогти у перекваліфікації ВПО? Які перші кроки – до кого звернутись
Наразі інформацією про наявне профільне навчання та вакансії в регіоні володіє Державна служба зайнятості. Паралельно допомогу надають громадські організації.
"Ми спостерігаємо, що ресурсу служб зайнятості виявилось замало для ефективного розв'язання проблеми працевлаштування тої кількості переміщених людей, які опинились у позиції шукачів під час війни. Тож сьогодні громадські організації, зокрема і "Право на Захист", реалізують проєкти направлені на допомогу у цьому питанні", – коментує Валерія Секісова.
Така допомога може надаватися через роботу кар'єрних консультантів, курсів, направлених на те, щоби допомогти розпочати власну справу або допомоги з професійним перенавчанням на базі навчальних закладів або підприємств.
- Що найперше варто врахувати, плануючи змінити професію чи знайти роботу, яка суттєво відрізняється від попередньої
Найперше, за словами експертки, необхідно оцінити ті навички, які людина вже має. Це стосується як soft, так і hard вмінь. Дуже часто саме soft навички можуть бути успішно застосовані навіть у відмінній від звичної сфери.
"Якщо говорити саме про специфічні профільні вміння, то варто зважити багато факторів – від фізичної спроможності робити ту чи іншу роботу до наявності можливостей для перенавчання в регіоні", – каже фахівчиня.
- Які професії можна опанувати "з нуля", які тут варто врахувати нюанси
"Звичайно, швидше можна опанувати виробничі професії, отримати достатні для роботи вміння у сфері послуг: індустрії краси, готельного та ресторанного бізнесу", – каже експертка.
- Які окремі складнощі для працівника (ВПО) є зараз, чи мають враховувати це керівники
Керівники обов'язково мають враховувати, що люди з травматичним досвідом можуть дещо інакше реагувати на різні речі.
"Завдання керівника – створити інклюзивний простір для переміщених осіб, що не означає виділяти їх чимось серед інших, а навпаки створити територію прийняття і рівності", – каже експертка.
Арт-терапію проводять як фахівці-волонтери, так і громадські організації в межах окремих проєктів. Вона сприяє покращенню психологічного стану, дозволяє реалізувати потребу творчості, знайти нові точки соціалізації, пропрацювати травми.
- Як громадські організації допомагають ВПО інтегруватись у культурний простір
В межах проєкту Culture helps завдяки якому ГО співпрацюють за напрямком культурної інтеграції ВПО за 2023 реалізували низку проєктів в різних регіонах, що приймають внутрішньо переміщених осіб з початку повномасштабного вторгнення і дотепер.
Так ГО "Інститут міської культури" на базі креативного КЛАСтеру Na пошті реалізував проєкт "Тернопільський тимчасовий театр". Люди, які тимчасово переїхали до Тернополя, беруть участь у майстер-класах з акторської майстерності, діляться своїм минулим, страхами та мріями. Їхні історії лягли в основу п’єси "Без назви".
"Учасники мали безпечне середовище спілкування, були почутими, змогли самовиразитись, адаптувались у новій спільноті, мали доступ до сучасних форм культури і новітнього театру в Тернополі та за межами міста. Документальний театр був новим явищем для тернополян, але зумів привернути і втримати їхній інтерес", – коментують у проєкту.
Організація "Джерело підтримки" у Дніпрі провела серію подій з інтеграції людей у місцеву громаду: екскурсії, кіноперегляди, концерти, квести та арт-терапія для дітей. Тісно взаємодіяли між собою всі центри довгострокового проживання міста Дніпро. Люди, що мешкають у прихистках, це найнезахищеніший прошарок серед ВПО, тому саме їх максимально долучили до участі в активностях.
Всі заходи в межах проєкту мали великий відгук серед аудиторій. Команда підтримала таку зацікавленість та реалізувала низку додаткових подій.
Коментар операційної менеджерки Іншої Освіти Юлії Аленіної з проєкту Culture helps, який працює з внутрішньо переміщеними особами.
Юлія акцентує на тому, що залучення до мистецьких проєктів покращує комунікацію між людьми, що були вимушені переїхати, та локальною громадою.
"Вже зараз зрозуміло, що хтось із учасників нашого проєкту не повернеться до своїх рідних домівок – і для нас важливо підтримати їх на новому місці, а з іншого боку – важливо підтримати локальну громаду, яка прийняла велику кількість нових людей. Хочемо допомогти їм налагодити зв'язок та обмінятися своїми досвідами, аби всі якомога швидше знайшли себе в нових умовах", – каже Юлія Аленіна.
Наголошує, що участь у мистецьких акціях для внутрішньо переміщених осіб може бути корисною і для особистісної реалізації на новому місці.
"А щодо тих людей, які все ж планують повернутися в свої регіони, щойно це стане безпечно – важливо підтримувати їх у прагненні бути корисними та активними в тих громадах, де вони проживають зараз, аби людина не відчувала себе самотньою, покинутою та чужою. Але в цьому випадку важливо налаштувати цей процес взаємодії так, аби з поверненням людини додому громада, що приймає, могла вийти із цих взаємин максимально без стресу. Це важливо і потрібно робити тут і зараз, аби в майбутньому у нас було менше кризових ситуацій", – каже Юлія Аленіна.
- Як громадські організації співпрацюють з працівниками культурної сфери на місцях, які вже є результати
Підтримка ментального здоров’я внутрішньо переміщених осіб є завданням закладів культури регіону (бібліотек, будинків культури, музеїв), до яких прибувають переселенці. Часто працівникам закладів доводиться розширювати інструментарій та дещо змінювати профіль роботи задля більш якісного супроводу ВПО, які потребують самореалізації й м'якої адаптації на новому місці. Громадські організації проводять роботу з очільниками й працівниками закладів культури, які приймають переселенців.
Про програму, яку зреалізували на Сумщині, розповідає представниця Громадської організації "АКС" Людмила Гураль. Протягом 3 днів очільникам та працівникам закладів культури арт-терапевти розповідали про нюанси роботи, зокрема з ВПО, та ефективні підходи задля покращення психологічного стану переселенців.
"На Сумщині внутрішньо переміщених осіб ми умовно ділимо на дві групи: тих, хто до нас приїхав з Донецької, Луганської і Харківської області, та мешканців прикордонних територій, що перебувають сьогодні у зоні бойових дій, – вони приїхали буквально з сусіднього селища – але все одно втратили свою домівку. Оскільки у нас великий кордон з Росією – люди виїжджають, часто шукаючи житло поблизу, сподіваючись на те, що скоро зможуть повернутися додому. З одного боку, після переїзду відчувають себе як удома, але при цьому є відчутний брак самореалізації, хочуть знайти якісь способи для м'якої адаптації", – каже Людмила Гураль.
Відзначає, що в різних закладах культури Сумщини шукають індивідуальні підходи для культурної адаптації ВПО. Зокрема, залучаючи новоприбулих до активної участі в роботі установ.
"В одному з клубних закладів працівники пішли незвичним шляхом – тих людей, які приїхали в громаду, запросили давати майстер-класи для місцевих, залучили їх як носіїв нового досвіду. Дівчата готують за новими рецептами, які не притаманні тій території – впроваджують елементи фуд-терапії, роблять щось своїми руками – тканинну терапію, вчать в’язати шарфи. Самореалізація дуже сприяє нормалізації психологічного стану і допомагає соціальній адаптації, коли людина приходить і говорить, що зможе навчити охочих. Це так звана м'яка адаптація – людина здобуває, по-перше, підтримку самих організаторів, по-друге, нові інтереси, нових друзів – спілкуючись, обмінюючись досвідом", – пояснює Людмила Гураль.
Ділиться, що проєкт вже має свої результати, адже в закладах культури, з якими співпрацює команда "АКС", ведеться активна робота з внутрішньо переміщеними особами, подекуди там навіть застосовують нові форми роботи.
"В одній із бібліотек Путивля працівниця, яка була у нас на навчанні, створила свій арт-кластер. У громаді виділили кошти і буквально за кілька днів зробили ремонт в приміщенні бібліотеки, розмалювали стіни – прийшли громадські активісти, які захотіли допомогти. Спочатку закупили якесь елементарне обладнання, зараз докуповують столи для майстер-класів з пісочної анімації. Так у звичайній бібліотеці активно почали застосовувати інструменти ізо-, лялько-, кольоротерапії, а також танцювально-рухову терапію для дітей. Роботу ведуть з дітками, які переїхали з інших регіонів, та місцевими, які самі захотіли долучатись. Зараз для того, щоб потрапити на заняття, стоїть черга охочих", – каже фахівчиня.
Також називає вдалим прикладом роботи з ВПО кейс Глухівського краєзнавчого музею, де проводять виставки робіт внутрішньо переміщених осіб.
"Люди, які переїхали з інших регіонів, між собою вже почали спілкуватися. Тобто вони на базі музею знайшли собі альтернативне місце для зустрічі, для обговорення своїх проблем, для просто психологічної розрядки, для пошуку нових контактів в новій громаді. Це допомагає підтримати відчуття власної ідентичності після переміщення та створити особисту успішну історію зцілення", – каже Людмила Гураль.
Для досягнення успішної адаптації переселенців необхідно забезпечити їм належні умови життя та доступ до необхідних ресурсів.
Внутрішньо переміщені особи мають право отримувати медичну та фінансову допомогу, житло і харчування.
Координаторка програми соціальної допомоги та захисту "Право на захист"
- Які соціальні послуги й допомога зараз доступні для ВПО, що потрібно, щоби їх отримати
Сьогодні існує державна матеріальна програма, на яку можуть податися ВПО. Мета такої допомоги – реінтеграція людини на новій території, але це тимчасове та часткове рішення проблем людини.
"Окрім виплат, людині потрібна допомога та підтримка. Це може бути і допомога в адаптації до нових умов життя, сприяння в пошуку житла, допомога в працевлаштуванні та супроводженні людей з інвалідністю на робочому місці, доступності до отримання освітніх та медичних послуг, оформлення/відновлення документів та інше. І всі ці потреби не вирішить матеріальна допомога – тому вкрай важливим є розвиток соціальної сфери та соціальних послуг на місцях", – каже експертка.
Наголошує, що держава має залучати додаткові ресурси задля підтримки ВПО.
"На жаль, державна соціальна сфера переживає зараз дуже скрутні часи: брак кадрів, брак ресурсів і при цьому значне збільшення людей, які потребують сторонньої допомоги. Тому держава вже зараз повинна шукати додаткові ресурси, залучати різні громадські організації для розв'язання цих питань та реалізації спільних дій задля людей. Сьогодні кожен день та кожна година можуть бути вирішальними для життя і здоров’я людини", – каже фахівчиня.
ВПО та місцеве населення, які опинилася в складних життєвих обставинах, мають право, відповідно до потреб, отримати базові соціальні послуги згідно із Законом України «Про соціальні послуги». Для цього потрібно звернутися до:
- Якщо ВПО відмовляються надати такі послуги – як діяти, до кого звертатись
Якщо ваші права порушуються або вам відмовляють в наданні допомоги, радимо звернутися до органу соціального захисту населення з відповідною заявою за місцем перебування на обліку ВПО або до спеціалістів БФ "Право на Захист".
Якщо у вас виникли юридичні питання, пов'язані з вимушеним переміщенням внаслідок війни, звертайтеся на безоплатну лінію допомоги БФ "Право на захист": +380995075090; +380685075090; +380935075090.
Для спільної мети й ефективної інтеграції новоприбулих – дуже важливо налагоджувати діалог та комунікацію між ВПО та представниками місцевої громади. Фонд "Право на захист" цьому сприяє через створення спільних майданчиків для діалогу, робочих груп з розвитку громад в західних регіонах та робочих груп з відбудови у східних та південних громадах.
"Комунікація між людьми відбувається як горизонтально (між сусідами у будинку), так і вертикально – між владою та мешканцями територіальної громади. Згуртованість також вимірюється індивідуальною свідомістю – чи ідентифікує людина себе з громадою та асоціює себе з нею як із невід'ємною частиною життя. Для переміщених осіб, зокрема, відчуття приналежності до громади, в якій вони знайшли прихисток, має вирішальне значення", – каже координаторка програми соціальної згуртованості та порозуміння БФ "Право на захсит" Наталя Проскуренко.
Додає, що ідентичність людини, її прив’язаність до нового місця виливається в згуртованість, яка позитивно впливає як на новоприбулих, так і на членів тих громад, які приймають ВПО.
"Якщо перейти від відновлення до розвитку, то громада не може процвітати, якщо її члени не спілкуються. Розвиток вимагає розуміння того, що відбувається за межами окремих будинків. Згуртованість – це ресурс, а переміщені особи приносять у громаду додаткові таланти, досвід, "свіжу кров" і можливості.
Згуртованість – це і про відповідальність, точніше про справедливий розподіл відповідальності, коли ініціатива йде не повсякчас від представників органів місцевого самоврядування, а від людей – мешканців громади", – каже Наталя Проскуренко.
Наголошує, що дуже важливо говорити про те, як підтримувати соціальну єдність. Коли люди вже адаптувалися до певних викликів – як зробити так, щоби рівень соціальної включеності у розв’язання проблем у них не зменшувався.
"У проєктах БФ «Право на Захист» ми намагаємося просувати таку концепцію заходів згуртування, де люди могли би налагодити діалог та розв’язувати наявні виклики в громаді, скооперуватися з різними групами цієї громади: ВПО та місцеві волонтери, представники бізнесу, представники влади, правоохоронних органів тощо. Так ми сприяємо створенню робочих груп з відбудови та розвитку громад.В умовах військового вторгнення до нашої країни ми бачимо, що це працює і люди починають думати про майбутнє та планувати подальшу взаємодію", – каже експертка.
Також позитивні зміни на шляху до кращої адаптації у Фонді відзначають завдяки створенню в громадах Рад ВПО, половину складу яких, згідно постанови Уряду, мають становити внутрішньо переміщені особи. Через Ради ВПО переселенці можуть безпосередньо впливати на процеси ухвалення рішень у громадах.
У Фонді наголошують: щоби ці рішення ґрунтувались на дійсних потребах, ухвалювались з урахуванням думки більшості, опирались на законодавче підґрунтя та специфіку регіону/громади, потрібно:
"Результатом даних активностей мають стати зведений аналітичний звіт та дорожня карта дій. І дуже пам'ятаємо на всіх етапах зазначеної діяльності про дотримання гендерно орієнтованого підходу.
Впроваджувати, заохочувати до реалізації ухвалених рекомендацій/рішень потрібно за допомогою доступного інформування, проведення інтеграційних заходів, співпраці з владою тощо. Для всього цього потрібен фінансовий та людський ресурс (зокрема, залучення відповідних фахівців), якщо ми хочемо на кожному з етапів мати якісний, фаховий продукт", – підсумовує регіональна керівниця БФ "Право на захист", голова ради з питань ВПО при Чернівецькій ОВА Олена Приходько.
Доступ до прийняття рішень для ВПО надважливий в інтеграційних процесах. При цьому, на думку представників Фонду, у Радах має бути фахова команда, яка спроможна аналізувати НПА різних рівнів, вести комунікації з різними стейхолдерами, грамотно інформувати і залучати ресурси.
Ефективними можуть стати програми, які дотримуються балансу врахування потреб ВПО, так само як і вразливих категорій представників місцевого населення громад. Ці програми можуть містити відповідні законодавчі зміни, алгоритми створення спеціальних заходів підтримки, забезпечення доступу до освіти та інших важливих пільг.
Отже, час і умови повномасштабного вторгнення диктують нові правила: збільшилась кількість українців, психологічне здоров’я і ресурсний стан яких залежить від активності всієї громади і включеності всього суспільства. Тож закликаємо поширювати інформацію щодо того, які інструменти допоможуть українцям адаптуватись на новому місці, і нагадуємо, що ВПО – це також Великий приклад об’єднання.
