Шана різноманіттю: Як це – створювати сім’ю лесбійкам

Пісенний конкурс "Євробачення-2017", який цьогоріч відбувся у Києві, мав цікаве гасло – "Celebrate Diversity/Шануймо різноманіття".

Різноманітним і неповторним роблять наш світ у першу чергу люди.

З нагоди музичної події "Українська правда. Життя" та Коаліція з протидії дискримінації розповідають вісім історій про те, як люди потрапляють під безглузде визначення: "Не такі".

Це – наша спроба показати, що в Україні є дуже різні люди, не схожі на інших; вони відрізняються за тією чи іншою ознакою; мають свої унікальні проблеми чи інше світосприйняття. І все це не заважає їм жити повноцінним життям без жодних самообмежень.

Перша наша героїня, Яна Панфілова – народилася з ВІЛ-позитивним статусом. Друга, Кіра Строгетьська – трансгендерна дівчина.

Ще одними героями стала закохана пара на візках – Уляна та Віталій Пчолкіни.

Потім ми розповіли про Романа Зіменко, рома за походженням, та Богдана Чабана, переселенця з Донецька.

Була також історія про Юлію Сєркову, яка прийняла іслам і одягнула хіджаб.

Сьомими нашими героями були незрячий десятирічний Матвій Яскевич та його активна мама Олеся.

Завершують наш проект закохана пара, Галина Корнієнко та Наталя Шкода.

Галина та Наталя разом вже 5 років. Однак вони не одразу усвідомили, що є лесбійками.

Галина п’ять років була у шлюбі, коли зрозуміла, що їй подобаються жінки. Розповідає, що перед пологами навіть наснився секс із жінкою. Згодом намагалася "вилікувати" себе, заводячи романи з чоловіками.

Наталя теж зустрічалася з чоловіками, намагалася створити сім’ю.

У обох так нічого й не вийшло.

По-справжньому щасливими вони стали тоді, коли прийняли себе.

Наталя повертається з ринку з продуктами та величезною ніжно-білою трояндою у горщику.

"Вона романтична. Постійно дарує мені квіти. Якось, коли я мешкала в Запоріжжі, а вона – у Мелітополі, приїхала до мене з величезним букетом соняшників. По дорозі побачила поле, зупинилася і нарвала.

У мене алергія на квіти. Та й взагалі не дуже люблю квіти в букетах, краще в горщику", – говорить Галина.

У день нашої зйомки у дівчат саме був ювілей – 5 років, як вони разом.

Троянду вирішили посадити у невеличкому садочку біля власного будинку під Києвом. Сюди пара переїхала восени.

Познайомилися вони на "живій бібліотеці" у Запорожжі: Галя зі своєю дівчиною там були волонтерками, а Наталя прийшла зі своєю коханою.

"До Наталі в мене були токсичні стосунки – перша кохана мені зраджувала", – пригадує Галина.

"Взагалі, у 18 років я вийшла заміж за свого однокласника і це був дуже свідомий вибір, – продовжує вона. – Я його обрала серед інших хлопців, бо він виявися серйозним, самостійним, у свої 16 років жив без батьків, вів господарство.

Розписалися ми під час сесії. Просто забігли в РАГС між іспитами".

Галина практично одразу народила доньку. А через декілька років почала активно працювати. У неї були постійні робочі відрядження, у чоловіка – також. Рідко зустрічалися, щоб побути разом, як родина.

Так, у постійних відрядженнях минули п’ять років сімейного життя. Поки в одному із відряджень жінка не зустріла дівчину, яка її захопила.

"Я читала бізнес-тренінг, а вона була стажеркою. Не зрозуміла взагалі тоді, що трапилося, чому мене до неї тягне.

Намагалася ще півроку виправити себе – забороняла собі згадувати про цю дівчину, не їздила більше у це місце, – півроку я ніяк не могла прийняти того, що мене тягне до жінок.

Навіть почала з іншими чоловіками зустрічатися. І… нічого не відчувала", – зізнається Галина.

Вона пригадує, що секс з чоловіком для неї завжди був як виконання обов’язку, не більше.

"Ми з ним часто сварилися, зокрема і через те.

Одного разу навіть наша 4-річна донька сказала, як ми їй набридли зі своїми чварами і скоріше б ми вже розлучилися", – розповідає Галина.

Через півроку вона знову поїхала у відрядження у те місто, де зустріла ту саму жінку.

Тоді їй зняли дуже страшну квартиру, в якій було лячно залишатися на ніч, і під впливом таких житлових умов Галина, коли знову побачила знайому, сказала: "Сьогодні ти спиш зі мною".

У тої дівчини було побачення з іншою, тож вирішили, що вона залишить речі у Галини, а гуляти до моря підуть втрьох… В останню хвилину побачення було відкладено.

"З цією жінкою ми були разом три роки, – говорить Галина. – Коли я повернулася з відрядження, просто під час сніданку сказала чоловікові, що закохалася.

Він спокійно запитав: "Хто він?" А я сказала, що не він, а вона.

Чоловік відповів: "Прикольно, завжди мріяв мати дружину – лесбійку". В нього навіть була пропозиція – секс у трьох".

Ще деякий час вони з чоловіком перед родичами грали роль щасливої подружньої пари. Це було непросто, адже разом вони вже не жили – Галина мешкала зі своєю дівчиною.

Зрештою жінка наважилася сказати мамі. Та відразу заплакала, сказала, що здогадувалася, почала звинувачувати себе, мовляв, погано виховала.

Два роки мама говорила про Галину так, ніби її поховала, а потім приїхала до неї та дівчини на святкування Нового року і побажала дітям жити дружно.

Вимовити "діти" їй було непросто, але поступово вона таки прийняла Галину.

"Зараз Наталя у моїх батьків – найулюбленіша невістка. Мама її обожнює. Навіть якось мені сказала, що ця дівчина їй подобається більш за всіх інших", – зізнається Галина.

Наталя додає, що з батьком її коханої вони взагалі добрі друзі: "Він обмовився якось: якщо його дитина зі мною щаслива, їй добре, то чого ще бажати дочці".

86 – річний дідусь Галини разом з бабусею теж пораділи, що онучка нарешті щаслива.

Хоча бабуся інколи каже, мовляв, Галю, ти ж працюєш серед міністрів, депутатів, може знайдеш там когось собі? (Галина – координаторка департаменту стратегії та адвокації Програма "Радники Міністерства соціальної політики України з питань ВПО" в Stabilization Support Services. – авт.). Однак дідусь її стримує: "Не чіпай, це її справи. Вона вже все знайшла".

З батьками ж Наталі все складно – вони категорично не сприймають той факт, що донька – лесбійка.

Причому дізналися про це від невістки, яка гадала, що у дівчини є якісь види на батьківську квартиру у Києві.

"Гадаю, мій брат якось здогадувався, тож одного разу спитав прямо: ти що, по дівчаткам? І я зізналася, що так", – згадує Наталя.

Батьки сварилися, навіть били дівчину – намагалися "вибити дурь". Погрожували покласти у психіатричну лікарню, коли дочка грубо відповіла на черговий випад щодо її сексуальної орієнтації.

"Мати в мене вчитель, то їй потрібно було перевиховати дочку!" – пояснює Наталя.

Батько ж почав до неї сватати різних чоловіків.

Сама Наталя спершу теж намагалася змінити себе.

"Перший мій сексуальний досвід був у студентстві з жінкою. Ми півроку були разом, але моя кохана почала себе звинувачувати, що це безглуздя і неправильно", – розповідає дівчина, та додає, що після тих стосунків й сама спробувала зустрічатися з чоловіками.

Шість років Наталя прожила разом з неймовірним чоловіком, якого вона любила до нестями. Каже, що то була духовна любов, дуже сильна, але нічого спільного з тим, що вона відчувала до жінки.

Були інші чоловіки. Різні.

"Однокурсник дуже кохав мене. Ми почали зустрічатися. І якось він почав мене цілувати, а я просто не могла витримати – огида і нудота підступала.

Інший чоловік запросив в Таїланд. Поїхала. І теж нічого, лежу з ним у ліжку і нічогісінько не відчуваю. Він мене обізвав колодою. А я і була з ним колодою, бо не збуджував взагалі", – зізнається Наталя.

Зрештою дівчина прийняла себе, припинила намагатися "полікувати".

Були чоловіки, які теж пропонували "вилікувати" Наталю. Одного разу, коли вони з Галиною вже були разом, до неї залицявся грузин.

Чоловік не підозрював що дівчата – пара. Думав, просто подруги приїхали відпочити у Грузію.

"Сидить з нами на терасі і не припиняє залицяння. А Наталя йому й каже, мовляв, відчепись, ти що не розумієш – ми пара.

"Давай я сьогодні ляжу між вами і тебе вилікую", – запропонував він на це.

Тоді Наталя не витримала і каже настирливому залицяльнику, мовляв, невже він гадає, що в неї не було чоловіків! І невже він думає, що його святе чоловіче достоїнство їй допоможе?!" – згадує випадок Галина.

Наразі Галина та Наталя – щаслива сім’я. У лісі, поряд з будинком, вони разом вигулюють двох собак. Галина готує сніданки і взагалі любить готувати. Наталя – прибирає.

Дівчата сміються, що кілька років "притиралися" одна до одної. Наталю дратувала звичка Галини кидати речі не на своїх місцях і створювати цим хаос. А Галина не могла звикнути до впертості Наталі.

"Зараз я знаю, якщо вона собі щось вигадала, то немає сенсу вмовляти. Я просто кажу: "Так, кохана, роби як знаєш". І вона заспокоюється", – ділиться навичками медіації Галина.

Донька Галини називає їх з Наталею батьками.

"Вона спокійно все сприйняла. Коли їй було 9 років, я дуже довго збиралася з думками, підбирала слова… Зрештою почала пояснювати, що жінка, яка до нас приходить, це не зовсім моя подруга.

Тоді моя дитина каже: "Мама, ти з нею зустрічаєшся?"

Відповідаю, що так. А донька мені говорить: "Добре, головне, щоб ти була щаслива", – згадує жінка свою розмову з дитиною.

Зараз донька живе у Запоріжжі, переїздити до Києва поки не збирається. У неї там інститут, власна трикімнатна квартира і плани здобути другу освіту.

"Ми їй кажемо, коли ти нас вже познайомиш з коханим?

Я навіть питала, може їй дівчата подобаються. Каже що ні, хлопці", – розповідає Галина. – Просто зараз не хоче ніяких стосунків. На першому місці навчання…

У нас ще така дитина – вона весь час спілкувалася з дорослими людьми, її не приваблюють однолітки".

Донедавна дівчата ніколи не потерпали від агресії з боку людей, які дізнавався, що вони лесбійки.

Все змінилося цього року, коли пара поїхала на травневі свята відпочити на Житомирщину.

Винайняли дім. Це було єдине місце, де можна було зупинитися із тваринами, а Галина з Наталією хотіли відпочити саме разом зі своїми собаками.

По сусідству веселилася велика компанія. Один з хлопців намагався дізнатися у Наталі, де її чоловік. Коли ж дівчина зазначила, що лесбійка, чоловік штовхнув її на землю і почав бити.

[L]"Спочатку я навіть не зрозуміла, що відбувається. Намагалася підвестися. Але він продовжував бити і кричати, що таких, як я, треба вбивати. І він зараз мене вб’є і прямо тут закопає", – згадує Наталя.

Галина викликала поліцію, яка приїхала через півтори години.

У цей час чоловік напідпитку намагався сісти за кермо і втекти, але авто застрягло у піску.

На місці показання поліція не взяла – чомусь вирішили це зробити на наступний день.

Звичайно, всі друзі нападника, які були там і бачили побиття, – свідчили на користь чоловіка.

Побої Наталі зафіксували тільки на третій день. В неї був струс мозку.

Дівчина написала заяву і наразі порушено кримінальну справу за статтею "хуліганство".

"Хоча ми хотіли, щоб порушили справу за статтею 161 ККУ. Це стаття за порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності, релігії, статі та інше.

Але адвокатка поки що не радить її використовувати. Якщо будемо звинувачувати за нею, то справа взагалі не зрушиться", – пояснює Галина. 

Чоловік, який побив Наталю, подав зустрічний позов. Мовляв, це Наталя його побила, бо лесбійка і ненавидить усіх чоловіків.

"У нього на лобі залишилося садно дуже помітне, але де він його набив, я не знаю.

Мені треба було лише втекти, що там за спиною відбувалося, я не бачила", – пояснює постраждала.

Дівчата розуміють, що зустрічний позов робиться тільки для того, щоб процес став довготривалим і врешті-решт набрид всім. Але вони запевняють, що мають багато терпіння і доведуть справу до кінця.

Також кажуть, що будуть вимагати покарання за статтею 161. Тоді нарешті може якось зрушиться ситуація з порушенням прав різних українців.

Галина взагалі хоче дочекатися, щоб можна було спокійно і вільно одружитися зі своєю коханою Наталкою у рідній країні.

Щоб мати такі ж самі права, як і у гетеросексуальної пари. Щоб на роботі, коли всі після вихідних приходять і розповідають, де відпочивали з чоловіком чи дружиною, вони теж могли щось розповідати, а не вигадувати про свою кохану людину без прив'язки до статті.

Пара хоче народити ще одну дитину.

"Народжувати буде Наталя. Ми зараз намагаємося це зробити самі – інсемінацію в домашніх умовах.

Штучне ж запліднення дає 50% гарантії. І коштує 50 тисяч гривень", – говорить Галина.

Олена Куряча, Юлія Вебер, спеціально для УП.Життя