СПЕЦПРОЄКТ
06 квітня 2026
У просторі Центрального залізничного вокзалу Києва стоїть зелена конструкція, схожа на велику валізу. Підійшовши ближче, складається враження, ніби хтось щойно поставив її на підлогу перед поїздкою, розгорнув, аби зібрати з собою найголовніші речі до подорожі. На її поверхні видніються наліпки й короткий напис: "Історії, які ти захочеш взяти з собою в дорогу".
"Культурна валіза" – спільний проєкт Bolt та Port of Culture, що діятиме до 5 червня. Він є органічним продовженням іншої ініціативи Bolt зі схожою назвою "Донатна валіза". Однак якщо попередній проєкт був направлений на підтримку фонду "Повернись живим", то в цей раз у фокусі – популяризація української культури, пам’яті та історій.
"Культурну валізу" розмістили в місці, де щодня проходять тисячі людей, що їдуть у дорогу, повертаються додому або чекають на повернення близьких. Тому зелений колір для "валізи" обрали не випадково – брендовий відтінок відсилає до бренду Bolt, що поєднує людей і місця.
Компанія відома передусім як сервіс, що пропонує послуги райд-хейлінгу, а також оренди електросамокатів, доставку продуктів і їжі з ресторанів. Усі ці послуги пов’язані з рухом та повсякденними маршрутами людей, саме тому компанія долучилася до проєкту – показати дорогу як досвід.
"Bolt сьогодні – це більше, ніж сервіс міської мобільності. Ми є частиною міського життя і впливаємо на те, як люди взаємодіють із містом, включно з культурою. Ми свідомо підтримуємо ініціативи, які роблять культуру доступною у повсякденному просторі. «Культурна валіза» – це продовження цього підходу. Ми обрали вокзал, тому що саме тут концентрується реальне життя міста: рух, очікування, зустрічі й прощання. Ми хотіли, щоб культура була не окремим місцем, а частиною цього руху", – каже Сергій Костя, маркетинг-директор Bolt у країнах Центральної, Східної Європи та Азії.
На думку маркетинг-директора Bolt, формат виставки змінює сам досвід. Бо люди на вокзалі – це не класичні відвідувачі виставок. У них обмежений час, але є відкритість до сильного короткого контакту.
"Ми працюємо саме з цим – створюємо можливість зустрітись із культурою навіть у дорозі. В основі проєкту – розуміння того, що сьогодні українці живуть у русі. І в цьому темпі важливо зберігати зв’язок із тим, ким ми є", – зазначає Сергій Костя.
Усередині "валізи" розміщені кілька скляних вітрин. У кожній лежать предмети, пов’язані з історією української культури. А поряд – короткі пояснення і QR-коди з додатковою інформацією.
Серед експонатів, зокрема, рукописні тексти пісень Андрія Кузьменка, більш відомого як Кузьма Скрябін. У блокноті видно виправлення, перекреслені рядки, нові слова, вписані поверх старих. Поруч лежить невеликий динамік у формі старої телефонної трубки. Якщо підняти його до вуха, можна почути запис пісні "Мам".
Таких "слухавок" на виставці кілька. Через них відвідувачі слухають архівні записи, зокрема мелодію "Щедрика" Миколи Леонтовича, уривки балетної музики та народного співу.
"Власне, музика – це, мабуть, наймобільніша частина культури. Її не треба «пакувати». Вона завжди з нами у пам’яті, у мові, в інтонаціях наших матусь колискових, в голосі наших коханих людей. Це культурний багаж, який людина бере і в дорогу, і в еміграцію, і повертається, власне, теж з нею...", – говорить записаний голос співачки Мар’яни Головко.
Адже поруч із вітринами висять навушники. Через них можна почути короткі історії та рекомендації культурних діячів. І спершу до слухачів звертається очільниця Port of Culture Катя Тейлор:
"Ви не запам’ятаєте всі історії, але ви точно можете запам’ятати одну та розповісти її тому, до кого ви їдете. Можливо, ви їдете за кордон, у країну, де мало знають про українську культуру. І, наприклад, побачивши перші блокноти й записи Сергія Жадана, зрозумієте, як народжувалася поезія, яка сьогодні вже стала частиною сучасної класики. І, можливо, розкажете саме про нього".
Своїми думками діляться письменник Сергій Жадан, актори Олександр Рудинський і Віталій Ажнов, музикантка Джамала, актор і сценарист Євген Янович та інші. Загалом у "Культурній валізі" зібрано 24 історії.
На вітрині представлені малюнки та рукописні книжки гуцульської мисткині Параски Плитки-Горицвіт, капелюх режисера Олександра Довженка, художнє приладдя художника Олександра Ройтбурда, балетки балерини Катерини Ханюкової та фотографії з віршами, зроблені загиблим під час повномасштабного вторгнення поетом Максимом "Далі" Кривцовим. І це – лише невелика частина представлених історій.
Ідея проєкту – запропонувати відвідувачам курований досвід знайомства з українською культурою. Після 2022 року інтерес до неї різко зріс: з’являються нові книжки, фільми, виставки, музичні проєкти. Тому "Культурна валіза" пропонує почати з кількох історій, які можуть стати точкою входу.
До проєкту залучили експертів із різних сфер. Наприклад, сучасне мистецтво допомагала курувати дослідниця Таня Філевська. А літературний блок формувався разом із Сергієм Жаданом.
"Для іноземного читача важливо розуміти, що українська література не з’явилася вчора. Вона має давню традицію і не є відгалуженням чи тінню того, що в західному уявленні часто називають великою російською культурою. Це імперський міф, який і досі працює на виправдання російського шовінізму", – наголошує голос Жадана в навушниках.
Виставка поділена на кілька тематичних напрямів: музика, література, архітектура, кіно, театр і візуальне мистецтво. Кожен розділ представляє окремий предмет і коротку історію. Серед експонатів також є фрагмент дерев’яного оздоблення із саркофага Хаджі Ґерая – засновника незалежного Кримського ханства. Його показують як нагадування про кримськотатарську історію і державність.
Окрему частину експозиції займають предмети, пов’язані з історією самого вокзалу. На стіні зеленої "валізи" висить ескіз фасаду Київського залізничного вокзалу, створений у межах архітектурного конкурсу 1927 року. Його автор – архітектор Олександр Вербицький. Елементи цього дизайну ми бачимо нині, попри те що під час Другої світової війни будівля київського вокзалу була частково зруйнована.
Картина висить у рамі, яка виглядає майже як дзеркало. У склі видно не лише сам малюнок, а й рух довкола: люди з валізами, що проходять повз, сонце, яке падає через великі вікна вокзалу, і небо над перонами. Архівний ескіз відбиває теперішній момент – ніби вокзал, який колись лише проєктували, продовжує жити в цьому самому просторі.
Серед експонатів є і сторінка з історії української анімації. На одному зі стендів розміщений малюнок-фаза до мультфільму студії "Київнаукфільм" "Як козаки інопланетян зустрічали" 1987 року. На ньому троє знайомих героїв – Грай, Тур і Око – стоять на схилі пагорба.
Біля "Культурної валізи" зупиняється жінка з рюкзаком. Спочатку повагавшись, вона все ж ступає у простір виставки. Незнайомка довго читає підписи до експонатів, слухає одну з історій у навушниках і, зрештою, повертається до малюнка з козаками.
Вона фотографує його на телефон і на хвилину спиняється з обережною усмішкою, зосередившись на екрані. Каже, що надішле фото синові. У дитинстві він дуже любив цей мультфільм.
Жінка ще раз дивиться на малюнок, кладе телефон до кишені і йде до залізничних платформ. Можливо, за кілька хвилин вона сяде у поїзд і поїде у свою дорогу. Але одну історію вона вже взяла з собою, і, можливо, розповість її тому, до кого їде.
