Китай мав безпрецедентний вплив на те, що і як готують в Азії. Такі продукти, як рис, чай, локшина та ферментована соя у вигляді паст або соусів, пішли з Китаю та розповсюдились спочатку в Азії, а потім і по всьому світу. Також в Китаї винайшли багато технік приготування їжі, зокрема техніку стір-фрай та швидке обсмаження у глибокій сковорідці WOK.
Загалом в Китаї існує не одна, а мінімум вісім кулінарних традицій.
Так, є Сичуанська кухня, де домінує гострий перець, який викликає приємне оніміння у роті. Курку гунбао – найвідомішу страву цієї кухні – зараз можна спробувати в будь-якому китайському закладі.
Поява відомої на весь світ Качки по-пекінськи завдячує Шаньдунській кухні. Різні китайські пельмені можна зустріти в Кантонській, хоча найвідоміші на весь світ китайські парові пельмені Сяо Лун Бао походять з Шанхаю, де домінувала кухня Хуайян.
Кухня Фуцзяня відома своїм легким, м’яким, ніжним смаком умамі. Суп є основною стравою цього регіону, як і морепродукти з варіаціями на кшталт устриць та рибних страв.
Не всі страви Китаю прийдуть до смаку європейцям – мало хто наважиться їсти смажених личинок, жуків чи коників. Але менш екзотичні страви стали звичними для українців, зокрема битими огірками чи куркою в кисло-солодкому соусі мало кого здивуєш.
Японська кухня: не тільки суші
Хоча рис та риба є частиною японської кухні, в Японії їдять не тільки суші. Вагому роль грає сезонність. Весна – це про пагони бамбука, літо – про морепродукти та свіжі овочі, осінь – час грибів, а для зими характерні тушковані страви.
Важливими японськими приправами є шою, або японський соєвий соус, мірін – рисове вино, яке дає стравам солодкості, – та солона й густа місо-паста. На додачу до гострого, кислого, солодкого та солоного в Японії відіграє важливу роль п’ятий смак – умамі. Ми відчуваємо його, коли їмо м’ясні та насичені страви.
Японська кухня також не можлива без темпури – обсмажених у фритюрі риби, морепродуктів чи овочів. І без рамена – пшеничної локшини в бульйоні з різними додатками.
До речі, навколо приготування локшини, яка походить з Китаю, японці побудували окрему культуру. Зокрема, процес виготовлення соби – локшини з гречаного борошна – справжнє ремесло, якого можна вчитись все життя.
Ще одна популярна страва – це Якісоба. Робиться вона з пшеничної локшини, обсмаженої з різними м’ясними чи овочевими добавками в соусі. І щоб спробувати Якісобу, не обов’язково їхати в Японію.
Підтримуючи цікавість українців до азійських смаків,
"Мівіна" запустила нову лінійку – Street Food Yakisoba. Головним продуктом лінійки є вермішель для смаження – "Мівіна Street Food Yakisoba".
"При створенні цього продукту ми надихались традиційною японською стравою Якісоба, яка має безліч різних рецептів, проте одну незмінну особливість – в процесі приготування вона обсмажується на пательні. Надихнувшись цим продуктом, ми створили «Мівіна Street Food Yakisoba», яка дозволяє спробувати свіжоприготовану азійську страву у себе вдома, всього за 7 хвилин".
"Мівіна Street Food Yakisoba" готується всього на дві хвилини довше за звичайну, добре знайому всім "Мівіну". Однак завдяки обсмаженню утворюється смачна хрустка скоринка та соус, який доповнюється великою кількістю овочів і зелені.
Розвивати цей напрям "Мівіна" розпочала ще у 2020 році, запустивши азійську платформу вермішелі під суббрендом Street Food. Вермішель в густому соусі з автентичними азійськими смаками одразу стала популярною серед споживачів і дотепер залишається унікальним продуктом на ринку України.
Корейська кухня: кожен обід – це застілля
Для українців корейські страви зводяться до моркви по-корейськи та подібних страв, однак ця кухня набагато глибша та має багато унікальних, тільки їй притаманних властивостей.
Хоча капуста, рис, соя та риба поширені по всій Азії, раннє корейське населення розвивало свої страви у відносній ізоляції. Для них було важливо вирішити, з чим їсти рис. Щоб покращити смак рису, або як його називають у Кореї – бап, корейці навчились подавати його із закусками, які мають назву панчан.
Поєднуючи бап з різними видами панчану, корейці можуть утворювати безліч смакових варіацій – навколо основної страви в них завжди стоїть багато маленьких тарілок з різними закусками з овочів та м’яса. Найвідомішим корейським панчаном є кімчі – ферментована пекінська капуста зі спеціями.
Ще корейську їжу неможливо уявити без різних видів м’яса, яке можуть смажити прямо за столом на невеликих грилях, і без трьох соусів: кочуджан, або гостра паста з перцю кочу та клейкого рису, соєва паста твенджан та ґанджан – корейський соєвий соус. Їх використовують майже в кожній страві – від супів і рагу до салатів, маринадів і навіть десертів.
У підсумку, корейський стіл з їжею – це справжній інтерактив, який об’єднує родину та друзів.
Тайська кухня: вибух смаків
Важко уявити Бангкок без ринків з вуличною їжею, без черг до шеф-кухарки Джей Фай – легенди тайського стріт-фуду, її П’яної локшини та Омлету з крабом.
Традиційна структура харчування Таїланду має в основі рис, доповнений місцевими водними тваринами, рослинами та травами, які подаються з салатом, заправленим гострим соусом.
Загалом тайська кухня відчула на собі вплив багатьох країн. Зокрема, завдяки Китаю з’явились такі страви, як Пад тай (смажена локшина) та Као пад (смажений рис). Китайці запровадили приготування бульйонів, а також кілька видів локшини, соєвого соусу та тофу.
Великий вплив мала й Індія – але зелене тайське каррі та каррі Массаман відрізняються від індійських аналогів використанням кокосового молока та місцевих трав і спецій.
І неможливо уявити Таїланд без європейського впливу, завдяки якому в тайській кухні з’явився гострий перець чилі, який став основою місцевої їжі.
Щоб зрозуміти тайську кухню, треба усвідомити, що найголовніше в ній – це баланс гострого, кислого, солодкого та солоного смаків. І баланс цей полягає не в помірності, а в яскравості смаків.
Лайм, тамаринд, зелене манго та кислий ананас є поширеними джерелами кислинки. Пальмовий цукор є найпопулярнішим підсолоджувачем. Рибний соус, паста з креветок та соєвий соус – відповідають за солоність. А гострота страв походить від перцю чилі.
В’єтнамська кухня: Азія з нотами Франції
Якщо в’єтнамську кухню можна було б описати двома словами, то це були б слова "рис" та "багет".
Рис відіграє важливу роль у харчуванні країн Азії, але у В’єтнамі справжній "культ" рису. Тут рисом снідають, обідають, вечеряють, а також подають як десерт. Його відварюють, смажать, роблять з нього локшину, папір, булочки, снеки та вино.
Якщо з рисом все зрозуміло, то звідки взявся багет? Його принесли французи у XVIII столітті разом з іншими своїми продуктами.
Найвідоміший приклад – це Бань Мі. В’єтнамці взяли французький багет і зробили з нього азійську страву, додавши туди смажену свинину, сардини, кінзу, мариновану моркву, гострий чилі та інші начинки.
Ще однією традиційною в’єтнамською стравою є суп Фо Бо, який робиться на основі яловичого бульйону з додаванням рисової локшини.
В’єтнамці не перейняли французьку любов до молока та сирів, але неможливо уявити їхню кухню без згущеного молока, яке є головним елементом "білої кави". Солодке згущене молоко змішують з в’єтнамською кавою – зазвичай в чашці більше згущеного молока з цукром, ніж самої кави.
Крім Франції, на кухню В’єтнаму повпливав і Китай з його стравами, приготованими у WOK, та супами на основі локшини.
Чим далі на південь, тим більше смаків змішується з сусідніми Таїландом і Камбоджею. Їжа на півдні В’єтнаму зазвичай солодша: солодші бульйони для Фо, більше пальмового цукру в пікантних стравах і популярні кокосові цукерки, схожі на іриски.