Без ГДЗ, але з ШІ
Що змінює новий закон про академічну доброчесність і як він працюватиме у школах
Спецпроєкт
14 жовтня 2026
Дитина списала домашнє завдання з готового розв’язника. Батьки зробили за неї презентацію, бо "так буде швидше". Учень попросив штучний інтелект написати твір і здав його як власний. А вчитель поставив оцінку, не пояснивши, за якими критеріями її визначив.
Усі ці ситуації можуть здаватися звичайними епізодами шкільного життя. Але саме з них і складається те, що називають доброчесністю. Вона формується змалку. А школа стає тим середовищем, де закладаються цінності громадянської відповідальності та нульової толерантності до корупції.
З 31 липня 2026 року для українських освітніх закладів діють положення нового Закону "Про академічну доброчесність". Закон № 4742-IX набрав чинності 1 лютого, а 31 липня був введений у дію. Він встановлює спільні правила для системи освіти: від шкільного навчання до вступу, наукової діяльності та експертної роботи.
Документ, зокрема, вперше на рівні окремого закону визначає 13 видів порушень академічної доброчесності, окремо описує недоброчесне використання результатів, згенерованих штучним інтелектом, встановлює процедури розгляду повідомлень про порушення та визначає відповідальність не лише учнів, а й педагогів і самих закладів освіти.
Але сенс цього закону не лише в тому, щоб визначити, за що можна покарати учня. Його практична дія починається там, де закінчується текст нормативного акта: у класі, під час виконання домашнього завдання, у розмові батьків із дитиною вдома.
Що саме змінюється для учнів, батьків та освітян з ухваленням нового документа, як штучний інтелект перестає бути ворогом шкільної програми та чому академічна доброчесність – це не про покарання, а про нову освітню культуру? Відповіді на ці питання "Українська правда" шукала разом зі "Спільнотою доброчесних".
Читайте в матеріалі:
Що саме змінює новий закон
частина 01
Конкретний перелік порушень
частина 02
Штучний інтелект не забороняють
частина 03
Власна система доброчесності
частина 04
Відповідальність
частина 05
Що саме змінює новий закон
частина 06
Що саме змінює новий закон
частина 07
Що саме змінює новий закон
частина 08
Що саме змінює новий закон
частина 09
Що саме змінює новий закон
частина 10
Що саме змінює новий закон
Раніше правила академічної доброчесності були розподілені між різними законами, нормативними актами та внутрішніми документами закладів освіти. Новий закон зводить базові принципи, види порушень і механізми реагування в одну систему. Він також поширює правила на вступників, конкурсантів та інші категорії учасників системи освіти.
Для школи це означає не просто появу нового документа на сайті. Змінюються самі межі, в яких мають відбуватися навчання, оцінювання та розгляд спірних ситуацій.
Проскрольте, будь ласка, далі →
Тепер є конкретний перелік порушень
Закон визначає 13 видів порушень академічної доброчесності. Серед них – академічний плагіат, фабрикація та фальсифікація, самоплагіат, недоброчесне оцінювання, несамостійне виконання завдання, недозволена допомога, академічний саботаж, схиляння до порушення та інституційні порушення. Окремим видом визначене й недоброчесне використання результатів, згенерованих штучним інтелектом.
Для школяра частина цих понять може звучати складно. Але в повсякденному житті вони часто зводяться до дуже простих ситуацій: чи справді це твоя робота, чи можна було користуватися конкретним джерелом, чи не зробив хтось завдання замість тебе, чи справедливо тебе оцінили.
При цьому сам факт підозри не означає автоматичного порушення. Закон закріплює презумпцію академічної доброчесності: людина вважається такою, що дотримувалася правил, доки факт порушення не буде встановлено у визначеному порядку.
Штучний інтелект не забороняють, але його використання потрібно позначати
Одна з найбільш помітних новацій закону – окреме визначення недоброчесного використання результатів, згенерованих ШІ. Йдеться не про заборону ChatGPT чи інших інструментів. Проблема виникає тоді, коли створені штучним інтелектом тексти, зображення, розв’язання, дані чи інші матеріали людина подає як результат власної академічної діяльності, не зазначивши факт використання ШІ.
Тобто питання поступово зміщується від "чи користувався ти ШІ" до "як саме ти ним користувався".
Пряма мова
"Прогрес зупинити неможливо: і технічний, і науковий. Тому так само як будь-який винахід, що знаходить застосування, використання ШІ буде поступово виходити на формулювання правил. Якщо тобі хтось допоміг, ти маєш цього «когось» назвати – чи то людина, чи то штучний інтелект. Найголовніше правило, коли ти користуєшся чиєюсь допомогою чи працею – це вказувати джерело", – говорить Сергій Горбачов, перший освітній омбудсмен, автор підручника "PROдоброчесність".
За його словами, школа має не намагатися зупинити технологічний прогрес заборонами, а навчати дітей користуватися новими інструментами відповідально. Водночас одним із ключових завдань школи має стати розвиток уміння правильно ставити запитання.
Пряма мова
"Якщо формулювати запитання так, що на нього немає готової відповіді, то штучний інтелект відповіді не надасть. Головне, що робить людина і чого не може створити штучний інтелект, – це ставити правильні запитання. Ось цього треба вчити дітей, і на це має бути спрямована діяльність вчителя", – наголошує Сергій Горбачов.
У кожної школи має бути власна система доброчесності
Новий закон покладає на заклади освіти обов’язок забезпечувати функціонування системи академічної доброчесності. Школа має визначити власні політики, правила виконання та оцінювання робіт, процедури розгляду повідомлень про порушення, відповідальних за це осіб або органи та порядок оскарження рішень. Внутрішні акти мають бути оприлюднені.
Якщо у школі є учнівське самоврядування, його також мають залучати до узгодження відповідних політик і процедур.
Чи означає це, що кожна школа автоматично стане середовищем доброчесності?
Сергій Горбачов говорить про це досить прагматично: "Певні правила дотримання доброчесності в школах існували й раніше – формально або неформально. Новий закон допомагає їх чіткіше сформулювати. Але те, наскільки школа справді скористається цією можливістю, залежатиме від конкретного закладу. Десь нові правила стануть робочим інструментом, а десь можуть бути створені переважно для галочки. Це нормальний живий процес, але важливо, що він запущений".
Відповідальність тепер стосується не лише учня
Закон покладає на педагогічних працівників обов’язок особисто дотримуватися принципів доброчесності, навчати цього учнів, заохочувати доброчесну поведінку, формувати завдання, які стимулюють творчий підхід, та реагувати на порушення. Заклади освіти також мають не допускати надмірного навчального навантаження на учнів.
Якщо дитина щодня отримує десятки завдань, які потрібно просто виконати у визначений строк, спокуса знайти готову відповідь зростає. Якщо ж завдання вимагає пояснити власну позицію, порівняти інформацію, провести дослідження або захистити результат усно, механічне копіювання втрачає сенс.
Сергій Горбачов наголошує, що зміна таких підходів потребуватиме від учителів нових методичних інструментів і буде тривалою.
"Треба напрацьовувати методичні конструкції, які дозволять формувати конструктори завдань. Це дуже непроста і тривала робота, яка буде зустрічати спротив частини вчительства. Жодна людина не любить неочікуваних змін, тим більше тих, коли доведеться більше працювати й працювати в тому напрямі, який їй мало знайомий. Це нормальна людська реакція. Але для тих, хто має натхнення зануритися в тему, вже є чимало готових розробок, матеріалів уроків та інструментів, які можна просто брати й використовувати", – зазначає експерт.
Водночас Сергій Горбачов порушує і болючу тему недоброчесності серед самих освітян, яка знецінює принцип доброчесності в очах учнів:
"Одним із дуже прикрих прикладів є купівля вчителями сертифікатів. Це просто жахіття – бізнес на недоброчесності. Для того щоб підвищити кваліфікацію та отримати вищу категорію чи доплату, людина замість проходження курсів купує сертифікат. Дійшло до абсолютного абсурду: я є співавтором курсу з академічної доброчесності, і мені особисто пропонували купити сертифікат на цей же курс! Діти вчаться не за нотаціями, вони вчаться, дивлячись на те, як поводиться доросла людина поруч – вчитель".
Батьки теж є частиною цієї системи
Доброчесність не закінчується за дверима школи. Новий закон прямо передбачає, що батьки мають сприяти дотриманню дітьми академічної доброчесності та підтримувати ці правила вдома. Що це означає на практиці?
Голова спільноти "Батьки SOS", юристка Альона Парфьонова зазначає, що головний виклик для батьків – відмовитися від подвійних стандартів і погоні за оцінками за будь-яку ціну.
"Батьки не повинні створювати подвійні стандарти. Не може бути так: «У школі ти маєш бути чесним, але якщо оцінка дуже важлива – я знайду людину, яка зробить за тебе роботу», або «Та є ж сайти ГДЗ – спиши там»", – каже Альона Парфьонова.
Найбільше шкодить саме орієнтація на результат за будь-яку ціну. Коли батьки говорять дитині, що головне – отримати 10, 11 або 12, дитина поступово починає сприймати оцінку як мету, а не як інструмент зворотного зв’язку про навчання.
Натомість, за словами юристки, батькам варто переходити на нову модель підтримки: "Я хочу, щоб ти сам це зробив. Якщо не виходить – ми розберемося. Якщо помилився – виправимо. Але я не буду робити це замість тебе".
"Батьки повинні мати можливість говорити зі школою про правила. Підтримувати академічну доброчесність – не означає беззастережно погоджуватися з будь-яким рішенням учителя. Батьки мають бути партнерами школи, але партнерство передбачає і можливість поставити запитання, якщо вони вважають рішення несправедливим", – зазначає Альона Парфьонова.
А що буде, якщо хтось порушив правила
Новий закон встановлює спільні принципи розгляду повідомлень про можливі порушення.
Якщо людина має докази ознак порушення, вона може звернутися письмово: на папері або в електронній формі – до уповноваженої особи чи органу, керівника закладу освіти або іншого визначеного суб’єкта. Керівник або уповноважена особа протягом трьох робочих днів має визначити подальший порядок розгляду.
Для учнів віком від 14 до 18 років закон передбачає спеціальні правила розгляду, зокрема участь батьків за визначених умов. Якщо учень не визнає порушення, питання розглядає уповноважений орган, до складу якого має входити представник учнівського самоврядування.
Відповідальність за академічну недоброчесність
Для учнів
Для учнів передбачені, зокрема, виховні заходи: тематичні заняття, усне попередження, повторне виконання завдання. Академічна відповідальність застосовується до осіб від 14 років і може включати повторне проходження освітнього компонента чи оцінювання та інші передбачені законом заходи.
Для вчителів
Водночас для педагогічних працівників передбачені окремі санкції, зокрема догана або звільнення, а також інші заходи академічної відповідальності.
Окремо закон визначає інституційні порушення. Наприклад, бездіяльність щодо розбудови системи академічної доброчесності, безпідставне залишення повідомлення без розгляду або невжиття заходів щодо встановлених порушень може розглядатися вже як порушення самого закладу освіти.
Це принципова річ: школа відповідає не лише за те, щоб діти не списували, а й має створити систему, в якій на порушення реагують чесно, послідовно й за зрозумілою процедурою.
Сергій Горбачов звертає увагу на те, що закон скоріше створює ціннісну рамку, ніж є суворим каральним інструментом: "Під час роботи над законопроєктом ми бачили, що дуже складно формалізувати всі порушення, а ще складніше – знайти чіткі індикатори та визначити санкції. У результаті робоча група прийшла до висновку, що головна мета закону – сформувати змістовну, інтелектуальну та філософську рамку академічної доброчесності, яку треба використовувати як «мірну лінійку». Це закон про правила та культуру, хоча через відсутність жорстких прямолінійних санкцій нам усім ще доведеться вчитися застосовувати його на практиці".
Що робити батькам, якщо дитину звинувачують у недоброчесності
Нові правила важливі не лише для ситуацій, коли порушення справді було.
Припустімо, учитель вважає, що школяр використав ШІ або списав чужу роботу. Перше, що мають зробити дорослі, – не перетворювати ситуацію на конфлікт, в якому учитель виступає проти дитини.
Варто попросити пояснити, у чому саме полягає підозра, які правила діяли для конкретного завдання, які докази є та якою буде процедура розгляду.
Як підкреслює Альона Парфьонова, учитель не повинен звинувачувати дитину в недоброчесності лише тому, що її робота виглядає підозріло, а має використовувати зрозумілу процедуру і давати дитині можливість пояснити, як вона працювала.
Презумпція академічної доброчесності означає, що сама підозра не є встановленим фактом порушення. А рішення про притягнення до відповідальності має ухвалюватися за визначеною процедурою, з можливістю оскарження.
Для батьків це означає дві речі одночасно: не прикривати очевидне списування, але й не погоджуватися на покарання без зрозумілих підстав. Так виглядає партнерство школи й родини – у спільному дотриманні правил.
Чому списана домашня робота зрештою шкодить самій дитині
У дискусії про доброчесність легко зосередитися на покараннях: що буде, якщо списав, скористався ШІ або видав чужу роботу за свою.
Втім, важливо й те, що дитина втрачає, коли замість неї виконує роботу хтось інший. Якщо школяр не розв’язав задачу самостійно, він не отримав досвіду її розв’язання. Якщо не написав текст – не потренувався формулювати думки. Якщо батьки зробили за дитину презентацію – школяр не навчився шукати інформацію, відбирати головне й презентувати результат.
Оцінка в такому разі може залишитися високою. Але знання за нею – ні.
Отже, закон прямо покладає на педагогів задачу формувати культуру академічної доброчесності та створювати завдання, які стимулюють творчий підхід.
На практиці це може означати просту зміну логіки завдання. Не лише задачі у стилі "Знайдіть інформацію про види відновлюваної енергії". А, наприклад, "Оберіть одну технологію, яку вважаєте найперспективнішою для свого міста. Поясніть свій вибір і будьте готові його захистити".
У першому випадку дитині достатньо знайти й переписати інформацію. У другому – потрібно зробити власний вибір, обґрунтувати його та бути готовою пояснити результат.
Такі завдання не роблять списування неможливим. Але вони змінюють його сенс, оскільки готова відповідь перестає бути готовим результатом.
Перспектива зміни культури доброчесності в майбутньому
Скільки часу потрібно, щоб закон реально запрацював у повсякденному житті? Сергій Горбачов закликає відмовитися від очікувань миттєвих результатів: "Я не маю абсолютно ілюзії, що всі наші зусилля дадуть швидкий і відчутний результат. Людська психологія – це найбільш інертна річ у світі, зміни будуть дуже повільними. Освіта – це величезний корабель, який йде своїм курсом. Щоб його замінити, треба тиснути доволі довго і значною силою.
Ба більше, це нескінченний процес. Змінюється суспільство, відповідно змінюються вимоги та обставини, в яких існує освіта. Скільки б ми не зробили, все одно буде недостатньо, бо доки зробимо заплановане, ситуація зміниться і треба буде робити щось інше. Але позитив уже в тому, що ми про це говоримо, що це стало предметом суспільної дискусії. Зміни починаються з усвідомлення, що доброчесність починається з мене".
Своїм баченням того, якими мають бути результати роботи закону, ділиться й Альона Парфьонова.
"Я б хотіла, щоб через п’ять років академічна доброчесність перестала бути окремою «темою» або черговою забороною і стала звичайною поведінкою. Дитина не списує не тому, що боїться покарання, а тому, що розуміє: це її робота і її відповідальність. Батьки не замовляють реферати й презентації або не роблять їх за дитину, тому що розуміють, що таким чином вони не допомагають дитині. Учитель не звинувачує дитину в недоброчесності лише тому, що її робота виглядає підозріло, а використовує зрозумілу процедуру і дає дитині можливість пояснити, як вона працювала. ШІ не сприймається ні як «зло», ні як спосіб просто згенерувати домашнє завдання. Учні знають, коли його можна використовувати, як це робити етично і коли про його використання потрібно повідомити. І ще важливіше: школа не створює надмірного навантаження, а потім не дивується, чому діти шукають способи його обійти", – пояснює вона.
На думку експертки, справжній успіх цього закону буде не в тому, що через п’ять років ми матимемо більше покараних за списування. Навпаки. Успіх – коли таких ситуацій стане менше, тому що зміниться сама культура.
"Доброчесність – це не про те, щоб дитина боялася списати. Це про те, щоб вона розуміла цінність власного результату. І саме тому закон має стати не лише законом про відповідальність, а законом про зміну освітньої культури", – говорить Парфьонова.
Закон у такому разі стає не фінішною точкою, а межами. А все найважливіше відбувається вже після нього – у щоденній роботі вчителя, розмовах батьків із дітьми та маленьких рішеннях самих школярів.
Проєкт реалізується ГО "Смарт Освіта" за підтримки Антикорупційної ініціативи Європейського Союзу (EUACI) – провідної антикорупційної програми в Україні, що фінансується Європейським Союзом, Агенцією Великої Британії з міжнародного розвитку, GIZ Україна, співфінансується та впроваджується Міністерством закордонних справ Данії.
Думки та погляди, висловлені в межах проєкту, не обов’язково відображають позицію EUACI, Європейського Союзу, Великої Британії, Німеччини чи Міністерства закордонних справ Данії.
© 2007-2026, Українська правда.
Текстові матеріали, розміщені на сайті life.pravda.com.ua, можна безкоштовно використовувати в обсязі не більше 50% за умови прямого посилання у підзаголовку чи першому реченні матеріалу.
Матеріали з позначкою PROMOTED, СПЕЦПРОЄКТ, ЗА ПІДТРИМКИ публікуються на правах реклами.
Всі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".
Текстові матеріали, розміщені на сайті life.pravda.com.ua, можна безкоштовно використовувати в обсязі не більше 50% за умови прямого посилання у підзаголовку чи першому реченні матеріалу.
Матеріали з позначкою PROMOTED, СПЕЦПРОЄКТ, ЗА ПІДТРИМКИ публікуються на правах реклами.
Всі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".