Стати Мессі: як діють спортивні гуртки в Хмельницькому для дітей ВПО

"Рівень команди значно вищий, ніж був у моєму місті"

На футбольному полі – сонячно та гамірно. З різних боків чути коментарі тренерів, свистки, бурхливі реакції дітей та звуки ударів по м'ячу.

Це тренується підліткова збірна команда футбольного клубу "Поділля" U-17.

Одним із учасників є 16-річний Сергій з Бахмута на Донеччині. Любов до цієї гри прищепив старший брат, який завжди брав його з собою на аматорське поле.

"Брат – не профі, він любив грати у футбол у дворі зі своїми друзями. Я з ним ходив на стадіон, а з 4 класу пішов у футбольну секцію", – згадує хлопець.

Після 6 років гри у рідному футбольному клубі Сергію довелось покинути рідне місто через повномасштабне вторгнення.

У квітні він із сім'єю приїхав до Хмельницького. Тут Сергій знайшов не просто нову секцію з футболу, а приєднався до учнів спортивного ліцею.

Юний футболіст пройшов "співбесіду" під час гри. Його старання та навички доволі високо оцінили тренери.

"Колектив дуже дружній, легко та швидко прийняли мене. Ми багато граємо, вчимося. Тренер – класний, відчувається, що тут рівень значно вищий, ніж був у моєму місті. Загалом я радий, що потрапив до команди", – каже хлопчина та вертається до тренування.

Сьогодні команда відпрацьовує пас та обхід суперника з м'ячем.

Тренер дитячої академії футбольного клубу "Поділля" Олександр Мандзюк зауважує, що Хмельницький загалом – доволі футбольне місто.

На ігри команд різного рівня – від дитячих чи аматорських до професійних – завжди приходять багато містян-вболівальників. Серед них левова частка – діти, які надихаються грою та уявляють себе на полі.

"Я треную цю команду вже 6 років – з їхнього 4 класу. Кожен футболіст – різний. У кожного є свої сильні та слабкі сторони, які вони мають вдосконалювати. Одним із моїх вихованців є Сергій з Бахмута. Він дуже вмотивований та працьовитий. Маю надії щодо нього", – з усмішкою зауважує тренер.

Він додає, що, крім Сергія, у різних вікових категоріях є вихованці з Вознесенська, Миколаєва, Снігурівки, Чорнобаївки тощо.

"Я розумію, що не всі мої майбутні випускники стануть відомими футболістами. Але я радий, що вони зараз мають змогу отримати цей досвід командної гри. Це можливо завдяки й спонсору нашої команди KOLVI.

З їхньою допомогою молоді хлопці, майбутнє нашої країни, можуть розвиватися у спортивній сфері. Вони під час тренувань мають змогу забути про війну та насолоджуватись митями дитинства", – каже тренер.

Юніор з 10-річним стажем

Того дня на полі тренування проводили для гравців з усіх вікових команд разом, бо більшість футболістів відпочивали на канікулах.

Тренер Олександр розповів, що на полі є й інший хлопець-ВПО Богдан з Маріуполя. Він зазначив, що познайомився з цим гравцем за межами поля. Одного дня тренер вертався додому у футболці ФК "Іллічівець" (стара назва команди Маріуполя – ред.). На зустріч йому йшов чоловік, який зупинився і перепитав звідки ця форма.

"Я пояснив, що грав за цей клуб і три роки прожив у Маріуполі. Чоловік розповів, що його сім'я також з Маріуполя – вони були змушені покинути рідне місто. А тоді додав, що його син грає у футбол з раннього віку. Розмова була приємною – він запросив мене до себе додому,

аби я познайомився з сином. Так я десь пів години говорив з Богданом, який тоді займався в ДЮСШ №1. Нині він перейшов у дитячу юнацьку футбольну команду «Поділля» U-19. У нього дуже хороші дані для центрального захисника", – каже Олександр.

Він додає, що часто випускники шкіл губляться під час переходу від школи до професійної команди. Адже чимало батьків вагаються: продовжувати їхній дитині грати в футбол чи йти навчатись. Тому те, що Богдан нині у команді – дуже добре для хлопця, який йде до своєї мети та професійного футболу.

На перерві під час тренування знайомимось з 18-річним Богданом. Він розповів, що ходив на футбол з татом з самого дитинства, а ще – із захопленням спостерігав за іграми інших команд по телевізору.

Тож у 8 років Богдан відвідав своє перше тренування з футболу й захопився.

"Коли почалась війна, все зупинилося. Ми з сім'єю виходили пішки з облоги. Довелося йти приблизно 10 км трасою до наших знайомих, які допомогли дістатися на підконтрольну Україні територію. За кілька днів ми приїхали в Хмельницький. Це був квітень 2022 року", – згадує хлопець.

Менше ніж за місяць Богдан відновив тренування з футболу у ДЮСШ, а потім – у складі юніорів футбольної команди "Поділля". У новій команді хлопцю дуже подобається. Каже, що період адаптації пройшов швидко – вже через дюжину тренувань почувався як вдома.

Нещодавно Богдан став частиною юніорської команди U-19 футбольного клубу "Поділля".

"Різниця між звичною для мене грою та тою, що на мене чекає, – у швидкості прийняття рішень. Більшість гравців старші, швидші, досвідченіші та фізично витриваліші.

Через це у мене, як у захисника, буде набагато менше часу для прийняття рішень на полі. Але це буде цікаво для мене", – зазначає юний гравець.

Наблизити інфраструктуру до дитини

Тренування ДЮФК "Поділля" проходять на базі Дитячої юнацько-спортивної школи № 1, у якій різними видами спорту займаються понад 1,2 тисячі дітей. Найпопулярнішим, без сумнівів, є футбол – цю секцію відвідують понад 600 учнів віком від 6 до 18 років.

"Найбільший виклик, з яким ми стикнулися на початку вторгнення – незрозумілість. Але вже за кілька місяців відновили заняття з дотриманням безпекових вимог. Це було вкрай важливо, адже спорт формує повноцінних спортсменів і громадян України.

Зараз у нас в ДЮСШ безкоштовно навчаються приблизно 30 дітей-переселенців. Ми допомагаємо їм соціально адаптуватися в суспільстві та серед своїх ровесників", – зазначає директор ДЮСШ № 1 Василь Янків.

Він додав, що у лютому 2022 року до Хмельницького приїхало понад 200 тисяч переселенців. Майже половина з них – діти. Це учні шкіл, учасники гуртків та секцій.

До 2023 загальна кількість ВПО зменшилась майже в десятеро – вони або виїхали за кордон або повернулися додому у деокуповані області (Харківська, Сумська, Херсонська).

"Зараз у місті проживає приблизно 25 тисяч ВПО. Багато зусиль доклали для розвитку різноманітних активностей для дітей – гуртки, секції, мистецькі та спортивні школи. Звісно, найбільше дітей займаються футболом, це спорт № 1 для нас", – каже мер Хмельницького Олександр Симчишин.

З 2016 року міська влада вкладала багато коштів у спортивну інфраструктуру, щоб діти масово займалися фізичною активністю.

"Ми прагнули побудувати повноцінне поле біля кожної школи, а у кожному дворі – спортивний майданчик. Нашою метою було наблизити інфраструктуру до дитини", – пояснює міський голова.

Він додає, що міськрада сприяла запуску шкільних ліг у різних видах спорту – футбол, мініфутбол, баскетбол, волейбол, настільний теніс, легка атлетика тощо. Це були повноцінні турніри – з глядачами-вболівальниками та призами переможцям, а також – джерелом мотивації продовжувати заняття спортом.

Футбольну тенденцію спостерігають і в управлінні молоді та спорту Хмельницької міської ради. У шкільних чемпіонатах рекордною була кількість футбольних команд – 31, тоді як баскетбольних команд було 11, а волейбольних – 16.

"Не ми диктуємо умови, а діти роблять свій вибір. Наразі популярним є футбол, ми підтримуємо це прагнення та продовжуємо заохочувати інших.

Для того ж в місті є спортивний ліцей, чотири дитячі юнацькі спортивні школи та футбольна академія «Поділля»", – каже начальник управління молоді та спорту Хмельницької міської ради Василь Головатюк.

Спортивний ліцей розпочав свою роботу лише 3 роки тому. Нині там вчиться 220 майбутніх спортсменів, серед яких і діти ВПО з Харківщини, Луганщини, Миколаївщини та Донеччини.

"У нашому закладі є п'ять відділень: футбол, футзал, бокс, вільна боротьба і дзюдо. Ми ніколи не ділимо дітей на категорії, бо усі вони – наші вихованці, ми любимо їх однаково сильно та прагнемо розвивати гармонійних особистостей, які є передусім громадянами нашої країни", – зауважує директорка спортивного ліцею Леся Підгорна.

Футбольне майбутнє

У 2024 році дитячо-юнацький футбольний клуб "Поділля" вперше стартуватиме в Еліт лізі.

"Для дитячого футболу Хмельницького – це крутий показник. Лише три роки як в місті з'явився спортивний ліцей, а наші вихованці вже будуть змагатися з такими сильними академіями, як-от «Шахтар» та «Динамо». Це, безумовно, результати тренерів команди «Поділля», батьків та самих дітей, що віддаються на футбольному полі та

тренуються до сьомого поту, мозолів, побитих колін та ліктів. Це також велика робота управління молоді та спорту та значна підтримка спонсора KOLVI, завдяки якому діти мають змогу займатися активністю у командах професійного рівня", – каже Олександр Симчишин.

Наразі в умовах війни є не так багато бізнесів, які можуть і хочуть фінансувати футбольні команди. Але KOLVI спонсорує дитячий футбол, основну команду та й спорт загалом.

"Як діти, так і дорослі завжди орієнтуються на велику ціль – вершину майстерності. Школярі мріють грати у професійних командах, коли самі є лише юніорами. Вони дивляться на основних гравців й бачать можливості. Зокрема, переходу в інші команди, бо це стимулює їх та мотивує. Для учнів також є футбольні табори,

де збираються вихованці різного віку з усіх куточків України. Мої сини проводять з «Поділлям» багато часу. І щоразу після спортивного табору вони переосмислюють багато речей та дорослішають в прямому сенсі цього слова", – ділиться співвласник ФК "Поділля" та голова БО БФ "KOLVI" Олександр Крошка.

Він наголошує, що левова частка ініціативи у розвитку футболу належить саме міській раді, яка прагне виховати покоління спортсменів.

"Усе починається з футбольного поля юніорського клубу «Поділля» та переростає у мрію кожного з гравців приєднатися до професійних українських та міжнародних команд. А також – провести рідну команду «Поділля» у прем'єр-лігу та далі в Єврокубки. Це наша мета, яку ми виконаємо за підтримки наших вихованців", – натхненно підсумовує Олександр Крошка.