Спецпроєкт "Світло освіти"

Як ліцей на Миколаївщині повернув школярів за парти

За підтримки EU4UASchools
5 грудня 2024
У прифронтовій Миколаївщині працює Новобогданівський ліцей. У ньому щодня вчаться наживо понад 100 дітей.
Це стало можливим завдяки не лише побудові укриття, а й відновленню будівлі школи після руйнувань внаслідок бойових дій. Тож учні Новобогданівського ліцею мають змогу вчитися в безпечному та сприятливому середовищі навіть під час війни завдяки проєкту "EU4UASchools: Build Back Better". При відновленні кожної школи команда проєкту керувалася принципами безпеки, енергоефективності та безбар’єрності закладів. 
Враженнями від нової школи, що працює офлайн, та від всіх переваг цієї форми навчання поділились учениця 8 класу Катя та її мама Анна. А про нове дихання та сучасний ремонт розповіла директорка закладу Ірина Якубенко.

Щодня їздить до школи в сусіднє село

До повномасштабного вторгнення Катя з мамою та татом жили в Бахмуті.
Мама Анна працювала на заводі шампанських вин, а донька навчалась у школі. Через повномасштабне вторгнення Росії в Україну з 24 лютого дівчина перейшла на онлайн-навчання, а вже у квітні була змушена виїхати з рідного міста.
Спершу мама з донькою поїхали до Болгарії, де жінка влаштувалась на роботу до виноробного підприємства. 
"Донька відвідувала місцеву школу й навіть завершила семестр на «відмінно». У неї був доволі сильний мовний бар’єр, але вона не опускала рук. Паралельно Катя онлайн вчилась в українській школі в Бахмуті", – розповідає Анна.
Однак фірма невдовзі збанкрутувала, і сім’я вирішила повернутися в Україну.
"Мені запропонували роботу, до того ж я сумувала за чоловіком, а Катя – за батьком. Ми возз’єдналися. Донька дуже хотіла знову відвідувати школу. У Новобогданівці нам пообіцяли, що школярі повернуться в класи з 1 вересня. Я бачила, що директорка прагне працювати, як і вчителі, – вони всі докладають зусиль. У школи є обладнане сховище, все чисто, охайно, сучасно", – каже мама школярки. 
Сім’я переселенців нині живе в селі Радісний Сад.
Катя щодня відвідує школу в сусідній Новобогданівці, де має змогу навчатися наживо. Її прийняли добре як вчителі, так і однокласники – всі поставились до нової дівчини з цікавістю та позитивом.
"Я була дуже рада, коли пішла знову до школи, бо вдома вже набридло постійно дивитися тільки в екран. Хотілось живого спілкування з однолітками та вчителями. До того ж онлайн важче засвоювати матеріал – більше дають на самостійне опрацювання. Тепер я можу підійти до вчителя і спитати, якщо мені щось буде незрозуміло", – каже Катя із захватом.
Вона зауважує, що дуже любить вчити щось нове, а тепер ще й може брати участь в олімпіадах. Планує випробувати свої сили з англійської. 
"Після ремонту в класах дуже гарно стало. І зручно, бо тепер кожен має свою парту на одну людину і шафку, куди можна класти свої речі. Сховище теж таке, що там приємно знаходитись", – розповідає учениця.
Крім навчання, Катя ще відвідувала гурток з акторської майстерності, бо хоче стати кінозіркою. Але на зимовий період ці заняття поставила на паузу, бо добиратися в темряві не дуже комфортно.
Мати з посмішкою зауважує, що її донька зараз в тому віці, коли мрії, бажання та пріоритети змінюються щодня.
"Мені важливо, аби вона щасливою була. Непринципово, в якій сфері, бо людина може досягнути успіху в будь-якій царині. Головне – бажання. Катруся трохи перфекціоністка, але при тому дуже цілеспрямована, тому все завжди робить на максимум", – додає Анна.

"Ліцей ніби отримав нове життя"

"Школа, як і була, так і стоїть на тому самому місці. Була вона гарна, світла та простора, а тепер – ще й сучасна. Ліцей ніби отримав нове життя", – починає розповідь директорка Новобогданівського ліцею Ірина Якубенко.
До
Після
Вона очолює цю школу вже майже 20 років, а пліч-о-пліч із нею в школі працюють чоловік та двоє доньок. Вона називає їх командою, завдяки якій долає всі труднощі та перепони: епідемію COVID-19, онлайн-навчання, повномасштабне вторгнення. У цьому ж ліцеї вчаться й п’ятеро внуків Ірини.
"Коли почалась велика війна, ми всі були в школі й ходили сюди щодня – сітки плести, вареники ліпити, годували бригади хлопців, що стояли неподалік", – згадує вона.
Ірина наголошує, що навіть думок про те, щоб покинути рідний дім та школу, не виникало. З першого дня вона з сім’єю кинула всі сили, щоб допомагати всім, хто цього потребує. Наприклад, розвозила з чоловіком хліб по сусідніх селах. А школа була осередком гуманітарної допомоги.
"Одного «прекрасного» дня у квітні 2022-го росіяни скинули бомбу неподалік школи – вилетіли всі вікна, пошкодило дах. Я одразу оформила документи, відповідні акти до відділу освіти та Миколаївської обладміністрації. Вікна нам привезли, але встановлювати ніхто не збирався", – каже Ірина.
Але директорка, вчителі, діти та їхні батьки хотіли повернутися до очного навчання. 
"Ми почали відбудовувати укриття та побачили, що є така програма від ЄС і ПРООН, яка допомагає організувати відновлення після руйнувань.

Наш ліцей став одним із 24 закладів, які обрали для відновлення. Я вважаю, що це – капітальний ремонт, бо оновили все – підлогу, освітлення, двері. Стало дуже по-сучасному все виглядати", – із захватом розповідає директорка.
У ліцеї також створили гурток гончарні, до якого можуть записатися всі охочі мешканці села, відвідати майстер-класи тощо. 
"Я дуже хочу, аби навіть у цей важкий час діти почувались у комфорті та безпеці. Могли розвиватися, знаходити нові хобі та насолоджуватися життям", – наостанок зауважує Ірина.
Проєкт "EU4UASchools: Build Back Better" реалізується Програмою розвитку ООН (ПРООН) в Україні за фінансової підтримки Європейського Союзу.

The "EU4UASchools: Build Back Better" project is being implemented by the United Nations Development Programme (UNDP) in Ukraine, with financial support from the European Union.