ІТ-волонтерство "Армії SOS". Фото

На відміну від багатьох інших волонтерських центрів, київський офіс "Армії SOS" переважну більшість часу зовcім не схожий на метушливий мурашник, у якому купа людей бігають і щось приносять-відносять.

Це радше своєрідний хаб, де в одному приміщенні волонтери-айтішники збирають безпілотники, в іншому – обговорюють майбутні розробки, поряд – приймають замовлення потреб від бійців із передової й сортують продукти, зібрані біля супермаркетів, а на вулиці – оглядають нові машини, які щойно пригнали з-закордону й відправляють на ремонт і оснащення перед відправкою в АТО.

Команда "Армії SOS" – півсотні волонтерів з офісами в Києві, Дніпропетровську й Одесі, та групами діаспорян з Європи, США й Канади. Останні знаходять і централізовано закуповують речі на закритих аукціонах із продажу військового майна, або ж напряму у виробників, і передають до України.

Та крім традиційної гуманітарки, волонтери"Армії SOS" допомагають військовим своїми наукоємними розробками.

Програміст Юрій Добронравін розповідає, що став волонтером, коли брат пішов в армію добровольцем: "Я не зміг сидіти на місці – поринув фултайм у волонтерство. Виявилось, що тут задач більше ніж достатньо".

Юрій Добронравін

В "Армії SOS " він координує групу з 10 волонтерів, які останні два місяці займалися розробкою "електронного планшету офіцера артилерії". Тепер кілька сотень таких планшетів замінили старі й неточні паперові карти нашій розвідці та артилеристам.

Фішка цього планшету – набір унiкальних балiстичних програм, розроблених Ярославом Шерстюком із Запоріжжя, та правильні й чіткі електронні топографічні карти.

Такі планшети волонтери передають на передову, встановивши перед тим програми, розроблені в "Армії SOS". Серцевина цих програм - спеціальний балістичний калькулятор для артилеристів

"Як працює планшет? Старший офіцер артилерії робить визначення вогневих позицій противника, розставляє мітки. Крім того, сюди інтегрована портативна метеостанція, дані з якої передаються до планшету. Відтак ми маємо визначену ціль із чіткими координатами, метеодані. А тому артилерія може значно чіткіше й швидше працювати," – пояснює Добронравін.

Він каже, що тут нема якихось страшних військових таємниць - подібний артилерійський комплекс є в НАТО, розробляється також у росіян.

"Тобто зараз ми вирівнюємо технологічну прірву. Але закуповувати закордоном такі планшети коштуватиме купу грошей. Це той випадок, коли краще робити самим – найдорожчий тут час програміста, а він у нас безкоштовний", – каже Юрій.

Портативна метеостанція, яка через Bluetooth передає дані на планшет

Незамінна річ на війні обходиться у трохи більше півтора тисячі гривень – саме стільки коштують самі планшети.

Волонтери показують ще радіостанцію, яку не можна прослуховувати, вартістю близько 670 доларів. Наразі в "Армії SOS" така лише одна – усе впирається в гроші. Також поки що придбана закордоном одна система мобільного зв'язку, прихованого й зашифрованого.

Система мобільного зв'язку

Ця група волонтерів активно працює над автоматизацією застарілої рутинної роботи в армії. Наприклад, скорочують роботу зв'язківців із півдня до 20 хвилин.

Питаю Добронравіна, наскільки активна взагалі ІТ-спільнота в допомозі з розробками нашим військовим.

"Це той випадок, коли 9 жінок за місяць дитину не народять. Тому проекти ІТ – це не про кількість. Ми робимо речі, які не можна робити мимохідь просто декілька днів. Якщо б якось організуватись в структуру, яка працюватиме в офісі, тоді ефективність, звісно, зросте", – пояснює Юрій.

Добронравін зайнятий в "Армії SOS " щодня – добре, що заощадження дозволяють якийсь час не працювати. Але багато колег суміщають роботу й волонтерство, приходячи ближче до вечора й затримуючись за працею в цьому хабі до ночі – як, наприклад, творці безпілотників, котрі дислокуються у двох кімнатах у сусідній будівлі Армії SOS.

"Не дуже мучте їх питаннями, вони вже після роботи й втомлені", – дбайливо просить один із засновників спільноти Юрій Касьянов, поки ми розглядаємо безпілотники і розпитуємо волонтера Костю про деталі їх виробництва.

[L]Костя не хоче називати своє прізвище й не дає себе сфотографувати – чи то заради жарту, чи серйозно пояснює: "У мене родичі, друзі в Росії, не хочу, аби вони бачили".

Хлопець в "Армії SOS" більше місяця. Побачивши повідомлення Касьянова в Facebook про те, що потрібні ІТ-шники, які вміють збирати безпілотники, прийшов із власними розробками. Каже, що це його хобі – збирати коптери. Сам він уже зібрав для армії сім БПЛА.

"Наш кістяк – ті, хто вміють, і мають досвід створення безпілотників, таких троє. Але є ще чимало інших волонтерів, які дуже добре розбираються в цьому, але допомагають із простішими задачами", – каже Костя й показує на стіну поряд, де розміщений список волонтерів із контактами.

Літак у стадії розробки

Пізно ввечері волонтери клеять, паяють і збирають мікросхеми

Антени для БПЛА

Хлопці працюють на аматорському обладнанні, яке можна купити в магазині.

"Тушки" – так тут називають "фюзеляж" літачків – нашпиговують електронікою прямо в офісі "Армії SOS" – тут клеять, зварюють і готують апарати до роботи на передовій. Складають у спеціальні коробки: одна з акумулятором і камерою, інша – наземна станція, необхідна для управління БПЛА.

Такі апарати літають над позиціями противника й у режимі реального часу передають картинку місцевості.

"При взятті Дебальцевого використовували коптери, які показували, куди потрібно стріляти по вогневим позиціям бойовиків. Артилерія відпрацювала за 1 день, а по плану вона мала кілька днів це робити. Удалось уникати потрапляння по мирних жителях", – розповідає Юрій Касьянов.

Траплялось, що коптери показували відсутність бойовиків на позиціях – це береже нерви військовим і зменшує роботу артилеристам. Або ж навпаки – виявляв засідки противника чи точні їхні місця дислокації.

Втім, противник теж має БПЛА.

"У росіян є не лише безпілотники, а й професійні прилади. У російської армії близько 900 літальних апаратів на озброєннях, у кожній роті є. Ми самі потрапляли під обстріли, коли спершу над нами літати коптери, а потім починався обстріл", – пригадує Юрій Касьянов.

В української армії нічого такого не було. Тепер цю лакуну намагаються заповнити волонтери.

Але така ситуація склалася не лише через брак коштів, хоча це, звісно, теж – один БПЛА коштує близько півтора тисячі доларів (складніші і більші моделі більше, іноді сума сягає 5-6 тисяч).

Безпілотниками ще треба вміти управляти. Якщо з коптерами це не дуже складно, то літаками мають керувати пілоти. При цьому навчити людину "із нуля" літати займе більше місяця. Однак без цього ніяк – інакше апарат просто розіб'ється.

"Для нормального, дальнього літака, тиждень – це мало. Це те саме, що в машині навчитись вмикати стартер", – пояснює Касьянов. Дальність польотів хороших літаків-розвідників – 15-30 км, вони можуть показати, де стоять "Гради"; коптери літають на менші відстані – до 10 км.

"Тушки" літаків

Збити їх дуже складно (на висоті 120-200 метрів потрапити у невелику рухому ціль непросто), але безпілотники збивають РЕБом – радіолокаційною боротьбою. Тоді коптери падають, літаки збиваються з курсу, іноді їх вдається повернути, але не завжди.

Збитий коптер, який тепер лагодять волонтери

Юрій Касьянов показує коробки з безпілотниками. На фото - наземна станція, необхідна для управління БПЛА

Сам коптер, який разом з акумулятором і камерою може передавати дані військовим

Юрій показує ящики поряд – у кожному з них готові чи наполовину готові апарати, які потім доправляють в АТО.

Касьянов про наукоємні розробки своєї спільноти говорить хоч і без пафосу, але з явною гордістю: "Можливо, з нього виросте щось, що буде потрібне для армії в майбутньому".

Деталі для збірки БПЛА

* * *

Всередині Київського офісу "Армії SOS"

"Людно й галасливо в нас у п'ятницю ввечері: тоді ми завантажуємо машини й відправляємо на передову", – коментує волонтер Дмитро, поки ми стоїмо на подвір'ї біля київського складу "Армії SOS". Перед нами – дві машини, які волонтери пригнали з-закордону: швидка допомога й позашляховик, які після ремонту теж поїдуть в АТО.

Скільки автівок, доправлених за-закордону до Луцька й потім до Києва, пройшли через руки волонтерів "Армії SOS", сказати непросто, але йдеться про десятки

Димтро показує склад з одягом, взуттям, спальниками для військових

Цей склад насправді не продуктовий. Хоча прямо при вході видніються мішки з картоплею. "Привезли разом із машинами. Розумієте, люди із західної України не могли нас відпустити от просто так, без продуктів", – сміється Дмитро й показує стелажі із чітко відсортованими берцями та одягом, теплим вбранням, спальниками, буржуйками (які також нагріватимуть воду для бійців взимку).

Буржуйки, лопати, туалетний папір тощо

"Продуктовий склад" Армії SOS. Всередині – пакети із продуктами, які волонтери збирають біля супермаркетів, а далі сортують за принципом "консерви-крупи". "Миючих засобів тут нема – на передовій зазвичай проблеми з водою", – коментує Дмитро.

Уже на вулиці ввечері помічаємо авто, повністю завантажене речами. Нині не п'ятниця, але машина виїжджає у 80-ту бригаду, і по дорозі забирає теплі речі для військових