Перший клас не задався? Що робити, якщо дитина виявилася не готовою до школи

Початок осені непростий для кожної сім’ї, де є школярі. Ранні підйоми, менше розваг, більше навантаження – звикнути до такого після літа непросто.

Для першокласників та їхніх батьків перша осінь у школі – це ще й період адаптації до нових ролей. Робити нічого, всі через це проходили, з часом звикаєш. Але що, якщо дитині ніяк не вдається звикнути?

У проект "Запитай життя" надійшло питання, як розпізнати проблеми з адаптацією першокласника до школи, і що робити батькам у такому випадку. Відповідаємо разом із психологинями Наталею Чуб та Катериною Гольцберг.

Як розпізнати дезадаптацію

Психологиня Наталія Чуб каже, у малих дітей адаптація до навчання може тривати кілька місяців, а у регіонах, де постійно тривають обстріли – ще довше через постійну тривогу та напругу.

Дитина, яка адаптувалася до школи:

• загалом не проти туди йти (може вередувати або йти із задоволенням під настрій), 
• може виділити моменти, які їй подобаються (вчителі, уроки, друзі, обід тощо),
• має відчуття первинного успіху (відчуває, що на новому місці їй щось та непогано вдається).

Запідозрити дезадаптацію дитини до школи можна, якщо:

• дитина категорично відмовляється йти до школи;
• часто по ранках у будні скаржиться на біль у животі, головний біль, слабкість тощо (які "зникають", коли дитина лишається вдома або має вихідні);
• коли ви забираєте дитину зі школи, вона перш за все розповідає, що її ображали, було важко висидіти урок, не сподобалася фізкультура чи подібне;
• дитина не може пригадати випадку, коли її хвалили чи коли у неї щось гарно вдалося.

Якщо щось із переліченого відбувається з першачком, завдання батьків – з’ясувати, чому дитина почувається зле в школі та допомогти це виправити.

Дубль 2. Як допомогти дитині адаптуватися до школи після невдачі

Почати слід зі спостереження. Наталія Чуб радить за можливості непомітно поспостерігати за дитиною у спілкуванні з однокласниками та вчителькою. Як вона поводиться, чи має друзів, чи не боїться педагога.

Обов’язково слід поговорити з класним керівником про свої хвилювання, запитати, як поводиться дитина на уроці, чи вдається у неї те, що заплановане у програмі навчання, з ким спілкується. Важливо з’ясувати, чи має дитина проблеми з конкретними предметами чи навичками.

"Перший дзвоник, перші два тижні адаптації – це як свято, а потім вже починається робота, важка і не дуже цікава. Не всі уроки як гра, вчителі намагаються впхнути знання. Треба подивитися, який урок найважче дається дитині – може їй потрібна допомога. Наприклад, дитина дуже погано пише. Можуть справді бути проблеми з моторикою, ще маленькі м'язи на пальчиках. Тоді ми допомагаємо дитині ці м'язи розвивати за допомогою конструкторів, маленького еспандера, гри на піаніно, в теніс.

Якщо дитина не запам'ятовує, можна самостійно потренувати пам’ять, наприклад, вчити вірші, запам’ятовувати логічні послідовності слів, грати ігри, спрямовані на запам’ятовування", – каже експертка.

Важливо, щоб вчитель хвалив дитину. Якщо цього не відбувається і у дитини немає ситуацій первинного успіху, адаптація буде проходити складно.

Варто звернутися за консультацією до психолога (шкільного, або того, якому довіряєте). Він може виявити в дитини порушення, які заважають їй ефективно навчатися (як от дисграфія, дислексія тощо), або порадити, як допомогти саме вашому школяру, адже кожен випадок особливий. 

Обов’язково треба переглянути розпорядок дня дитини. Вона має мати час для вільної гри та відпочинку. Для цього слід розвантажити другу половину дня від гуртків та додаткових занять, раніше лягати спати, більше гуляти на свіжому повітрі, заохочувати спілкування дитини з друзями поза школою.

До речі, якщо ви помітили, що у дитини не ладиться спілкування з однокласниками або складно заводити друзів, можна спробувати допомогти – організувати якусь спільну активність, як от пікнік, похід на природу чи в розважальний центр, ярмарок. Це може бути в рамках шкільної чи позашкільної активності за підтримки вчителів або ж разом з іншими батьками.

Важливо створити ситуацію, в якій діти зможуть краще пізнати один одного та матимуть змогу стати командою. Якщо дитина не проти, можна запропонувати покликати однокласників в гості.

Фокусуйтеся на позитиві і вчіть цього дитину. Коли вона приходить зі школи, запитуйте про її справи у позитивному ключі: "що було цікавого сьогодні?", "що ти дізнався нового для себе?". Питаннями "чи все добре?", "чи ніхто тебе сьогодні не ображав?" ви одразу налаштовуєте дитину згадати про проблеми.

Адаптація не вдалася: що робити?

Обидві експертки зауважують, попри те, що законодавчо дитина має почати навчання у 6 років, не всі діти у цьому віці вже готові до навчання. Якщо у батьків досить ресурсу допомогти в адаптації школяреві, то подолати труднощі реально, крок за кроком все вдасться. Але в країні війна, кожна сім’я, дитина і ситуація унікальна і потребує уваги, поваги до своїх труднощів та прийняття.

Якщо дитина навідріз відмовляється йти до школи, є кілька опцій:

• змінити вчителя;
• змінити школу;
• почати навчання наступного року, вже у 7 років.

Зміна вчителя чи школи – досить кардинальне рішення, але іноді необхідне. До нього варто підійти серйозно і впевнитися, що саме вчитель чи умови у школі завдають дитині дискомфорт.

"Буває таке, що вчителька дуже різка, дуже жорстка, тоді кажу, змініть вчителя. Або буває великий клас, а дитинці потрібен клас, де менше учнів. Так буває, навіть якщо немає конфлікту ніякого, просто ми бачимо, що дитині тут некомфортно", – каже Наталія Чуб.

Перед тим, як змінити вчителя чи школу, слід відповідально поставитися до вибору нового, почути відгуки інших батьків, можливо, домовитися про пробні заняття. У розмові з дитиною важливо пояснити – з нею все гаразд. Можна розповісти про переваги нової школи, або що нова вчителька буде краще підходити вашому першачку.

Обов’язково вислухайте думку дитини. Якщо є можливість дати вибір – дозвольте їй обирати.

Якщо ж ви вважаєте, що дитина занадто маленька для школи і не справляється – заручіться підтримкою психолога і припиніть навчання на рік.

"Якщо ми бачимо, що дитина дезадаптована і не хоче ходити до школи, можна забрати дитину зі школи і піти в перший клас знову наступного року. Нічого в цьому жахливого нема. Ніяка це не другорічка, як колись казали, це просто свідоме ставлення до навчання", – зауважує Катерина Гольцберг.

Психологиня розповідає, нещодавно у її практиці був саме такий випадок: батьки припинили навчання, аби почати вже наступного року і задоволені своїм рішенням.

"Повірте, це не є травмою для дитини, якщо вона два місяці походила до школи і перестала. Це скоріше є травма для батьків, які усвідомлюють, що щось сталося не так, може, це ми погані батьки, не справилися. Я вважаю, що бажання і настрій дитини мають більше значення, ніж наше доросле самоусвідомлення, ніби настав крах батьківського успіху. У всіх батьків є бажання бути найкращими, найсвідомішими батьками, не втратити для дитини чогось. Тому, я вважаю, що тут ми маємо бути на боці дитини і усвідомлювати, що краще для неї", – пояснює експертка.

Вона також додає, що в такій ситуації незле скористатися підтримкою психолога батькам – аби він надав консультацію та супровід і допоміг впоратися із сумнівами.

На ось цей "вільний" рік можна знову повернутися до садочка, відвідувати секції чи гуртки, займатися англійською. Наталія Чуб наголошує, дуже важливо, щоб цей період був насичений якісним спілкуванням з батьками та лишався час на вільну гру.

"Рік для дитини – це як для нас, для дорослих за п'ять. Вона забуває, як було в школі. Можна знову йти у ту ж саму школу, нічого страшного. Все залежить від вчителя. Треба шукати веселу, активну, класну вчительку, таку, яка буде мотивувати дитину", – зауважує Наталія Чуб.

"Українська правда.Життя" запитала у Департаменті освіти і науки КМДА, як відбувається відрахування учнів з намірами продовжити навчання наступного року. У відповіді на журналістський запит у департаменті зазначили, що це питання не врегульовано законодавчо – такої причини для відрахування немає серед передбачених наказом Міністерства освіти. Водночас педагогічна рада кожної окремої школи має повноваження переведення учнів до наступного класу чи їх відрахування.

Тобто, за запитом батьків педагогічна рада після того, як вивчить ситуацію, може рекомендувати почати навчання наступного року.

Людмила Панасюк, "УП.Життя"