СПЕЦПРОЄКТ

Зберегти опору в собі

Україна п'ятий рік живе в стані постійного стресу. Лікарі пояснюють, чому напруження тіла переходить у хронічний біль – і як розпізнати мить, коли організм уже не справляється сам.

08 травня 2026

"Я настільки звикла, як останні два роки постійно ниє спина, що вже й забула відчуття, коли нічого не болить. А в соцмережі навіть заходити боюся: дивлюся історії про наших хлопців, і зразу голова розколюється. Таке враження, що все тіло дерев'яніє".

Розповідає молода жінка по телефону, йдучи вулицею. Це Мирослава, їй 33 роки. Вона не покидала столицю від початку повномасштабної війни.

Ми часто чуємо, що від стресу болить серце або голова, скаче цукор і тиск, але щоб боліли поперек чи плечі? Україна п'ятий рік живе в стані постійного стресу. Наші вуха звикли до сирени повітряної тривоги, а тіло "кам'яніє" від неочікуваних дзвінків. Біль у власному тілі стає вже фоновим шумом, щоденним відчуттям, яке ми пояснюємо незручним спанням в укритті, поганим кріслом, перевтомою чи віком. Можливо, проблема не лише в спині – і це наш мозок не витримує напруження?

Лікарі пояснюють, чи може хронічний стрес "гризти" нас зсередини та як насправді він впливає на наше фізичне здоров'я і якість життя.

"УП. Життя" разом з Інститутом вертебрології та реабілітації (ІВР) і психотерапевткою Тетяною Ширяєвою вирішили дослідити цю тему детальніше та розповісти, як життя в стресі руйнує наше здоров'я і чому важливо прислухатися до потреб свого організму.

Частина 1 · Механізм

Чому хронічний стрес "цементує" біль у тілі

Про це ми запитали головного лікаря клініки Інституту вертебрології та реабілітації Валерія Бахмута.

Валерій Бахмут

Лікар · Інститут вертебрології та реабілітації

"Річ у тім, що формується замкнене коло, адже постійне м'язове напруження, порушений кровообіг і тривалий стрес взаємно підсилюють одне одного, перетворюючи навіть невеликі неприємні відчуття на стійкий хронічний біль. Саме тому хронічний стрес небезпечний не тільки психологічним навантаженням – він запускає комплексну біологічну реакцію, яка впливає на всі системи тіла та може стати джерелом тривалого фізичного дискомфорту", – каже лікар.

Більшість людей не пов'язує фізичний дискомфорт і біль у тілі з постійним стресом. А зв'язок між негативними емоціями, тривожними думками й болісними відчуттями має глибокі біологічні корені.

Оскільки стрес є невіддільною частиною нашого життя, еволюційно організм добре справляється із короткотривалими стресовими подіями. Та якщо між ними немає пауз, такий режим готовності стає новим "нормальним" станом – "хронічним стресом", який насправді зовсім не є нормою.

Тетяна Ширяєва

Психотерапевтка · кандидатка психологічних наук

"Механізм стресу починається в мозку. Покроково його можна пояснити так:

лімбічна система виявляє потенційну загрозу й активує гіпоталамус, який запускає «режим тривоги»;
наднирники виділяють кортизол – гормон стресу, який забезпечує швидкий приплив енергії;
якщо цей стан триває довго, м'язи постійно напружені, а кровообіг у тканинах порушується – це призводить до нестачі кисню й накопичення продуктів розпаду та появи хронічного болю;
організм виснажується, що посилює втому й дискомфорт".

Частина 2 · Дані

Хронічний стрес руйнує тіло: медики помітили нову тривожну тенденцію серед українців після 2022 року

Україна переживає безпрецедентну кризу "тілесного стресу". Аналітики спостерігають не просто зміну тематики медичних запитів, а глибоку трансформацію того, як українці відчувають власне здоров'я. Навіть у пошукових запитах Google видно чітку кореляцію: коли рівень тривоги в суспільстві зростає після важких новин, за ним із мінімальною затримкою збільшується активність серед тем фізичного болю.

Google Trends · Україна · 2022–2026

Як стрес переходить у фізичну площину: зростання пошукових запитів після 2021 року

"Тривожний розлад"

"Реабілітація"

Джерело: Google Trends, Україна, березень 2021 – березень 2026. Індекс популярності запитів, значення нормалізовані 0–100. Пошукові запити "тривожний розлад" виросли приблизно вп'ятеро, "реабілітація" – втричі від довоєнного рівня.

Стрес більше не є суто емоційним станом – він перейшов у фізичну площину. Люди в Україні вже не шукають "швидкого ремонту" лише у вигляді мануальної терапії чи ліків, а потребують системного відновлення – комплексного лікування й фізичної реабілітації.

"60–70% пацієнтів з хронічним болем мають той чи інший ступінь впливу стресу та інших психологічних факторів".

Валерій Бахмут, лікар ІВР

"Біль у спині є багатофакторним явищем і може бути пов'язаний не тільки з суглобами, м'язами, структурними змінами міжхребцевих дисків, – уточнює лікар. – Надважливу роль у розвитку хронічного болю відіграє вплив соціальних та психологічних факторів: стосунки на роботі чи в сім'ї, нервове напруження, депресія, обмеження рухів через побоювання зробити гірше (кінезіофобія), тривога, катастрофізація ситуації".

Частина 3 · Пастка

Ми звикли жити з болем: чим загрожує пастка незламності

Слова-пастки, які зараз чуємо від кожного

"Я ще можу потерпіти"

"Хлопцям зараз важче, ніж мені"

"Не маю права скаржитися"

"Це ще не найгірше"

"Не на часі"

Слова, які звучать благородно, насправді є невидимою пасткою. Наш організм не є нескінченним ресурсом. Болем він сигналізує про потребу звернути на нього увагу, прислухатися до себе і не втрачати власну опору.

"Я так чекала весни й тепла. Але вже кінець березня, а легше не стає. Таке враження, що тіло досі тримає ту зимову напругу всередині".

Мирослава, киянка – про зиму 2025/2026

У щоденному стресі війни ми вже навчилися приглушувати ці сигнали: не зупиняємося, не відпочиваємо, п'ємо знеболювальні. Поріг болю кожного українця став надвисоким. Коли ми постійно терпимо дискомфорт, мозок до нього адаптується і перестає сприймати – хоча тіло відчуває біль повною мірою.

Тетяна Ширяєва

Психотерапевтка

"Якщо раніше запити були конкретними – наприклад, тривожна симптоматика, переживання кризової ситуації, – то сьогодні домінуючим став стан хронічного психоемоційного виснаження, коли тригером є війна загалом. Часто люди почуваються погано не через конкретну подію, а скаржаться на поганий сон, постійне роздратування, головний біль; м'язову напругу – особливо в плечах, шиї, щелепі; серцебиття, відчуття стиснення в грудях, перепади тиску, тремор рук – особливо після сигналу тривоги; проблеми з травленням, хронічну втому, яка не проходить навіть після відпочинку".

Зі слів Валерія Бахмута, якщо біль стає постійним, а ми його не чуємо і не лікуємо, запускається ланцюг уражень:

пришвидшується деградація тканин і систем органів. Імунна, нервова і гормональна системи надмірно збуджені – організм не може повноцінно відновлюватися;

біль у спині, шиї, суглобах може переростати у функціональні порушення – стан, коли тіло вже не може виконувати навіть звичні рухи безболісно;

знижується концентрація та втрачається енергія; людина витрачає ресурси не на роботу чи життя, а на боротьбу з болем.

Ці наслідки накопичуються потроху, непомітно, і ведуть до зниження працездатності, передчасного старіння організму, підвищують ризик інвалідизації навіть у молодому віці й загалом погіршують якість життя людини.

Артем Згурський, керівник напряму реабілітації ІВР, під час сеансу з пацієнткою.

Артем Згурський, головний фізичний терапевт, керівник напряму реабілітації Інституту вертебрології та реабілітації, ділиться спостереженнями:

Артем Згурський

Головний фізичний терапевт · Керівник напряму реабілітації ІВР

"Зростання хронічного стресу посилює розвиток соматичних захворювань, зокрема й м'язово-скелетного болю. Біль поширюється, може одночасно охоплювати кілька частин тіла – наприклад, поперек і шию. У пацієнтів спостерігається порушення сну, знижується толерантність до навантаження, збільшується кількість рецидивів. Щоразу більше молодих людей звертаються по допомогу. Головною проблемою такого болю є те, що стандартні методи терапії не дозволяють досягати бажаних результатів".

5 ознак того, що тіло більше не може впоратися зі стресом самостійно

Якщо хоча б два пункти з цього переліку про вас – вашому організму вже недостатньо просто "відлежатися на вихідних":

ви не можете чітко вказати, де саме болить – біль наче мігрує тілом. Сьогодні ниє шия, завтра – важкість у попереку, післязавтра – дискомфорт між лопатками;

ви прокидаєтеся вже втомленими, є скутість м'язів, яка не минає протягом 30 хвилин, хоча напередодні не було фізичних навантажень;

біль має постійний, фоновий характер або часто повертається, звичні методи допомоги (масаж, гарячий душ, знеболювальні) полегшують стан лише тимчасово;

є прямий зв'язок між негативними емоціями та фізичним станом. Наприклад, щойно ви прочитали тривожну новину або почули сирену – шия та плечі стають "кам'яними";

засинаючи, ви довго не можете розслабити тіло перед сном.

Якщо вказані симптоми тривають понад два місяці, йдеться не про випадковий дискомфорт. Це означає, що мозок зафіксував біль як "норму" – і вам потрібно нарешті подбати про себе.

Мирослава

33 роки, Київ – героїня матеріалу

Частина 4 · Рішення

Турбота про себе – це не егоїзм, а відповідальність: як стати опорою для себе

Українці живуть в ілюзії, що здоров'я може почекати до перемоги. Ми викреслюємо себе зі списку пріоритетів, вважаючи, що кожна хвилина, витрачена на власні потреби, – це час, вкрадений у родини, роботи чи волонтерства. Але пошкоджена опора не підтримує. Коли тіло каже "стоп" через хронічний біль, ми перестаємо бути ефективними працівниками, спокійними батьками чи надійним тилом для родини. Ми стаємо людьми, чиї ресурси витрачаються на боротьбу з власним організмом.

Реабілітація на системі RedCord в ІВР: поєднання підвісної терапії з дозованими навантаженнями допомагає відновити контроль над м'язами спини без операції.

Наші експерти впевнені: потрібно змінити сам підхід до себе, попіклуватися про свою власну опору, своє тіло і здоров'я, звернутися по допомогу. Турбота про себе – це не егоїзм, а відповідальність. Якщо постійно терпіти біль і відкладати допомогу "на потім", ресурс неминуче виснажується. Тимчасовий біль переходить у хронічний, емоційне напруження накопичується, знижується якість життя. У результаті людина вже не може нормально виконувати свою діяльність і тим більше – повноцінно допомагати іншим.

"Чарівної пігулки для тіла, яке працює на критичних обертах п'ятий рік поспіль, не існує. Сьогодні ми працюємо не просто з м'язами, суглобами та хребтом, а з наслідками проживання війни в тілі".

Артем Згурський, керівник напряму реабілітації ІВР

"Стандартні протоколи лікування спини без врахування фактору стресу більше не є настільки ефективними, – пояснює Згурський. – Біль – не прикрість, яку треба перетерпіти. Це спосіб тіла достукатися до свідомості, коли всі інші попередження людина проігнорувала".

Мирослава нещодавно стала на свій власний шлях відновлення. Жінка звернулася до фахівців ІВР, розпочала курс лікувального масажу та почала регулярно зміцнювати м'язи реабілітаційними вправами. Їй вдалося забути про ниючий біль і швидко розв'язати проблему, яка сильно впливала на повсякдення.

Робота фізичного терапевта з пацієнтом – поєднання мануальних технік і дозованих вправ.

Сьогодні вона ділиться з нами порадою:

"На мою думку, треба змусити себе зробити перший крок, піднятись і щось почати врешті робити. Почати рухатись, не боятись, поступово – далі організм сам відчує, що ви про нього дбаєте, і буде вам підказувати. Дозволити своєму тілу відчути себе не через біль. А якщо вам дійсно складно чи боляче навіть почати – розкажіть про це лікарю, бо це вже говорить про те, що ви самі не зможете. Я шкодую, що стільки часу втратила, адже тільки зараз зрозуміла, що я забула, коли в останній раз вільно розправляла плечі".

Мирослава, 33 роки, Київ – героїня матеріалу

Здоров'я є стратегічним ресурсом, і дбати про себе навіть під час війни – це власна опора і відповідальність не лише перед собою, а й перед тими, хто від вас залежить.

© 2007-2026, Українська правда.

Текстові матеріали, розміщені на сайті life.pravda.com.ua, можна безкоштовно використовувати в обсязі не більше 50% за умови прямого посилання у підзаголовку чи першому реченні матеріалу.

Матеріали з позначкою PROMOTED, СПЕЦПРОЄКТ, ЗА ПІДТРИМКИ публікуються на правах реклами.

Всі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".